Постанова

від 02.05.2018 по справі 49/38-09

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 49/38-09

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Ткач І.В.,

судді: Стратієнко Л.В., Студенець В.І.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.10.2017

(головуючий - Білецька А.М., судді Гребенюк Н.В., Медуниця О.Є.)

та ухвалу Господарського суду Харківської області від 20.09.2017

(суддя Новикова Н.А.)

за заявою Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

про заміну сторони у справі

у справі № 49/38-09

за позовом Дочірньої компанії "Газ-тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Теплові мережі" Лозівської міської ради Харківської області

про стягнення 10 571 655,75 грн,

ВСТАНОВИВ:

Зміна складу колегії суддів Верховного Суду

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, заяви) між суддями від 20.02.2018 для розгляду справи №49/38-09 визначено колегію суддів у складі: Ткач І.В. - головуючий, Мамалуй О.О., Стратієнко Л.В.

Ухвалою Верховного Суду від 02.03.2018 (колегія суддів у складі: Ткач І.В. - головуючий, Мамалуй О.О., Стратієнко Л.В.) відкрито касаційне провадження у справі №49/38-09 за касаційною скаргою Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та ухвалено здійснити її розгляд в порядку письмового провадження.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду за №675 від 02.04.2018 у зв'язку з додатковим днем відпочинку судді Мамалуя О.О., відповідно до підпунктів 2.3.25, 2.3.49 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №49/38-09.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №49/38-09 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Ткач І.В. - головуючий, судді Стратієнко Л.В., Студенець В.І., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 02.04.2018.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст вимог заяви про заміну сторони у справі

1.1. У серпні 2017 року Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Господарського суду Харківської області з заявою про заміну сторони, в якій просить суд залучити до участі у справі Комунальне підприємство "Теплоенерго" та замінити відповідача у справі №49/38-09 - Комунальне підприємство "Теплові мережі" Лозівської міської ради Харківської області на правонаступника за зобов'язаннями, що виникли з договору №12/05-448 від 01.10.2005 - Комунальне підприємство "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області.

1.2. Заява обґрунтована тим, що на підставі рішень Лозівської міської ради від 23.03.2012 №596 та №598, а також договору про надання на праві господарського відання комунального майна, яке використовується для виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, обліковується на балансі КП "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області від 30.04.2012, та акта №2 від 30.04.2012, КП "Теплоенерго" було передано на баланс у господарське відання відокремлену частину майна, що належить на праві комунальної власності територіальній громаді м. Лозова Харківської області, що перебувало на балансі боржника за рішенням у цій справі. А відтак, КП "Теплоенерго" стало правонаступником боржника за борговими зобов'язаннями в порядку ч. 3 ст. 22 Закону України "Про теплопостачання".

2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням господарського суду Харківської області від 07.05.2009 у справі №49/38-09, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.10.2009, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Теплові мережі" Лозівської міської ради на користь Дочірнього підприємства "Газ-тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 7 178 554,19 грн основного боргу, 2 483 779,75 грн інфляційних витрат, 362 603,13 грн трьох відсотків річних, 25 500,00 грн витрат по сплаті державного мита та 118 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Відмовлено в задоволені позовних вимог в частині стягнення 44 219,89 грн пені та 502 498,79 грн штрафу.

На примусове виконання зазначеного рішення 22.10.2009 видано відповідний наказ.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.08.2010 задоволено заяву стягувача, здійснено заміну стягувача у справі №49/38-09 ДП "Газ-Тепло" НАК "Нафтогаз України" на його правонаступника ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України".

2.2. На підставі рішення Лозівської міської ради ХХХ сесії VI скликання №596 від 23 березня 2012 року вилучено з балансу КП "Теплові мережі" Лозівської міської ради Харківської області та передано на баланс управління житлово-комунального господарства та будівництва міської ради відокремлену частину комунального майна, що належить на праві власності територіальній громаді м. Лозова згідно із переліком.

Також на підставі рішення Лозівської міської ради ХХХ сесії VI скликання №598 від 23 березня 2012 року передано з балансу управління житлово-комунального господарства та будівництва міської ради на баланс в господарське відання комунальному підприємству "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області майно, що належить на праві комунальної власності територіальній громаді міста Лозова, відповідно до переліку.

2.3. 30 квітня 2012 року між Управлінням житлово-комунального господарства та будівництва Лозівської міської ради Харківської області (далі - представник власника майна) та Комунальним підприємством "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області (далі - користувач) укладено договір про надання на праві господарського відання комунального майна, яке використовується для виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, обліковується на балансі комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області (далі - договір про надання на праві господарського відання комунального майна).

2.4. Пунктом 1.1 зазначеного договору передбачено, що предметом договору є надання користувачем на праві господарського відання комунального майна, яке використовується для виробництва, транспортування та постачання теплової енергії для всіх категорій споживачів теплової енергії в м. Лозова Харківської області та смт. Панютине, обліковується на балансі користувача і не може бути відокремлене від його основного виробництва.

У п. 1.2 цього договору зазначено, що перелік комунального майна, яке перебуває на балансі користувача та надається йому на праві господарського відання, зазначається в акті №2 від 30 квітня 2012 року, який є невід'ємною частиною договору.

2.5. Відповідно до акта №2 приймання-передачі від 30.04.2012, Управління житлово-комунального господарства та будівництва Лозівської міської ради Харківської області в особі начальника УЖКГБ Лозівської міської ради передало з балансу відокремлену частину комунального майна, що є власністю територіальної громади м. Лозова Харківської області, а Комунальне підприємство "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області, в особі директора, приймає на баланс у господарське відання вищезазначене майно. Акт підписано представниками сторін та скріплено печатками.

2.6. Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звертаючись до господарського суду з заявою про заміну сторони у справі №49/38-09 в порядку ст. 25 ГПК України зазначила про те, що КП "Теплоенерго" стало правонаступником боржника за борговими зобов'язаннями відповідно до ст. 22 Закону України "Про теплопостачання", оскільки на підставі рішень Лозівської міської ради Харківської області від 30.04.2012 та акта № 2 від 30.04.2012, КП "Теплоенерго" було передано на баланс у господарське відання відокремлену частину майна, яке належить на праві комунальної власності територіальній громаді м. Лозова Харківської області, що перебувало на балансі боржника.

3. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. 20 вересня 2017 року ухвалою Господарського суду Харківської області відмовлено в задоволенні заяви Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про заміну сторони у справі №49/38-09.

3.2. 23 жовтня 2018 року постановою Харківського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Харківської області від 20.09.2017 залишено без змін.

3.3. Відмовляючи в задоволенні заяви ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про заміну сторони у справі, господарські суди виходили з того, що заявником не надано до суду належних та допустимих доказів переходу до КП "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області боргових зобов'язань КП "Теплові мережі" Лозівської міської ради Харківської області у порядку, передбаченому законодавством, а також з огляду на те, що заборгованість, яка стягується з боржника за рішенням суду у цій справі, виникла з договору комісії №12/05-448 від 01.10.2005, та є фактично заборгованістю кінцевих споживачів за спожиту теплову енергію. У цьому зв'язку суди дійшли висновку про відсутність підстав для заміни відповідача у справі №49/38-09 на правонаступника за зобов'язаннями, що виникли з договору №12/05-448 від 01.10.2005 на підставі ст. 25 ГПК України з урахуванням ст. 22 Закону України "Про теплопостачання".

Крім того, судами встановлено (на підставі інформації, отриманої із Єдиного державного реєстру судових рішень), що ухвалою господарського суду Харківської області від 11.07.2011 на підставі заяви КП "Теплові мережі" Лозівської міської ради, порушено провадження у справі №5023/5586/11 про банкрутство КП "Теплові мережі".

Відповідно до ухвали Господарського суду Харківської області від 05.12.2011 у справі №5023/5586/11 визнано грошові вимоги 3-х конкурсних кредиторів та затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 42 662 887,53 грн, у тому числі і за судовим рішенням у справі №49/38-09.

Постановою господарського суду Харківської області від 31.07.2012 у справі №5023/5586/11 визнано комунальне підприємство "Теплові мережі" Лозівської міської ради Харківської області банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Крім того, з відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, КП "Теплові мережі" Лозівської міської ради перебуває у стані припинення, однак не ліквідоване та запис про державну реєстрацію такої юридичної особи в реєстрі відсутній.

За таких обставин, суди додатково зазначили про те, що заява ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про заміну сторони у справі з огляду на той факт, що позивач знаходиться у стадії очікування задоволення своїх кредиторських вимог саме до боржника - КП "Теплові мережі" Лозівської міської ради Харківської області, є такою, що суперечить поняттю правонаступництва, яке полягає у переході прав і обов'язків від одного суб'єкта до іншого з відповідною відмовою від тих же вимог до суб'єкта від якого такі права і обов'язки переходять.

Крім того, стягувач звернувся із заявою про заміну сторони у справі №49/38-09, керуючись ст. 25 ГПК України, однак вже після винесення судом рішення у цій справі та видачі наказу на його примусове виконання, а тому вказана заява по своїй суті є заявою про заміну боржника у виконавчому провадженні, однак така заміна можлива лише в разі існування виконавчого провадження, а стягувачем не надано суду доказів наявності на виконанні у відповідному органі державної виконавчої служби виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області по справі №49/38-09.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. 13 листопада 2017 року ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.10.2017, ухвалу Господарського суду Харківської області від 20.09.2017 та задовольнити заяву ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та замінити відповідача у справі на його правонаступника.

4.2. Скаржник обґрунтовує вимоги, що містяться у касаційній скарзі, зокрема, такими доводами.

4.2.1. Правонаступником КП "Теплові мережі" за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг у розумінні ст. 22 Закону України "Про теплопостачанн" є КП "Теплоенерго", однак суди помилково не застосували ст. 22 Закону України "Про теплопостачання" до правовідносин сторін.

4.2.2. Суд апеляційної інстанції, посилаючись на ст. 121 4 ГПК України, вважає, що заява про заміну сторони є за своєю суттю заявою про заміну боржника у виконавчому провадженні, а така заміна можлива лише за умови наявності виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області у справі № 49/38-09, однак судом не враховано, що провадження у справі про банкрутство боржника розпочато 11.07.2011 та введено мораторій на стягнення за усіма виконавчими провадженнями. У зв'язку з чим, виконавче провадження підлягало зупиненню.

Рішення про передачу майна боржника мало місце після порушення провадження у справі про банкрутство, а тому зазначена стаття ГПК неправомірно застосована судом апеляційної інстанції.

4.2.4. В цьому випадку, на думку скаржника, необхідно керуватися ст. 25 ГПК України, яка передбачає заміну сторони незалежно від наявності відкритого виконавчого провадження, а у зв'язку з вибуттям сторони з правовідносин та заміни її іншою.

4.2.5. Отже, Харківський апеляційний господарський суд у постанові від 23.10.2017 та господарський суд Харківської області в ухвалі від 20.09.2017 дійшли помилкового висновку щодо відсутності правових підстав для застосування ст. 22 Закону України "Про теплопостачання" при заміні сторони у судовому рішенні КП "Теплові мережі" на Комунальне підприємство "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області, порушивши при цьому і норми процесуального права, зокрема, ст.ст. 4, 25, 33, 34, 43, 105 ГПК України.

4.4. Відзив від відповідача до Верховного Суду не надходив.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Предметом цього судового розгляду є заява ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про заміну сторони (боржника, відповідача) у справі.

5.2.2. Заборгованість, яку стягнуто рішенням господарського суду Харківської області від 07.05.2009 у справі №49/38-09, виникла на підставі договору комісії №12/05-448 від 01.10.2005, за умовами якого боржник здійснював в інтересах стягувача продаж споживачам теплової енергії шляхом укладення з останніми від свого імені відповідних угод, з прийняттям на себе поручительства перед стягувачем за їх виконання споживачами (делькредере).

Отже, спір у цій справі виник із зобов'язання з оплати Комунальним підприємством "Теплові мережі" Лозівської міської ради (боржником) Дочірній компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (кредитору) спожитої споживачами теплової енергії.

На примусове виконання зазначеного рішення 22.10.2009 господарським судом видано відповідний наказ.

Згідно з частиною 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" у разі якщо суб'єкту господарювання надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, такий суб'єкт стає правонаступником за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним).

Статтю 22 Закону України "Про теплопостачання" було доповнено частинами 3-4 Законом України "Про внесення змін до статті 22 Закону України "Про теплопостачання" від 15.03.2012 N 4521-VI, який набрав чинності 08.04.2012.

5.2.3. Водночас господарськими судами встановлено, що постановою Господарського суду Харківської області від 31.07.2012 у справі №5023/5586/11 визнано Комунальне підприємство "Теплові мережі" Лозівської міської ради Харківської області (код 33373495), яке зареєстровано виконавчим комітетом Лозівської міської ради 13.04.2005, банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою суду від 05.12.2011 у справі № 5023/5586/1 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, до якого включено вимоги, зокрема, Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" у розмірі 42 662 887,53 грн, у тому числі за судовим рішенням у справі №49/38-09. Процедура банкрутства боржника не завершена.

Приписами статті 25 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) встановлено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.

Як правильно зазначено господарськими судами, у зв'язку із прийняттям Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII, Господарський процесуальний кодекс України доповнено статтею 121 4 , якою врегульовано заміну сторони у виконавчому провадженні.

Процесуальне правонаступництво на стадії виконання судового рішення є однією з процесуальних гарантій захисту та відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб. Правонаступництво полягає у переході прав і обов'язків від одного суб'єкта до іншого з відповідною відмовою від тих же вимог до суб'єкта від якого такі права і обов'язки переходять.

У цьому зв'язку господарськими судами зауважено на тому, що подана стягувачем заява про заміну сторони у справі №49/38-09 після винесення судом рішення у цій справі та видачі наказу на його примусове виконання є по своїй суті заявою про заміну боржника у виконавчому провадженні, однак така заміна можлива лише в разі існування виконавчого провадження.

Господарськими судами встановлено, що докази наявності на виконанні у відповідному органі державної виконавчої служби виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 22.10.2009 по справі №49/38-09 в матеріалах справи відсутні, оскільки позивач звернувся зі своїми кредиторськими вимогами у справі про банкрутство відповідно до вимог Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" і такі вимоги були включені до реєстру вимоги кредиторів боржника - КП "Теплові мережі" Лозівської міської ради Харківської області.

Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає .

Згідно з ч. 6 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Статтею 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначена черговість задоволення вимог кредиторів. Разом з тим, частиною 6 цієї статті передбачено, що вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними .

Враховуючи викладені вимоги Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", можна зробити висновок про те, що позивач скористався своїм правом і звернувся зі своїми кредиторськими вимогами до Комунального підприємства "Теплові мережі" Лозівської міської ради Харківської області у справі про банкрутство цього підприємства.

Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що до найбільш важливих загальних принципів права віднесено принцип справедливості, добросовісності і розумності, який, згідно з ст. 3 ЦК України, визнається загальною засадою цивільного законодавства.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з'ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об'єктивну істину. Загалом зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.

5.2.4. У зв'язку з тим, що докази про те, що позивач відмовився від таких вимог до Комунального підприємства "Теплові мережі" Лозівської міської ради Харківської області у справі про банкрутство відсутні, його заява про заміну відповідача у справі №49/38-09 на Комунальне підприємство "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області фактично направлена на залучення КП "Теплоенерго" не як правонаступника, а як суб'єкта, який у разі задоволення заяви позивача буде також нести відповідальність поряд з існуючим боржником за зобов'язаннями боржника.

Зазначені обставини свідчить про те, що позивач в такий спосіб намагається здійснити подвійне стягнення однієї і тієї ж заборгованості за судовим рішенням без відмови від цих вимог до первісного боржника, що не відповідає ані конституційним принципам, ані загальним принципам права, встановленим ст. 3 ЦК України.

5.2.5. Враховуючи викладене, господарські суди попередніх інстанцій, з урахуванням наведених вимог закону та встановлених обставин справи, дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні заяви стягувача про заміну сторони у справі.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Верховний Суд вважає висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні заяви стягувача про заміну сторони у справі обґрунтованим. Скаржником не доведено, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

6.2. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.3. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" без задоволення, а судових рішень, що оскаржуються - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

7.2. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.10.2017 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 20.09.2017 у справі №49/38-09 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І. Ткач

Судді: Л. Стратієнко

В. Студенець