Постанова

від 24.07.2018 по справі 825/529/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 825/529/18 Суддя (судді) першої інстанції: Падій В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Літвіної Н.М. та Сорочка Є.О.,

за участю секретаря Часник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Українська аграрна техніка" до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення і податкової вимоги,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство Українська аграрна техніка (далі - позивач, ПП Українська аграрна техніка ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Чернігівській област), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 12.02.2018, просв суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.12.2017 №00004161400, винесене ГУ ДФС у Чернігівській області; визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 24.01.2018 № 748-17, винесену ГУ ДФС у Чернігівській області.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року адміністративний позов було задоволено частково.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права. Зокрема відповідач зазначає, що у порушення вимог пункту 184.7. статті 184 Податкового кодексу України, позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за березень 2015 року Також вважає, що позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ Классен-Промпостач та по взаємовідносинах з ТОВ Страбат Україна , оскільки перевіркою встановлено відсутність реальності надання послуг вказаними товариствами позивачу, які, крім того, фігурують у кримінальних справах.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, ПП Українська аграрна техніка зареєстровано в якості юридичної особи з 16.12.2004 та у перевіряємий період було зареєстровано платником податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками ГУ ДФС у Чернігівській області, на підставі направлень на перевірку від 23.10.2017 №№ 2156, 2157, 2158, 2159, 2160 та відповідно до наказу від 12.10.2017 № 1568 (т.1 а.с. 234-241), проведено з 23.10.2017 по 10.11.2017 планову виїзну документальну перевірку ПП Українська аграрна техніка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 30.06.2017, валютного - за період з 01.01.2014 по 30.06.2017, податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01.01.2014 по 30.06.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.06.2017.

За результатами перевірки складено акт від 17.11.2017 № 648/14/33127969 (т. 1 а.с. 26-75), яким встановлено порушення ПП Українська аграрна техніка податкового законодавства, зокрема, пунктів 198.1., 198.3., 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 2390979,00 грн., у тому числі за березень 2015 року на суму 342708,00 грн., за жовтень 2016 року на суму 363378,00 грн., за березень 2017 року на суму 1234893,00 грн., за квітень 2017 року на суму 450000,00 грн.

На підставі вказаного вище акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 19.12.2017 № 00004161400, яким, на підставі пунктів 198.1., 198.3., 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання ПП Українська аграрна техніка з податку на доданку вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 2988724,00 грн. (основний платіж - 2390979,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 579745,00 грн.) (т. 1 а.с.25).

Також, судом першої інстанції встановлено, що, 24.01.2018 ГУ ДФС у Чернігівській області винесена податкова вимога № 748-17, в якій зазначено, що станом на 23.01.2018 сума податкового боргу ПП Українська аграрна техніка становить 3574993,84 грн. (основний платіж - 2388904,86 грн., штрафна (фінансова) санкція - 597745,00 грн., пеня - 588343,98 грн.) (т.1 а.с.244).

Вважаючи оскаржувані податкове повідомлення-рішення і податкову вимогу протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом охоронюваних законом прав та інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується і колегія суддів.

Згідно пп. 14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Отже, формування податкового кредиту та витрат, що враховують при обчисленні об'єкта оподаткування з податку на прибуток, є відображенням наслідків господарських операцій у податковій звітності.

Податкова звітність ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, який є обов'язковим.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні у частині 1 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинних документів встановлені частиною 2 цієї статті.

За визначеннями цього Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, будь-які документи можна вважати первинними, що є підставою для їх врахування в податковому обліку, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, необхідною умовою для віднесення вартості придбаних платником податків товарів та послуг до витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, а сум сплаченого ПДВ - до податкового кредиту, є факт дійсного проведення господарських операцій, обумовлених відповідними угодами, що має засвідчуватись належними первинними документами.

Виходячи із викладеного, перевірці підлягає реальність здійснення між позивачем та його контрагентом спірних господарських операцій.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 03.04.2017 між ПП Українська аграрна техніка (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Классен-Промпостач (Підрядник) укладено договір підряду № 15 (т.1 а.с.89-91), за умовами якого підрядник зобов'язується на свій ризик, з використанням свого устаткування, із забезпеченням належної якості, виконати роботи по ремонту покрівлі, демонтажу старої підлоги та планування нової підлоги, насип, укладення бетонної основи арматури та топінг, у відповідності до умов цього договору, а замовник зобов'язується прийняти ці роботи та оплатити їх (пункт 2.1 договору). Роботи проводяться з матеріалів замовника (пункт 2.2 договору).

Також, як свідчать матеріали справи, 24.10.2016 між ПП Українська аграрна техніка (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Страбат Україна (Продавець) укладено договір поставки № 241016 (т.1 а.с.112-113), за умовами якого продавець зобов'язується поставити комплектуючі у кількості та по цінам згідно зі Специфікацією № 1, а покупець - сплатити на умовах, викладених у даному договорі, сума договору, яка складає 5533520,00 грн.

Вищевказані договори підписані уповноваженими на те особами та скріплені печатками.

У свою чергу, на підтвердження здійснення господарських операцій за укладеними з Товариством з обмеженою відповідальністю Классен-Промпостач та з Товариством з обмеженою відповідальністю Страбат Україна договорами, позивачем надано до суду: видаткові накладні; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); рахунки-фактури, виписки з банку; товарно-транспортні накладні; прибуткові ордери; акти списання матеріалів та комплектуючих у виробництво; подорожні листи; акти виконаних робіт (послуг); розрахунки; перспективні зображення; робочий проект; копії світлин; акти списання будівельних матеріалів (т.1 а.с. 93-110,115-124,127-156,159-196,199-213,215-222, т.2. а.с.21-46,70-71).

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем документи дають можливість дійти висновку про рух активів у процесі здійснення зазначених вище господарських операцій, наявності спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та існуванню зв'язку між фактом придбання товарів (робіт, послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

В той же час, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи відповідача про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю Классен-Промпостач та Товариство з обмеженою відповідальністю Страбат Україна фігурують у кримінальних провадженнях за ознаками злочинів, передбачених частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України, з огляду на наступне.

Так, у відповідності до ст. 62 Конституції України та ст. 17 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Разом з тим, ГУ ДФС у Чернігівській області не надано суду жодних належних та допустимих доказів щодо винесення стосовно посадових осіб контрагентів позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Классен-Промпостач і Товариства з обмеженою відповідальністю Страбат Україна та його контрагентів вироків суду, які набрали законної сили, як і не надано, засвідчених належним чином, копій таких вироків.

За наведених обставин, є вірним висновок Чернігівського окружного адміністративного суду, про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за квітень 2015, жовтень 2016 та березень 2017 років по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Классен-Промпостач та Товариством з обмеженою відповідальністю Страбат Україна .

Щодо визначення відповідачем звичайної ціни агрегату ґрунтообробного комбінованого АПК-7,5 Партнер на підставі внутрішніх зіставних операцій з реалізації ідентичного товару на рівні 70000 доларів США або 1640983,75 грн., колегія суддів враховує наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.71. п. 14.1. ст. 14 ПК України, звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

У разі якщо ціни (націнки) на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена відповідно до правил такого регулювання. Це положення не поширюється на випадки, коли встановлюється мінімальна ціна продажу або індикативна ціна. У такому разі звичайною ціною вважається ціна, визначена сторонами договору, але не нижче за мінімальну або індикативну ціну.

Підпунктом 14.1.219. п. 14.1. ст. 14 ПК України визначено, що ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), що визначається виходячи з можливості покупця (продавця) без значних додаткових витрат придбати (реалізувати) товар (роботи, послуги) на найближчій для покупця (продавця) території (підпункт 14.1.218. п. 14.1. ст. 14 ПК України).

Згідно з п. 184.7. ст. 184 Податкового кодексу України якщо товари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, такий платник податку в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визначити податкові зобов'язання по таких товарах/послугах, необоротних активах виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів, крім випадків анулювання реєстрації як платника податку внаслідок реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Судом першої інстанції встановлено, що 31.03.2015 було анульовано за власною ініціативою платника податку свідоцтво платника податку на додану вартість ПП Українська аграрна техніка .

ГУ ДФС у Чернігівській області, під час проведення перевірки позивача проаналізовано мережу Інтернет щодо реалізації сільськогосподарських агрегатів українського виробництва та не встановлено продажу товару з подібними технічними характеристиками. Водночас перевіркою встановлено наявність господарських операцій позивача з реалізації аналогічних агрегатів іншій особі. Для визначення звичайної ціни агрегату контролюючим органом обрані внутрішні зіставні операції з реалізації (експорту) даного основного засобу до ТОО Посевные системы Казахстана за контрактом від 01.04.2015 № 01, відповідно до якого фактурна вартість одиниці агрегату складає 70000 доларів США або 1640983,75 грн. (по офіційному курсу НБУ станом на 31.03.2015). Враховуючи наведене, відповідач дійшов висновку, що, у порушення вимог пункту 184.7. статті 184 Податкового кодексу України, позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за березень 2015 року на суму 342708,00 грн. (1713541,65 грн. Х 0,2).

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України Про ціни і ціноутворення , державне спостереження у сфері ціноутворення здійснюється шляхом проведення моніторингу вільних цін (дослідження динаміки цінових процесів на товарних ринках) та державних регульованих цін.

Згідно з пунктом 13 Указу Президента України Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності , індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, як вірно враховано судом першої інстанції, відповідачем не обґрунтовано, на підставі яких законодавчих норм як джерело інформації про звичайні ціни ним взято для визначення звичайної ціни агрегату на території України звичайну ціну відповідного агрегату по зовнішньоекономічному договору, оскільки чинним законодавством передбачено, що такими джерелами мають бути дані, встановлені уповноваженими на те органами.

Враховуючи вищевикладене, Чернігівський окружний адміністративний суд дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність визначення відповідачем звичайної ціни агрегату ґрунтообробного комбінованого АПК-7,5 Партнер на підставі внутрішніх зіставних операцій з реалізації ідентичного товару на рівні 70000 доларів США або 1640983,75 грн.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, судова колегія погоджується з висновком сулу першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх частково задоволення.

Доводи апеляційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 25 квітня 2018 року та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 27.07.2018 року.