Постанова

від 26.04.2018 по справі 922/6111/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 922/6111/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Білоуса В.В., Жукова С.В.,

за участю секретаря судового засідання Гаращенко Т.М.

за участю представника ФОП Андронова І.В. - адвоката Стець М.Л.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Андронова І.В.

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.01.2018

та ухвалу господарського суду Харківської області від 21.11.2017

за заявою Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк",

про видачу дублікатів наказів та про поновлення строків на їх пред'явлення до виконання

у справі № 922/6111/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк",

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський бізнес центр",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фізична особа-підприємець Андронов І.В.

про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.11.2017 (суддя Бринцев О.В.) задоволено заяву ПАТ "Укрсоцбанк" про видачу дублікатів наказів та про поновлення строків на їх пред'явлення до виконання від 02.11.2017 (вх.№36387 від 06.11.2017). Поновлено строк пред'явлення до виконання наказів Господарського суду Харківської області від 03.08.2016 у справі №922/6111/15, виданих на виконання рішення Господарського суду Харківської області від 12.01.2016 та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 27.07.2016. Видано заявнику дублікати наказів Господарського суду Харківської області у справі № 922/6111/15 від 03.08.2016.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.01.2018 (колегія суддів у складі: Гетьман Р.А. - головуючий, Слободін М.М., Сіверін В.І.) ухвалу Господарського суду Харківської області від 21.11.2017 у справі № 922/6111/15 залишено без змін.

Судові рішення про задоволення заяви ПАТ "Укрсоцбанк" про видачу дублікатів наказів та про поновлення строків на їх пред'явлення до виконання суди попередніх інстанцій мотивовані тим, що строк пред'явлення до виконання наказів Господарського суду Харківської області у справі № 922/6111/15 від 03.08.2016 пропущений заявником з поважних причин, а вимога заявника про видачу дублікатів наказів підлягає задоволенню, оскільки їх оригінали було втрачено і судові рішення у даній справі не виконані.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ФОП Андронов І.В. звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.01.2018 та ухвалу господарського суду Харківської області від 21.11.2017 у справі № 922/6111/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити ПАТ "Укрсоцбанк" у задоволенні заяви про видачу дублікатів наказів та про поновлення строків на їх пред'явлення до виконання.

Підставами для скасування оскаржуваних судових рішень заявник касаційної скарги зазначає порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неповне з'ясування обставин справи.

При цьому, ФОП Андронов І.В. зазначає, що заява про видачу дублікатів наказів Господарського суду Харківської області в порушення ст. 120 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2007) подана позивачем після закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання, а також без наведення відповідно до ст. 119 ГПК України (в зазначеній редакції) поважності причин пропуску такого строку.

Відзиви на касаційну скаргу ФОП Андронова І.В. від позивача та відповідача до Касаційного господарського суду не надходили.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників ФОП Андронова І.В., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Господарського суду Харківської області від 12.01.2016 у справі №922/6111/15 позов ПАТ "Укрсоцбанк" до ТОВ "Харківський бізнес центр" задоволено повністю. Звернуто стягнення за іпотечним договором №820/2/02-8/310, посвідченим приватним нотаріусом ХМНО Кошель Т.В., зареєстрованого в реєстрі за №3317, згідно якого в іпотеку ПАТ "Укрсоцбанк" було передано нежитлова будівля літ.Б-2, загальною площею 208,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, Театральний майдан, буд. 4, та належить Іпотекодавцю (ЗАТ "Харківська ремонтно-будівельна компанія" - в подальшому ТОВ "Харківський бізнес центр") на праві приватної власності відповідно договору купівлі-продажу посвідченого 08.09.2007, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Погрібною С.В. в реєстрі за №414, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів тоді ж, тим же нотаріусом відповідно витягу №4576693, право власності на нерухоме майно за Іпотекодавцем зареєстровано у КП "ХМБТІ" 17.06.2008, витяг №19207262, реєстраційний №15384314 номер запису 3703 в книзі 1 - в забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту № 820/1-27/21/02/8-035 від 05.08.2008. Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення публічних торгів у порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження". Визначено початкову ціну реалізації предмета іпотеки - на рівні, не нижчому 2 060 500,00 грн. Стягнуто з ТОВ "Харківський бізнес центр" на користь ПАТ "Укрсоцбанк" 120979,63 грн. судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.07.2016 рішення господарського суду Харківської області від 12.01.2016 залишено в без змін.

На виконання вказаних судових рішень Господарським судом Харківської області було видано відповідні накази від 03.08.2016, які направлені на адресу позивача супровідним листом №020879 від 03.08.2016.

ПАТ "Укрсоцбанк" звернулося до Господарського суду Харківської області із заявою від 02.11.2017 (вх.№36387 від 06.11.2017) про видачу дублікатів наказів та про поновлення строків на їх пред'явлення до виконання.

Судами попередніх інстанцій за результатами розгляду заяви ПАТ "Укрсоцбанк" встановлено, що рішення Господарського суду Харківської області від 12.01.2016 та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 27.07.2016 у справі № 922/6111/15 не виконані, а оригінали наказів Господарського суду Харківської області від 03.08.2016 № 922/6111/15 втрачені, у зв'язку з чим стягувач був позбавлений можливості пред'явити їх для примусового виконання до органів виконавчої служби.

Відповідно до ст. 119 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

Отже, в кожному випадку суд з врахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обґрунтування заяви про відновлення строку для пред'явлення наказу до виконання, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Враховуючи викладене, а також те, що суди дослідили та визнали обґрунтованими наведені заявником підстави щодо поважності причин для поновлення строку на пред'явлення судових наказів до виконання, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що ПАТ "Укрсоцбанк" має право на відновлення пропущеного строку на пред'явлення наказів від 03.08.2016 №922/6111/11 до виконання.

Статтею 120 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) передбачено, що у разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання. До заяви про видачу дубліката наказу мають бути додані: довідка установи банку, державного виконавця чи органу зв'язку про втрату наказу; при втраті наказу стягувачем - довідка стягувача, підписана керівником чи заступником керівника та головним (старшим) бухгалтером підприємства, організації, що наказ втрачено і до виконання не пред'явлено.

Разом з тим, що наведені норми закону не ставлять саму по собі видачу дубліката втраченого наказу в залежність як від причин його втрати, так і від того, ким втрачений наказ. Підставою для видачі дубліката наказу є подана заява з документами, які підтверджують факт втрати наказу. Господарський процесуальний кодекс України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості.

При цьому, видача стягувачу дубліката наказу жодним чином не порушує права відповідача та не покладає на нього додаткових зобов'язань.

Задовольняючи заяву стягувача про видачу дублікатів наказів від 03.08.2016 №922/6111/11 суди попередніх інстанцій виходили з того, що заявником надано разом із заявою докази, визначені ч. 3 ст. 120 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Судами було встановлено, що на підтвердження втрати наказу до матеріалів справи надано акт за вих.№08.505-186/85-2859 від 27.10.2017 про втрату виконавчих документів при пересиланні від ВДВС, довідку про втрату наказу за наданим кредитом та відсутність судового наказу на виконанні, копії довіреностей на підписання акту та довідки, копії наказів про звільнення.

Статтею 129 -1Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Стаття 115 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) містить імперативний припис про те, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ГПК України (в зазначеній редакції) виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За приписами пункту 1 статті 6 Конвенції "кожен має право на справедливий ... розгляд його справи ... судом, ..., який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру".

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення від 19.03.1997 зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України").

Як вказано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" № 15729/07 від 05.07.2012, пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

Оскільки нормами ст. 120 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) стягувач з заявою про видачу дубліката наказу може звернутись лише до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання, тому вказаній дії передує поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу.

Виходячи з аналізу наведених норм та встановлених судами обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого та апеляційного господарських судів про наявність підстав для видачі заявнику дублікатів виконавчих документів з метою реалізації стягувачем права на його пред'явлення до виконання.

Аргументи касаційної скарги наведених висновків судів не спростовують.

Так, посилання ФОП Андронова І.В. на те, що позивач звернувся із заявою про видачу дублікатів наказів після спливу строку пред'явлення наказів до виконання, відхиляються Касаційним господарським судом, оскільки оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції, з якого погодився і апеляційний суд, одночасно вирішено питання як про видачу дублікатів наказів, так і про поновлення строку пред'явлення наказів до виконання.

Разом з тим, відхиляючи доводи заявника касаційної скарги стосовно того, що позивачем не було наведено поважних причин пропуску строку пред'явлення наказів до виконання, колегія суддів Касаційного господарського суду зазначає, що ГПК України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов'язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення, видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов'язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

Враховуючи викладене, Касаційний господарський суд вважає законним і обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про задоволення заяви ПАТ "Укрсоцбанк" про видачу дублікатів наказів та про поновлення строків на їх пред'явлення до виконання.

Матеріали справи свідчать про те, що місцевий та апеляційний господарські суди всебічно, повно і об'єктивно дослідили матеріали справи в їх сукупності, дали вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно, з дотриманням норм процесуального права вирішили спір у справі.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Відтак, наведені ФОП Андроновим І.В. у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування судових рішень та ухвалення нового рішення відповідно до вимог ст. 311 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017), оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами та не доводять порушення або неправильного застосування місцевим та апеляційним судами норм матеріального та процесуального права, а колегія суддів не встановила фундаментальних порушень судами першої та апеляційної інстанції при розгляді спору у даній справі.

Враховуючи викладене, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Харківського апеляційного господарського суду від 18.01.2018 та ухвала господарського суду Харківської області від 21.11.2017 у справі № 922/6111/15 прийняті судами у відповідності до фактичних обставин та у відповідності до вимог матеріального права і процесуального права, підстав для їх зміни або скасування не вбачається.

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) покладаються на ФОП Андронова І.В.

Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Андронова І.В. залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.01.2018 та ухвалу господарського суду Харківської області від 21.11.2017 у справі № 922/6111/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ткаченко Н.Г.

Судді Білоус В.В.

Жуков С.В.