Рішення

від 02.05.2018 по справі 914/1436/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.05.2018р. Справа №914/1436/17

Колегія суддів Господарського суду Львівської області у складі:

Головуючий суддя Запотічняк О.Д.

Суддя Синчук М.М.

Суддя Юркевич М.В.

при секретарі судового засідання Думин В.Я.

розглянувши матеріали справи

за позовом: Заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах:

- Міністерства оборони України, м. Київ,

до відповідача-1: Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, м. Львів,

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Культура Інформації» ,

м. Львів,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: КЕВ м. Мукачево, м. Мукачево, Закарпатська обл.

про: визнання недійсним договору про будівництво житлового комплексу.

За участю представників:

від прокуратури:ОСОБА_1 - службове посвідчення № 036378;

від позивача: ОСОБА_2- представник;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: ОСОБА_3 - представник ;

від третьої особи: ОСОБА_4 - представник;

Суть спору та обставини справи: Заступник військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах - Міністерства оборони України до відповідача-1 Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України та до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Культура Інформації» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: КЕВ м. Мукачево про визнання недійсним договору про будівництво житлового комплексу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов закону, що призвело до незаконного використання земельної ділянки та нанесення прямої матеріальної шкоди Міністерству оборони України 26.11.2016 р. між МОУ в особі Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Культура інформації (підрядник) укладено договір про будівництво житлового комплексу за адресою: Мукачівський гарнізон, військове містечко №12, Закарпатська область, м. Мукачево. На думку прокурора, укладений договір за своєю правовою природою являється змішаним договором, який містить елементи договору про спільну діяльність та інвестиційного договору. Прокурор в позовній заяві стверджує, що укладений договір суперечить вимогам ч.2 ст.20 Земельного кодексу України, оскільки укладенням зазначеного договору сторонами фактично змінено цільове призначення земельної ділянки із земель оборони на землі житлової та громадської забудови. Крім того, позивач вказує на те, що відповідач 1 в особі ОСОБА_5 при підписанні спірного Договору не мав повноваження на підписання такого договору, що підтверджується довіреністю №220/386/д від 10.11.2016 р. Також, відповідно до Порядку організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони, затвердженого постановою КМУ від 06.06.2011 №715 будівництво житла здійснюється на конкурсних засадах, замовником будівництва житла та організатором конкурсу є Міністерство оборони України. Як стверджує прокурор, договір було укладено з порушенням процедури, встановленої Положенням про Західне управління капітального будівництва МОУ, затвердженого наказом державного секретаря МОУ від 17.06.2003р. №23, Порядку організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони, затвердженого постановою КМУ від 06.07.2011р. №715, без відповідного погодження, проведення конкурсу, а тому такий договір підлягає визнанню недійсним.

Відповідачем-2 подано відзив на позовну заяву (вх.№40419/17 від 28.11.2017 р.), в якому щодо задоволення позовних вимог заперечив в повному обсязі. Зокрема зазначив, що твердження позивача, що договором було змінено цільове призначення земельної ділянки, є помилковими, оскільки відповідно до п. 3.3. Договору право користування земельною ділянкою (оренда) внаслідок виконання цього Договору не переходить до сторони 2. Заперечуючи проти позовних вимог вказує, що довіреністю №220/386/д від 10.11.2016 надано право підписанту, а саме, відповідачу 1 в особі ОСОБА_5 укладати інші угоди та правочини, пов'язані із проведенням землевпорядних робіт на спірній земельній ділянці та здійснювати дії щодо державної реєстрації речових прав на неї. Крім того, повноваження ОСОБА_5 на укладення спірного договору передбачені положенням про Західне управління капітального будівництва Міністерстава оборони України, затвердженого Наказом №23 від 17.06.2003, п. 11 якого передбачено, що Управління відповідно до покладених на цього завдань, за погодженням з управління капітального будівництва та придбання житла Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва МОУ укладає договори на пайову участь у будівництві об'єктів іншими замовниками. Також зазначив, що позивачем належними доказами не доведено, що спірна земельна ділянка належить до земель оборони і є державною власністю.

Ухвалою від 17.07.2017р. суд порушив провадження у справі та призначив розгляд справи на 27.07.2017р. Подальший хід розгляду справи викладено в ухвалах суду.

Ухвалою суду від 14.09.2017 р. суд вирішив передати справу №914/1436/17 за підсудністю до Господарського суду Закарпатської області.

При прийнятті даної ухвали суд виходив з того, що даний спір повинен розглядатись за місцезнаходженням земельної ділянки.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.10.2017 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Культура інформації» задоволено. Ухвалу господарського суду Львівської області від 14.09.2017 р. у справі № 914/1436/17 скасувати, а матеріали справи № 914/1436/17 скерувати до господарського суду Львівської області для розгляду по суті.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.10.2017 р., для розгляду даної справи визначено суддю Запотічняк О.Д.

Ухвалою суду від 23.10 2017 р. суд призначив розгляд справи на 06.11.2017 р.

Ухвалою суду від 06.11.2017 р. враховуючи неявку відповідача №1 суд ухвалив відкласти розгляд на 28.11.2017 р.

Ухвалою суду від 28.11.2017 р. враховуючи неявку відповідача №1 та представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, суд ухвалив відкласти розгляд на 12.12.2017 р.

Ухвалою від 12.12.2017р. суд призначив колегіальний розгляд справи №914/1436/17 в складі трьох суддів та відкласти розгляд справи на 17.01.2018р.

Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів, для розгляду справи №914/1436/17 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Запотічняк О.Д., суддя Синчук М.М., суддя Юркевич М.В.

Колегія суддів у складі головуючого судді Запотічняк О.Д. суддів Синчука М.М. та Юркевич М.В. прийняла справу № 914/1436/17 до розгляду.

15.12.2017 набрали чинності зміни до ГПК України, в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Згідно з пунктом 9 частини 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Відповідно частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження або позовного провадження (загального або спрощеного).

Зважаючи на те, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.07.2017р. провадження у справі порушено за правилами позовного провадження, розгляд справи за правилами позовного провадження вже розпочався. Однак у зв'язку із зміною складу суду, розгляд справи по суті розпочинається спочатку.

З метою забезпечення реалізації учасниками справи своїх нових процесуальних прав, суд вважає за необхідне продовжувати розгляд справи у порядку загального позовного провадження на стадії підготовчого провадження.

Підготовче засідання неодноразово відкладалося з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.

Ухвалою суду від 04.04.2018 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 25.04.2018 р., яке було відкладено на 02.05.2018 р.

В судове засідання 02.05.2018р. з'явилися прокурор, представники позивача, відповідача-2 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Прокурор та представники позивача і третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача позовні вимоги підтримали, просили суд їх задоволити в повному обсязі з підстав наведених в позовній заяві, письмових поясненнях та матеріалах справи.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві на позов.

Відповідач-1 вкотре не забезпечив явку уповноваженого представника в судове засідання, проте представником відповідача-1 було подано заяву про визнання позову (вх.№30883/17 від 12.09.2017 р.), в якій визнає позов повністю і не заперечує проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України може бути розглянута за наявними в справі матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив:

26.11.2016 р. між МОУ в особі Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України (Замовник, Сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю Культура інформації (Підрядник, Сторона-2) укладено договір про будівництво житлового комплексу за адресою: Мукачівський гарнізон, військове містечко №12, Закарпатська область, м. Мукачево (далі - Договір).

Як вбачається із Договору, при його укладенні, від імені Міністерства оборони України виступало Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України на підставі Положення про Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України, від імені якого на підставі довіреності №220/386/д від 10.11.2016 діяв т.в.о. начальника ОСОБА_5

Відповідно до п. 12.7. цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін, нотаріального посвідчення та діє до повного виконання покладених на Сторони зобов'язань.

За умовами цього Договору Сторона-1 та Сторона-2 зобов'язуються збудувати Об'єкт згідно з проектно-кошторисною документацією за адресою: Мукачівський гарнізон, військове містечко №12, Закарпатська область, м.Мукачево, вул. Зріні,153 (далі - Об'єкт), орієнтовною площею 28,27 га, яка відведена рішенням виконавчого комітету Мукачівської міськради № 136-01 від 12.08.1987 р.(п. 3.1. Договору).

Відповідно до п.3.2. спірного договору Сторона-1 зобовязується на умовах, визначених цим Договором, забезпечити державну реєстрацію права користування Земельною ділянкою (оренда), визначену п.1.1.5. цього Договору з цільовим призначенням Земельної ділянки, яке дозволить сторонам здійснити реалізацію умов цього Договору, у тому числі здійснювати її забудову, а також утримувати і обслуговувати завершений будівництвом Об'єкт.

Право користування земельною ділянкою (оренда) внаслідок виконання цього Договору не переходить до Сторони-2. Сторона-2 має право використовувати будівельний майданчик відповідно до вимог законодавства України у сфері містобудування на підставі Договорів капітального будівництва, укладених у рамках цього Договору (п.3.3. Договору).

Згідно з п. 4.1.1. Договору Для реалізації цього Договору Сторона 1 передає, а Сторона 2 приймає частину функцій замовника. Обсяг прав та обов'язків, що передаються Стороні 2 для виконання функцій замовника будівництва об'єкту визначена цим Договором.

Пунктами 4.2.3. та 4.2.4. Договору передбачено, що Сторона-1 зобов'язана передати Стороні 2 будівельний майданчик на період будівництва протягом 3-х робочих днів з дати підписання сторонами цього Договору за актом передачі будівельного майданчика, який є невід'ємною частиною цього Договору. Сторона-1 зобов'язана протягом 3 календарних місяців з дати підписання цього Договору в порядку, встановленому Положенням та чинним законодавством України, списати нерухоме майно, яке знаходиться на земельній ділянці, здійснити його розбирання/демонтаж та звільнити будівельний майданчик від цього майна.

Актом приймання-передачі будівельного майданчика до Договору від 26.11.2016 р. вказаний майданчик було передано Стороні-2.

Заступник військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах - Міністерства оборони України звернувся до суду з позовом про визнання недійсним вищевказаного договору у зв'язку з тим, що такий було укладено з порушенням вимог закону, тому просить визнати спірний договір недійсним.

Суд, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з огляду на наступне:

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з статтею 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Положеннями ч.2 ст. 628 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За спірним договором Міністерством оборони України в особі Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України у спільне зведення сторонами спірного об'єкта будівництва вкладено право користування земельною ділянкою (будівельним майданчиком), загальною площею 28,27 га, яка розташована на території військового містечка № 12 по вул. Зріні,153 у м. Мукачево Закарпатської області, а ТОВ «Культура інформації» у свою чергу, грошові кошти на фінансування будівництва житлового будинку. Предметом даного договору є будівництво житлового комплексу на земельній ділянці що розташована за адресою: Мукачівський гарнізон, військове містечко №12, Закарпатська область, м.Мукачево, вул. Зріні,153, яка перебуває в користуванні Міністерства оборони України.

За результатами аналізу умов оспорюваного Договору вбачається, що за своєю правовою природою цей Договір є змішаним та містить в собі елементи договору про спільну діяльність та інвестиційного договору, а тому до спірних відносин підлягають до застосування положення глави 77 ЦК України та ЗУ «Про інвестиційну діяльність» .

Згідно ст. 2 ЗУ «Про інвестиційну діяльність» інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) та/або досягається соціальний та екологічний ефект (ст.1 ЗУ «Про інвестиційну діяльність» ).

Відповідно до ст.1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

За змістом ст. 1131 ЦК України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Як встановлено судом, при укладенні оскаржуваного Договору, від імені Міністерства оборони України виступало Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України на підставі Положення про Західне управління капітального будівництва від імені якого на підставі довіреності №220/386/д від 10.11.2016 діяв т.в.о. начальника ОСОБА_5

Довіреністю №220/386/д від 10.11.2016 Міністерство оборони України уповноважило тимчасово виконуючого обов'язки начальника Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України ОСОБА_5 на підписання від імені Міністерства оборони України за погодженням із Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Збройних Сил України договорів (додаткових угод) на проведення землевпорядних робіт, здійснення дій щодо державної реєстрації земельних ділянок, державної реєстрації речових прав на них (права державної власності та права постійного користування земельними ділянками за Міністерством оборони України) за не бюджетні кошти за такими адресами: вул. Городоцька, 222, м. Львів; вул. Княгині Ольги, 1-5; м. Львів, вул. Личаківська, 105; м. Львів, вул. Стрийська, в/м. 209-1; м. Львів, вул. Зріні, 153; м. Мукачево, Закарпатська обл., вул. Гагаріна, 28; м. Ужгород, Закарпатська обл., вул. Прилуцька, в/м 210; м. Львів (Брюховичі), а також здійснення інших дій та правочинів, пов'язаних з їх виконанням.

Так, вказаною довіреністю не передбачено повноважень ОСОБА_5 на укладення договору про будівництво житлового комплексу, зокрема, за адресою: Мукачівський гарнізон, військове містечко №12, Закарпатська область, м.Мукачево, вул. Зріні,153.

Щодо тверджень відповідача 2 про те, що повноваження на підписання спірного Договору надані ОСОБА_5, як т.в.о. начальника Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, відповідно до Положення про Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України, суд зазначає наступне:

Наказом державного секретаря Міністерства оборони України №23 від 17.06.2003 «Про затвердження Положення про Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України» затверджено відповідне положення (надалі - Положення).

Пунктом 11 Положення, крім іншого передбачено, що начальник управління за погодженням з управлінням капітального будівництва та придбання житла Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України укладає угоди на капітальне будівництво та ремонт, інвестування будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей, придбання та обмін квартир, надання послуг та інші угоди в межах своєї компетенції.

Так, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження погодження з управлінням капітального будівництва та придбання житла Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України.

Що стосується тверджень відповідача-2 про те, що позивачем належними доказами не доведено, що спірна земельна ділянка належить до земель оборони і є державною власністю, суд зазначає таке.

У відповідності до преамбули Закону України "Про використання земель оборони" (далі - Закон) правові засади і порядок використання земель оборони визначаються цим законом.

Відповідно до ст. 1 Закону землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (далі - військові частини).

Правовий режим земель оборони передбачає, що військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України (ч. 1 ст. 2 Закону).

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що об'єктом забудови є земельна ділянка за адресою: Мукачівський гарнізон, військове містечко №12, Закарпатська область, м.Мукачево, вул. Зріні,153, орієнтовною площею 28,27 га, яка відведена рішенням виконавчого комітету Мукачівської міськради № 136-01 від 12.08.1987 р.

Як стверджує позивач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та не спростовано відповідачами, за вказаною адресою і на вказаній земельній ділянці розташоване військове містечко №12, яке перебуває на обліку КЕВ м. Мукачево. На даний час будівлі і зазначена земельна ділянка фактично використовуються діючою військовою частиною А1556.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема Свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 46718446 від 02.11.2015 року, власником об'єктів нерухомого майна війського містечка № 12, загальною площею 48768,4 кв. м. за адресою: Закарпатська область, м. Мукачево, вулиця І. Зріні, 153, є Держава Україна в особі Міністерства оборони України. Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-2101490882016, земельна ділянка площею 26,7068 га за адресою: Закарпатська область, м. Мукачево, вулиця І. Зріні, 153, зареєстрована 18.08.2016 року Управлінням Держнгеокадастру у Мукачівському районі Закарпатської області з цільовим призначенням: Для розміщення та постійної діяльності Збройних сил України , категорія земель: в тому числі землі оборони.

Отже, наведеним спростовуються заперечення відповідача-2 про недоведеність позивачем належності спірної земельної ділянки до державної власності та земель оборони.

Щодо тверджень відповідача про проведення конкурсу з відбору виконавця будівельних робіт по об'єкту будівництва на земельній ділянці за адресою: Мукачівський гарнізон, військове містечко №12, Закарпатська область, м.Мукачево, вул. Зріні,153, суд вказує наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України №715 від 06.07.2011 затверджено Порядок організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянка, що належать до земель оборони.

Відповідно до п. 3 Порядку організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №715 від 06.07.2011р. будівництво житла на земельних ділянках, що належать до земель оборони, здійснюється на конкурсних засадах.

Згідно з пунктом 5, 8, 25 Порядок організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянка, що належать до земель оборони, передбачено, що на підставі погодженого з Кабінетом Міністрів України переліку земельних ділянок, на яких планується будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей, Міністр оборони або інший керівник центрального органу виконавчої влади, що здійснює керівництво військовим формуванням, Голова СБУ, Голова Служби зовнішньої розвідки, Голова Адміністрації Держспецтрансслужби, утворює конкурсну комісію, затверджує її склад та голову. Конкурсна комісія розміщує протягом семи днів з дати прийняття рішення про проведення конкурсу в засобах масової інформації та на офіційному веб-сайті організатора конкурсу інформацію про проведення конкурсу. За результатами засідання конкурсної комісії складається протокол про проведення конкурсу, в якому зазначаються:1) відомості про учасників конкурсу;2) результати голосування;3) обґрунтування щодо визначення переможця конкурсу.

Пунктом 2 Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 %, договорів спільну діяльність, комісії, доручення та управління майном, затвердженого постановою КМУ від 11.04.2012р. №296, визначено, що суб`єкт господарювання, що виявив намір укласти договір, подає центральному органові виконавчої влади, до сфери управління якого він належить, звернення щодо погодження укладання договору разом з відповідними документами.

Так, відповідачем 2 долучено до матеріалів справи лише копію оголошення про проведення конкурсу, однак не вбачається з поданої копії де така розміщена, відсутні докази розміщення такої інформації на офіційному веб-сайті організатора, не надано доказів проведення конкурсу та визначення переможця, що підтверджується протокол, відповідно до зазначених вище норм . Посилання відповідача-2 на те, що факт проведення конкурсу встановлено рішенням Господарського суду Львівської області у справі №914/1075/17 від 10.08.2017 року не береться судом до уваги, оскільки дане рішення скасовано постановою Верховного Суду від 20.03.2018 року.

Як вбачається із встановлених судом обставин, будівництво житлового комплексу за умовами спірного договору здійснюється на земельній ділянці, яка розташована на території військового містечка №12 та відноситься до земель оборони.

Умовами спірного договору не передбачено будівництва житлового комплексу саме як житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей або соціального та доступного житла.

Суд зазначає, що фактичне виконання умов договору про будівництво житлового комплексу по вул. Зріні,153 у м. Мукачево Закарпатської області призведе до створення на землях оборони нового об'єкту невійськового призначення (житлового комплексу).

Судом встановлено, що відповідач-1, вносячи в оспорюваний договір свою частку у вигляді земельної ділянки, що є його майном на праві користування, повинен був узгодити таку дію із своїм засновником, тобто позивачем.

Враховуючи вище викладене діями тимчасово виконуючого обов'язки начальника Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України ОСОБА_5 Міністерство оборони України фактично було усунено від встановленого нормативними актами порядку укладення угод на будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей, чим безпосередньо були порушені права та інтереси Міністерство оборони України, як центрального органу виконавчої влади.

Сторонами не надано та в матеріалах справи відсутні докази погодження спірного договору Міністерством оборони України та докази проведення конкурсу з відбору виконавця будівельних робіт по об'єкту будівництва на земельній ділянці за адресою: Мукачівський гарнізон, військове містечко №12, Закарпатська область, м.Мукачево, вул. Зріні,153.

Аргументи відповідача-2 щодо сплати 75 000,00 грн. на рахунки Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України на виконання умов спірного Договору для погашення заборгованості відповідача-1 з виплати заробітної плати, що на думку відповідача-2 свідчить про погодження Міністерством оборони України умов спірного договору, є необґрунтованими, оскільки Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України є окремою юридичною особою з власними банківськими рахунками та використовує отримані кошти на власний розсуд без погодження з Міністерством оборони України.

Згідно зі статтею 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У статті 215 Цивільного кодексу України визначаються загальні правові підстави визнання правочину недійсним. Так, частиною 1 цієї статті визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Так, як встановлено судом, у матеріалах справи наявна довіреність №220/386/д від 10.11.2016 яка не надавала ОСОБА_5 повноваження підписувати спірний Договір. Також, матеріалами справи підтверджено, що в порушення Положення про Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України ОСОБА_5, як тимчасово виконуючий обов'язки начальник управління, без погодження з управлінням капітального будівництва та придбання житла Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України уклав оспорювану угоду на будівництво житлового комплексу за адресою: Мукачівський гарнізон, військове містечко № 12, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Зріні, 153.

Крім того, як встановлено судом, Порядком організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянка, що належать до земель оборони, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №715 від 06.07.2011 встановлено відповідний Порядок та умови проведення конкурсу з визначення переможця, як сторони укладення договору будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей, що у даному випадку дотримано не було. Як вже зазначалося раніше, в матеріалах справи відсутні будь-які докази проведення такого конкурсу у відповідності до вимог зазначеного вище Порядку.

Враховуючи наведене, проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо визнання недійсним з моменту укладення договору про будівництво житлового комплексу за адресою: Мукачівський гарнізон, військове містечко № 12, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Зріні, 153, укладеного26.11.2018 р. між відповідачем 1 та відповідачем 2, є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Витрати по сплаті судового збору суд покладає на відповідачів відповідно до статті 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Визнати недійсним з моменту укладення договір про будівництво житлового комплексу за адресою: Мукачівський гарнізон, військове містечко № 12, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Зріні, 153, укладений 26 листопада 2016 року між Міністерством оборони України в особі Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю Культура Інформації .

3. Стягнути з Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України (79005, м. Львів, вул. І.Франка, буд. 61; ідентифікаційний код 24980173) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 6; ідентифікаційний код 00034022) 800,00 грн. судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Культура інформації ( 79008, м. Львів, площа Соборна, 12а; ідентифікаційний код 39356454) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 6; ідентифікаційний код 00034022) 800,00 грн. судового збору.

5. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

6.Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повне рішення складено 08.05.2018р.

Головуючий суддя Запотічняк О.Д.

Суддя Синчук М.М.

Суддя Юркевич М.В.