Ухвала

від 17.05.2018 по справі 913/1083/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 913/1083/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.

розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства "Айленд"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.02.2018

та на рішення Господарського суду Луганської області від 21.11.2017

за позовом Першого заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Сєвєродонецької міської ради

до Приватного підприємства "Айленд"

про стягнення 366 536,89 грн.,

ВСТАНОВИВ:

09.02.2018 Приватне підприємство "Айленд" звернулось із касаційною скаргою до Касаційного господарського суду у складі Верховного суду з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.

Ухвалою Верховного Суду від 10.04.2018 касаційну скаргу Приватного підприємства "Айленд" залишено без руху на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з недоплатою судового збору відповідно до Закону України "Про судовий збір".

Касаційну скаргу заявника залишено без руху до 10.05.2018, а відповідно до частини другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України, строк усунення недоліків не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

07.05.2018 Приватним підприємством "Айленд" направлено заяву про усунення недоліків до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, до якої додано квитанцію №31836559 від 05.05.2018 на суму 1 665,11 грн. про сплату судового збору за подання касаційної скарги та копію поштового конверту як доказ про дату вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Враховуючи, що заявником касаційної скарги усунено недоліки у встановлений строк ухвалою Верховного Суду від 10.04.2018 та не перевищує десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду матеріалів касаційної скарги.

Клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження обґрунтоване тим, що повний текст постанови апеляційної інстанції заявник отримав поштою 07.03.2018, що підтверджується копією поштового конверта про направлення копії постанови апеляційної інстанції, та на підставі норм частини другої статті 288 Господарського процесуального кодексу України просить поновити строк на касаційне оскарження.

Зважаючи на те, що касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення заявнику оскарженого судового рішення відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження поважними, а клопотання таким, що підлягає задоволенню.

Перевіривши доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.02.2018 та рішення Господарського суду Луганської області від 21.11.2017 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 21.11.2017 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Айленд" на користь Сєвєродонецької міської ради збитки в сумі 135 759,31 грн. Здійснено розподіл судових витрат. В іншій частині позову - відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.02.2018 скасовано рішення Господарського суду Луганської області від 21.11.2017 в частині відмови у задоволенні позову про відшкодування з відповідача 219 328,00 грн. за період з серпня 2013 року по березень 2014 року та прийнято в цій частині нове рішення, яким стягнуто з Приватного підприємства "Айленд" на користь Сєвєродонецької міської ради 163 357,02 грн. В частині стягнення з Приватного підприємства "Айленд" на користь Сєвєродонецької міської ради 55 970,98 грн. - відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат. В іншій частині рішення Господарського суду Луганської області від 21.11.2017- залишено без змін.

В процесі розгляду спору господарськими судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на спірній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно - торгівельно-розважальний центр, власником якого є Приватне підприємство "Айленд".

За змістом статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до статті 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач користується спірною земельною ділянкою, проте дій, спрямованих на належне оформлення у встановленому законом порядку прав користування цією земельною ділянкою (після закінчення строку договору оренди землі) не вчиняв.

Невиконання вказаного обов'язку є підставою для стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаної орендної плати за землю), завданих внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 07.10.2015 у справі №916/3371/14, від 01.07.2015 у справі №916/3311/14, від 17.02.2016 у справі №904/5857/14).

Господарські суди встановили склад цивільного правопорушення в діях відповідача, як то: факт порушення відповідачем вимог земельного законодавства, причинний зв'язок між збитками і протиправною поведінкою відповідача, збитки, що позбавило міську раду, як власника землі, права отримувати від цієї земельної ділянки дохід у вигляді орендної плати. При цьому, розрахунок заявлених до стягнення збитків перевірений господарським судом апеляційної інстанції.

Згідно пункту 2 частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) , а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" (на момент звернення із касаційною скаргою) прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2018 встановлено у розмірі 1 762 грн.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.

Предметом позову у даній справі є стягнення 366 536,89 грн., а отже, ціна позову у справі № 913/1083/16 не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

Враховуючи вище викладене правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

З огляду на викладене, оскільки фундаментальних порушень не встановлено та відсутні підстави вважати, що касаційна скарга позивача є обґрунтованою, оскільки правильне застосування судом апеляційної інстанції норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, Касаційний господарський суд у складі Верховного суду відмовляє у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 234, 235, 293 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Приватного підприємства "Айленд" про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.

2. Поновити Приватному підприємству "Айленд" строк на касаційне оскарження.

3. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №913/1083/16 за касаційної скаргою Приватного підприємства "Айленд".

4. Касаційну скаргу та додані до неї документи (у тому числі оригінали квитанцій №30858723 від 26.03.2018 на суму 9 331,00 грн., №31836559 від 05.05.2018 на суму 1665,11 грн.) повернути заявнику.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді І. В. Кушнір

Є. В. Краснов