Постанова

від 24.04.2018 по справі 804/14699/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 квітня 2018 року

Київ

справа №804/14699/15

касаційне провадження №К/9901/26563/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2016 (суддя Чепурнов Д.В.) у справі №804/14699/15 за позовом Приватного акціонерного товариства ЄВРАЗ Южкокс до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Укртрансстандарт , Товариство з обмеженою відповідальністю Укрмашпоставка , про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "ЄВРАЗ БАГЛІЙКОКС" звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Укртрансстандарт , Товариство з обмеженою відповідальністю Укрмашпоставка , про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 16.11.2015 позов задовольнив у повному обсязі.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23.09.2016 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2015.

Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2016 скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, статтей 185, 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент постановлення оскарженої ухвали суду апеляційної інстанції).

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд за результатами розгляду справи у відкритому судовому засіданні постановою від 16.11.2015 (повний текст складено 18.11.2015) позов задовольнив. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 24.09.2015 №0000414201 та №0000404201.

Зі змісту абзацу 1 частини першої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції, повний текст якої складений в порядку, встановленому частиною третьою статті 160 цього Кодексу (протягом п'яти днів з моменту ухвалення, подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У матеріалах справи міститься розписка про отримання 26.11.2015 представником податкового органу копії повного тексту постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2015 (т. 1 а.с. 232).

Таким чином, останнім днем для звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2015 в межах встановленого процесуальним законом строку апеляційного оскарження, з урахуванням вихідних та святкових днів, був день із датою 07.12.2015.

Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС неодноразово зверталася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на вказане судове рішення суду першої інстанції.

Так, вперше податковий орган звернувся з апеляційною скаргою 07.12.2015, тобто в межах строку апеляційного оскарження, утім ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2016 апеляційна скарга повернута скаржнику, у зв'язку з неусуненням недоліків, встановлених ухвалою від 18.12.2015 про залишення апеляційної скарги без руху, щодо надання документу про сплату судового збору в сумі 1780,39грн.

Вдруге подана апеляційна скарга 10.02.2016, тобто з пропуском встановленого строку апеляційного оскарження, ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2016 також повернута скаржнику, у зв'язку з неусуненням недоліків, встановлених ухвалою від 29.02.2016 про залишення апеляційної скарги без руху, щодо надання документу про сплату судового збору в сумі 1780,39грн.

При цьому в межах вищезазначених апеляційних проваджень скаржник неодноразово заявляв клопотання про звільнення від сплати судового збору, у задоволенні яких йому було відмовлено.

За наслідками розгляду втретє поданої відповідачем апеляційної скарги Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу від 06.05.2016 про відмову у поновленні строку апеляційного оскарження, а також про відмову у відстроченні сплати судового збору. Цією ж ухвалою суд апеляційної інстанції залишив апеляційну скаргу без руху та запропонував скаржнику у тридцятиденний строк з моменту отримання копії ухвали усунути недоліки апеляційної скарги шляхом:

надання документу про сплату судового збору в сумі 1780,39грн.;

звернення до суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведенням у ній обґрунтування інших підстав пропуску цього строку.

Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС на виконання вимог ухвали від 06.05.2016 звернулася до суду з клопотанням про звільнення від сплати судового збору, утім жодних документів на усунення недоліків апеляційної скарги в частині надання суду апеляційної інстанції заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведенням у ній обґрунтування інших підстав пропуску цього строку суду не надіслала.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 30.06.2016 відмовив у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та на підставі абзацу другого частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали) відмовив у відкритті апеляційного провадження у справі, у зв'язку з неусуненням недоліків, встановлених ухвалою про залишення апеляційної скарги без руху, в частині надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведенням у ній обґрунтування інших підстав пропуску цього строку.

Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС 15.09.2016 вчетверте подала апеляційну скаргу на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2015 з клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження, в обґрунтування якого наведено обставини про те, що обмежене фінансування з державного бюджету для сплати судового збору позбавило можливості відповідача виконати такий процесуальний обов'язок.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23.09.2016 відмовив податковому органу у відкритті апеляційного провадження за поданою апеляційною скаргою на підставі пункту 3 частини п'ятої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення справи судом апеляційної інстанції) - є ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на те, що при зверненні до суду з апеляційною скаргою вчетверте ним було виконано всі вимоги процесуального закону, необхідні для реалізації права на апеляційне оскарження.

Суд касаційної інстанції вважає обґрунтованою оскаржену ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки вона була постановлена за наявності законних підстав. При цьому суд керується таким.

Правила вирішення питання прийняття апеляційної скарги судом апеляційної інстанції у разі подання такої скарги після закінчення строків апеляційного оскарження передбачені частиною четвертою статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення справи судом апеляційної інстанції).

Згідно з абзацом 1 частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення справи судом апеляційної інстанції) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків.

Наслідки ж невиконання таких вимог суду передбачені в абзаці другому частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення справи судом апеляційної інстанції): якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Як зазначено вище, суд апеляційної інстанції двічі повертав податковому органу апеляційні скарги на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2015, що за змістом положень частини третьої статті 187, з урахуванням частини шостої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення справи судом апеляційної інстанції), не позбавляє права повторного звернення з апеляційною скаргою.

Наведені відповідачем підстави пропуску строку апеляційного оскарження при зверненні до суду апеляційної інстанції втретє визнавались судом апеляційної інстанції неповажними.

При цьому суд надавав відповідачу достатній строк (30 днів з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху) для вчинення процесуальної дії зі звернення до суду з клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження з наведенням інших підстав такого пропуску, а також для надання документу про сплату судового збору.

Утім, своїм правом на усунення визначених ухвалою про залишення апеляційної скарги без руху недоліків в частині наведення інших підстав для поновлення строку апеляційного оскарження податковий орган не скористався, що свідчить про нівелювання встановлених процесуальним законом послідовних способів реалізації права на судовий захист, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції ухвалою від 30.06.2016 на підставі абзацу другого частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення справи судом апеляційної інстанції) відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2016 набрала законної сили з моменту постановлення відповідно до положень частини п'ятої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення справи судом апеляційної інстанції) та в касаційному порядку не оскаржувалась.

При зверненні до суду апеляційної інстанції вчетверте відповідач в обґрунтування підстав поважності пропуску строку апеляційного оскарження наводив лише обставини, що унеможливили виконання вимог ухвал про залишення раніше поданих апеляційних скарг без руху в частині здійснення сплати судового збору. При цьому, податковим органом не наведено обґрунтувань, які б свідчили про наявність об'єктивних та непереборних перешкод для виконання вимог ухвали про залишення втретє поданої апеляційної скарги без руху в частині наведення інших підстав пропуску строку апеляційного оскарження.

Системний аналіз положень частини шостої статті 187, частини третьої статті 189, частини першої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення процесуальних дій судом апеляційної інстанції) дає підстави зробити висновок про те, що одним із процесуальних обов'язків для реалізації права на апеляційне оскарження є надання документу про сплату судового збору у встановленому Законом України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VI порядку та розмірі. Невиконання такого обов'язку є підставою для ухвалення судового рішення про залишення апеляційної скарги без руху зі встановленням способу і строку для усунення таких недоліків.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що у контексті положень Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VI Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 28.11.2013 №12-рп/2013 вказав, що гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14 травня 1981 року N R(81)7: У тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України .

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справ Креуз проти Польщі сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоді самій суті цього права, та має передбачати законну мету.

При цьому у контексті справедливого балансу публічних і приватних інтересів, забезпечення пропорційності обмежень доступу до суду при вирішенні питання щодо відкриття апеляційного провадження необхідно з'ясувати рівень доходів скаржника, порівняти його з розміром установленого законом судового збору й визначити, чи можливе вирішення цього питання без покладення на скаржника надмірного процесуального тягаря.

Як зазначено вище, суд апеляційної інстанції при кожному наступному зверненні податкового органу з апеляційною скаргою (тричі) визначав в ухвалах про залишення апеляційної скарги без руху суму судового збору, яка підлягає сплаті - 1780,39грн. Правильність обчислення судом апеляційної інстанції суми судового збору відповідачем не оскаржувалась та не заперечувалась.

Суд вважає, що зазначена сума судового збору не є надмірним процесуальним тягарем, який позбавляє можливості реалізувати право на апеляційне оскарження для особи, яка утримується за рахунок державного бюджету, та має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів у відповідності до потреб.

Натомість невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень, а також неодноразове невиконання вимог ухвал про залишення апеляційних скарг без руху, не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Частина друга статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення процесуальних дій судом апеляційної інстанції) покладає на осіб, які беруть участь у справі, обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи викладені обставини у сукупності, зокрема щодо нездійснення послідовного використання податковим органом усіх засобів для реалізації права на апеляційне оскарження, а також набрання законної сили ухвалою від 30.06.2016 про відмову у відкритті апеляційного провадження, суд вважає оскаржену ухвалу від 28.09.2016 про відмову у відкритті апеляційного провадження такою, що відповідає правильному застосуванню положень пункту 3 частини п'ятої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення справи судом апеляційної інстанції) - суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження у випадку, якщо є ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС без задоволення, а оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2016 у справі №804/14699/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк