Рішення

від 25.04.2018 по справі 916/177/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/177/18

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

від відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Комунального підприємства Одеської міської ради „Узбережжя Одеси» до Товариства з обмеженою відповідальністю „Гефіма» про стягнення заборгованості в загальній сумі 29227,34 грн., розірвання договору оренди та звільнення об'єкту оренди, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Одеської міської ради „Узбережжя Одеси» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Гефіма» про:

- стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 26613,49 грн. та пені за несвоєчасну сплату орендної плати в сумі 2613,85 грн.;

- розірвання договору оренди № 2/14 від 04.11.2014 р.;

- зобов'язання відповідача звільнити бетонований майданчик загальною площею 100,7 кв.м, що розташований за адресою: м. Одеса, пляж „Ланжерон» .

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

ТОВ Гефіма згідно з договором оренди № 2/14 від 04.11.2014 р., укладеним з Комунальним підприємством Одеської міської ради Ланжерон , надано в строкове платне користування бетонований майданчик (інвентарний номер 110-ПЛ) загальною площею 100,7 кв.м, що розташований за адресою: м. Одеса, пляж Ланжерон .

Наразі позивач вказує, що відповідно до рішення Одеської міської ради від 03.02.2016 р. № 313-VІІ було утворено Комунальне підприємство Одеської міської ради Узбережжя Одеси шляхом злиття Комунальних підприємств Гідропарк Лузанівка , Ланжерон , Узберіжжя , Прибрежно-експлуатаційне об'єднання Київського району .

За ствердженнями позивача, у відповідача існує заборгованість з орендної плати в істотному розмірі. Так, посилаючись на п. 2.2, п. 2.4 договору, ст. 762 ЦК України, ч. 3 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна , позивач вказує, що відповідач зобов'язаний сплачувати встановлену орендну плату своєчасно та у повному обсязі. Проте, за ствердженнями позивача, відповідач не виконує вказані вимоги, систематично не сплачує орендну плату і станом на 31.01.2018 р. існує заборгованість у розмірі 26613,49 грн., яка підлягає стягненню в судовому порядку.

Також позивач зазначає, що з відповідача підлягає стягненню пеня за несвоєчасну сплату орендної плати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, що прямо передбачено п. 5.2 договору оренди.

Так, в п. 5.2 договору оренди зазначено, що за несвоєчасну сплату орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Відтак, оскільки відповідач прострочив сплату орендної плати, позивачем нараховано пеню за період з 16.02.2017 р. по 31.01.2018 р. у розмірі 2613,85 грн.

Крім того позивач вказує, що договір оренди підлягає розірванню, оскільки відповідачем систематично істотно порушуються умови договору, зокрема, у зв'язку з невнесенням відповідачем орендної плати більше 9 місяців. Так, позивач зазначає, що за період з травня 2017 р. по січень 2017 р., тобто протягом 9 місяців поспіль, відповідач взагалі не вносить орендну плату, отже не виконує свої обов'язки по своєчасній і повній сплаті орендної плати, що призвело до утворення істотної заборгованості у розмірі 17466,38 грн.

Пунктом 3.3 договору оренди передбачено, що орендодавець має право виступати з ініціативою щодо розірвання договору у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов'язків, передбачених цим договором, у тому числі несплати орендної плати своєчасно та у повному обсязі. За невиконання або неналежне виконання орендарем обов'язків за цим договором, орендодавець має право розірвати договір оренди у відповідності з чинним законодавством (п. 5.1 договору).

Позивач вказує, що несплата та несвоєчасна сплата ТОВ Гефіма орендної плати призводить до того, що до місцевого бюджету не надходять належні кошти, чим порушуються права територіальної громади міста Одеси та значною мірою позбавляє Комунальне підприємство Одеської міської ради Узбережжя Одеси того, на що він розраховував при укладенні договору оренди.

Таким чином, позивач зазначає, що при укладенні договору з відповідачем, Комунальне підприємство Одеської міської ради Узбережжя Одеси розраховувало на внесення орендної плати вчасно та в повному обсязі. Проте орендар систематично порушує умови договору, розмір заборгованості складає істотну суму, що значною мірою позбавляє Комунальне підприємство Одеської міської ради Узбережжя Одеси можливості забезпечити ефективне надходження коштів до бюджету міста. Позивач зазначає, що такі порушення договору з боку відповідача є істотними, а отже договір оренди підлягає розірванню.

Відповідно до п. 3.2 договору, орендодавець має право контролювати напрямки та ефективність використання приміщення, переданого в оренду.

Згідно з п. 4.7 договору після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов'язаний у 15-дений термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його оренду та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати об'єкта оренди.

Так, як зазначає позивач, на виконання вказаних приписів позивачем, на адресу відповідача було направлено відповідне повідомлення про проведення обстеження приміщення на предмет виконання умов договору. Позивач вказує, що в ході проведення обстеження було встановлено, що орендарем проведено реконструкцію та технічне перепланування орендованого приміщення без дозволу орендодавця. Окрім цього було встановлено, що об'єкт не застраховано, відсутній договір з балансоутримувачем, відсутні докази звернення до Держгеокадастру м. Одеси з питань сплати земельного податку.

Також позивач вказує, що відповідно до п. 4.2 договору оренди на відповідача покладені обов'язки щодо:

е) застрахувати об'єкт оренди на користь орендодавця на весь термін дії договору оренди у страховій компанії у порядку, визначному чинним законодавством, на повну вартість об'єкта оренди, визначеної у п. 1.1 цього договору, та надати орендодавцю копії відповідних документів, що засвідчують виконання зазначеного зобов'язання, протягом 20 днів з часу укладання договору;

л) укласти з балансоутримувачем об'єкта оренди договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання приміщень і прибудинкової території та надати орендодавцю копії відповідних документів, що засвідчують виконання зазначеного обов'язку, протягом 30 днів з моменту укладання договору;

м) окремо сплачувати за власні кошти плату за користування земельною ділянкою, для чого у місячний термін з дати підписання договору оренди звернутися до управління Держкомзему у м. Одесі (м. Одеса, вул. Космонавтів, 36) з клопотанням про визначення нормативно-грошової оцінки землі та у 5-ти денний термін з дня отримання відповідної довідки надати податкову декларацію з плати за землю (земельний податок) до державної податкової інспекції за місцезнаходженням земельної ділянки.

Однак, як стверджує позивач, відповідачем у встановленому порядку об'єкт не застраховано, не було укладено договір на відшкодування витрат на утримання приміщень прибудинкової території та відсутні докази звернення до управління Держкомзему у м. Одесі з клопотанням про визначення нормативно-грошової оцінки землі та у 5-ти денний термін з дня отримання відповідної довідки надання податкової декларації з плати за землю (земельний податок) до державної податкової інспекції за місцезнаходженням земельної ділянки.

Так, позивач вказує, що при укладенні договору сторони прямо передбачили випадки, у яких договір може бути розірвано на вимогу орендодавця, а саме відповідно до п.п. 5.5 договору за невиконання або неналежне виконання орендарем обов'язків, передбачених п. 4.1, п. 4.2 абз. а , г , е , м , л цього договору орендодавець має право достроково вимагати розірвання договору оренди у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Крім того позивач вказує, що в порушення п. 4.4 договору, відповідно до якого капітальний ремонт, реставрація, технічне переобладнання об'єкта оренди, викликані особливостями господарської діяльності орендаря, проводиться лише з дозволу орендодавця з наданням проектно-кошторисної документації, виготовленої за рахунок орендаря до початку проведення робіт і затвердженої у встановленому порядку. Після проведення перепланування або реконструкції, що потягла за собою зміну конструктивних елементів приміщень, орендар зобов'язаний замовити за власний рахунок в ОМБТІ та РОН технічний паспорт на ці приміщення і не пізніше 3-х місяців після закінчення ремонтних робіт надати його орендодавцю. Виходячи з вищезазначеного, позивач вказує, що будь-який ремонт, який проводився без дозволу орендодавця є незаконний. Наразі позивач стверджує, що дозвіл на ремонт приміщення з боку КП Одеської міської ради Узбережжя Одеси не надавався.

Також позивач вказує, що відповідачу необхідно звільнити бетонований майданчик (інвентарний номер 110-ПЛ) загальною площею 100,7 кв.м, що розташований за адресою: м. Одеса, пляж Ланжерон , що передбачено приписами ст. 785 ЦК України, за якими у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.02.2018 р. позовну заяву КП Одеської міської ради „Узбережжя Одеси» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/177/18, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 26 лютого 2018 р.

В ході підготовчого провадження 05.03.2018 р. відповідачем був наданий до господарського суду відзив на позов (а.с. 49-53), в якому відповідач вважає позовну заяву необґрунтованою та повністю заперечує проти заявлених позовних вимог. Зокрема, відповідач вказує, що наданий позивачем розрахунок не відповідає акту звірки відповідача. Так, відповідно акту звірки відповідача за період з 04.01.2017 р. по 04.12.2017 р. відповідачем було сплачено позивачу 28214,60 грн., в той час як загальна сума заборгованості за договором становила 45379,49 грн. Таким чином відповідач вказує, що станом на 31.12.2017 року сума заборгованості за договором оренди складає 17146,89 грн. Однак, як зазначає відповідач, останній не сплачував орендну плату протягом зазначеного періоду не з власної вини у зв'язку з наступним. Відповідач вказує, що у травні 2017 р. останнім було отримано лист від КП Узбережжя Одеси від 06.03.2017 р. за № 100, відповідно до якого КП Узбережжя Одеси повідомило відповідача про одностороннє розірвання договору оренди № 31/04/Д, відповідно до якого відповідачу передано в оренду нежитлове приміщення кафе за цією ж адресою, що й майданчик по договору № 2/14. Як вказує відповідач, 07.04.2017 р. на офіційному веб-сайті Одеської міської ради було опубліковано інформацію Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про намір передати в оренду нежитлову будівлю загальною площею 39,7 кв.м, а також індивідуально визначене майно у вигляді літньої тераси, загальною площею 40,9 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, пляж Ланжерон, 1-Б. Також відповідач вказує, що попри повідомлення про одностороннє припинення лише договору 31/04/Д позивачем було самовільно відключено об'єкт оренди за договором № 2/14 від мереж водо- та електропостачання, у зв'язку з чим відповідач не міг в повному обсязі використовувати орендоване приміщення за цільовим призначенням. Відповідач зазначає, що починаючи з травня 2017 року жодних рахунків на сплату орендної плати відповідачем отримано не було, у зв'язку з чим останній не міг виконувати зобов'язання щодо сплати орендної плати не за своєю виною. Крім того відповідач вказує, що будь-які звернення до КП Узбережжя щодо роз'яснення ситуації з приводу чинності договору та надання обґрунтованого розрахунку орендної плати позивачем ігнорувались. Відповідач зазначає, що останній не отримав відповіді на звернення до КП Узбережжя Одеси від 31.07.2017 р. за № 07/1, в якому просив надати обґрунтовані розрахунки та акти звірки за договором оренди. Також відповідач зазначає, що на подальші численні листи та звернення як до посадових осіб КП Узбережжя Одеси , так і до вищих посадових осіб Одеської міської ради відповідачем не було отримано обґрунтованої відповіді. Так, відповідач вказує, що позивач свідомо ігнорує викладені в зверненнях обставини. У зв'язку з цим відповідач вказує, що останній мав реальні підстави вважати, що відносини за договором оренди № 2/14 були також припинені. Згідно з п. 3.5 договору оренди орендодавець зобов'язується не вчиняти дій, які б перешкоджали орендарю користуватися орендованими приміщеннями на умовах цього договору. Посилаючись на ч. 6, ст. 762 ЦК України, відповідач вказує, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Враховуючи викладене, відповідач вказує, що позивач всіляко перешкоджав відповідачу реалізовувати свої права за договором оренди нежитлового приміщення, а також здійснювати обов'язки по сплаті орендної плати, в результаті чого зазначена позивачем заборгованість за договором не є обґрунтованою та не підлягає сплаті відповідачем. Поряд з цим відповідач вказує, що згідно з актами звірки від 25.12.2016 р. відповідач добросовісно сплачував внески у часткову участь в утриманні прибудинкової території протягом всього строку використання приміщення за договором оренди. Однак, починаючи с липня 2017 р. жодних рахунків на сплату часткової участі в утриманні прибудинкової території відповідачем отримано не було, а у зв'язку з відключенням об'єкту оренди відповідача від електромереж та мереж водовідведення останній не міг здійснювати господарську діяльність протягом часу, за який не було сплачено платежі. У зв'язку з цим відповідач стверджує, що здійснювати оплату за часткову участь відповідач не міг з причини, що не залежить від нього. До того ж відповідач вказує, що згідно з актами звірки від 25.12.2016 р. ним систематично та добросовісно сплачувалась компенсація за земельний податок наперед. Разом з тим відповідач вказує, що після того як відповідачем не було отримано рахунків на сплату компенсації земельного податку, останній не мав можливості здійснювати оплату такої компенсації. Відтак, за ствердженнями відповідача, останній належним чином виконує зобов'язання зі сплати земельного податку. Враховуючи викладене, відповідач вказує, що останній систематично належним чином виконував свої зобов'язання по сплаті платежів за утримання прибудинкової території, а також по сплаті земельного податку, що свідчить про наявність фактичних та юридичних обставин для здійснення відповідних платежів. Тому, на думку відповідача, доводи позивача про неукладення договору із балансоутримувачем та звернення щодо сплати земельного податку не відповідають фактичним обставинам. Також відповідач вказує, що твердження позивача щодо відсутності страхування об'єкту оренди не відповідають дійсності, оскільки наявний договір добровільного страхування, укладений між відповідачем та страховою компанією Країна . Наразі відповідач зазначає, що позивач не надав належних доказів, що підтверджують факт здійснення реконструкції об'єкту оренди відповідачем. Так, факт здійснення реконструкції та технічного переобладнання позивач підтверджує актом обстеження нежитлового приміщення від 27.11.2017 р., відповідно до якого в ході проведення реконструкції було добудовано нижній рівень із майданчиком. Разом з тим, як зазначає відповідач, в зазначеному акті позивач не вказує, який саме майданчик та нижній рівень відносить до об'єкту реконструкції, що призвело до викривлення об'єктивної дійсності, оскільки об'єкт оренди за договором № 2/14 знаходиться на нижньому рівні приміщення і являє собою закритий майданчик. Жодних інших приміщень або об'єктів, які можна ідентифікувати як нижній рівень та відкритий майданчик за адресою м. Одеса, пляж Ланжерон , 1-Б за вказаною адресою немає і після укладання договору оренди № 2/14 жодних будівельних робіт за вказаною адресою не здійснювалось. Як зазначає відповідач, майданчик, який було орендовано за договором № 2/14, було зареєстровано за ініціативою КП Ланжерон , що підтверджується замовленням останнім технічного паспорту на нежитлову будівлю, розташовану за адресою м. Одеса, пляж Ланжерон , 1-Б від 30.08.2016 р. Отже, як вказує відповідач, позивачем самостійно було проведено реєстрацію приміщення, яке начебто було прибудовано відповідачем. Разом з тим, як вказує відповідач, позивач жодним чином не доводить причетність відповідача до проведення реконструкції, а також не доводить належним чином факт здійснення реконструкції. Так, відповідач стверджує, що висновок про те, що характер виконаних робіт зі спорудження прибудови є саме реконструкцією, був зроблений особами, повноваження яких встановити неможливо, а отже не можливо визначити компетентність зазначених осіб щодо надання оцінки виконаним будівельним роботам. За таких обставин відповідач вважає, що позивач не надав доказів того, що факт реконструкції встановлено компетентними особами, та не обґрунтував наявність підстав, що дають змогу встановити факт реконструкції об'єкту оренди. Також, на думку відповідача, не доведено той факт, що зазначені будівельні роботи були виконані відповідачем, що свідчить про безпідставне та необґрунтоване звинувачення відповідача у порушенні умов договору.

У зазначену відзиві на позов відповідачем було зазначено докази, які будуть надані згодом, а саме: відповідь КП Узбережжя на адвокатські запити та нотаріально засвідчені заяви свідків.

В свою чергу у підготовчому засіданні 15.03.2018 р. позивачем була надана до суду відповідь на вищезазначений відзив відповідача (а.с. 89-92). Так, позивач вказує, що відповідно до п. 2.2 договору за орендоване приміщення орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату у встановленому розмірі. Згідно п. 2.3 договору до орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат, плата за користування земельною ділянкою та інші послуги, які надаються спеціалізованими організаціями. У відповідності до положень договору орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату кожного місяця незалежно від наслідків господарської діяльності. Однак, як вказує позивач, із розрахунку, який міститься в матеріалах справи, вбачається, що в порушення істотних умов договору відповідач не сплачував орендну плату протягом 8 місяців поспіль. Крім того, позивач зазначає, що умовами договору не передбачено обов'язку орендаря щомісяця надавати відомості орендарю про стан заборгованості та порушень істотних умов договору. Щодо посилання відповідача на лист № 100 від 06.03.2017 р. позивач вказує, що даний лист не свідчить про припинення орендних відносин. Також позивач зазначає, що відповідач продовжував користуватися орендованим приміщенням, не повернув об'єкт оренди у відповідності до п. 4.7 договору, більш того у вказаний період відповідачем здійснювались декілька платежів 09.03.2017 р. в сумі 5500,00 грн. та 27.04.2017 р. в сумі 2812,37 грн., 7031,86 грн. та 2,07 грн. Стосовно акту звірки, який не підписаний сторонами, позивач зазначає, що КП ОМР Узбережжя Одеси не підтверджує сплати заборгованості в сумі 2705,53 грн. від 28.04.2017 р. та суму 2681,40 грн. від 09.03.2017 р., оскільки вказані суми на рахунки позивача не надходили. Крім того, позивач вказує, що з акту звірки не вбачається борг у розмірі 7031,86 грн. Також позивач вказує, що відповідачем не надано доказів неможливості використання майна, а посилання на те, що нібито орендодавцем не була надано водо- та електропостачання, не може вважатися підставою для звільнення від орендної плати, оскільки умовами договору не передбачено, що саме орендар укладає договори з певними установами. Також позивач вказує, що ТОВ Гефіма згідно з договором оренди № 31/04/Д від 01.01.2014 р. надано в строкове платне користування нежиле приміщення кафе Два шара , загальною площею 25,5 кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, пляж Ланжерон, 1-Б. Тобто, як вказує позивач, до відповідача після укладення договору оренди перейшло право користування на об'єкт оренди. В свою чергу після проведення обстеження, за результатами якого було складено акт, було виявлено, що в порушення умов договору відповідачем було самовільне здійснено реконструкцію без згоди власника майна.

На зазначену відповідь позивача відповідачем у підготовчому засіданні 26.03.2018 р. були надані до суду відповідні заперечення (а.с. 98-103). Так, відповідач вказує, що останній протягом тривалого часу сплачував орендну плату з переплатою, що підтверджується відповідними уточненими актами звірки. В результаті цього станом на червень 2017 року відповідач мав переплату за договором в розмірі 6837,55 грн. Як вказує відповідач, після проведення переоцінки об'єкту оренди за замовленням КП Ланжерон , оціночну вартість об'єкту оренди було зменшено, а отже, мала бути зменшена і вартість орендної плати, відповідно до положень договору оренди. Проте, як стверджує відповідач, позивачем під час розрахунку заборгованості цей факт було проігноровано, будь-які вимоги відповідача провести перерахунок орендної плати проігноровано. Разом з тим, враховуючи суму переплати, яка здійснювалась відповідачем протягом всього строку користування об'єктом оренди, станом на 01.03.2018 року відповідачем було переплачено орендну плату на суму в 1883,36 грн. Відповідач зазначає, що уточнені акти було надіслано позивачу. Крім того відповідач вказує, що протягом часу, за який відповідач не вносив орендну плату, останній не використовує за призначенням об'єкт оренди, оскільки він не може здійснювати господарську діяльність через обставини, які не залежать від нього. Відповідач вказує, що зазначені обставини пов'язані із протиправними діями позивача, які спрямовані на безпосереднє перешкоджання здійсненню господарської діяльності відповідачем та полягають у безпідставному відключенні об'єкта оренди, що перебуває у користуванні відповідача, від електромережі та мереж водопостачання та відведення. Так, відповідач вказує, що електро- та водопостачання об'єкту оренди за договором оренди № 2/14 від 01.01.2014 р. здійснювалось на підставі договору технічного обслуговування № 20-ТО, а постачальником послуг за вказаним договором було КП Ланжерон . Протягом тривалого часу відповідач регулярно отримував від позивача рахунки на сплату комунальних послуг, які були своєчасно оплачені. Жодних повідомлень про припинення дії договору технічного обслуговування № 20-ТО відповідачем отримано не було, однак, починаючи з жовтня 2016 року, відповідач не отримує рахунків на сплату комунальних послуг. Відповідач зазначає, що на початку вересня 2016 року об'єкт оренди за договором було відключено від мереж постачання комунальних послуг. Після цього 27.09.2016 року відповідачем було отримано від позивача лист за вих. № 331/01-23, яким позивач вимагав від відповідача укласти договори постачання комунальних послуг із підприємствами-монополістами. Як зазначає відповідач, з метою встановлення обставин відключення об'єкту оренди від мереж постачання комунальних послуг представником відповідача було направлено адвокатські запити позивачу. У відповідях на адвокатські запити позивач зазначає, що жодних зобов'язань між позивачем та відповідачем щодо підключення до мережі електропостачання, водопостачання та водовідведення не виникало. Разом з тим, як зазначає відповідач, позивач ігнорує факт наявності договору технічного обслуговування № 20-ТО, відповідно до якого здійснювалось постачання комунальних послуг і інформацію про розірвання якого відповідачем отримано не було. Крім того відповідач вказує, що у відповідях на адвокатські запити позивач визнає той факт, що він є споживачем комунальних послуг, а відповідач - субспоживачем, однак зазначає, що обов'язок укласти договори постачання комунальних послуг покладається саме на відповідача. Так, відповідач вказує, що зазначене твердження суперечить чинному законодавству, оскільки відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 ЗУ Про житлово-комунальні послуги обов'язок укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору покладається саме на основного споживача комунальних послуг. До того ж відповідач вказує, що згідно показань свідка - ОСОБА_5, який здійснював обов'язки електрика-сантехніка на момент відключення об'єкта від електромережі та мереж водопостачання та водовідведення, за вказівкою керівництва КП Ланжерон від комунальних мереж було відключено лише кафе Два шара . Жодні інші об'єкти, які розташовані на території пляжу Ланжерон, від електромереж та інженерних мереж водопостачання та водовідведення відключені не були. Так, відповідач вказує, що зазначене свідчить про умисне вчинення позивачем дискримінаційних дій щодо відповідача, а отже, про неможливість відповідача вплинути на вказані обставини. Також відповідач зазначає, що зі свідчень свідка вбачається, що за прямими вказівками керівництва позивача об'єкт оренди був відключений від комунальних мереж КП Ланжерон через демонтування електролічильників та водомірів, а також встановленням пломб та заглушок на місцях з'єднання комунальних мереж кафе Два шара та мереж КП Ланжерон . У зв'язку з цим протягом періоду несплати орендної плати використання відповідачем об'єкту оренди за цільовим призначенням - з метою розташування об'єкту громадського харчування та місць відпочинку населення, не було можливим. З приводу невиконання відповідачем вимог абз. м п. 4.2 договору оренди, відповідач зазначає, що строки позовної давності до всіх вимог, визначених у даному пункті, сплинули в повному обсязі, що обґрунтовується відповідною заявою про застосування строків позовної давності, яка додана до заперечення. Тому відповідач вважає, що вказані вимоги не можуть бути задоволені.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.03.2018 р. у справі № 916/177/18 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті у засіданні суду на 23.04.2018 р. Також вказаною ухвалою господарського суду Одеської області викликано у судове засідання свідка ОСОБА_5 для надання пояснень.

У судовому засіданні 23.04.2018 р. судом оголошувалась перерва до 25.04.2018 р. в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України.

25.04.2018 р. позивачем були надані до господарського суду письмові пояснення щодо перебування на балансі позивача спірного об'єкту оренди, а також щодо заміни орендодавця за спірним договором (а.с. 145-147). Зокрема, позивач вказує, що згідно довідки від 24.04.2018 р. № 200 на балансі КП Узбережжя Одеси знаходиться літній майданчик, загальною площею, 100,7 кв.м, інвент. номер 110 - ПЛ, що знаходиться за адресою: м. Одеса, пляж Ланжерон та будівля, загальною площею 168,9 кв.м, інвент. номер 101-Г, що знаходиться за адресою: м. Одеса, пляж Ланжерон . Так, відповідно до рішення Одеської міської ради від 03.02.2016 р. № 313-VІІ було утворено Комунальне підприємство Одеської міської ради Узбережжя Одеси шляхом злиття Комунальних підприємств Гідропарк Лузанівка , Ланжерон , Узберіжжя , Прибрежно-експлуатаційне об'єднання Київського району . Посилаючись на ст. 512 Цивільного кодексу України, позивач зазначає, що заміна кредитора у зобов'язанні відбувається внаслідок правонаступництва. Так, позивач вказує, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань датою проведення державної реєстрації Комунального підприємства Одеської міської ради Узбережжя Одеси є 16.12.2016 р. При цьому КП Ланжерон станом на сьогодні перебуває у стані припинення. Так, позивач стверджує, що відповідно до п. 1.2 Статуту Комунального Підприємства Одеської міської ради Узбережжя Одеси , затвердженого рішенням Одеської міської ради від 03.04.2016 р. № 313-VII, Підприємство є правонаступником комунальних підприємств Узберіжжя , Ланжерон , Гідропарк Лузанівка , Прибрежно-експлуатаційне об'єднання Київського району . Відповідно до п. 3.4.4 Статуту КП Одеської міської ради Узбережжя Одеси представляє підприємство та діє від його імені без доручення в органах державної влади та місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях, судах тощо. Тому, за ствердженнями позивача, він є уповноваженим органом, який має право на звернення до суду із заявленим позовом. Також позивач зазначає, що представником КП ОМР Узбережжя Одеси була подана заява до АБ „Південний» про надання довідки стосовно відкритих та закритих рахунків КП Ланжерон за період з 2015 р. по 2018 р., відповідь на яку буде отримано через п'ять робочих днів, однак за усною інформацією рахунки КП Ланжерон з 2017 р. закриті. Крім того, позивач вказує, що в матеріалах справи містяться докази сплати заборгованості з орендної плати за період 2016 р., яка сплачувалась готівкою відповідачем в касі Підприємства. Станом на сьогодні каса підприємства перебуває за адресою: м. Одеса, вул. Сегедська, 10-А, сама ця каса залишилась і станом на сьогоднішній день знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Сегедська, 10-А. Тобто, як вказує позивач, змінився лише розрахунковий рахунок та код ЄДРПОУ підприємства. Позивач вказує, що ТОВ Гефіма надавалися розрахункові реквізити з нарахованою сумою заборгованості. Під час зміни орендавця, відбулась зміна розрахункового рахунку, на який необхідно було сплачувати заборгованість з орендної плати за період з січня 2017 року. Також позивач вказує, що під час сплати заборгованості з орендної плати відповідачу було запропоновано укласти додаткову угоду про зміну орендодавця з КП Ланжерон на КП ОМР Узбережжя Одеси . Так, позивач вказує, що вищевказані обставини підтверджують направлений лист наданого відповідачем до матеріалів справи від 06.03.2017 р. № 100, із змісту якого вбачається, що відповідач був повідомлений про зміну орендодавця з КП Ланжерон на КП ОМР Узбережжя Одеси .

Вказані пояснення позивача разом із доданими до нього доказами судом прийнято до розгляду як такі, що не були надані у підготовчому провадженні з поважних причин, враховуючи те, що відповідні заперечення щодо вказаних у поясненнях обставин були заявлені відповідачем саме під час розгляду справи по суті.

Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

04 листопада 2014 р. між Комунальним підприємством Ланжерон (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Гефіма (орендар) був укладений договір оренди окремого індивідуально визначеного майна № 2/14, відповідно до п. 1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування бетонований майданчик (інвентарний номер 110-ПЛ), загальною площею 100,7 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Одеса, пляж Ланжерон .

Згідно п. 1.1 договору об'єкт оренди є об'єктом комунальної власності, знаходиться в орендодавця на праві господарського відання та обліковується на балансі орендодавця за №110-ПЛ (Інвентаризаційний опис основних засобів комунального підприємства Ланжерон ). Об'єкт оренди є окремим від інших об'єктів, споруд, бетонованим майданчиком (п. 1.2 договору).

Згідно п. 1.3 договору експертна оцінка об'єкта оренди становить 54975,00 грн. (без урахування податку на додану вартість). Звіт про незалежну оцінку вартості об'єкта оренди складений суб'єктом оціночної діяльності ПП Дельта-Консалтинг (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 16292/14, виданий 15 квітня 2014 р. Фондом державного майна України).

Пунктом 1.4 договору встановлено, що передача в оренду об'єкта, зазначеного у п. 1.1 цього договору, здійснюється на підставі Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України „Про оренду державного та комунального майна» , протоколу засідання комісії з проведення конкурсів на право укладання договору оренди будівель (споруд, приміщень), які є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси, що відбулося 28 жовтня 2014 року, затвердженого головою комісії з проведення конкурсів на укладання договорів оренди будівель (споруд, приміщень), які є комунальною власністю, та наказу директора Комунального підприємства Ланжерон Одеської міської ради від 28.10.2014 р. № 26-П. Цей договір укладається строком на 10 років та діє з 04 листопада 2014 року по 03 листопада 2024 року.

Відповідно до п. 2.1 договору орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ОСОБА_3 розрахунку граничних розмірів орендної плати за оренду майна, що знаходиться у комунальній власності територіальної громади міста Одеси, затвердженої рішенням Одеської міської ради від 09.11.2005 р. № 4840-ІV, рішень Одеської міської ради та виконкому Одеської міської ради; протоколів засідання комісії з проведення конкурсів на право укладання договорів оренди будівель (споруд, приміщень), які є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси.

Пунктом 2.2 договору визначено, що за орендоване майно орендар зобов'язується сплачувати орендну плату, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 1270,00 грн. (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно п. 2.3 договору до орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат, плата за користування земельною ділянкою та інші послуги, які надаються спеціалізованими організаціями.

За умовами п. 2.4 договору орендар зобов'язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця незалежно від результатів його господарської діяльності.

Відповідно до п. 2.5 договору розмір орендної плати змінюється у випадках зміни методики її розрахунку, цін тарифів та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями міської ради, що набрали чинності, в порядку передбаченому чинним законодавством.

В п. 3.2 договору передбачено, що орендодавець має право контролювати стан, напрямки та ефективність використання об'єкту, переданого в оренду.

За умовами п. 3.3 договору орендодавець має право виступати з ініціативою розірвання договору оренди у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов'язків, передбачених цим договором, в тому числі несплати орендної плати своєчасно та в повному обсязі.

В п. 3.4 договору встановлено, що орендодавець зобов'язується передати орендарю в оренду майно згідно з п. 1.1 цього договору за актом приймання-передачі, який підписується обома сторонами.

Пунктом 3.5 договору передбачено, що орендодавець зобов'язується не вчиняти дій, які б перешкоджали орендарю користуватися орендованим майном на умовах цього договору.

Згідно п. 4.2 договору протягом дії останнього, крім своєчасного внесення орендної плати, орендар зобов'язаний:

а) забезпечувати збереження об'єкта оренди, своєчасно проводити за власний рахунок капітальний і поточний ремонт об'єкту оренди, запобігати його пошкодженню і псуванню,

б) утримувати об'єкт оренди у чистоті і технічно справному стані, забезпечувати санітарний, екологічно чисти стан, прибирання та упорядкування прилеглої території;

в) окремо сплачувати за власні кошти фактичні витрати за користування водою, каналізацією, газом, електроенергією, центральним опаленням, іншими комунальними послугами, для чого у місячний термін оформити договори в відповідними службами;

г) за свій рахунок проводити протипожежні заходи, нести матеріальну відповідальність за збитки, спричинені пожежею, що вникла в об'єкту оренди з вини орендаря;

д) виконувати розпорядження і накази місцевих органів влади, що відносяться до здійснення протипожежних заходів, сплачувати витрати на прибирання і очистку прилеглої території, забрудненої його виробничою діяльністю (торгівля овочами, будівельне сміття, харчові відходи і т.п.); своєчасно та доброякісно забезпечувати здійснення заходів з очищення прилеглої території та тротуарів від снігу;

е) застрахувати об'єкт оренди на користь орендодавця на весь термін дії договору оренди у страховій компанії у порядку, визначному чинним законодавством, на повну вартість об'єкта оренди, визначеної у п. 1.1 цього договору, та надати орендодавцю копії відповідних документів, що засвідчують виконання зазначеного зобов'язання, протягом 20 днів з часу укладання договору;

з) своєчасно узгоджувати з орендодавцем будь-які зміни профілю використання об'єкта оренди;

к) ризик випадкової загибелі чи пошкодження орендованого майна несе орендар з часу укладання цього договору;

л) укласти з балансоутримувачем об'єкта оренди договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання приміщень і прибудинкової території та надати орендодавцю копії відповідних документів, що засвідчують виконання зазначеного обов'язку, протягом 30 днів з моменту укладання цього договору;

м) окремо сплачувати за власні кошти плату за користування земельною ділянкою, для чого у місячний термін з дати підписання договору оренди звернутися до Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради з клопотанням про оформлення відповідного договору та протягом 2-х місяців з дати укладання договору оренди укласти відповідний договір.

Згідно п. 4.4 договору капітальний ремонт, реставрація, реконструкція, технічне переобладнання об'єкта оренди, викликані особливостями господарської діяльності орендаря, проводяться лише з дозволу-погодження орендодавця з наданням проектно-кошторисної (кошторисної) документації, виготовленої за рахунок орендаря до початку проведення робіт і затвердженої у встановленому порядку.

Після проведення перепланування або реконструкції, що потягла за собою зміну конструктивних елементів об'єкту оренди, орендар зобов'язаний замовити за власний рахунок в КП ОМБТІ та РОН технічний паспорт на це майно і не пізніше 3-х місяців після закінчення ремонтних робіт надати його орендодавцю.

Пунктом 4.7 договору передбачено, що після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов'язаний у 15-дений термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його оренду та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.

Відповідно до п. 4.10 договору у випадку припинення дії цього договору у зв'язку із закінченням строку чи дострокового розірвання договору орендар сплачує неустойку в розмірі подвійної орендної плати з урахуванням щомісячного індексу інфляції по день підписання акту приймання-передачі орендованого майна.

За умовами п. 4.11 договору орендар зобов'язується щоквартально здійснювати перевірку розрахунків з орендної плати з орендодавцем не пізніше 20 числа наступного місяця звітного кварталу. Результати перевірки оформляються актом, що підписується обома сторонами.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання обов'язків за цим договором винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки відповідно до чинного законодавства. Відшкодування збитків не звільняє винну сторону від виконання умов договору.

Згідно п. 7.6 договору останній може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством та зазначеним договором оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, 04 листопада 2014 року на виконання умов вказаного договору між орендодавцем та відповідачем як орендарем було складено та підписано акт прийому-передачі окремого індивідуально визначеного майна, яке є комунальною власністю територіальної громади м. Одеси та знаходиться на балансі орендодавця. За цим актом відповідачу було передано в строкове платне користування нерухоме майно, площею 100,7 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, пляж Ланжерон (інвентарний номер 110-ПЛ) з метою розміщення літнього майданчику.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

Ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна» визначає, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

В силу ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно ч. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Ч. 3 ст. 285 ГК України визначено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Так, відповідач з моменту прийняття в оренду бетонованого майданчику, вказаного в договорі оренди окремого індивідуально визначеного майна від 04.11.2014 р., що належить до комунальної власності територіальної громади м. Одеси, мав сплачувати щомісячно орендну плату до 15 числа поточного місяця незалежно від результатів його господарської діяльності.

Поряд з цим, як з'ясовано судом, Комунальне підприємство „Ланжерон» , яке виступило орендодавцем за спірним договором, було реорганізовано. Так, рішенням Одеської міської ради від 03.02.2016 р. № 313-VІІ було утворено Комунальне підприємство Одеської міської ради Узбережжя Одеси шляхом злиття комунальних підприємств Гідропарк Лузанівка , Ланжерон , Узберіжжя , Прибрежно-експлуатаційне об'єднання Київського району .

Надалі рішенням Одеської міської ради від 07.12.2016 р. № 1366-VІІ були затверджені передавальні акти комісії з реорганізації комунальних підприємств Гідропарк Лузанівка , Ланжерон , Узберіжжя , Прибрежно-експлуатаційне об'єднання Київського району шляхом злиття в комунальне підприємство Узбережжя Одеси Одеської міської ради, які є додатками до вказаного рішення Одеської міської ради, також доручено голові вказаної комісії вжити заходи з реєстрації припинення юридичних осіб - вищевказаних комунальних підприємств.

Як встановлено судом, згідно відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Комунальне підприємство Одеської міської ради Узбережжя Одеси було зареєстровано як юридичну особу 16.12.2016 р., при цьому в ЄДР міститься запис про те, що вказане Підприємство є правонаступником юридичних осіб - КП Гідропарк Лузанівка , КП Ланжерон , КП Узберіжжя , КП Прибрежно-експлуатаційне об'єднання Київського району .

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що позивач є правонаступником прав і обов'язків КП „Ланжерон» , що виступило орендодавцем за спірним договором оренди. Той факт, що КП „Ланжерон» на теперішній час згідно відомостей в ЄДР перебуває в стані припинення та запис про реєстрацію його припинення відсутній, не спростовує вказаних висновків суду, оскільки відсутність такого запису не є виключною обставиною для правонаступництва. Адже в даному випадку всі права та обов'язки КП „Ланжерон» переходять до правонаступника за передавальним або розподільчим балансом.

Відповідно до п. 1.2 Статуту Комунального підприємства Одеської міської ради Узбережжя Одеси , затвердженого рішенням Одеської міської ради від 03.04.2016 р. № 313-VII, Підприємство є правонаступником комунальних підприємств Узберіжжя , Ланжерон , Гідропарк Лузанівка , Прибрежно-експлуатаційне об'єднання Київського району .

Згідно п 2.2.4. Статуту Підприємство уповноважено надавати в оренду або інше використання рухомого та нерухомого майна.

Відповідно до п. 3.4.4, 3.4.5 Статуту КП Одеської міської ради Узбережжя Одеси представляє підприємство та діє від його імені без доручення в органах державної влади та місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях, судах тощо; укладає від імені Підприємства договори та угоди, контролює їх виконання.

Також судом встановлено, що переданий відповідачу в оренду за спірним договором оренди літній майданчик загальною площею 100,7 кв.м (інвент. номер 110-ПЛ) перебуває на балансі КП „Узбережжя Одеси» .

Відтак, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що до нього перейшли всі права та обов'язки попереднього орендодавця - КП „Ланжерон» за спірним договором оренди окремого індивідуально визначеного майна № 2/14 від 04.11.2014 р.

Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України самостійною підставою заміни кредитора в зобов'язанні є правонаступництво.

Наразі слід зазначити, що з матеріалів справи вбачається, що відповідач був повідомлений про зміну орендодавця з КП Ланжерон на КП ОМР Узбережжя Одеси , про що свідчить направлений позивачем на адресу відповідача лист від 06.03.2017 р. № 100, копію якого було надано відповідачем.

В п. 7.10 договору встановлено, що реорганізація орендодавця не є підставою для змін умов або припинення дії цього договору.

За таких обставин, спірний договір оренди окремого індивідуально визначеного майна № 2/14 від 04.11.2014 р. підлягав виконанню.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, як з'ясовано судом, відповідач всупереч ч. 3 ст. 18 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна» та п. 2.4 договору оренди від 04.11.2014 року не виконав належним чином зобов'язання за цим договором та не сплатив орендну плату за період оренди з травня 2017 р. по січень 2018 р., внаслідок чого у відповідача існує заборгованість за вказаний період в розмірі 26613,49 грн., розрахунок якої міститься в матеріалах справи (а.с. 19).

При цьому докази, які б підтверджували факт сплати відповідачем орендної плати за вказаним договором оренди, в матеріалах справи відсутні. Тому суд вважає безпідставними доводи відповідача у запереченнях на відповідь позивача на відзив (а.с. 98-103) про існування у Товариства переплати за договором в розмірі 6837,55 грн. станом на червень 2017 року з посиланням на складений ним акт звірки.

Стосовно посилань відповідача на лист позивача від 06.03.2017 р. № 100 (а.с. 58-59) як на підставу припинення орендних відносин суд зазначає наступне. Так, зі змісту вказаного листа позивача вбачається, що мова йде про наявність порушень при укладенні договорів оренди нежитлових приміщень № 31/04/Д та № 31-1/04Д, відповідно до яких відповідачу передано в нежитлове приміщення (кафе) за цією ж адресою, що й майданчик по спірному договору № 2/14. Між тим вказаний лист не містить односторонньої відмови позивача саме від спірного договору № 2/14. Відтак, суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що він мав реальні підстави вважати, що відносини за договором оренди № 2/14 були припинені. Натомість з матеріалів справи випливає, що відповідач продовжував користуватися орендованим майном, не повертав об'єкт оренди у відповідності до п. 4.7 договору. Більш того, відповідачем у вказаний період вносилась на користь позивача орендна плата кілька платежами, а саме: 09.03.2017 р. - в сумі 5500,00 грн., 27.04.2017 р. - 2812,37 грн., 7031,86 грн. та 2,07 грн., що вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості.

Поряд з цим судом критично оцінюються доводи відповідача про несплату ним орендної плати не з власної вини, з посиланням на вчинення позивачем перешкод у реалізації відповідачем своїх прав за договором оренди нежитловим приміщенням, чим порушено п. 3.5 спірного договору. По-перше, слід зазначити, що предметом спірного договору оренди є бетонований майданчик, а не нежитлове приміщення, на оренду якого у відповідача існує окремий договір оренди, який не є предметом спору у даній справі. По-друге, вказані відповідачем обставини, у т.ч. відсутність водо- та електропостачання, не звільняють відповідача від виконання умов п. 2.4 спірного договору, за якими орендар зобов'язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця незалежно від результатів його господарської діяльності . До того ж умовами спірного договору оренди (п.п. „в» п. 4.2) передбачено обов'язок орендаря укласти договори з відповідними комунальними установами. По-третє, відповідачем не надано належних та допустимих доказів порушення позивачем п. 3.5 спірного договору оренди, за яким орендодавець зобов'язується не вчиняти дії, які б перешкоджали орендарю користуватися орендованим майном - бетонованим майданчиком.

Судом не приймаються до уваги також посилання відповідача на положення ч. 6 ст. 762 ЦК України, за якими наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Так, за змістом вказаної норми матеріального права, якщо наймач тимчасово позбавляється можливості користуватися найнятим майном через обставини, за які він не відповідає, він звільняється від плати за весь час неможливості такого користування. Але підставою для припинення зобов'язання зі сплати орендної плати є настання певних обставин, умовами яких є: по-перше, неможливість використання наймачем (орендарем) майна та по-друге, за ці обставини жодна із сторін не відповідає. Обставини, що є причиною неможливості використовувати найняте майно наймачем, можуть бути пов'язані як з діяльністю наймодавця, так і з певними об'єктивними обставинами (обставини непереборної сили, випадку тощо).

Відповідно ст. 607 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Вказаною статтею унормовано, що обставини, які викликають неможливість виконання, можуть бути як юридичними, так і фактичними. Головна умова полягає в тому, що за такі обставини не буде відповідати жодна зі сторін зобов'язання.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарську-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

За ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Таким чином, відповідачем не надано доказів неможливості використання майна в силу таких непереборних обставин, які визначені в чинному законодавстві, з настанням яких відповідач звільнявся б від сплати орендної плати.

Доводи відповідача щодо невиставлення позивачем рахунків судом спростовуються, оскільки за змістом договору оренди сплата відповідачем орендної плати не залежить від моменту виставлення таких рахунків, така умова щодо обов'язку орендодавця виставляти рахунок в договорі не міститься.

Інші заперечення відповідача на позов щодо стягнення орендної плати судом відхиляються, оскільки не спростовують висновків суду щодо наявності у відповідача обов'язку по сплаті орендної плати та порушення ним виконання цих умов спірного договору оренди. Тим більш відповідач не спростував належними доказами наявність заборгованості перед позивачем в заявленому розмірі, не надав ніяких детальних контррозрахунків та доказів на підтвердження сплати боргу з орендної плати протягом спірного періоду ані позивачу, ані його правонаступнику.

Так, несплата відповідачем орендної плати за спірним договором оренди є порушенням вимог чинного законодавства та умов цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. Таким чином, з огляду на неналежне виконання відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати, що не спростовано відповідачем, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в заявленому розмірі 26613,49 грн.

При цьому з огляду на наявність у відповідача заборгованості з орендної плати та несвоєчасну її сплату позивачем здійснено нарахування пені за період з 16.02.2017 р. по 31.01.2018 р. в розмірі 2613,85 грн., розрахунок якої додано до позову (а.с. 19).

За приписами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В свою чергу невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасне внесення відповідачем орендної плати) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.

При цьому слід зазначити, що чинним законодавством передбачено відповідальність орендаря за невиконання обов'язку щодо внесення орендної плати у встановлений строк.

Ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як передбачено п. 5.2 договору, за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Нарахування пені за прострочку виконання обов'язку припиняється через один рік з дня, коли обов'язок повинен був буті виконаний.

При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов'язання за договором оренди щодо своєчасного внесення орендної плати, на думку суду, позивачем правомірно здійснено розрахунок пені на суму боргу за кожним платежем у відповідному місяці оренди у період з 16.02.2017 р. по 31.01.2018 р., розмір якої становить 2613,85 грн. згідно наданого позивачем розрахунку (а.с. 19), обґрунтованість та правильність якого не спростовано відповідачем.

Відтак, вказані вимоги позивача про стягнення нарахованої пені в розмірі 2613,85 грн. підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про розірвання спірного договору оренди та повернення орендованого майна суд зазначає наступне.

Як вказує позивач, з огляду на те, що відповідачем систематично істотно порушуються умови договору, зокрема, у зв'язку з невнесенням відповідачем орендної плати більше 9 місяців, то відповідно до ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна» та до п.п. 3.3, 5.5 договору орендодавець має право ставити питання про розірвання договору оренди та повернення об'єкту оренди.

У відповідності зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Так, відповідно до ст. 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Згідно статті 188 ГК України розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлене договором або законом.

Так, частиною другою ст. 651 ЦК України передбачено, що при відсутності згоди (домовленості) сторін про зміну або розірвання договору він може бути змінений чи розірваний на вимогу однієї із сторін лише за рішенням суду за наявності певних підстав, передбачених договором або законом. Однією із таких підстав є істотне порушення договору другою стороною. Істотним вважається таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору, тобто йдеться про таке порушення договору однією із сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. При цьому сторона, яка ставить питання про розірвання чи зміну договору, має довести наявність істотного порушення договору та наявність шкоди, діленням другою стороною. Така шкода може бути виражена як у вигляді та (або) упущеної вигоди, так і моральної (немайнової) шкоди.

При цьому вищенаведені приписи частини другої статті 651 ЦК України є загальними для розірвання договору та передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною, а також в інших випадках, установлених договором або законом.

Разом з тим слід зазначити, що об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації) та орендна плата з урахуванням її індексації є одними з істотних умов договору оренди (ст. 284 ГК України).

За умовами п. 3.3 договору орендодавець має право виступати з ініціативою розірвання договору оренди у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов'язків, передбачених цим договором, в тому числі несплати орендної плати своєчасно та в повному обсязі.

Пунктом 5.3 договору встановлено, що у разі невнесення орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, орендодавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення об'єкта оренди. Також орендодавець має право відмовитись від договору оренди у разі невикористання орендарем майна за його профільним призначенням, невиконання поточного та капітального ремонту в порядку, передбаченому цим договором та законодавством України. У разі відмови орендодавця від договору оренди, договір є розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору.

Відповідно до п. 5.5 договору за невиконання або неналежне виконання орендарем обов'язків, передбачених п.п. 4.1, 4.2 абз. а , г , е , м , л , п.п. 4.3, 4.9, 4.13 цього договору орендодавець має право достроково вимагати розірвання договору оренди у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Пунктом 7.6 договору встановлено, що договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством та зазначеним договором оренди. У разі розірвання договору в судовому порядку або відмови від договору оренди в продовж його строку, внаслідок невиконання обов'язків за договором, всі невід'ємні поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від цього майна без нанесення йому збитку, здійснених орендарем при проведенні капітального ремонту та реконструкції за час його оренди за рахунок власних коштів, залишаються у власності орендодавця безкоштовно і компенсації не підлягають.

Так, підставою для розірвання спірного договору оренди окремого індивідуально визначеного майна від 04.11.2014 р. позивачем визначено невиконання відповідачем зобов'язання щодо внесення орендної плати, нездійснення відповідачем страхування об'єкту у встановленому порядку, здійснення ремонту без дозволу орендодавця, неукладання договору на відшкодування витрат на утримання приміщень прибудинкової території та відсутність доказів звернення до управління Держкомзему у м. Одесі з клопотанням про визначення нормативно-грошової оцінки землі, що є істотним порушення умов цього договору.

Також слід зазначити, що положеннями ст. 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Визначена статтею 782 ЦК України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 (справа N 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Тому норми статті 188 ГК України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору. Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом України в постанові № 3-26гс12 від 8 травня 2012 року.

Отже, право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Водночас орендоване майно є комунальним, тому на спірні правовідносини поширюється також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з частиною третьою статті 26 якого підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань.

При цьому вказана норма застосовується з урахуванням наведених вище загальних положень ГК України та ЦК України.

Таким чином, проаналізувавши зміст спірного договору та наведені позивачем норми законодавства як підстава для розірвання цього договору, суд доходить до висновку, що у даному випадку невнесення відповідачем орендної плати більше ніж 3-х місяців, а саме впродовж 9 місяців, є таким істотним порушенням умов цього договору, яке тягне за собою дострокове розірвання спірного договору оренди. До того ж слід зазначити, що відповідач попереджався про розірвання спірного договору оренди у разі непогашення ним заборгованості з орендної плати. Щодо решти доводів позивача в обґрунтування наявності інших підстав для розірвання спірного договору оренди суд зазначає, що наявність або відсутність цих підстав не впливає на дострокове розірвання договору внаслідок тривалої несплати орендної плати, що є імперативною нормою закону.

Отже, враховуючи зазначене, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача про розірвання спірного договору оренди від 04.11.2014 р. саме з вказаних підстав щодо тривалої несплати орендної плати. З огляду на це, заяву відповідача про застосування строків позовної давності до вимог про розірвання договору (а.с. 122) суд вважає безпідставною та необґрунтованою.

В свою чергу у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (ст. 653 ЦК України).

Приписами ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Частиною 1 ст. 785 ЦК України зазначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п. 4.7 договору після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов'язаний у 15-дений термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його оренду та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.

Так, оскільки укладений між КП „Ланжерон» , правонаступником якого є позивач, та відповідачем договір оренди № 2/14 розірвано судом та відсутні правові підстави для використання відповідачем об'єкту оренди за вказаним договором, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача про звільнення відповідачем бетонованого майданчику (інвентарний номер 110-ПЛ) загальною площею 100,7 кв.м, що розташований за адресою: м. Одеса, пляж Ланжерон .

Також слід зазначити, що згідно з ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги Комунального підприємства Одеської міської ради „Узбережжя Одеси» про стягнення заборгованості в загальній сумі 29227,34 грн., розірвання договору оренди та звільнення об'єкту оренди

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 5286,00 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Комунального підприємства Одеської міської ради „Узбережжя Одеси» до Товариства з обмеженою відповідальністю „Гефіма» про стягнення заборгованості в загальній сумі 29227,34 грн., розірвання договору оренди та звільнення об'єкту оренди задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю Гефіма (65033, м. Одеса, вул. Акордна, 10; код ЄДРПОУ 32894822) на користь Комунального підприємства Одеської міської ради Узбережжя Одеси (65026, м. Одеса, вул. Дерибасівська, 14; код ЄДРПОУ 41033818; р/р 26001640543000, ПАТ Укрсиббанк , МФО 351005) заборгованість по орендній платі в розмірі 26613/двадцять шість тисяч шістсот тринадцять/грн. 49 коп., пеню в сумі 2613/дві тисячі шістсот тринадцять/грн. 85 коп.

3. Розірвати договір оренди окремого індивідуально визначеного майна № 2/14, який укладено 04.11.2014 року між КП „Ланжерон» , правонаступником якого є Комунальне підприємство Одеської міської ради Узбережжя Одеси (65026, м. Одеса, вул. Дерибасівська, 14; код ЄДРПОУ 41033818), та Товариством з обмеженою відповідальністю Гефіма (65033, м. Одеса, вул. Акордна, 10; код ЄДРПОУ 32894822).

4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю Гефіма (65033, м. Одеса, вул. Акордна, 10; код ЄДРПОУ 32894822) звільнити бетонований майданчик (інвентарний номер 110-ПЛ) загальною площею 100,7 кв.м, що розташований за адресою: м. Одеса, пляж Ланжерон .

5. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю Гефіма (65033, м. Одеса, вул. Акордна, 10; код ЄДРПОУ 32894822) на користь Комунального підприємства Одеської міської ради Узбережжя Одеси (65026, м. Одеса, вул. Дерибасівська, 14; код ЄДРПОУ 41033818, р/р 26001640543000, ПАТ Укрсиббанк , МФО 351005) витрати по сплаті судового збору в сумі 5286/п'ять тисяч двісті вісімдесят шість/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення повного рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05 травня 2018 р.

Суддя В.С. Петров