Рішення

від 23.04.2018 по справі 911/77/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2018 р. м. Київ Справа № 911/77/18

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Артерія Груп

до Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області

про визнання частини правочину недійсною та зобов'язання вчинити певні дії

За участю секретаря судового засідання Беркут Я.О.

Суддя Карпечкін Т.П.

За участю представників сторін:

від позивача: Вербовий Р.П. (довіреність б/н від 26.12.2017 року);

від відповідача: Нагорна А.В. (довіреність № 01-22/7-368 від 26.12.2017 року);

від третьої особи: Колода Є.Г. (довіреність № 49 від 19.12.2017 року).

Обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Артерія Груп до Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області про визнання частини правочину недійсною та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.01.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/77/18 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.02.2018 року.

05.02.2018 року від представника відповідача, на виконання вимог ухвали суду від 18.01.2018 року, надійшов відзив з додатками, яким останній проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві.

Третя особа, належним чином повідомлена про дату, час і місце підготовчого засідання, в судове засідання 12.02.2018 року не з'явилася, вимог ухвали Господарського суду Київської області від 18.01.2018 року не виконала.

В судовому засіданні 12.02.2018 року оголошувалась перерва в підготовчому засіданні у справі № 911/77/18 на 12.03.2018 року.

02.03.2018 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час і місце підготовчого засідання, в судове засідання 12.03.2018 року не з'явився, уточнень позовних вимог не надав.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.03.2018 року проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві, поданому 05.02.2018 року.

Представник третьої особи в судовому засіданні 12.03.2018 року проти позову заперечував, проте письмових пояснення по суті спору, на виконання вимог ухвали Господарського суду Київської області від 18.01.2018 року, не надав.

В судовому засіданні 12.03.2018 року суд розглянув подане представником позивача клопотання про відкладення розгляду справи та дійшов висновку про відмову в його задоволенні з підстав неподання доказів в підтвердження причин поважності неявки.

В судовому засіданні 12.03.2018 року суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі № 911/77/18 та призначення справи № 911/77/18 до судового розгляду по суті на 04.04.2018 року.

В судовому засіданні 04.04.2018 року оголошувалась перерва до 18.04.2018 року. В судовому засіданні 18.04.2018 року оголошувалась перерва до 23.04.2018 року.

В судовому засіданні 23.04.2018 року позивач позовні вимоги підтримав, відповідач та третя особа проти позову заперечували.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв'язку з чим, в судовому засіданні 23.04.2018 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, 11.01.2017 року між ДП Міжнародний аеропорт Бориспіль (відповідач) та ТОВ Артерія Груп (позивач) укладено попередній договір оренди № 02.5-14-65 нерухомого майна, що належить до державної власності (надалі - Попередній договір), згідно якого відповідач передає, а позивач приймає у строкове платне користування приміщення № 175, 176 та частину приміщення № 226 загальною площею 47,0 кв.м. на 3-му поверсі пасажирського терміналу Б (інв. № 47578), що розміщене за адресою: м. Бориспіль, Київська обл., Міжнародний аеропорт Бориспіль .

У подальшому, до вказаного Попереднього договору підписано додаткову угоду № 1 від 30.06.2017 року, якою п.п. 5.21 та 12.1 викладено у редакціях: 5.21 Укласти основний договір оренди майна з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області з дотриманням всіх процедур згідно з вимогами діючого законодавства до 30.12.2017 , 12.1 Даний Договір набуває чинності з дати підписання його Сторонами та є чинним до дати укладення основного договору оренди з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, але в будь-якому випадку до 30.12.2017 включно, в залежності від того яка дата наступить раніше. Після цього Договір припиняє свою дію .

Також, 01.06.2017 року між ДП Міжнародний аеропорт Бориспіль та ТОВ Артерія Груп укладено договір № 02.5-14/1-214 про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю (надалі - договір про відшкодування), за яким ТОВ Артерія Груп отримує комунальні послуги, зокрема водо-, тепло-, електропостачання, водовідведення тощо.

Згідно з п. 6.1, 6.3. Договору № 02.5-14/1-214 про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю, визначено, що Договір набирає чинності з моменту укладення та діє до 30.06.2017 включно та У разі відсутності заяви однієї із Сторін про припинення або зміну умов Договору протягом одного місяця після закінчення строку його чинності, Договір вважається продовженим на кожен наступний місяць на тих самих умовах .

Позивач зазначає, що ДП Міжнародний аеропорт Бориспіль вимагає від ТОВ Артерія Груп повернути майно, що використовується товариством на підставі укладеного з ДП Міжнародний аеропорт Бориспіль Попереднього договору № 02.5-14-65 та погрожує припинити електропостачання та водопостачання, що здійснюється на підставі Договору № 02.5.-14/1-214. Також позивач зазначив, що не отримував від ДП МА Бориспіль жодних заяв про припинення дії Договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю, що свідчить про відсутність правових підстав для припинення виконання ДП МА Бориспіль своїх зобов'язань за даним договором.

Позивач вважає протиправним пункт 12.1 Попереднього договору оренди № 02.5- 14-65 нерухомого майна, що належить до державної власності від 11.01.2017 року, в редакції додаткової угоди № 1, в частині слів але в будь-якому випадку до 30.12.2017 , оскільки попередній договір оренди є тимчасовою угодою, суть якої полягає у тому, що орендар під час процедури укладення основного договору з Регіональним відділенням ФДМУ по Київській області може користуватися приміщенням/частиною приміщення аеропорту та сплачувати за це оренду плату.

За твердженням позивача попередній договір лише встановлює зобов'язання укласти основний договір, а тому попередній договір відокремлений від основного та не може бути підставою для виникнення в сторін зобов'язань, заради яких укладається основний договір, зокрема зі сплати орендної плати, яка є однією із цілей укладення основного договору оренди. До того ж законодавством не передбачено інших підстав для сплати орендної плати ніж договір оренди.

Таким чином, позивач стверджує, що укладений з відповідачем Попередній договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності є змішаним, оскільки у ньому містяться елементи різних договорів, зокрема, і умови попереднього договору стосовно зобов'язання укладення основного договору з дотримання вимог ст. 635 Цивільного кодексу України та ст. 182 Господарського кодексу України спрямовані на надання у реальне тимчасове платне користування індивідуально визначеного державного майна згідно положень Закону України Про оренду державного і комунального майна та інших нормативних актів .

Оскільки, Попередній договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності містить всі істотні умови, визначені ст. 10 Закону України Про оренду державного і комунального майна та укладається сторонами у порядку, встановленому статтями 179-181 Господарського кодексу України, з урахуванням особливостей укладення попередніх договорів, позивач вважає, що укладений з відповідачем Попередній договір оренди по суті є не попереднім, а звичайним договором оренди майна і породжує обумовлені ним цивільні права та обов'язки.

Позивач в позові просить визнати недійсним пункт 12.1 Попереднього договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 02.5-14-65 від 11.01.2017 року, в редакції додаткової угоди №1, в частині слів але в будь-якому випадку до 30.12.2017 включно та зобов'язати Державне підприємство Міжнародний аеропорт Бориспіль безперебійно надавати Товариству з обмеженою відповідальністю Артерія Груп послуги, передбачені договором № 02.5-14/1-214 від 01.06.2017 року про відшкодування.

Відповідач в ході розгляду спору надав відзив, в якому проти позову заперечував. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що відповідно до умов п.12.1 Договору (в редакції, викладеній у Додатковій угоді № 1 від 30.06.2017 року), останній набрав чинності з дати підписання його сторонами та є чинним до дати укладення основного договору оренди з Третьою особою, але в будь-якому випадку до 30.12.2017 року включно, в залежності від того, яка дата наступить раніше. Після цього Договір припиняє свою дію.

Згідно з п.п.1.1, 1.2, 1.4 Попереднього договору відповідач передав, а позивач прийняв в строкове платне користування для розміщення торгівельного об'єкту з реалізації товарів відповідно до Додатку № 1 до Договору: Приміщення №№ 175, 176 та частину приміщення № 226 загальною площею 47,0 кв.м. на 3-му поверсі пасажирського терміналу Б (інв. № 47578) (далі - Майно), що знаходиться на балансі відповідача та розміщене за адресою: 08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт Бориспіль .

Пунктами 2.4, 5.7, 5.25 Попереднього договору сторони визначили, що у разі припинення дії або розірвання Договору, позивач зобов'язаний протягом 10-тй діб з дати повідомлення про припинення Договору або з дати, зазначеної у повідомленні, або набрання чинності рішенням про розірвання Договору, повернути Майно відповідачу у належному стані, з урахуванням нормального фізичного зносу. При поверненні Майна, відповідач і позивач підписують Акт передачі-приймання Майна.

Листами від 04.10.2017 року № 01-22-3837 (був отриманий позивачем 09.10.2017 року) та від 09.01.2018 № 01-22-63 (був отриманий позивачем 10.01.2018 року) відповідач повідомив позивача про припинення дії Договору 30.12.2017 року та відсутністю у відповідача наміру продовжувати його на новий термін.

Враховуючи умови п.2.4, п.5.7, п.5.25 Договору, позивач був зобов'язаний повернути Майно за Актом передачі-приймання Майна в строк до 20.01.2018 року.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази та заслухавши пояснення сторін судом встановлено, що між сторонами укладено Попередній договір № 02.5-14-65 від 11.01.2017 року щодо укладення договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, щодо якого позивач оскаржує п. 12.1 в редакції додаткової угоди № 1 від 30.06.2017 року.

Зокрема, позивач вважає протиправними п. 12.1, який містить умову, що відповідний Попередній договір набуває чинності з дати підписання його Сторонами та є чинним до дати укладення основного договору оренди з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, але в будь-якому випадку до 30.12.2017 включно, в залежності від того яка дата наступить раніше, після цього Договір припиняє свою дію .

Згідно з ч.І ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямовані на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства (ч.І ст.180 ГК України, ч.І ст.628 ЦК України).

Статтями 635 Цивільного кодексу України та 182 Господарського кодексу України визначено суть та особливості укладання попередніх договорів і відповідні умови законодавства є безумовно обов'язковими для попередніх договорів.

Згідно зі ст.635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Сторона, яка необгрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства (ч.2)

Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення (ч.3).

Статтею 182 Господарського кодексу України визначено особливості укладання попередніх договорів між суб'єктами господарювання і норми відповідної статі мають пріоритет в разі укладення попередніх договорів господарюючими суб'єктами.

Зокрема, ст. 182 Господарського кодексу України передбачає, що за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором (ч.1).

Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. До укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів (ч.2).

У разі якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержавши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку (ч.3).

Зобов'язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні (ч. 4).

Відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.5).

Угода сторін про наміри (протокол про наміри тощо) не визнається попереднім договором і не породжує юридичних наслідків (ч.6).

Крім того, враховуючи, що об'єктом оренди є майно державної власності, до відповідних орендних правовідносин підлягають обов'язковому застосуванню норми Закону України Про оренду державного та комунального майна , стаття 9 якого визначає порядок укладення договору оренди. Також, Наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000 № 1774 затверджено Типовий договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності (далі - Типовий договір).

З огляду на норми ст. 182 Господарського кодексу України та ст. 9 Закону України Про оренду державного та комунального майна , попередній договір не породжує правових підстав для передачі державного майна в оренду, а лише засвідчує наміри сторін укласти відповідний договір оренди в майбутньому, для чого є обов'язковим дотримання процедури, визначеної ст. 9 Закону України Про оренду державного та комунального майна . Крім того, ч. 2 ст. 182 Господарського кодексу України визначає, що до укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів.

Частина 1 ст. 182 Господарського кодексу України чітко визначає граничний річний строк для укладення основного договору, який не може бути збільшений за домовленістю сторін - суб'єктів господарювання.

Також, згідно з Рекомендаціями Антимонопольного комітету України від 16.03.2017 року № 9-к Про вжиття заходів, спрямованих на розвиток конкуренції , виходячи з того, що нерухоме майно, балансоутримувачем якого є ДП МА Бориспіль , належить до державної власності, тому процедура передачі його в оренду регулюється Законом України Про оренду державного та комунального майна на конкурсних засадах.

Антимонопольний комітет України також наголошує, що попередній договір оренди є тимчасовою угодою, яка встановлює зобов'язання укласти основний договір і не може бути підставою орендних відносин. Також, об 'єкти ДП МА Бориспіль щодо яких укладені попередні договори оренди, включаються нарівні з іншими вільними потенційними орендними об'єктами до Переліку об'єктів державного нерухомого майна, які перебувають на балансі ДП МА Бориспіль та пропонуються для надання в оренду .

Дослідивши відповідність укладених ДП МА Бориспіль попередніх договорів вимогам законодавства про захист економічної конкуренції, Антимонопольним комітетом України виявлено порушення у вигляді ухилення від проведення передбаченої законодавством процедури передачі в оренду об'єктів державної власності, у зв'язку з чим, Рекомендаціями Антимонопольного комітету України від 16.03.2017 року № 9-к Про вжиття заходів, спрямованих на розвиток конкуренції вказано припинити дії, що можуть призвести до порушення законодавства про захист економічної конкуренції та полягають в передачі в оренду та/або користування приміщень аеропорту поза конкурсними процедурами.

Враховуючи, що Попередній договір № 02.5-14-65 укладено 11.01.2017 року, встановлення п. 5.21 строку укладення основного договору до 30.12.2017 року відповідає ч.1 ст. 182 Господарського кодексу України, оскільки визначено в межах річного строку. В будь-якому випадку, з огляду на норму ч.1 ст. 182 Господарського кодексу України, строк для укладення основного договору не може бути пізніше 11.01.2018 року.

Умова п. 12.1, що відповідний Попередній договір набуває чинності з дати підписання його Сторонами та є чинним до дати укладення основного договору оренди з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, але в будь-якому випадку до 30.12.2017 включно, в залежності від того яка дата наступить раніше, після цього Договір припиняє свою дію , відповідає нормі ч.4 ст. 182 Господарського кодексу України.

Таким чином, спірна умови Попереднього договору (в редакції Додаткової угоди) відповідає вимогам законодавства. Крім того, Попередній договір породжує лише правовідносини щодо зобов'язання укласти основний договір, і не породжує жодних орендних правовідносин. У

зв'язку з чим, умови попереднього договору, які стосуються безпосередньо орендних відносин і з огляду на ч. 2 ст.635 Цивільного кодексу України можуть бути додатково узгоджені, не підлягають дослідженню при визначенні правомірності попереднього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якими зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За наслідками розгляду спору судом не встановлено підстав недійсності спірних умов Попереднього договору, тому позов у відповідній частині задоволенню не підлягає.

Щодо зобов'язання відповідача безперебійно надавати позивачу послуги, передбачені договором від 01.06.2017 № 02.5-14/1-214 про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю, суд зазначає, що умови відповідного Договору відшкодування не передбачають самостійного обов'язку надавати послуги, відповідний Договір відшкодування передбачає надання комунальних послуг виключно у зв'язку з наданням орендарю в строкове платне користування приміщень аеропорту, відповідний Договір відшкодування спрямований на визначення зобов'язань сторін щодо відшкодування вартості фактично спожитих комунальних послуг орендарем в разі користування майном та фактичного отримання послуг на орендований об'єкт.

Оскільки, Основний договір оренди не укладено між сторонами, відсутні правові підстави користування державним майном, що виключає можливість реалізації умов Договору відшкодування.

Відповідно до п.п.1.6, 6.4 Договору № 02.5-14/1-214, останній припиняє свою дію з дати припинення орендних відносин за попереднім договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 11.01.2017 року № 02.5-14-65.

Крім того, Попередній договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 11.01.2017 року № 02.5-14-65 припинив свою дію з 31.12.2017 року згідно з умовами п.12.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 30.06.2017. У зв'язку з цим, з 31.12.2017 року між позивачем і відповідачем припинились господарські відносини, що виникли на основі такого Попереднього договору № 02.5-14/1-214.

Враховуючи викладене вище, вимога позивача про зобов'язання відповідача безперебійно надавати послуги, передбачені Договором від 01.06.2017 № 02.5-14/1- 214 про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, є необґрунтованою та безпідставною, тому задоволенню не підлягає.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем не доведені та не обґрунтовані, відповідачем заперечені та спростовані, тому задоволенню не підлягають в повному обсязі.

Крім того, згідно зі ст. 145 Господарського процесуального кодексу України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи (ч.1).

Частинами 9, 10 ст. 145 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Таким чином, вжиті судом ухвалою від 18.01.2018 року у справі № 911/77/18 заходи забезпечення позову підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 233, 236-238, 240-241, ч.9 ст.145 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Скасувати вжиті судом ухвалою від 18.01.2018 року у справі № 911/77/18 заходи забезпечення позову.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 03.05.2018 р.

Суддя Т.П. Карпечкін