Постанова

від 19.09.2018 по справі 916/177/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/177/18 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів секретар судового засідання за участю представників учасників справи: Від ТОВ Гефіма Богатиря К.В. Поліщук Л.В.,Таран С.В. Чеголя Є.О. адвокат Яковлева Д.В., ордер ОД № 332520, дата видачі: 23.08.18 розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Гефіма на рішення господарського суду Одеської області від 25.04.2018року (суддя суду першої інстанції: Петров В.С., дата складання повного тексту: 05.05.2018року; час і місце оголошення рішення: 25.04.2018року о 15:44год.; 65119, м.Одеса, пр. Шевченка, 29; Господарський суд Одеської області, зала судових засідань № 404) у справі№ 916/177/18 за позовом до відповідача про Комунального підприємства Узбережжя Одеси Товариства з обмеженою відповідальністю Гефіма стягнення заборгованості в загальній сумі 29 227,34 грн., розірвання договору оренди та звільнення об'єкта оренди

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Одеської міської ради Узбережжя Одеси звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Гефіма про:

- стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 26613,49 грн. та пені за несвоєчасну сплату орендної плати в сумі 2613,85 грн.;

- розірвання договору оренди № 2/14 від 04.11.2014 р.;

- зобов'язання відповідача звільнити бетонований майданчик загальною площею 100,7 кв.м, що розташований за адресою: м. Одеса, пляж Ланжерон .

Рішенням господарського суду Одеської області від 25.04.2018року:

1.Позов Комунального підприємства Одеської міської ради Узбережжя Одеси до Товариства з обмеженою відповідальністю Гефіма про стягнення заборгованості в загальній сумі 29227,34 грн., розірвання договору оренди та звільнення об'єкту оренди задоволено.

2.Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Гефіма (65033, м. Одеса, вул. Акордна, 10; код ЄДРПОУ 32894822) на користь Комунального підприємства Одеської міської ради Узбережжя Одеси (65026, м. Одеса, вул. Дерибасівська, 14; код ЄДРПОУ 41033818; р/р 26001640543000, ПАТ Укрсиббанк , МФО 351005) заборгованість по орендній платі в розмірі 26613/двадцять шість тисяч шістсот тринадцять/грн. 49 коп., пеню в сумі 2613/дві тисячі шістсот тринадцять/грн. 85 коп.

3.Розірвано договір оренди окремого індивідуально визначеного майна № 2/14, який укладено 04.11.2014 року між КП Ланжерон , правонаступником якого є Комунальне підприємство Одеської міської ради Узбережжя Одеси (65026, м. Одеса, вул. Дерибасівська, 14; код ЄДРПОУ 41033818), та Товариством з обмеженою відповідальністю Гефіма (65033, м. Одеса, вул. Акордна, 10; код ЄДРПОУ 32894822).

4.Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю Гефіма (65033, м. Одеса, вул. Акордна, 10; код ЄДРПОУ 32894822) звільнити бетонований майданчик (інвентарний номер 110-ПЛ) загальною площею 100,7 кв.м, що розташований за адресою: м. Одеса, пляж Ланжерон .

5.Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Гефіма (65033, м. Одеса, вул. Акордна, 10; код ЄДРПОУ 32894822) на користь Комунального підприємства Одеської міської ради Узбережжя Одеси (65026, м. Одеса, вул. Дерибасівська, 14; код ЄДРПОУ 41033818, р/р 26001640543000, ПАТ Укрсиббанк , МФО 351005) витрати по сплаті судового збору в сумі 5286/п'ять тисяч двісті вісімдесят шість/грн. 00 коп.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач всупереч ч. 3 ст. 18 ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна та п. 2.4. договору оренди від 04.11.2014 року не виконав належним чином зобов'язання за цим договором та не сплатив орендну плату за період оренди з травня 2017 р. по січень 2018 р., внаслідок чого у відповідача існує заборгованість за вказаний період в розмірі 26613,49 грн. З огляду на наявність у відповідача заборгованості з орендної плати та несвоєчасну її сплату позивачем здійснено нарахування пені за період з 16.02.2017 р. по 31.01.2018 р. в розмірі 2613,85 грн.

Проаналізувавши зміст спірного договору та наведені позивачем норми законодавства як підставу для розірвання цього договору, суд дійшов до висновку, що у даному випадку невнесення відповідачем орендної плати більше ніж 3-х місяців, а саме впродовж 9 місяців, є таким істотним порушенням умов цього договору, яке тягне за собою дострокове розірвання спірного договору оренди. Оскільки укладений між КП Ланжерон , правонаступником якого є позивач, та відповідачем договір оренди № 2/14 розірвано судом та відсутні правові підстави для використання відповідачем об'єкту оренди за вказаним договором, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача про звільнення відповідачем бетонованого майданчику (інвентарний номер 110-ПЛ) загальною площею 100,7 кв.м, що розташований за адресою: м. Одеса, пляж Ланжерон .

04.06.2018р. до Одеського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Гефіма (вх. № 1499/18 від 04.06.2018) на рішення господарського суду Одеської області від 25.04.2018року по справі № 916/177/18, в якій скаржник просить рішення господарського суду Одеської області від 25 квітня 2018року по справі № 916/177/18 за позовом Комунального підприємства Узберіжжя Одеси до Товариства з обмеженою відповідальністю Гефіма про стягнення заборгованості, розірвання договору оренди та звільнення об'єкту оренди - скасувати; ухвалити нове Рішення по справі, яким відмовити КП Узберіжжя Одеси в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Як на підставу викладених у скарзі вимог апелянт посилається на наступне:

- судом першої інстанції не було надано оцінку неналежному виконанню КП Узберіжжя Одеси свого обов'язку щодо доказування факту існування заборгованості ТОВ Гефіма за договором оренди № 2/14;

- визначаючи розрахунок як належний та допустимий доказ, суд не надав оцінку повноти наданої в ньому інформації та відповідності зазначеного документа вимогам чинного законодавства;

- розрахунок заборгованості за договором оренди не підтверджується первинними бухгалтерськими документами, та не відповідає вимогам зведеного облікового документа, встановленим Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ;

- наданий КП Узберіжжя Одеси розрахунок заборгованості не дає змоги встановити чи дійсно саме ним був складений розрахунок, не містить жодних підписів посадових осіб та дати складання документу, а отже не може бути належним доказом, оскільки не відповідає вимогам бухгалтерського документу;

- суд першої інстанції не надав належної оцінки контррозрахункам ТОВ Гефіма , які останній надає в актах звірки розрахунків за договором;

- суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи ТОВ Гефіма про несплату ним орендної плати не з власної вини, а з посиланням на вчинення орендодавцем перешкод у реалізації ТОВ Гефіма своїх прав за договором оренди нежитлових приміщень, чим порушено п. 3.5. спірного договору;

- суд першої інстанції не прийняв до уваги посилання ТОВ Гефіма на положення ч. 6 ст. 762 ЦК України, за яким наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає;

- визначаючи істотними порушеннями умов договору невиконання ТОВ Гефіма обов'язку зі страхування об'єкту оренди, укладення договору на відшкодування витрат на утримання прибудинкової території, а також звернення до управління Держкомзему у м. Одесі з клопотанням про визначення нормативно-грошової оцінки землі, суд першої інстанції не врахував положення чинного законодавства та судової практики щодо визначення істотності порушень умов Договору;

- судом першої інстанції неправильно надано оцінку та безпідставно відхилено заяву ТОВ Гефіма про застосування строків позовної давності;

- визначаючи істотним порушенням Договору проведення ТОВ Гефіма ремонту об'єкта оренди без погодження із орендодавцем, судом не враховано, що жодних доказів, які б підтверджували факт проведення реконструкції саме орендарем КП Узберіжжя Одеси не надано. Акт обстеження від 27.11.2017 не дає змоги встановити чи дійсно саме ТОВ Гефіма проводило реконструкцію об'єкта оренди та в чому саме полягає реконструкція об'єкта оренди.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 06.06.2018 р., у складі колегії суддів, головуючого судді Лавриненко Л.В., суддів Лашина В.В., Будішевської Л.О. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Гефіма м. Одеса.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 14.06.2018 р. суддю Лашина В.В. звільнено з посади судді Одеського апеляційного господарського суду у відставку, у зв'язку з чим, відповідно до розпорядження в.о. керівника апарату суду від 25.06.2018року № 706 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2018 р. визначено колегію суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Лавриненко Л.В., суддів: Аленіна О.Ю., Будішевської Л.О.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 26.06.2018року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Гефіма на рішення господарського суду Одеської області від 25.04.2018 р. по справі № 916/177/18 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Лавриненко Л.В., суддів Аленіна О.Ю., Будішевської Л.О. та призначено справу до апеляційного розгляду у судовому засіданні на 12.07.2018 р. на 15:00 год.

У судовому засіданні 12.07.2018року оголошено перерву в судовому засіданні на 23.07.2018року на 12:00 год.

У судовому засіданні 23.07.2018року оголошено перерву в судовому засіданні на 27.08.2018року об 11:00.

Розпорядженням В.о. керівника апарату суду № 1089 від 23.08.2018року призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 916/177/18, у зв'язку з перебуванням колегії суддів у складі головуючого судді Лавриненко Л.В., суддів Аленіна О.Ю., Будішевської Л.О. у відпустці.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.08.2018року визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Богатир К.В., судді Поліщук Л.В.,Таран С.В.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 27.08.2018року прийнято справу № 916/177/18 до провадження у новому складі суду, та призначено справу № 916/177/18 до повторного розгляду по суті в судовому засіданні на 19 вересня 2018 року о 15:00 год.

В судове засідання 19.09.2018 року представник Комунального підприємства Узбережжя Одеси не з'явився без повідомлення про причини неявки, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення представнику апелянта 04.09.2018, Роздруківка з сайту Укрпошти про вручення поштового відправлення. Вказані документи в повній мірі свідчать про належне повідомлення зазначеної особи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги Одеським апеляційним господарським судом.

Статтею 120 частиною 7 Господарського процесуального кодексу України в редакції, яка діє з 15.12.2017, передбачено наступне:

Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 19.09.2018рік, не визнавалась апеляційним господарським судом обов'язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу по суті, до суду не повідомлялося.

Таким чином, на думку колегії суддів, в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги по суті, не дивлячись на відсутність представника позивача, повідомленого про судове засідання належним чином. Відсутність позивача у даному випадку не перешкоджає вирішенню спору та не повинна заважати здійсненню правосуддя у встановлений законом строк.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.4 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 269 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

04.11.2014року між Комунальним підприємством Ланжерон (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Гефіма (Орендар) був укладений договір оренди окремого індивідуально визначеного майна № 2/14 (далі по тексту - Договір № 2/14).

Згідно п. 1 Договору № 2/14, Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування бетонований майданчик (інвентарний номер 110-ПЛ), загальною площею 100,7 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Одеса, пляж Ланжерон (Об'єкт оренди).

Відповідно до п. 1.1. Договору № 2/14, об'єкт оренди є об'єктом комунальної власності, знаходиться в Орендодавця на праві господарського відання, та обліковується на балансі Орендодавця за №110-ПЛ (Інвентаризаційний опис основних засобів комунального підприємства Ланжерон ).

Пунктом 1.2. Договору № 2/14 передбачено, що об'єкт оренди є окремим від інших об'єктів, споруд, бетонованим майданчиком .

Відповідно до п. 1.3. Договору № 2/14, експертна оцінка об'єкта оренди становить 54975,00 грн. (без урахування податку на додану вартість). Звіт про незалежну оцінку вартості об'єкта оренди складений Суб'єктом оціночної діяльності ПП Дельта-Консалтинг (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 16292/14, виданий 15 квітня 2014р. Фондом державного майна України).

Згідно п. 1.4. Договору № 2/14, передача в оренду об'єкта, зазначеного у п. 1.1. цього договору, здійснюється на підставі Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України Про оренду державного та комунального майна , протоколу засідання комісії з проведення конкурсів на право укладання договору оренди будівель (споруд, приміщень), які є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси, що відбулося 28 жовтня 2014 року, затвердженого головою комісії з проведення конкурсів на укладання договорів оренди будівель (споруд, приміщень), які є комунальною власністю, та наказу директора Комунального підприємства Ланжерон Одеської міської ради від 28.10.2014 р. № 26-П. Цей договір укладається строком на 10 років та діє з 04 листопада 2014 року по 03 листопада 2024 року.

Пунктом 2.1. Договору № 2/14 передбачено, що орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна , Методики розрахунку граничних розмірів орендної плати за оренду майна, що знаходиться у комунальній власності територіальної громади міста Одеси, затвердженої рішенням Одеської міської ради від 09.11.2005 р. № 4840-ІV, рішень Одеської міської ради та виконкому Одеської міської ради; протоколів засідання комісії з проведення конкурсів на право укладання договорів оренди будівель (споруд, приміщень), які є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси.

Відповідно до п. 2.2. Договору № 2/14, за орендоване майно орендар зобов'язується сплачувати орендну плату, що становить за перший, після підписання договору оренди, місяць 1270,00 грн . (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць . Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України . Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно п. 2.3. Договору № 2/14, до орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат, плата за користування земельною ділянкою та інші послуги, які надаються спеціалізованими організаціями.

Відповідно до п. 2.4. Договору № 2/14, орендар зобов'язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця незалежно від результатів його господарської діяльності .

Як визначено п. 2.5. Договору № 2/14, розмір орендної плати змінюється у випадках зміни методики її розрахунку, цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями міської ради, що набрали чинності, в порядку передбаченому чинним законодавством.

Згідно п. 3.2. Договору № 2/14, Орендодавець має право контролювати стан, напрямки та ефективність використання об'єкту, переданого в оренду.

Відповідно до п. 3.3. Договору № 2/14, Орендодавець має право виступати з ініціативою розірвання договору оренди у разі невиконання або неналежного виконання Орендарем обов'язків, передбачених цим договором, в тому числі несплати орендної плати своєчасно та в повному обсязі .

Пунктом 3.4. Договору № 2/14 передбачено, що Орендодавець зобов'язується передати Орендарю в оренду майно згідно з п. 1.1 цього Договору за актом приймання-передачі, який підписується обома сторонами.

Відповідно до п. 3.5. Договору № 2/14, Орендодавець зобов'язується не вчиняти дій, які б перешкоджали орендарю користуватися орендованим майном на умовах цього договору.

Пунктом 4.1. Договору № 2/14 передбачено, що вказане в п. 1.1. майно Орендар зобов'язується використовувати під розміщення літнього майданчика .

Згідно п. 4.2. Договору № 2/14, протягом дії цього Договору, крім своєчасного внесення орендної плати, орендар зобов'язаний:

а) забезпечувати збереження об'єкта оренди, своєчасно проводити за власний рахунок капітальний і поточний ремонт об'єкту оренди, запобігати його пошкодженню і псуванню,

б) утримувати об'єкт оренди у чистоті і технічно справному стані, забезпечувати санітарний, екологічно чисти стан, прибирання та упорядкування прилеглої території;

в) окремо сплачувати за власні кошти фактичні витрати за користування водою, каналізацією, газом, електроенергією, центральним опаленням, іншими комунальними послугами, для чого у місячний термін оформити договори в відповідними службами;

г) за свій рахунок проводити протипожежні заходи, нести матеріальну відповідальність за збитки, спричинені пожежею, що вникла в об'єкту оренди з вини орендаря;

д) виконувати розпорядження і накази місцевих органів влади, що відносяться до здійснення протипожежних заходів, сплачувати витрати на прибирання і очистку прилеглої території, забрудненої його виробничою діяльністю (торгівля овочами, будівельне сміття, харчові відходи і т.п.); своєчасно та доброякісно забезпечувати здійснення заходів з очищення прилеглої території та тротуарів від снігу;

е) застрахувати об'єкт оренди на користь орендодавця на весь термін дії договору оренди у страховій компанії у порядку, визначному чинним законодавством, на повну вартість об'єкта оренди, визначеної у п. 1.1 цього договору, та надати орендодавцю копії відповідних документів, що засвідчують виконання зазначеного зобов'язання, протягом 20 днів з часу укладання договору;

з) своєчасно узгоджувати з орендодавцем будь-які зміни профілю використання об'єкта оренди;

к) ризик випадкової загибелі чи пошкодження орендованого майна несе орендар з часу укладання цього договору;

л) укласти з балансоутримувачем об'єкта оренди договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання приміщень і прибудинкової території та надати орендодавцю копії відповідних документів, що засвідчують виконання зазначеного обов'язку, протягом 30 днів з моменту укладання цього договору;

м) окремо сплачувати за власні кошти плату за користування земельною ділянкою , для чого у місячний термін з дати підписання договору оренди звернутися до Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради з клопотанням про оформлення відповідного договору та протягом 2-х місяців з дати укладання договору оренди укласти відповідний договір.

Згідно п. 4.4. Договору № 2/14, капітальний ремонт, реставрація, реконструкція, технічне переобладнання об'єкта оренди, викликані особливостями господарської діяльності орендаря, проводяться лише з дозволу-погодження орендодавця з наданням проектно-кошторисної (кошторисної) документації, виготовленої за рахунок Орендаря до початку проведення робіт і затвердженої у встановленому порядку . Після проведення перепланування або реконструкції, що потягла за собою зміну конструктивних елементів об'єкту оренди, орендар зобов'язаний замовити за власний рахунок в КП ОМБТІ та РОН технічний паспорт на це майно і не пізніше 3-х місяців після закінчення ремонтних робіт надати його Орендодавцю.

Пунктом 4.7. Договору № 2/14 передбачено, що після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, Орендар зобов'язаний у 15-дений термін передати Орендодавцю орендоване майно за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.

Відповідно до п. 4.10. Договору № 2/14, у випадку припинення дії цього Договору, у зв'язку із закінченням строку чи дострокового розірвання договору, Орендар сплачує неустойку в розмірі подвійної орендної плати з урахуванням щомісячного індексу інфляції по день підписання акту приймання-передачі орендованого майна.

Згідно п. 4.11. Договору № 2/14, Орендар зобов'язується щоквартально здійснювати перевірку розрахунків з орендної плати з Орендодавцем не пізніше 20 числа наступного місяця звітного кварталу. Результати перевірки оформляються актом, що підписується обома сторонами .

Пунктом 5.1. Договору № 2/14 передбачено, що за невиконання або неналежне виконання обов'язків за цим Договором винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки відповідно до чинного законодавства. Відшкодування збитків не звільняє винну сторону від виконання умов договору.

Відповідно до п. 7.6. Договору № 2/14, Договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством та зазначеним договором оренди .

Відповідно до матеріалів справи, колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що 04 листопада 2014 року між Орендарем (Товариством з обмеженою відповідальністю Гефіма ) та Орендодавцем (Комунальним підприємством Ланжерон ) було складено та підписано акт прийому-передачі окремого індивідуально визначеного майна за договором № 2/14, яке є комунальною власністю територіальної громади м. Одеси та знаходиться на балансі Орендодавця.

Як вбачається з акту від 04.11.2014року прийому-передачі окремого індивідуально визначеного майна за договором № 2/14, Комунальним підприємством Ланжерон було передано Товариству з обмеженою відповідальністю Гефіма майно за договором від 04 листопада 2014 року № 2/14, площею 100,7кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, пляж Ланжерон (інвентарний номер 110-ПЛ) з метою розміщення літнього майданчику.

Правове обґрунтування правовідносин сторін у даній справі .

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відносини, пов'язані з передачею в оренду майна, яке перебуває у комунальній власності, окрім загальних норм права щодо найму майна регламентуються Законом України Про оренду державного та комунального майна .

Ст. 2 Закону України Про оренду державного та комунального майна передбачено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно ч. 6 зазаначеної статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ч. 3 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі .

Ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату .

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Таким чином, з моменту отримання ТОВ Гефіма в оренду майна - бетонованого майданчику, останній відповідно до умов Договору № 2/14 (розділ 2) повинен був сплачувати Орендареві орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця незалежно від результатів його господарської діяльності (п. 2.4. Договору). Однак, як зазначає позивач, Товариством з обмеженою відповідальністю Гефіма не виконувались вказані вимоги Договору, систематично не сплачувалась орендна плата і станом на 31.01.2018рік утворилась заборгованість у розмірі 26 613,49грн., що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що як вбачається з матеріалів справи договір оренди комунального майна з боку Орендодавця був укладений Комунальним підприємством Ланжерон , а з позовом до суду звернулось Комунальне підприємство Одеської міської ради Узбережжя Одеси , з цього приводу слід пояснити наступне.

Комунальне підприємство Ланжерон , яке виступило орендодавцем за спірним договором, було реорганізовано. Так, рішенням Одеської міської ради від 03.02.2016року № 313-VІІ було утворено Комунальне підприємство Одеської міської ради Узбережжя Одеси шляхом злиття комунальних підприємств Гідропарк Лузанівка , Ланжерон , Узберіжжя , Прибрежно-експлуатаційне об'єднання Київського району .

Рішенням Одеської міської ради від 07.12.2016року № 1366-VІІ були затверджені передавальні акти комісії з реорганізації комунальних підприємств Гідропарк Лузанівка , Ланжерон , Узберіжжя , Прибрежно-експлуатаційне об'єднання Київського району шляхом злиття в комунальне підприємство Узбережжя Одеси Одеської міської ради, які є додатками до вказаного рішення Одеської міської ради, також доручено голові вказаної комісії вжити заходи з реєстрації припинення юридичних осіб - вищевказаних комунальних підприємств.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Комунальне підприємство Одеської міської ради Узбережжя Одеси було зареєстровано як юридичну особу 16.12.2016року, при цьому в ЄДР міститься запис про те, що вказане Підприємство є правонаступником юридичних осіб - КП Гідропарк Лузанівка , КП Ланжерон , КП Узберіжжя , КП Прибрежно-експлуатаційне об'єднання Київського району .

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що Комунальне підприємство Узбережжя Одеси є правонаступником прав і обов'язків Комунального підприємства Ланжерон , яке виступило орендодавцем за спірним договором оренди.

Відповідно до п. 1.2 Статуту Комунального підприємства Одеської міської ради Узбережжя Одеси , затвердженого рішенням Одеської міської ради від 03.04.2016 р. № 313-VII, Підприємство є правонаступником комунальних підприємств Узберіжжя , Ланжерон , Гідропарк Лузанівка , Прибрежно-експлуатаційне об'єднання Київського району .

Пунктами 1.5, 1.7 Статуту визначено, що засновником Підприємства є територіальна громада м. Одеси в особі Одеської міської ради. Майно Підприємства перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Одеси і закріплюється за ним на праві господарського відання.

У матеріалах даної справи є довідка КП Узбережжя Одеси № 200 від 24.04.2018року про те, що станом на 24.04.2018рік на балансі КП Узбережжя Одеси знаходиться літній майданчик, загальною площею 100,7кв.м., інвентарний номер - 110-ПЛ, що знаходиться за адресою: м. Одеса, пляж "Ланжерон".

Згідно п 2.2.4. Статуту предметом діяльності Підприємства є надання в оренду або інше використання рухомого та нерухомого майна.

Відповідно до п. 3.4.4, 3.4.5 Статуту КП Одеської міської ради Узбережжя Одеси директор представляє підприємство та діє від його імені без доручення в органах державної влади та місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях, судах тощо; укладає від імені Підприємства договори та угоди, контролює їх виконання.

Враховуючи вищевикладене, майно передане відповідачу в оренду за Договором № 2/14, а саме літній майданчик загальною площею 100,7 кв.м (інвент. номер 110-ПЛ) перебуває на балансі КП Узбережжя Одеси , та саме до нього перейшли всі права та обов'язки попереднього орендодавця - КП Ланжерон за спірним договором оренди окремого індивідуально визначеного майна № 2/14 від 04.11.2014року.

Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, самостійною підставою заміни кредитора в зобов'язанні є правонаступництво.

В п. 7.10. Договору № 2/14 встановлено, що реорганізація орендодавця не є підставою для змін умов або припинення дії цього договору .

За таких обставин, спірний договір оренди окремого індивідуально визначеного майна № 2/14 від 04.11.2014 р. підлягав виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивачем до позовної заяви надано розрахунок заборгованості за Договором № 2/14, в якому зазначено що за період з лютого 2017року по січень 2018року у відповідача утворилась заборгованість з оплати орендної плати у розмірі 26 613,49грн. (з урахуванням часткових проплат, здійснених відповідачем у розмірі 15 346,30грн.). На зворотньому боці означеного розрахунку суми орендної плати також міститься розрахунок пені, здійснений позивачем відповідно до п. 5.2. Договору № 2/14 на суму 2 613,85грн., та на прикінці цього розрахунку проставлено підпис представника Узбережжя Одеси .

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що ним здійснювались проплати за Договором № 2/14, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами звірок взаємних розрахунків.

Дослідивши означені документи, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Акти звірок взаємних розрахунків надані відповічем Товариством з обмеженою відповідальністю Гефіма до матеріалів справи, складені в односторонньому порядку лише самим відповідачем, там ним же і підписані. Будь-якого підпису з боку позивача КП Узбережжя Одеси дані акти звірок не містять, що суперечить умовам Договору, викладеним у пункті 4.11. Також колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні платіжні документи на підтвердження здійснення відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю Гефіма проплат за Договором № 2/14, та не спростовано належними та допустимими доказами відсутність заборгованості з орендної плати у розмірі 26 613,49грн.

При розгляді справи в суді першої інстанції ТОВ Гефіма надано відзив на позовну заяву, в якому так само як і в апеляційній скарзі зазначено, що відповідач не сплачував орендну плату не з власної вини, а у зв'язку з вчиненням орендодавцем перешкод у реалізації ТОВ Гефіма своїх прав за договором оренди нежитлових приміщень, чим порушено п. 3.5. спірного договору.

Колегія суддів апеляційного господарського суду критично оцінює дані твердження апелянта виходячи з наступного.

Як вбачається із пункту 1.1. Договору № 2/14, в оренду ТОВ Гефіма було передано бетонований майданчик . Посилання відповідача (апелянта) на відсутність водо- та електропостачання, що на думку відповідача (апелянта) перешкоджало користуватися бетонованим майданчиком суд до уваги не приймає, оскільки наведені апелянтом обставини щодо перешкоджання користування орендованим майном стосується зовсім іншого об'єкту оренди, а саме будівлі під розміщення кафе, яка розташована на вказаному бетонованому майданчику. Правовідносини оренди будівлі кафе Два шара врегульовані зовсім іншим договором оренди, який не має відношення до предмету спору в даній справі. Вказане підтверджується заявою свідка ОСОБА_10, який раніше працював в КП Ланжерон на посаді електрика - сантехника (заява свідка наявна в матеріалах даної справи).

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що апелянт жодним чином не довів неможливість використання бетонованого майданчику орендарем як окремого об'єкту оренди за Договором № 2/14 та на умовах цього Договору внаслідок відключення водо- та електропостачання без врахування приміщення кафе Два шара . Також колегія суддів приймає до уваги, що Договором оренди № 2/14 у п. 4.2 п.п в) передбачений обов'язок Орендаря окремо сплачувати за власні кошти фактичні витрати за користування водою, каналізацією, газом, електроенергією, центральним опаленням, іншими комунальними послугами, для чого у місячний термін оформити договори з відповідними службами . Доказів укладання Орендарем договорів з відповідними комунальними службами про постачання на об'єкт оренди за Договором № 2/14 води та електроенергії матеріали справи не містять. Обов'язку здійснювати Орендодавцем постачання води та електроенергії на бетонований майданчик для використання Орендарем умовами вказаного Договору не передбачено.

Що стосується посилання апелянта на положення ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, за якими наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

За змістом вказаної норми матеріального права, якщо наймач тимчасово позбавляється можливості користуватися найнятим майном через обставини, за які він не відповідає, він звільняється від плати за весь час неможливості такого користування. Але підставою для припинення зобов'язання зі сплати орендної плати є настання певних обставин, умовами яких є: по-перше, неможливість використання наймачем (орендарем) майна та по-друге, за ці обставини жодна із сторін не відповідає. Обставини, що є причиною неможливості використовувати найняте майно наймачем, можуть бути пов'язані як з діяльністю наймодавця, так і з певними об'єктивними обставинами (обставини непереборної сили, випадку тощо).

Згідно ст. 607 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Вказаною статтею унормовано, що обставини, які викликають неможливість виконання, можуть бути як юридичними, так і фактичними. Головна умова полягає в тому, що за такі обставини не буде відповідати жодна зі сторін зобов'язання.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарську-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати України , Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Таким чином, відповідачем не надано доказів неможливості використання майна в силу таких непереборних обставин, які визначені в чинному законодавстві, з настанням яких відповідач звільнявся б від сплати орендної плати.

Що стосується доводів апелянта про перешкоджання Орендодавцем Орендарю в користуванні майном у зв'язку з припиненням водо та електропостачання на об'єкт оренди, то такі доводи з врахуванням вищевикладеного є безпідставними та такими, які не засновані на реальних фактах з врахуванням умов Договору оренди (п. 4.2 п.п в).

Доводи відповідача щодо невиставлення позивачем рахунків судом першої інстанції спростовані, оскільки за змістом договору оренди сплата відповідачем орендної плати не залежить від моменту виставлення таких рахунків, така умова щодо обов'язку орендодавця виставляти рахунок в договорі не міститься. Умови Договору № 2/14 містять усі об'єктивні дані, які необхідні для самостійного розрахунку Орендарем суми орендної плати за наступні місяці після дати укладання цього Договору.

Інші заперечення відповідача на позов щодо стягнення орендної плати судом відхиляються, оскільки не спростовують висновків суду щодо наявності у відповідача обов'язку по сплаті орендної плати та порушення ним виконання цих умов спірного договору оренди.

Колегія суддів апеляційного господарського суду бере до уваги й те, що Товариством з обмеженою відповідальністю Гефіма не подано суду першої інстанції будь-яких доказів на підтвердження того, що ним самим вживалися б будь-які заходи із врегулювання даного спору з Орендодавцем або з розірвання укладеного договору оренди в разі, якщо Товариство вважало, що зобов'язання за цим договором порушуються Орендодавцем. Натомість, як вбачається з матеріалів справи відповідачем не спростовано належними доказами наявність заборгованості перед позивачем в заявленому розмірі, та не надано належних та допустимих доказів на підтвердження сплати боргу з орендної плати протягом спірного періоду.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що несплата відповідачем орендної плати за спірним договором оренди є порушенням вимог чинного законодавства та умов цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. Таким чином, з огляду на неналежне виконання відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати, що не спростовано відповідачем ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду рішення, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в заявленому розмірі 26613,49 грн.

При цьому з огляду на наявність у відповідача заборгованості з орендної плати та несвоєчасну її сплату позивачем здійснено нарахування пені за період з 16.02.2017року по 31.01.2018року в розмірі 2613,85 грн., розрахунок якої додано до позову (а.с. 19).

За приписами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В свою чергу невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасне внесення відповідачем орендної плати) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.

При цьому слід зазначити, що чинним законодавством передбачено відповідальність орендаря за невиконання обов'язку щодо внесення орендної плати у встановлений строк.

Ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як передбачено п. 5.2. Договору № 2/14, за несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки . Нарахування пені за прострочку виконання обов'язку припиняється через один рік з дня, коли обов'язок повинен був буті виконаний .

Відповідно до частина 1 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 Господарського кодексу України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов'язання за договором оренди щодо своєчасного внесення орендної плати, позивачем здійснено нарахування пені на суму боргу за кожним платежем у відповідному місяці оренди у період з 16.02.2017року по 31.01.2018року, у розмірі 2 613,85 грн.

Вказаний розрахунок перевірено судом та встановлено, що пеня нарахована арифметично вірно, відповідно до умов договору та діючого законодавства, та зазначена сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача.

Відтак, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення нарахованої пені в розмірі 2 613,85 грн. підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про розірвання спірного договору оренди № 2/14 та повернення орендованого майна суд зазначає наступне.

Як вказує позивач, з огляду на те, що відповідачем систематично істотно порушуються умови договору, зокрема, у зв'язку з невнесенням відповідачем орендної плати більше 9 місяців, то відповідно до ст. 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна та до п.п. 3.3, 5.5 Договору Орендодавець має право ставити питання про розірвання договору оренди та повернення об'єкту оренди.

У відповідності зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Згідно статті 188 Господарського кодексу України розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлене договором або законом.

Частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що при відсутності згоди (домовленості) сторін про зміну або розірвання договору він може бути змінений чи розірваний на вимогу однієї із сторін лише за рішенням суду за наявності певних підстав, передбачених договором або законом. Однією із таких підстав є істотне порушення договору другою стороною. Істотним вважається таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору, тобто йдеться про таке порушення договору однією із сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. При цьому сторона, яка ставить питання про розірвання чи зміну договору, має довести наявність істотного порушення договору та наявність шкоди, діленням другою стороною. Така шкода може бути виражена як у вигляді та (або) упущеної вигоди, так і моральної (немайнової) шкоди.

При цьому вищенаведені приписи частини другої статті 651 ЦК України є загальними для розірвання договору та передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною, а також в інших випадках, установлених договором або законом.

Разом з тим слід зазначити, що об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації) та орендна плата з урахуванням її індексації є одними з істотних умов договору оренди (ст. 284 ГК України).

За умовами п. 3.3. Договору № 2/14, орендодавець має право виступати з ініціативою розірвання договору оренди у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов'язків, передбачених цим договором, в тому числі несплати орендної плати своєчасно та в повному обсязі.

Пунктом 5.3. Договору № 2/14 встановлено, що у разі невнесення орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, орендодавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення об'єкта оренди. Також орендодавець має право відмовитись від договору оренди у разі невикористання орендарем майна за його профільним призначенням, невиконання поточного та капітального ремонту в порядку, передбаченому цим договором та законодавством України. У разі відмови орендодавця від договору оренди, договір є розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору.

Відповідно до п. 5.5. Договору № 2/14, за невиконання або неналежне виконання орендарем обов'язків, передбачених п.п. 4.1, 4.2 абз. а , г , е , м , л , п.п. 4.3, 4.9, 4.13 цього договору орендодавець має право достроково вимагати розірвання договору оренди у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Пунктом 7.6. Договору № 2/14 встановлено, що договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством та зазначеним договором оренди. У разі розірвання договору в судовому порядку або відмови від договору оренди в продовж його строку, внаслідок невиконання обов'язків за договором, всі невід'ємні поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від цього майна без нанесення йому збитку, здійснених орендарем при проведенні капітального ремонту та реконструкції за час його оренди за рахунок власних коштів, залишаються у власності орендодавця безкоштовно і компенсації не підлягають.

Так, підставою для розірвання спірного договору оренди окремого індивідуально визначеного майна від 04.11.2014 р. позивачем визначено невиконання відповідачем зобов'язання щодо внесення орендної плати, нездійснення відповідачем страхування об'єкту у встановленому порядку, здійснення ремонту без дозволу орендодавця, неукладання договору на відшкодування витрат на утримання приміщень прибудинкової території та відсутність доказів звернення до управління Держкомзему у м. Одесі з клопотанням про визначення нормативно-грошової оцінки землі, що є істотним порушення умов цього договору.

Також слід зазначити, що положеннями ст. 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд .

Визначена статтею 782 ЦК України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця .

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 (справа N 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Тому норми статті 188 ГК України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору. Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом України в постанові № 3-26гс12 від 8 травня 2012 року.

Отже, право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Водночас орендоване майно є комунальним, тому на спірні правовідносини поширюється також дія Закону України Про оренду державного та комунального майна , згідно з частиною третьою статті 26 якого підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань .

При цьому вказана норма застосовується з урахуванням наведених вище загальних положень ГК України та ЦК України.

Як зазначив суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, проаналізувавши зміст спірного договору та наведені позивачем норми законодавства як підстави для розірвання цього договору, суд дійшов до висновку, що у даному випадку невнесення відповідачем орендної плати більше ніж 3-х місяців, а саме впродовж 9 місяців, є таким істотним порушенням умов цього договору, яке тягне за собою дострокове розірвання спірного договору оренди. До того ж суд першої інстанції зазначив, що відповідач попереджався про розірвання спірного договору оренди у разі непогашення ним заборгованості з орендної плати.

З такими висновками господарського суду повністю погоджується колегія суддів апеляційного господарського суду.

Щодо решти доводів позивача в обґрунтування наявності інших підстав для розірвання спірного договору оренди суд першої інстанції зазначив, що наявність або відсутність цих підстав не впливає на дострокове розірвання договору внаслідок тривалої несплати орендної плати, що є імперативною нормою закону.

Колегія суддів не погоджується з висновками господарського суду про те, що наявність або відсутність інших порушень вимог договору з боку Орендаря не впливає на дострокове розірвання договору в наслідок тривалої несплати орендної плати.

Апеляційний господарський суд надає наступну правову оцінку доводам позивача про наявність інших порушень умов договору оренди.

Що стосується страхування об'єкта оренди на користь орендодавця на весь термін дії договору оренди на повну вартість об'єкта оренди, такий обов'язок для орендаря був передбачений підпунктом е пункту 4.2. Договору № 2/14. Орендар повинен був надати орендодавцеві копію договору оренди, що засвідчують страхування об'єкту оренди протягом двадцяти днів з часу укладання вказаного договору. Але орендар надав до суду:

- договір № 34/3607/2.1.9.,2.1.10. від 27.07.2017року, де вигодонабувачем зазначено КП Узбережжя , перелік застрахованого майна Бар Два шара 168,9кв.м. та 100,7кв.м., страхова сума 995 000,00грн., строк дії договору страхування з 28.07.2017 по 27.07.2018;

- договір № 34/1789/2.1.9.,2.1.10 від 07.11.2014року, де вигодонабувачем зазначено КП Ланжерон , перелік застрахованого майна Бар Два шара 100,7кв.м., інвентарний номер 110-ПЛ, страхова сума 55 000,00грн., строк дії договору страхування з 07.11.2014 по 01.07.2015.

Інших договорів страхування до суду представлено не було.

Із вищенаведеного вбачається що орендар не виконав зобов'язання щодо страхування орендованого майна на весь період дії договору оренди, оскільки у період з 01.07.2015 по 27.07.2017 об'єкт оренди не був застрахований.

Що стосується укладення з балансоутримувачем договору про пайову участь в утриманні об'єкту благоустрою на весь час дії договору оренди та надання орендодавцю копії відповідних документів протягом 30 днів з моменту укладання договору оренди, то такий обов'язок для орендаря передбачений підпунктом л пункту 4.2. Договору № 2/14.

Але матеріали справи не містять жодного доказу про виконання орендарем вказаної умови договору оренди.

Що стосується сплати за власні кошти витрат за користування земельною ділянкою з подальшим укладенням протягом двох місяців з дати укладання договору оренди відповідного договору на користування земельною ділянкою, то вказаний обов'язок орендаря передбачений підпунктом м пункту 4.2. Договору № 2/14.

Однак матеріали справи не містять жодного доказу про укладення договору оренди земельної ділянки орендарем бетонованого майданчику, а також відсутні докази сплати витрат за користування земельною ділянкою.

Вищевказані порушення Орендарем умов Договору оренди комунального майна є підставою разом із невнесенням орендної плати для розірвання такого договору.

Доводи позивача про порушення орендарем умов договору стосовно проведення реконструкції об'єкта оренди лише з дозволу орендодавця на думку колегії суддів не знайшли підтвердження матеріалами справи, оскільки позивач не довів відповідними доказами проведення орендарем реконструкції саме об'єкту оренди за Договором № 2/14 - бетонованого майданчику. Докази проведення орендарем реконструкції інших будівель та споруд, розташованих на літньому майданчику, не можуть бути доказами реконструкції самого майданчику, тому апеляційним судом до уваги не приймаються.

Частиною 2 статті 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Приписами ч. 1 ст. 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди .

Частиною 1 ст. 785 ЦК України зазначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п. 4.7. Договору № 2/14, після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов'язаний у 15-дений термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його оренду та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки укладений між КП Ланжерон , правонаступником якого є позивач, та відповідачем ТОВ Гефіма Договір оренди № 2/14 розірвано судом та відсутні правові підстави для використання відповідачем об'єкту оренди за вказаним договором, вимоги позивача про звільнення відповідачем бетонованого майданчику (інвентарний номер 110-ПЛ) загальною площею 100,7 кв.м, що розташований за адресою: м. Одеса, пляж Ланжерон , є повністю обгрунтованими.

У судовому засіданні 19.09.2018року представник Товариства з обмеженою відповідальністю Гефіма в усних поясненнях щодо апеляційної скарги зазначив, що договір оренди окремого індивідуально визначеного майна № 2/14 від 04.11.2014року є нікчемним, оскільки нотаріально не посвідчений.

Щодо даних тверджень відповідача колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги .

При поданні апеляційної скарги Товариством з обмеженою відповідальністю Гефіма даний довод заявлено не було, окрім того дане питання не було предметом розгляді під час слухання справи в суді першої інстанції.

Крім того, згідно ст. 793 Цивільного кодексу України, в редакціях, що діяли під час укладення договору (04.11.2014), договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік (три роки згідно з редакцією станом на 1.01.2014р.) і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що договір оренди окремого індивідуально визначеного майна № 2/14 від 04.11.2014року було укладено в простій письмовій формі, без нотаріального посвідчення.

Предметом договору оренди окремого індивідуально визначеного майна № 2/14 від 04.11.2014року є бетонований майданчик, що не є будівлею або іншою капітальною спорудою , а тому означений довод апелянта ТОВ Гефіма є необґрунтованим та безпідставним. Доказів державної реєстрації бетонованого майданчику загальною площею 100,7 кв.м (інвент. номер 110-ПЛ) як об'єкту нерухомого майна матеріали справи не містять.

Згідно ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України).

За змістом ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що господарський суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, дослідив матеріали справи, надав вірну юридичну оцінку обставинам справи та наданим доказам, випадків неправильного застосування норм матеріального або порушень норм процесуального права, які є безумовною підставою для скасування рішення, не допустив, у зв'язку з чим законні підстави для скасування або зміни рішення суду та задоволення апеляційної скарги відсутні.

У зв'язку з таким апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 269-270,275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Гефіма залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 25 квітня 2018року по справі № 916/177/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається до Верховного суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 24.09.2018року.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Л.В. Поліщук

С.В. Таран