Постанова

від 07.05.2018 по справі 182/2277/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/2277/16-ц 22-ц/774/778/К/18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2018 року м. Кривий Ріг

справа № 182/2277/16-ц

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Барильської А.П.,

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

секретар судового засідання: Кислиця І.В.

сторони

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Надія-Н"

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2017 року, яка постановлено суддею Рунчевою О.В. в місті Нікополі Дніпропетровської області, -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Надія-Н" про визнання звільнення незаконним та поновлення на роботі залишено без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача у судове засідання.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Зокрема посилається на те, що ні позивач, ні його представник належним чином не були повідомлена про розгляд справи.

Указом Президента України Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_2.

Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_2.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, представника відповідача ОСББ "Надія-Н" - ОСОБА_4, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 року за № 2147-VІІІ, яким викладено в нових редакціях тексти, зокрема, Цивільного процесуального кодексу України та Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 9 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчиненні окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Враховуючи те, що оскаржувана ухвала постановлена судом на час дії Цивільного процесуального кодексу України в редакції від 18.03.2004 року, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали перевіряється відповідно до положень такого кодексу.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції керувався п.3 ч.1 ст. 207 ЦПК України й виходив з того, що позивач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи шляхом повідомлення представника позивача, повторно не з'явився в судове засідання.

Однак, на думку колегії суддів, такого висновку суд першої інстанції дійшов з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод . Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .

В силу ст.13 розділу І Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.

Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Так, у справі Delcourt v. Belgium, Європейський суд з прав людини зазначив, що „у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

У справі Bellet у. France Європейський суд з прав людини зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії. які становлять втручання у її права".

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених в законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена, та при повторній неявці сторін.

У відповідності до положень ст. 207 ЦПК України (в редакції 2004 року, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали суду), суд залишає заяву без розгляду у випадку, коли належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання без поважних причин або повторно не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Неявка у судове засідання - це відсутність особи в залі судового засідання під час розгляду справи, незалежно від причин, або залишення залу судового засідання.

Законодавець передбачив право осіб, які беруть участь у справі, брати участь у судових засіданнях, а також гарантії реалізації цього права. Це право витікає з вимог таких принципів цивільного судочинства, як змагальність, диспозитивність, процесуальна рівноправність сторін, демократизм, законність тощо.

При цьому, ч. 1 ст. 163 ЦПК України (в редакції 2004 року, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали суду) визначено, що головуючий відкриває судове засідання і оголошує, яка справа розглядатиметься, у призначений для розгляду справи час.

Аналізуючи вищевикладені норми міжнародного права та положення ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що підставою для залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача в судове засідання є наявність у сукупності таких обставин: належне повідомлення позивача про час та місце розгляду справи та його повторна, тобто двічі поспіль, неявка у судове засідання у призначений для розгляду справи час.

Як вбачається з матеріалів справи, справа за позовом ОСОБА_1 призначалась до судового розгляду неодноразово, зокрема на 12.10.2017 року та 27.11.2017 року.

Також із матеріалів справи вбачається, що 28.08.2017 року представник позивача під підпис була повідомлена про розгляд справи, призначений на 12.10.2017 року, однак, про розгляд справи 27.11.2017 року позивач належним чином повідомдений не був, а з доводів апеляційної скарги слідує, що представник позивача перебувала з 25.11.2017 року по 30.11.2017 року на амбулаторному лікуванні, що унеможливило явку позивача та представника позивача в судове засідання, призначене на 27.11.2017 року. Крім того, позивач зауважує на тому, що представник позивача повідомив суд про неможливість прибути в судове засідання через хворобу.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції, залишаючи без розгляду позовну заяву ОСОБА_1, не надав належної оцінки обставинам справи, повідомленню представника позивача про хворобу та неможливість приймати участь в судовому засіданні, не повідомленню позивача про дату та місце розгляду його позовної заяви, та залишив позовну заяву без розгляду, чим порушив право позивача на доступ до правосуддя, закріплене в статті 6 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України.

Отже, другої поспіль неявки позивача в судове засідання не було, тому на думку колегії суддів, позовну заяву залишено без розгляду без достатніх підстав, у порушення вимог процесуального законодавства.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом. ( ст.8 Закону України Про судоустрій і статус суддів .)

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвалу суду необхідно скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст.367,374,379,381-383 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2017 року скасувати.

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Надія-Н" про визнання звільнення незаконним та поновлення на роботі направити до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області для подальшого розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 08 травня 2018 року.

Головуючий:

Судді: