Ухвала

від 03.05.2018 по справі 2-1400-1/05

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

03 травня 2018 року

місто Київ

справа № 2-1400-1/05

провадження № 61-4400св18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. розглянув заяви ОСОБА_2 про відвід судді-доповідача Крата В. І. у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу , за касаційною скаргою ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_5, на рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 червня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 09 червня 2016 року ,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_5 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою на зазначені судові рішення.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 серпня 2016 року відкрито провадження у справі, ухвалою від 22 лютого 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду 13 квітня 2018 року. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями визначено суддю-доповідача Крата В. І.

ОСОБА_2 19 квітня 2018 року через засоби електронного поштового зв'язку, без використання електронного підпису, та 23 квітня 2018 року звернулася до Верховного Суду із заявами про відвід судді-доповідача Крата В. І.

Заяви про відвід обґрунтовані тим, що: суддя-доповідач Крат В. І. проживав у м. Харкові; навчався, писав і захищав кандидатську дисертацію в тому ж навчальному закладі, що й представник ОСОБА_1, ОСОБА_5 На переконання позивача, суддя-доповідач Крат В. І. та представник ОСОБА_1, ОСОБА_5, знають один одного. Ця обставина, на її переконання, викликає сумнів в неупередженості або об'єктивності судді Крата В. І.

Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2018 року заяви про відвід судді-доповідача Крата В. І. передано судді, який не входить до складу суду, визначеному у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України. Зупинено касаційне провадження у справі до вирішення питання про відвід судді-доповідача Крата В. І.

В ухвалі суду зроблено висновок, що такі заяви не свідчать про існування об'єктивно обґрунтованих обставин, що викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді-доповідача, а тому заяви про відвід судді є необґрунтованими.

Відповідно до частин другої та третьої статті 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

На виконання вимог частини третьої статті 40 ЦПК України заяву про відвід судді-доповідача Крата В. І. передано судді Верховного Суду Погрібному С. О. в порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.

Згідно з частиною четвертою статті 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі Білуха проти України (№ 33949/02, § 49-52, від 09 листопада 2006 року) зазначено, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.

Верховний Суд, оцінюючи наявність обґрунтованих підстав для відводу щодо суб'єктивного критерію, то відсутні підстави стверджувати, що суддя Крат В. І. виявляє особисту упередженість. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з'являться докази на користь протилежного.

За об'єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об'єктивно виправдані.

Той факт, що суддя Верховного Суду Крат В. І. навчався в тому самому вищому навчальному закладі з представником відповідача не дає достатніх підстав для висновків про факт знайомства представника відповідача із суддею-доповідачем у цій справі. Аналіз змісту заяв ОСОБА_2.про відвід судді Крата В. І. не свідчить про існування об'єктивно обґрунтованих обставин, які викликають сумнів в неупередженості або необ'єктивності судді Крата В. І.

В цілому, доводи заявника носять характер припущень, що жодним чином не були доведені або підтверджені будь-якими зрозумілими доводами або доказами, а тому в задоволенні заяв про відвід судді необхідно відмовити.

У такому висновку Верховний Суд має виходити з того, що необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як й незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді. Проте, у цій справі усі доводи заявника носять характер непідтверджених припущень, що не знайшли свого об'єктивного обґрунтування та розумного пояснення, що могло б бути добросовісно сприйнято судом.

Керуючись статтями 36, 40 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід судді Верховного Суду Крата В. І. відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Погрібний