ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 травня 2018 року
м. Київ
Справа № 910/12011/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткач І.В. - головуючий, Стратієнко Л.В., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання Бойка В.С.,
представників учасників справи
позивача - Бондаренко О.М.,
відповідача - Орєхов Р.М.,
третіх осіб: 1. не з'явилися, 2. не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НВК Енергосоюз"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2018
(головуючий - Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Зеленін В.О.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2017
(суддя Босий В.П.)
у справі №910/12011/16
за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Форум"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВК Енергосоюз"
за участю третіх осіб , які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1.Commerzbank AG (Frankfurt am Main, 60261, Deutschland), 2. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
про стягнення 39 028,68 доларів США та 13 559,63 грн,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Публічне акціонерне товариство "БАНК ФОРУМ" (далі - Банк) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВК Енергосоюз" (далі - Товариство) про стягнення 39 028,68 доларів США та 13 559,63 грн.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконує взяті на себе грошові зобов'язання за договором про надання банківської гарантії №0016/11/11-Gg від 15.04.2011, внаслідок чого позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати за вимогами бенефіціара у розмірі 39 028,68 дол. США та заборгованості зі сплати комісійної винагороди у розмірі 13 559,63 грн.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.05.2017 у справі №910/12011/16 позов Банку задоволено повністю. Стягнуто з Товариства заборгованість за невідшкодованою сумою гарантії у розмірі 39 028,68 дол. США, заборгованість за несплаченою комісією у розмірі 13 559,63 грн та судовий збір у розмірі 14 773,37 грн.
2.2. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2017 залишено без змін.
2.3. Розглядаючи справу, суди встановили такі фактичні обставини.
2.3.1. 15 квітня 2011 року між Банком, як гарантом, та Товариством, як принципалом, укладено договір про надання банківської гарантії №0016/11/11-Gg, відповідно до п. 1.1 якого (в редакції додаткового договору №2 від 05.04.2012) гарант на підставі заявки принципала про надання контр-гарантії на користь Commerzbank AG, Німеччина (Банк контр-гарант), узгодженого між гарантом та принципалом, для випуску банком контр-гарантом банківської контр-гарантії на користь SEKERBANK T.A.S., Стамбул, Туреччина (Банк), згідно з умовами цього договору та з метою забезпечення зобов'язань принципала за контрактом, який укладений між принципалом та "ELECTRICITY GENERATION CORPORATION GENERAL MANAGEMENT", Ankara, (бенефіціар), надає на користь Банка контр-гаранта контр-гарантію у сумі 40 827,00 дол. США.
Гарантія на користь бенефіціара буде надаватися банком проти контр-гарантії банка контр-гаранта. При цьому контр-гарантія надається банком контр-гарантом у вигляді електронного повідомлення засобами SWIFT на підставі контр-гарантії гаранта (яка також надається у вигляді електронного повідомлення засобами SWIFT), та є невід'ємною частиною цього договору.
Гарантія підпорядковується турецькому законодавству, контр-гарантія підпорядковується Уніфікованим правилам для гарантій за вимогою, розроблених Міжнародною торговою палатою (публікація Міжнародної торгової рабати №758 в редакції 2010 року).
2.3.2. Суди зазначили, що електронним повідомленням засобами SWIFT 15.04.2011 позивач підтвердив надання контр-гарантії №GR002CND0016/11E на ім'я SEKERBANK T.A.S. на суму, яка не перевищує 40 827,00 дол. США.
Пунктом 2.2 договору від 15.04.2011 в редакції додаткового договору №2 від 05.04.2012 визначено строк дії контр-гарантії: контр-гарантія вважається чинною з дати, зазначеної в контр-гарантії, і діє до 05.04.2013 включно.
2.3.3. Додатковим договором №4 від 09.04.2013 сторони виклали договір від 15.04.2011 у новій редакції та змінили назву договору на "Генеральний договір про надання гарантій та контр-гарантій з можливістю надання кредиту №0016/11/11-Gg" (далі - Договір).
2.3.4. Пунктом 1.1 Договору передбачено, що гарант на підставі відповідних додаткових договорів до цього договору, якими визначаються конкретні умови кожної окремої операції та що є невід'ємними частинами цього договору (додаткові договори) та за умови належного виконання умов цього договору, для забезпечення належного виконання принципалом своїх платіжних зобов'язань перед юридичними особами - резидентами та нерезидентами України (бенефіціари), за внутрішніми та зовнішньоекономічними договорами/контрактами, в тому числі такими, виконання за якими забезпечується гарантіями/контр-гарантіями інших іноземних та національних (державних чи приватних) фінансових установ, надає на користь бенефіціарів безвідкличні банківські гарантії та контр-гарантії в доларах США.
2.3.5. Електронним листом-повідомленням SWIFT №GR002CND0016/11E від 19.10.2012 позивач уповноважив третю особу-1 зняти зі свого рахунку №400887090900 в дол. США суму коштів у розмірі 40 827,00 дол. США для депонування на своєму рахунку на випадок настання умов виконання зобов'язань за Договором.
2.3.6. 09 квітня 2013 року сторонами укладена додаткова угода №0016/11/11-Gg/1 до Договору, відповідно до п. 1 якої умови контр-гарантії у сумі 40 827,00 дол. США, що була надана гарантом 10.04.2012 (SWIFT ref.# GR002CND0016/11E) на підставі заяви принципала б/н від 26.03.2012 про надання гарантії/контр-гарантії на користь Commerzbank AG, Німеччина (банк контр-гарант), узгодженого між гарантом та принципалом, для випуску цим банком банківської контр-гарантії на користь SEKERBANK T.A.S., Стамбул, Туреччина (банк) згідно з умовами генерального договору, цього договору та з метою забезпечення виконання зобов'язань принципала за контрактом, який укладений між принципалом та "ELECTRICITY GENERATION CORPORATION GENERAL MANAGEMENT", Ankara (бенефіціар) (основні зобов'язання), залишається без змін в редакції від 10.04.2012 (SWIFT ref.# GR002CND0016/11E).
Пунктом 2 вказаної додаткової угоди до Договору визначено, що гранична сума відповідальності гаранта за контр-гарантією, що надається відповідно до умов цього додаткового договору, складає 40 827,00 дол. США.
За змістом п. 4 додаткової угоди №0016/11/11-Gg/1 в редакції договору про внесення змін №1 від 19.09.2013 контр-гарантія набуває чинності з дати її надання і залишатиметься дійсною по 30.10.2014 (включно), але в будь-якому випадку контр-гарантія залишатиметься дійсною до моменту звільнення банком контр-гарантом гаранта від зобов'язань за контр-гарантією.
Згідно з п. 5 вказаної додаткової угоди в термін до 30.11.2014 (не включно) за умов, якщо контр-гарантія залишається чинною, принципал зобов'язаний сформувати грошове покриття за контр-гарантією в сумі 40 827,00 дол. США.
Відповідно до п. 6 додаткової угоди №0016/11/11-Gg/1 від 09.04.2013 до Договору за надання та обслуговування контр-гарантії, наданої бенефіціару згідно з умовами цього додаткового договору, принципал сплачує гаранту щомісячно протягом строку дії контр-гарантії комісійну винагороду в розмірі 6,25% процентів річних від суми контр-гарантії на рахунок №35781300061192 в ПАТ "Банк Форум", в порядку та на умовах, встановлених генеральним договором, з можливим збільшенням її розміру на 2% без укладення відповідного договору про внесення змін до генерального договору у випадках, передбачених генеральним договором, зокрема, внаслідок порушення принципалом відповідних своїх обов'язків за генеральним договором.
2.3.7. Додатковим договором №6 від 19.09.2013 пункти 1.4, 1.6.2 Договору було викладено в такій редакції: "Усі зобов'язання принципала за цим договором мають бути виконані належним чином не пізніше 30.12.2014 включно, якщо сторонами письмово не буде досягнуто домовленості про інше. При цьому, строк дії кожної окремої гарантії в будь-якому випадку повинен спливати не пізніше 30.10.2014 включно. За цим договором період доступності встановлюється з 15.04.2011 по 30.12.2014.
2.3.8. Листом №FKSAV70073760001 від 14.10.2014 Commerzbank AG повідомив позивача про те, що до них звернулися з проханням зробити оплату по контр-гарантії на користь SEKERBANK T.A.S., та станом на 13.10.2014 оплата гарантії на суму 40 827,00 дол. США була зроблена шляхом переказу коштів з готівкового рахунку ПАТ "Банк Форум" №400887090983, відкритого в Commerzbank AG. Залишок грошових коштів після вказаної операції склав 1 798,32 дол. США.
2.3.9. Зазначені обставини і стали підставою для виникнення спору у цій справі.
2.4. Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з Товариства заборгованості за невідшкодованою сумою гарантії у розмірі 39 028,68 дол. США, суди зазначили, що згідно з електронним повідомленням SWIFT, направленим SEKERBANK T.A.S. на користь Commerzbank AG, до SEKERBANK T.A.S. звернувся бенефіціар з проханням зробити оплату по контр-гарантії №097CGKT11.000085 відповідно до умов гарантії на суму 40 827,00 дол. США або продовжити термін дії гарантії до 14.10.2015.
2.5. Врахувавши той факт, що Commerzbank AG не виконав вимог ухвали суду від 08.09.2016 про витребування первинних документів на підтвердження факту здійснення внутрішньобанківської операції зі списання грошових коштів позивача, суди дійшли висновку, що лист №FKSAV70073760001 від 14.10.2014 іноземної банківської установи Commerzbank AG є належним та допустимим доказом в підтвердження здійснення операції з переказу коштів з готівкового рахунку позивача №400887090983 в межах строку дії контр-гарантії Банку.
2.6. При цьому, суди зазначили, що відповідачем не було спростовано факту здійснення сплати грошових коштів за виконання зобов'язань згідно з контрактом, який укладений між Товариством та "ELECTRICITY GENERATION CORPORATION GENERAL MANAGEMENT", Ankara (бенефіціар) на постачання 128 запасних частин для турбогенератора ТВВ-200-2АY3 (номер справи MYD-DT-2009/09-MLZ-2607). Зокрема, Товариством не доведено обставин існування спору між ним та компанією "ELECTRICITY GENERATION CORPORATION GENERAL MANAGEMENT" за вказаним контрактом з приводу утворення заборгованості на спірну суму, при тому що поставка за таким контрактом мала місце станом на 13.09.2013.
Суди відхилили доводи відповідача про порушенням приписів Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки предметом спору у цій справі є не оскарження дій та/або бездіяльності уповноважених осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум", а стягнення з Товариства на користь Банку заборгованості за Договором, в якому позивач виступає кредитором, а відповідач - боржником.
2.7. Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 13 559,63 грн заборгованості зі сплати комісійної винагороди, суди зазначили таке.
Відповідно до п. 6 додаткової угоди №0016/11/11-Gg/1 від 09.04.2013 до Договору за надання та обслуговування контр-гарантії, наданої бенефіціару згідно з умовами цього додаткового договору, принципал сплачує гаранту щомісячно протягом строку дії контр-гарантії комісійну винагороду в розмірі 6,25% процентів річних від суми контр-гарантії на рахунок №35781300061192 в ПАТ "Банк Форум", в порядку та на умовах, встановлених генеральним договором, з можливим збільшенням ї розміру на 2% без укладення відповідного договору про внесення змін до генерального договору у випадках, передбачених генеральним договором, зокрема, внаслідок порушення принципалом відповідних своїх обов'язків за генеральним договором.
Пунктом 2.5.8 Договору в редакції додаткового договору №6 від 19.09.2013 принципал зобов'язаний погасити заборгованість за кредитом протягом 35 календарних днів з моменту надання кредиту (включаючи дату його надання), але в будь-якому випадку всі зобов'язання принципала за цим договором (в тому числі погашення заборгованості за кредитом) мають бути виконані в повному обсязі не пізніше 30.12.2014 включно.
2.8. Таким чином, оскільки відповідач своїх зобов'язань з відшкодування суми гарантії та сплати комісії за обслуговування гарантії належним чином не виконав, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість на суму 39 028,68 дол. США за невідшкодованою сумою гарантії, суди зазначили про обгрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 13 559,63 грн за несплаченою комісією з обслуговування гарантії.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
3.1. Не погоджуючись з вищезазначеними постановою та рішенням, Товариство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2017 скасувати, а справу №910/12011/16 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
3.2. В обґрунтування вимог своєї касаційної скарги Товариство зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, що знайшло свій прояв у такому.
3.2.1. На думку скаржника, суди попередніх інстанцій, застосувавши ч.1 ст.560 Цивільного кодексу України, не врахували, що Постановою Правління Національного Банку України №355 від 13.06.2014 прийнято рішення про початок ліквідації позивача та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для проведення ліквідації Банку. Відтак, на переконання скаржника, спеціальну правосуб'єктність, завдяки якій Банк мав право видавати відповідну гарантію та обслуговувати її, зокрема, і сплачувати за неї грошові кошти, позивач втратив щонайпізніше 13.06.2014. Тобто скаржник вважає, що в той час, коли позивач уже не мав права на здійснення банківської діяльності, списання грошових коштів за гарантією є протиправним.
3.2.2. Аналогічні доводи зазначені скаржником і в аспекті неправомірності судових рішень в частині стягнення з Товариства 13 559,63 грн комісійної винагороди. При цьому, відповідач звертає увагу, що позивачем додано до позовної заяви розрахунок періоду нарахування комісійної винагороди у розмірі 13 559,63 грн з червня 2014 року по жовтень 2014 року включно. Відтак, враховуючи, що комісійна винагорода - це винагорода, що підлягає сплаті банківській установі за надання нею банківських послуг, то починаючи з 13.06.2014 (дати відкликання у позивача ліцензії на здійснення банківської діяльності) Банк не міг надавати банківські послуги, а відтак, немає права на стягнення комісійної винагороди.
3.2.3. Відповідач також зазначає про порушення судами попередніх інстанцій ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами), у зв'язку з тим, що суди визнали належним та допустимим доказом у справі копію листа №FKSAV70073760001 від 14.10.2014 іноземної банківської установи Commerzbank AG, за результатами оцінки якого дійшли невмотивованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з Товариства 39 028,68 дол. США за невідшкодованою сумою гарантії. При цьому, позивач не надав судам ані платіжних доручень (чи їх належним чином засвідчених копій), ані виписок про рух коштів по рахунку Банка, з якого Commerzbank AG було здійснено безспірне списання 39 028,68 дол. США.
3.2.4. Зазначаючи про порушення апеляційним господарським судом приписів ч.1 ст.216, п.п.1,2 ч.2 ст.202 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017), скаржник наполягає на безпідставності висновку суду про те, що третя особа-1 - Commerzbank AG (Федеральна Республіка Німеччина) була належним чином повідомлена про дату та час слухання цієї справи у суді. При цьому, скаржник стверджує, що відповідно до положень пункту 5 ч.1 ст.310 Господарського процесуального кодексу України зазначені обставини є безумовними підставами для скасування судових рішень, що оскаржуються.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу Банк просить відмовити Товариству у задоволенні його касаційної скарги та залишити без змін постанову та рішення судів попередніх інстанцій, як такі, що є законними та обґрунтованими. Позиція відповідача відповідає аргументації, використаної судами у судових рішеннях, що оскаржуються.
3.4. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав письмові пояснення на касаційну скаргу Товариства, у яких просить відмовити відповідачу у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін постанову та рішення судів попередніх інстанцій. Позиція третьої особи-2 зводиться до того, що у справах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи розпочато процедуру ліквідації, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, а цей закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
3.5. Відповідач подав відповідь на відзив Банку та на письмові пояснення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Товариство у повному обсязі заперечує проти доводів, зазначених у названих документах та наполягає на наявності правових підстав для задоволення його касаційної скарги.
3.6. У справі №910/12011/16 оголошувалась перерва до 02.05.2018, про що зазначено в ухвалі Верховного Суду від 18.04.2018.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
4.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
4.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про їх повторну оцінку та про перевагу одних доказів над іншими.
4.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.2. Щодо суті касаційної скарги
4.2.1. Спір у справі виник у зв'язку з неправомірною, на думку позивача, відмовою відповідача відшкодувати вартість наданої контр-гарантії на суму 39 028,68 дол. США та сплатити комісійну винагороду у розмірі 13 559,63 грн.
4.2.2. Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Предмет доказування під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій складають факти, якими сторони обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню під час ухвалення судового рішення.
4.2.3. Верховний Суд зазначає, що рішення суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом у сукупності та відображено у судовому рішенні.
4.2.4. Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є компетенцією виключно національних судів першої та апеляційної інстанцій. Проте зважаючи на прецеденту практику ЄСПЛ, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Суди повинні враховувати якість поданих сторонами доказів і, зокрема, те, чи породжують обставини, за яких вони були отримані, будь-який сумнів щодо їхньої достовірності й точності.
4.2.5. З аналізу наявних у матеріалах справи документів слідує, що відповідач протягом усього часу розгляду справи заперечував проти належності та достатності покладеного судами попередніх інстанцій в основу своїх судових рішень листа №FKSAV70073760001 від 14.10.2014 іноземної банківської установи Commerzbank AG, копія якого є у матеріалах справи.
При цьому, всупереч вимогам ст.ст.33, 43 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017), суди попередніх інстанцій вважають, що саме відповідач повинен був спростувати факт здійснення сплати грошових коштів за виконання зобов'язань згідно з контрактом, який укладений між Товариством та "ELECTRICITY GENERATION CORPORATION GENERAL MANAGEMENT", Ankara (бенефіціар), а не позивач, як клієнт Commerzbank AG, довести, що з його рахунку списано спірні грошові кошти за контр-гарантією на вимогу бенефіціара.
Судами не з'ясовано, якими документами підтверджено відкриття рахунку позивачу в Commerzbank AG, на підставі яких документів третя особа-1 здійснила спірне списання грошових коштів, докази на підтвердження факту такого списання, а саме, наявність виписки про рух коштів по рахунку Банка тощо. Тобто суд касаційної інстанції вважає обґрунтованими твердження скаржника, про які йшлося у п.3.2.3 цієї постанови.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до статті 36 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Судами попередніх інстанції не перевірено на відповідність вимогам статей 34, 36 Господарського процесуального кодексу України поданих позивачем копій документів, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги.
Таким чином, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій, всупереч вимогам ст.43 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судами) не встановили у судовому процесі всіх обставин справи з урахуванням предмета спору та не відобразили встановлені ними обставини у судових рішеннях.
4.2.6. Стосовно доводів скаржника, про які йшлося у п.3.2.2 цієї постанови.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" , фінансовими вважаються, зокрема послуги з надання гарантій та поручительств.
Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, постановою Правління Національного Банку України №355 від 13.06.2014 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Форум"" від 13.03.2014 прийнято рішення про початок ліквідації позивача та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для проведення ліквідації Банку.
Оскільки банк здійснює свою діяльність виключно на підставі банківської ліцензії (стаття 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" ), то, у зв'язку із відкликанням банківської ліцензії, позивач фактично припиняє свою банківську діяльність, і, керуючись пунктом 2 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" , закінчує технологічний цикл банківських операцій.
Таким чином, без належної перевірки умов здійсненого позивачем розрахунку по стягненню з відповідача 13 559,63 грн комісійної винагороди та врахування положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", передчасним є висновок судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог Банку в частині стягнення з відповідача спірних 13 559,63 грн.
5. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
5.1. Відповідно до ч.3 ст.310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
5.2. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи у суді касаційної інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
5.3. Під час нового розгляду справи господарським судам слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами судового розгляду.
6. Судові витрати
6.1. Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
6.2. Враховуючи, що судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа передається на новий розгляд до місцевого господарського суду, розподіл судових витрат у справі, в тому числі, й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НВК Енергосоюз" задовольнити.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2017 у справі №910/12011/16 скасувати.
3. Справу №910/12011/16 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. Ткач
Судді Л. Стратієнко
В. Студенець
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 02.05.2018 |
Оприлюднено | 11.05.2018 |
Номер документу | 73871775 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Ткач І.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні