Постанова

від 12.12.2018 по справі 910/394/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/394/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Товариства з обмеженою відповідальністю

"Ейпіс Холдинг" - Ващенко Л.І., Ващенко І.В., Радзієвського Р.В.,

Публічного акціонерного товариства

"Державна продовольчо-зернова корпорація України" - Махиніч Н.В.,

Товариства з обмеженою відповідальністю

"Нові Технології Агро Культур" - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ейпіс Холдинг"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2018 (у складі колегії суддів: Дідиченко М.А. (головуючий), Смірнова Л.Г., Кропивна Л.В.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2018 (суддя Ярмак О.М.)

у справі № 910/394/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ейпіс Холдинг"

до Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові Технології Агро Культур",

про визнання недійсним наказу,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ейпіс Холдинг" (далі - ТОВ "Ейпіс Холдинг") звернулося до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі - ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України"), у якому просило визнати недійсним і скасувати наказ директора філії "Черняхівський елеватор" ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" від 10.11.2017 № 134.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що згідно з постановою приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області від 25.11.2017 відкрито виконавче провадження № 55251309 з виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 01.11.2017 у справі № 925/1048/17 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові Технології Агро Культур" (далі - ТОВ "Нові Технології Агро Культур") на користь ТОВ "Ейпіс Холдинг" основного боргу, відсотків за користування товарним кредитом, 3 % річних, інфляційних втрат і судового збору.

У порядку здійснення виконавчих дій приватним виконавцем було направлено на адресу ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" вимогу щодо вчинення певних дій, у відповідь на яку відповідач повідомив, що у зв'язку з заборгованістю ТОВ "Нові Технології Агро Культур" як поклажодавця за зберігання зерна за договором складського зберігання від 05.09.2016, укладеним з ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", філією "Черняхівський елеватор" здійснюються заходи щодо продажу зерна для погашення заборгованості в порядку статті 31 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" та умов договору зберігання, тому згідно з наказом директора філії від 10.11.2017 № 134 зерно кукурудзи переоформлено на філію "Черняхівський елеватор" ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

ТОВ "Ейпіс Холдинг", посилаючись на те, що зазначений наказ є незаконним і таким, що порушує його права та законні інтереси, просив визнати його недійсним і скасувати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.05.2018 у задоволенні позову відмовлено.

На зазначене рішення суду першої інстанції ТОВ "Ейпіс Холдинг" подало апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2018 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача залучено ТОВ "Нові Технології Агро Культур".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2018 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судові рішення мотивовано тим, що наказ філії "Черняхівський елеватор" ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Про реалізацію зерна на конкурентних засадах" від 10.11.2017 № 134 видано в межах повноважень і відповідно до положень Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" та умову договору складського зберігання від 05.09.2016, тому підстави для визнання його недійсним і скасування відсутні. Цей наказ не порушує права позивача, останній не є стороною договору зберігання та не має права власності чи речового права на предмет цього договору (зерно кукурудзи); на час прийняття наказу виконавче провадження щодо виконання судового рішення у справі № 925/1048/17 відкрито не було, за цим рішенням на користь позивача стягнуто грошові кошти, а не зерно кукурудзи, при цьому доказів зміни способу виконання вказаного рішення та звернення стягнення на зерно позивачем не надано. Судом зауважено, що саме Закон України "Про зерно та ринок зерна в Україні" містить положення, які регулюють питання продажу зерна на конкурентних засадах у випадку, якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у вересні 2018 року ТОВ "Ейпіс Холдинг" подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційну скаргу ТОВ "Ейпіс Холдинг" обґрунтовує, зокрема, тим, що судами попередніх інстанцій належним чином не з'ясовано обставини справи на предмет обґрунтованості та доведеності позовних вимог; судами не враховано, що позивач є кредитором третьої особи і має законних інтерес в арешті майна поклажодавця у межах виконавчого провадження; відповідачем неправомірно відчужене майно боржника без відповідних правових підстав; судами не досліджено порядку проведення процедури переоформлення зерна на зернових складах; судами неправильно застосовано положення статті 31 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні".

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" зазначає про правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи, тому просить залишити оскаржені судові рішення без змін.

ТОВ "Нові Технології Агро Культур" свого представника у судове засідання не направило, хоча було повідомлено про дату, час і місце судового засідання належним чином.

Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В'ячеслав Корчагін проти Росії", те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Верховний Суд у складі колегії дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначеного представника.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що постановою приватного виконавця виконавчого органу Черкаської області від 25.11.2017 відкрито виконавче провадження № 55251309 з виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 01.11.2017 у справі № 925/1048/17 про стягнення з ТОВ "Нові Технології Агро Культур" на користь ТОВ "Ейпіс Холдинг" 154 428,00 грн основного боргу, 200 000,00 грн відсотків за користування товарним кредитом, 4 309,00 грн - 3 % річних за користування коштами, 22 222,29 грн інфляційних втрат, 5 714,39 грн судового збору.

Відповідно до постанов приватного виконавця виконавчого органу Черкаської області від 01.12.2017 і 02.12.2017 у межах виказаного виконавчого провадження арештовано грошові кошти, що містяться на рахунках, та все рухоме та нерухоме майно боржника - ТОВ "Нові Технології Агро Культур".

У матеріалах справи наявні вимоги приватного виконавця до ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" № 326 з проханням повідомити інформацію та надати копії документів про будь-які операції, які вчинялися з майном боржника - ТОВ "Нові Технології Агро Культур" у період з 01.11.2017 по 01.12.2017.

У відповідь на вказані вимоги відповідач у листі від 02.01.2018 № 130-2-21/н повідомив приватного виконавця, що у зв'язку з заборгованістю ТОВ "Нові Технології Агро Культур" з оплати послуг за зберігання зерна, філією відповідача "Черняхівський елеватор" здійснюються заходи щодо продажу зерна поклажодавця задля погашення заборгованості у порядку статті 31 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", пунктів 10.2, 12.5 договору складського зберігання зерна кукурудзи від 05.09.2016 № 1-к/ЗБ/2016, у зв'язку з чим вказане зерно згідно з наказом філії "Черняхівський елеватор" ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" від 10.11.2017 № 134 переоформлено на зерновий склад.

ТОВ "Ейпіс Холдинг", звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним та скасування наказу ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" від 10.11.2017 № 134, послалося на те, що при прийнятті спірного наказу відповідач вийшов за межі своїх повноважень і порушив право та законні інтереси позивача на стягнення боргу з третьої особи.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, наведена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Відповідно до частини 2 статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, а також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 05.09.2016 між ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії "Черняхівський елеватор" і ТОВ "Нові Технології Агро Культур" (поклажодавець) укладено договір складського зберігання кукурудзи № 1-К/ЗБ/2016, відповідно до умов якого поклажодавець зобов'язався передати зерно, а зерновий склад прийняти його на зберігання на умовах, визначених цим договором.

Зерно, згідно з цим договором, - кукурудза в зерні, яка використовується на продовольчі та непродовольчі потреби, і для експортування. Кількість зерна, що передається на зберігання, його якісні показники та інші характеристики зазначаються у складських документах, що видаються Зерновим складом поклажодавцю, відповідно до умов цього договору ( пункти 1.2., 1.3. договору).

Факт зберігання зерна на умовах вказаного договору не заперечується сторонами.

Відповідно до пункту 3.3 договору поклажодавець зобов'язаний своєчасно розрахуватись за надані йому послуги з приймання, оформлення, зберігання, відвантаження зерна та надання додаткових послуг, пов'язаних із зберіганням зерна.

За умовами пункту 3.4 договору, після закінчення строку зберігання зерна, поклажодавець зобов'язаний забрати зерно із зернового складу не пізніше останнього дня граничного строку зберігання, вказаного у пункті 12.1 цього договору.

Згідно з пунктом 9.4 поклажодавець сплачує вартість послуг зернового складу, пов'язаних з прийманням, очищенням, знезараженням та сушінням зерна при переданні такого зерна на зберігання з моменту видачі складського документу на таке зерно, а також сплачує вартість послуг зернового складу по зберіганню зерна щомісячно, до 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому були надані послуги. Оплата здійснюється з розрахунку залікової ваги зерна. У випадку, якщо фактична вага зерна, внаслідок проведення доробки чи природного убутку відрізняється від залікової, що підтверджується відповідним актом-розрахунком, наданим поклажодавцю, оплата за зберігання з моменту підписання такого акту здійснюється з розрахунку фактичної ваги зерна, вказаній у такому акті.

У пункті 10.1 договору наведено, що зерно, передане на зберігання, є власністю поклажодавця, а пунктом 10.2 визначено, що зерновий склад має право розпоряджатися зерном поклажодавця у випадку, передбаченому у пункті 12.5 договору.

Строк зберігання зерна сторонами визначено до подання поклажодавцем вимоги про його повернення, але, в усякому разі, повернення зерна поклажодавцю відбувається не пізніше 31.05.2017 (граничний строк зберігання) (пункт 12.1 договору).

У статті 31 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" визначено, що поклажодавець зерна зобов'язаний забрати зерно у зернового складу після закінчення строку зберігання зерна. Зерновий склад зобов'язаний письмово за сім днів до закінчення строку зберігання зерна попередити поклажодавця зерна про закінчення строку зберігання зерна та запропонувати термін витребування зерна. Якщо поклажодавець зерна у запропонований зерновим складом термін не забрав зерно, зерновий склад має право продати його на конкурентних засадах. Кошти, одержані від продажу зерна, передаються поклажодавцю зерна за вирахуванням сум, належних зерновому складу, у тому числі його витрат щодо продажу зерна.

Такий саме обов'язок поклажодавця зерна, передбачено сторонами у пункті 12.5 договору від 05.09.2016 № 1-К/ЗБ/2016, за умовами якого у разі коли поклажодавець у запропонований зерновим складом строк не забрав зерно, зерновий склад має право продати його в порядку, передбаченому чинним законодавством для невитребуваного зерна, а саме: продаж зерна поклажодавця, який у запропонований зерновим складом строк, після спливу граничного строку зберігання, не забрав зерно, відбувається на конкурентних засадах, на торгах будь-якої акредитованої біржі, у визначенні пункту 1 статті 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні".

За встановлених обставин, що відповідач, відповідно до пункту 10.2 договору, не має права розпоряджатися зерном, окрім випадку, передбаченого пунктом 12.5 договору, поклажодавець - ТОВ "Нові Технології Агро Культур" у встановлений договором строк зерно, передане на зберігання, не забрав, а зберігання зерна є затратним виробничим процесом, оплату за яке поклажодавцем не здійснено, то відповідно до положень статті 31 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад має право першочергового погашення заборгованості поклажодавця за рахунок коштів отриманих від продажу зерна у встановленому порядку.

Ураховуючи те, що переоформлення зерна відповідачем відбулося у процесі здійснення відповідних підготовчих дій для його реалізації саме на конкурентних засадах на товарній біржі, що узгоджується з положеннями Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" (стаття 31), умовами договору складського зберігання від 05.09.2016 № 1-К/ЗБ/2016 і відповідно до повноважень, визначених статутом ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" та Положенням про філію відповідача, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним наказу ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії "Черняхівський елеватор" "Про реалізацію зерна на конкурентних засадах" від 10.11.2017 № 134.

Судами правомірно відхилено посилання позивача на відсутність у директора філії "Черняхівський елеватор" повноважень на видачу відповідних наказів, з огляду на те, що довіреність від 27.10.2017 № 493, яка видана ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" директору філії, надає останньому право укладати, змінювати або розривати договори, у тому числі, складського зберігання зерна, а також видавати накази, розпорядження, інструкції тощо, і не містить обмежень щодо видачі певних наказів з виробничої діяльності, а відповідачем правомірність дій директора філії не оспорювалася.

Твердження позивача про те, що Інструкція про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затверджена Наказом Міністерства аграрної політики України від 13.10.2008 № 661, не містить положень, які б дозволяли переоформити зерно, яке зберігається на зерновому складі, на зерновий склад у зв'язку з заборгованістю поклажодавця, обґрунтовано не взято до уваги судом, оскільки зазначена Інструкція скасована Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 166-р.

Також судами правомірно зауважено, що видача відповідного наказу стосувалася переоформлення зерна належного саме поклажодавцю - ТОВ "Нові Технології Агро Культур" на підставі договірних відносин з відповідачем, тому доводи позивача про порушення його прав як єдиного кредитора третьої особи, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Посилання ТОВ "Ейпіс Холдинг" у касаційній скарзі на те, що оспорюваний наказ і постанову приватного виконавця про накладення арешту на майно боржника у межах виконавчого провадження видано 10.11.2017, тобто в один і той же день, не впливає на висновок суду у цій справі, оскільки наведеними обставинами позовні вимоги не обґрунтовувалися, а суд розглянув справу в межах заявлених предмета і підстав позову.

Наведені у касаційній скарзі аргументи, у тому числі щодо неналежного з'ясування судами попередніх інстанцій обставин справи та неналежної оцінки наданих доказів, не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин. Доводи скаржника щодо обґрунтованості заявлених вимог аналогічні доводам, викладеним у апеляційній скарзі; ці доводи були предметом дослідження суду апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК, колегія суддів зазначає, що оскаржені судові рішення постановлено із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому правових підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ейпіс Холдинг" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2018 у справі № 910/394/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: І.С. Міщенко

В.Г. Суховий