Постанова

від 07.05.2018 по справі 757/40376/17-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №757/40376/17-ц

провадження № 22-ц/796/3935/2018

07 травня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів:

головуючого - судді Кирилюк Г.М.,

суддів: Рейнарт І.М., Болотова Є.В.,

сторони:

позивач: ОСОБА_1,

відповідачі: Держава Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державна казначейська служба України, Антитерористичний центр при Службі безпеки України, Міністерство оборони України,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 08 листопада 2017 року у складі судді Підпалого В.В.,

встановив:

У липні 2017 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України, Антитерористичного центру при Службі безпеки України, Міністерства оборони України на її користь заподіяну їй в результаті вчинення терористичних актів в с. Водяне майнову шкоду в сумі 4 526 275, 59 грн. та моральну шкоду в сумі 200 000 грн.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08 листопада 2017 року вказану позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 08 листопада 2017 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Посилається на ті підстави, що постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд не з'ясував обставини, що мають значення для справи, а також не застосував правові норми, які підлягали застосуванню, що призвело до неправильного вирішення питання та порушення права позивача на судовий захист, гарантоване ст.55 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.16 ЦК України, ст.3 ЦПК України.

Зазначила, що судом першої інстанції фактично не було прийнято та проаналізовано аргументи, викладені в клопотанні про звільнення від сплати судового збору.

У квітні 2018 р. Міністерство оборони України та у травні 2018 року Держава Україна в особі Кабінету Міністрів України подали відзиви на апеляційну скаргу, в яких просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване судове рішення без змін, як таке, що ухвалено з додержанням норм процесуального права.

Відповідно до п.8 ч.1 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів , у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02 червня 2016 року № 1402 - VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до положень ч.2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга підлягає розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, в порядку письмового провадження.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17 липня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху для усунення недоліків: надання доказів на підтвердження сплати судового збору та повноважень представника на подання позовної заяви.

Оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження скрутного майнового становища, суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору.

На усунення вказаних недоліків представником позивача ОСОБА_2 надано оригінал договору про надання послуг адвоката №07/06 від 21.06.2017 р.

Зазначила, що обґрунтовуючи клопотання про звільнення від сплати судового збору позивач посилалась на те, що є внутрішньо переміщеною особою, яка залишилася без житла. У позивача відсутній будь-який дохід, що підтверджується відомостями з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів та утриманих податків від 16.06.2017 р. та оригінал довідки Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України (Дніпровський відділ) від 22.06.2017 р. (додатки №14,15 до позовної заяви).

Наголосила на тому, що згідно п. 6 ч. 2 ст. 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - за подання позовів про відшкодування матеріального збитку, заподіяного в результаті вчинення злочину. Кримінальне провадження за фактом пошкодження будинку позивача зареєстровано за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.258 КК України (терористичний акт). В зазначеному провадженні позивача визнано потерпілою.

Також зазначила, що згідно п.13 ч. 2 ст.3 Закону України Про судовий збір судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Визнаючи позовну заяву неподаною та повертаючи її позивачеві, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем у встановлений строк не було сплачено судовий збір.

Відхиляючи клопотання про звільнення від сплати судового збору на підставі п.6 ч. 2 ст. 5 Закону України Про судовий збір , суд першої інстанції зазначив, що вказане клопотання було розглянуто ухвалою суду від 17 липня 2017 року та відмовлено в його задоволенні.

Вказаного висновку суд дійшов з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали.

Відповідно до п.13 ч. 2 ст.3 Закону України Про судовий збір судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Вказану правову підставу звільнення від сплати судового збору позивач зазначав в позовній заяві, на що суд першої інстанції уваги не звернув та жодного мотиву щодо неможливості застосування положень п.13 ч. 2 ст.3 Закону України Про судовий збір до правовідносин сторін не навів.

Крім цього, зміст ухвали Печерського районного суду м. Києва від 17 липня 2017 року також не містить відомостей про відхилення доводів позивача щодо звільнення від сплати судового збору відповідно до положень п.6 ч. 2 ст. 5 Закону України Про судовий збір .

Відхиляючи клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору з урахуванням майнового стану позивача, суд першої інстанції не навів мотивів неврахування наданих позивачем на підтвердження вказаної обставини доказів: довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; відомостей з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів та утриманих податків від 16.06.2017 р.; довідки Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України (Дніпровський відділ) від 22.06.2017 р. №8707.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, наданих сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Суд першої інстанції зазначеного не врахував та дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви, що призвело до обмеження реалізації права позивача на судовий захист.

Неврахування поданого позивачем клопотання щодо звільнення від сплати судового в силу закону, фактичне ігнорування прохання останнього про звільнення від сплати судового збору з урахуванням його майнового стану та повернення позовної заяви з підстав несплати судового збору, порушує права заявника.

Враховуючи викладене, оскаржувана ухвала не може бути визнана законною і обґрунтованою та у відповідності до положень п.4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 374, 379, 382 -384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 08 листопада 2017 року скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України, Антитерористичного центру при Службі безпеки України, Міністерства оборони України про відшкодування шкоди, спричиненої в результаті вчинення терористичних актів направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 07 травня 2018 року.

Головуючий:

Судді: