Рішення

від 03.05.2018 по справі 910/394/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.05.2018Справа № 910/394/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., при секретарі судового засідання Коноплянко Л.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ейпіс Холдинг" (18000, м.Черкаси, вул.Байди Вишневецького,36/1)

до Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація " (01033, м.Київ, вул. Саксаганського 1)

про визнання недійсним наказу

за участю представників сторін:

від позивача: Радзієвський Р.В. за дов.

від відповідача: Бітюкова І.В. за дов.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Ейпіс Холдинг" звернулось з позовом про визнання недійсним та скасування наказу № 134 від 10.11.2017 директора філії ПАТ "Державна продовольчо - зернова корпорація України "Черняхівський елеватор".

Позовні вимоги мотивовані тим, що приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Плесюком О.С. постановою від 25.11.2017 відкрито виконавче провадження № 55251309 на виконання наказу господарського суду Черкаської області від 01.11.2017 у справі № 925/1048/17 про стягнення з ТОВ Нові Технології Агро Культур (код ЄДРПОУ 39570100 ) на користь ТОВ ЕЙПІС ХОЛДИНГ (код ЄДРПОУ 38553409) 154428 грн. основного боргу, 200 000 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 4309 грн. 3 % річних, 22222,29 інфляційних втрат, 5714,39 грн. судового збору. В межах вказаного виконавчого провадження приватним виконавцем накладений арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника - ТОВ Нові Технології Агро Культур , в тому числі зернові культури, які знаходились на зберіганні у відповідача.

Приватним виконавцем було направлено відповідачу відповідні вимоги, у відповідь на які відповідач повідомив, що у зв'язку з заборгованістю поклажодавця (ТОВ Нові Технології Агро Культур ) за зберігання зерна філією Черняхівський елеватор здійснюються заходи щодо продажу зерна для погашення заборгованості в порядку ст. 31. Закону України Про зерно та ринок зерна , наказом № 134 директора філії зерно кукурудзи було переоформлено на філію ПАТ ДПЗКУ Черняхівський елеватор .

Позивач вважає вказаний наказ протиправним, незаконним та таким, що порушує його права та законні інтереси, посилаючись на те, що Законом України Про зерно та ринок зерна в Україні , Інструкцією про ведення обліку й операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та переробних підприємствах, затвердженою наказом Міагрополітики від 13.10.2008 № 661, договором складського зберігання кукурудзи від 05.09.2016 № 1-К/ЗБ/2016, укладеним між ПАТ ЛПЗКУ та ТОВ Нові технології агро культур , не передбачено право ПАТ ДПЗКУ в односторонньому порядку здійснювати переоформлення на себе зерна з метою подальшого продажу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.02.2018.

09.02.2018 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує, та вказує, що , прийнятий відповідачем спірний Наказ не порушує права позивача, останній не є стороною спірного правочину та не має права власності чи речового права на предмет правочину (зерно кукурудзи), на момент прийняття спірного Наказу від 10.11.2017, не було відкрито виконавчого провадження, стягувачем по якому є позивач (постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №55251309 винесена 25.11.2017), тому зазначене зерно кукурудзи, яке було власністю ТОВ Нові технології Агро культур на момент вчинення спірного правочину не перебувало під жодними обтяженнями, наказ від 10.11.2017 №134 прийнято директором філії в межах наданих йому повноважень.

Відповідач зазначив, що відповідно до п. 12.1 Договору зберігання, укладеного між відповідачем та ТОВ Нові технології Агро культур , строк зберігання зерна - до подання поклажодавцем вимоги про його повернення, але, в усякому разі, повернення зерна поклажодавцю відбувається не пізніше 31 травня 2017 року (граничний строк зберігання).

Зерновим складом було надіслано поклажодавцю ряд вимог щодо необхідності оплатити послуги по зберіганню зерна та забрати зерно кукурудзи 2016 року врожаю у кількості 138300 кг у зв'язку із закінченням строку зберігання зерна. Однак, ТОВ Нові технології Агро культур після отримання листів ПАТ ДПЗКУ не вчиняло жодних дій щодо оплати послуг Зернового складу та відвантаження зерна кукурудзи, отже поклажодавець фактично висловив мовчазну згоду на реалізацію кукурудзи ПАТ ДПЗКУ у кількості 138300 кг. Відповідно до п. 12.5 Договору, у разі коли поклажодавець у запропонований зерновим складом строк не забрав зерно, Зерновий склад має право продати його в порядку, передбаченому чинним законодавством для невитребуваного зерна. Пунктом 10.2 Договору закріплено, що Зерновий склад має право розпоряджатися зерном Поклажодавця у випадку передбаченому у п. 12.5 Договору. У зв'язку з тим, що зберігання зерна є затратним виробничим процесом, а поклажодавець не здійснив оплату послуг, тому у ст. 31 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні закріплено право першочергового погашення заборгованості поклажодавця перед Зерновим складом за рахунок коштів отриманих від продажу зерна.

Ухвалою суду від 15.02.2018 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ейпіс Холдинг" про залучення до участі у справі приватного виконавця Черкаської області Плесюка О.С. в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, відмовлено; у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ейпіс Холдинг" про витребування доказів відмовлено.

У судовому засіданні було оголошено перерву до 06.03.2018.

26.02.2018 до суду від позивача надійшла заява про відвід судді Ярмак О.М., ухвалою суду від 28.02.2018 по справі № 910/394/18 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ейпіс Холдинг" про відвід судді відмовлено.

Ухвалою суду від 01.03.2018 поновлено провадження у справі та призначено підтовче засідання на 06.03.2018.

У судовому засіданні 06.03.2018 судом оголошено ухвалу про продовження строку підготовчого засідання та перерву до 05.04.2018.

У судовому засіданні 05.04.2018 було оголошено перерву до 19.04.2018.

Ухвалою від 19.04.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.05.2018.

В судовому засіданні 03.05.2018 оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст.240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з вимогами про визнання недійсним та скасування наказу № 134 від 10.11.2017 директора філії ПАТ "Державна продовольчо - зернова корпорація України" "Черняхівський елеватор", посилаючись на те, що відповідач в особі філії, при прийнятті спірного наказу вийшов за межі своїх повноважень та порушив право та законні інтереси позивача по стягненню боргу. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на статтю 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 41 Конституції України, Закон України Про зерно та ринок зерна в Україні , Інструкцію про ведення обліку й операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та переробних підприємствах, затвердженою наказом Мінагрополітики від 13.10.2008 № 661, договір складського зберігання кукурудзи від 05.09.2016 № 1-К/ЗБ/2016, укладений між ПАТ "Державна продовольчо - зернова корпорація України" та ТОВ Нові технології Агро культур , ст. 20 ГК України, ст. 215 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 ГК України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, а також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Відповідно до ст. 2.2. Статуту Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація" предметом діяльності Товариства є , в тому числі, складське господарство.

Товариство має право в установленому законом порядку створювати на території України та за її межами свої філії, представництва та дочірні підприємства (п. 3.9.5.).

Положенням про Філію Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація" Черняхівський елеватор , затвердженим рішенням правління Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація" (протокол від 17 січня 2016 р. № 5) визначено, що філія є відокремленим підрозділом Товариства (п.1.3.), здійснює свою діяльність від імені Товариства і в межах повноважень встановлених цим Положенням.

Предмет діяльності Філії визначається Товариством, відповідно до статутної діяльності Товариства, з урахуванням цього Положення. Філія може здійснювати таку діяльність : складське господарство, виробництво продуктів борошномельно- круп'яної промисловості, та інше. (пункт 2.2. Положення). Філія очолюється директором Філії, який призначається головою правління Товариства на умовах контракту, що укладається з ним, та в порядку , передбаченому цим Положенням і Статутом Товариства і діє від імені Товариства на підставі виданої ним довіреності, у відносинах з третіми особами директор Філії діє від імені та в інтересах Товариства (п.п. 3.10, 3.11).

Відповідно до п. 7.6 Положення, директор Філії самостійно і на основі рішень Товариства видає накази, в тому числі з кадрових питань, підписує договори й інші документи.

Довіреністю № 493 від 27.10.2017, виданою директору філії ПАТ ДПЗКУ Черняхівський елеватор ОСОБА_6, надано право укладати, змінювати або розривати договори, в тому числі, складського зберігання зерна, а також видавати накази, розпорядження, інструкції, довіреності по виробничій діяльності філії.

Судом встановлено, що 5 вересня 2016 року між Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація" (Зерновий склад) в особі директора філії ПАТ ДПЗКУ Черняхівський елеватор ОСОБА_7, що діяв на підставі Статуту, Положення про філію та довіреності № 567 від 01.09.2016, та Товариством з обмеженою відповідальністю Нові технології агро культур (Поклажодавець) укладено договір складського зберігання кукурудзи №1-К/ЗБ/2016, відповідно до якого Поклажодавець зобов'язався передати зерно, а Зерновий склад прийняти його на зберігання на умовах, визначених цим договором.

Зерно, згідно цього договору - кукурудза в зерні, яка використовується на продовольчі та непродовольчі потреби, і для експортування. Кількість зерна, що передається на зберігання, його якісні показники та інші характеристики зазначаються у складських документах, що видаються Зерновим складом Поклажодавцю, відповідно до умов цього договору. ( п.п. 1.2., 1.3. договору).

Факт зберігання зерна на умовах вказаного договору не заперечується сторонами.

Відповідно до п.3.3 договору визначено, що поклажодавець зобов'язаний своєчасно розрахуватись за надані йому послуги з приймання, оформлення, зберігання, відвантаження зерна та надання додаткових послуг, пов'язаних із зберіганням зерна.

За умовами п.3.4 договору, після закінчення строку зберігання зерна, поклажодавець зобов'язаний забрати зерно із зернового складу не пізніше останнього дня граничного строку зберігання, вказаного у п.12.1 даного договору.

Згідно п.9.4 договору, поклажодавець сплачує вартість послуг зернового складу, пов'язаних з прийманням, очищенням, знезараженням та сушінням зерна при переданні такого зерна на зберігання з моменту видачі складського документу на таке зерно, а також сплачує вартість послуг зернового складу по зберіганню зерна щомісячно, до 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому були надані послуги. Оплата здійснюється з розрахунку залікової ваги зерна. У випадку, якщо фактична вага зерна, внаслідок проведення доробки чи природного убутку відрізняється від залікової, що підтверджується відповідним актом-розрахунком, наданим поклажодавцю, оплата за зберігання з моменту підписання такого акту здійснюється з розрахунку фактичної ваги зерна, вказаній у такому акті.

Сторони у п.10.1 договору встановили, що зерно, передане на зберігання, є власністю поклажодавця.

Окрім того, п.10.2 Договору закріплено, що Зерновий склад мас право розпоряджатися зерном поклажодавця у випадку передбаченому у п. 12.5 Договору.)

Відповідно до п. 12.1 Договору, строк зберігання зерна - до подання Поклажодавцем вимоги про його повернення, але, в усякому разі, повернення зерна Поклажодавцю відбувається не пізніше 31 травня 2017 року (граничний строк зберігання).

Обов'язок поклажодавця зерна забрати зерно після закінчення строку зберігання зерна міститься у ст. 31 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні , якою передбачено, що поклажодавець зерна зобов'язаний забрати зерно у зернового складу після закінчення строку зберігання зерна. Зерновий склад зобов'язаний письмово за сім днів до закінчення строку зберігання зерна попередити поклажодавця зерна про закінчення строку зберігання зерна та запропонувати термін витребування зерна.

Відповідно до частини 3 вказаної статті якщо поклажодавець зерна у запропонований зерновим складом термін не забрав зерно, зерновий склад має право продати його на конкурентних засадах. Кошти, одержані від продажу зерна, передаються поклажодавцю зерна за вирахуванням сум, належних зерновому складу, у тому числі його витрат щодо продажу зерна.

Таким чином, у зв'язку з тим, що зберігання зерна є затратним виробничим процесом, а поклажодавець не здійснює оплату витрат, тому законодавець закріпив у ст. 31 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні право першочергового погашення заборгованості поклажодавця перед зерновим складом за рахунок коштів отриманих від продажу зерна.

Аналогічні положення передбачені п. 12.5 Договору, яким визначено, що у разі коли Поклажодавець у запропонований Зерновим складом строк не забрав зерно, Зерновий склад має право продати його в порядку, передбаченому чинним законодавством для невитребуваного зерна, а саме продаж зерна Поклажодавця, який у запропонований Зерновим складом строк, після спливу граничного строку зберігання, не забрав зерно, відбувається на конкурентних засадах, на торгах будь-якої акредитованої біржі, у визначенні п.1 ст. 1 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні , за вибором Зернового складу.

Окрім того, п.10.2 Договору закріплено, що Зерновий склад не має права розпоряджатися зерном Поклажодавця, крім випадку, передбаченого у п. 12.5 Договору

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст. 31 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні , пунктів 10.2, 12.5, Договору філією ПАТ ДПЗКУ Черняхівський елеватор відповідно до норм чинного законодавства, Статуту Товариства, Положення про філію видано наказ від 10.11.2017 №134 Про реалізацію зерна на конкурентних засадах , щодо переоформлення на Зерновий склад зерна кукурудзи в кількості 138,251 тон, яке у визначений строк не забрав Поклажодавець - ТОВ Нові технології агро культур , що підтверджується складською квитанцією на зерно №596 від 10.11.2017.

Таким чином, наказ філії ПАТ ДПЗКУ Черняхівський елеватор від 10.11.2017 №134 прийнятий директором філії в межах наданих йому повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства.

Щодо порушення спірним наказом прав та законних інтересів позивача суд зазначає наступне.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ст. 321 ЦК України).

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як зазначено вище судом, спірний наказ стосувався зерна кукурудзи, яке було передане на зберігання та належало Поклажодавцю - ТОВ Нові технології агро культур .

Доказів того, що вказане зерно перебувало у власності позивача суду не надано.

Посилання позивача на наказ господарського суду Черкаської області від 01.11.2017 у справі № 925/1048/17 про стягнення з ТОВ Нові Технології Агро Культур (код ЄДРПОУ 39570100 ) на користь ТОВ ЕЙПІС ХОЛДИНГ (код ЄДРПОУ 38553409) 154428 грн. основного боргу, 200 000 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 4309 грн. 3 % річних, 22222,29 інфляційних втрат, 5714,39 грн. судового збору є безпідставними, оскільки рішенням суду стягнуто з ТОВ Нові Технології Агро Культур на користь позивача грошові кошти, а не зерно кукурудзи.

Доказів зміни способу виконання вказаного рішення та звернення стягнення на зерно суду не надано.

Відкриття виконавчого провадження та прийняття в межах вказаного виконавчого провадження приватним виконавцем постанови про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно боржника - ТОВ Нові Технології Агро Культур , в тому числі зернові культури, які знаходились на зберіганні у відповідача, також не підтверджує права власності позивача на вказане зерно.

Тому посилання позивача на порушення відповідачем його права власності та на норми які регулюють право власності є безпідставним, як і посилання на ст. 215 ЦК України, оскільки спірний наказ не є правочином.

Щодо твердження Позивача, що Інструкція про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затверджена Наказом Міністерства аграрної політики України від 13.10.2008 №661, не містить положень, які б дозволяли переоформити зерно, яке зберігається на Зерновому складі, на Зерновий склад у зв'язку з заборгованістю Поклажодавця є необгрунтованим, оскільки зазначена Інструкція скасована Розпорядженням КМУ від 10.03.2017 №166-р.

В той же час, саме Закон України Про зерно та ринок зерна в Україні містить положення, які регулюють питання продажу зерна на конкурентних засадах у випадку якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ.

Відповідно до частини 2 ст.4 ГПК України юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду .

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту прав та інтересів визначені у ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

Згідно вимог частини 1 статті 74ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обов'язок доказування та подання доказів, відповідно до ст. 74 ГПК України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. В даному випадку це стосувалося позивача, що мав довести факт порушення його права відповідачем та надати відповідні докази.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Інші докази, на які посилався представник позивача в судовому засіданні, також не підтверджують порушення відповідачем прав позивача.

Позивач не надав суду належних доказів, які б свідчили, що відповідач порушив його право чи охоронюваний законом інтерес, прийняттям спірного наказу.

Проаналізувавши положення чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог в зв'язку з їх безпідставністю та недоведеністю.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 73-74, 76-77, 86, 129, 232, 233, 237- 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 08.05.2018.

Суддя О.М.Ярмак