Ухвала

від 07.05.2018 по справі 913/1083/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 913/1083/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.

розглянувши матеріали касаційної скарги Заступника прокурора Харківської області

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.02.2018

за позовом Першого заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Сєвєродонецької міської ради

до Приватного підприємства "Айленд"

про стягнення 366 536,89 грн.,

ВСТАНОВИВ:

19.03.2018 Заступник прокурора Харківської області звернувся із касаційною скаргою через Донецький апеляційний господарський суд до Касаційного господарського суду у складі Верховного суду з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.

Ухвалою Верховного Суду від 10.04.2018 касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області залишено без руху на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю доказів сплати судового збору за подання касаційної скарги та доказів надсилання іншим учасникам справи копії поданої касаційної скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

Касаційну скаргу заявника залишено без руху до 10.05.2018, а відповідно до частини другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України, строк усунення недоліків не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

06.04.2018 Заступником прокурора Харківської області було направлено до Касаційного господарського суду клопотання про долучення оригіналу платіжного доручення №458 від 20.03.2018 на суму 10 996,12 грн. про сплату судового збору.

25.04.2018 Заступником прокурора Харківської області направлено клопотання про усунення недоліків до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, до якого додано докази надсилання іншим учасникам справи копії поданої касаційної скарги листом з описом вкладення.

Враховуючи, що заявником касаційної скарги усунено недоліки у встановлений строк ухвалою Верховного Суду від 10.04.2018 та не перевищує десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду матеріалів касаційної скарги.

Клопотання заявника про поновлення строку на касаційне оскарження обґрунтовано тим, що постанову апеляційної інстанції від 14.02.2018 заявник отримав 26.02.2018 у зв'язку з чим просить поновити строк на касаційне оскарження відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на те, що касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення заявнику оскарженого судового рішення відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження поважними, а клопотання таким, що підлягає задоволенню.

Перевіривши доводи заявника касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.02.2018 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з приватного підприємства "Айленд" на користь Сєвєродонецької міської ради 55 970,98 грн. та прийняти нове рішення в цій частині про задоволення позовних вимог.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 21.11.2017 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Айленд" на користь Сєвєродонецької міської ради збитки в сумі 135 759,31 грн. В іншій частині позову відмовлено та здійснено розподіл судових витрат.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.02.2018 рішення Господарського суду Луганської області від 21.11.2017 у частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування з відповідача 219 328,00 грн. за період з серпня 2013 року по березень 2014 року скасовано. Стягнуто з Приватного підприємства "Айленд" на користь Сєвєродонецької міської ради 163 357,02 грн. В частині стягнення з Приватного підприємства "Айленд" на користь Сєвєродонецької міської ради 55 970,98 грн. відмовлено.

Постанову апеляційної інстанції в частині відмови у стягненні 55 970,98 грн. обґрунтовано тим, що в матеріалах справи наявні копії платіжних доручень на загальну суму 55 970,98 грн., оригінали яких оглянуто та повернено відповідачу Господарським судом Луганської області листом від 08.12.2017 у зв'язку із закінченням розгляду справи.

Судовою колегією апеляційної інстанції встановлено, що призначенням платежу у копіях платіжних доручень є сплата за оренду землі за період з серпня 2013 по березень 2014 згідно із договором оренди від 21.04.2010. Платежі були здійснені Приватним підприємством "Айленд" після закінчення строку дії договору оренди землі (28.02.2018) на рахунок, зазначений у договорі оренди землі від 21.04.2010.

Згідно із підпунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів позбавляє права одержати дохід у вигляді орендної плати за землю, який він міг би отримувати, якби його право не було порушено.

Відповідач, правомірно володіючи нежитловою будівлею торгівельно-розважальним центром, користується спірною земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди землі. Однак дій, спрямованих на належне оформлення у встановленому законом порядку прав користування цією земельною ділянкою, відповідачем, у заявлений період прокурором, не вчинялось

Невиконання вказаного обов'язку є підставою для стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаної орендної плати за землю), завданих внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17.02.2016 у справі №904/5857/14).

Виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства, обов'язок зі сплати за землю, як загальнодержавного податку, може бути покладений виключно на наступних осіб: у формі земельного податку - на власників та постійних користувачів земельних ділянок; у формі орендної плати за землі державної та комунальної власності - на орендарів відповідних земельних ділянок державної та комунальної власності за умови укладення та реєстрації відповідних договорів оренди землі; покладення на особу обов'язку здійснювати плату за землю у формі земельного податку та орендної плату за одну і ту саму земельну ділянку одночасно чинним законодавством не передбачено.

Враховуючи викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду погоджується з висновками апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в сумі 55 970,98 грн., оскільки відповідачем підтверджено відповідними доказами часткову сплату орендної плати за договором оренди землі від 21.04.2010 за спірний період з серпня 2013 року по березень 2014 року.

За вказаних обставин правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) , а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" (на момент звернення із касаційною скаргою) прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2018 встановлено у розмірі 1 762 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у даній справі є стягнення 366 536,89 грн., а отже, ціна позову у справі №913/1083/16 не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на викладене, відсутні підстави вважати, що касаційна скарга позивача є обґрунтованою, оскільки правильне застосування судом апеляційної інстанції норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

За таких підстав Касаційний господарський суд у складі Верховного суду відмовляє у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 234, 235, 293 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Заступника прокурора Харківської області про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.

2. Поновити Заступнику прокурора Харківської області строк на касаційне оскарження.

3. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №913/1083/16 за касаційної скаргою Заступника прокурора Харківської області.

4. Касаційну скаргу та додані до неї документи (у тому числі оригінал платіжного доручення №458 від 20.03.2018 на суму 10 996,12 грн.) повернути заявнику.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді І. В. Кушнір

Є. В. Краснов