Рішення

від 19.04.2018 по справі 227/3555/17

ДОБРОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

19.04.2018 227/3555/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2018 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Хандуріна В.В.

при секретарі Данилко Л.В.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення - земельних часток (паїв),

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою, зазначивши, що відповідно до Державного акту на право власності на землю серії ІІ-ДН №172263 від 26 лютого 2002 року він є власником земельної ділянки площею 5,5000га з кадастровим номером 1422083300:05:000:0136, що розташована на території Золотоколодязької сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Відповідач за усною домовленістю протягом кількох останніх років обробляла цю земельну ділянку без укладання договору оренди. У квітні 2017 року позивачу стало відомо, що ОСОБА_3 нібито уклала з ним договір оренди земельної ділянки 17 жовтня 2016 року терміном на 10 років, який надала до відділу Держгеокадастру в Добропільському районі. Після отримання і вивчення копії договору та акту приймання-передачі земельної ділянки позивач виявив, що підпис в графі Орендодавець в цих документах виконаний не ним, а іншою особою з імітацією його підпису.

Позивач посилається на те, що не підписував цей договір та повноважень на його підписання іншим особам не надавав, а тому просить визнати вищезазначений договір оренди земельної ділянки недійсним у зв'язку з недодержанням в момент вчинення правочину вимоги, визначеної ч.3 ст.203 ЦК України, а саме що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Вказаний договір відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України просить визнати недійсним.

ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав, пояснивши, що в 1996 року він за усною домовленістю надав відповідачу у користування належну йому земельну ділянку за машину відгруженого йому вугілля. Ніяких договорів вони щодо землі не укладали. Користувалась ОСОБА_3 земельною ділянкою весь цей час фактично безоплатно. Коли дізнався про існування нібито укладеного договору оренди цієї земельної ділянки, який він насправді не укладав, вирішив звернутись до суду.

Відповідач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили повністю відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його позову. Просили врахувати, що державний акт і всі інші документи на земельну ділянку позивача оформлені ОСОБА_3 за свої власні кошти, і отримані саме нею. При цьому ОСОБА_1 особисто в усній формі надав свою згоду на розробку проекту технічної документації, надавши їм свої оригінали документів: паспорту, коду, акту. За укладеним договором оренди він відмовився отримати поштою орендну плату за 2016 рік в сумі близько 7 тис. грн. Впевнено заявляють, що спірний договір оренди підписував особисто позивач, біля свого будинку, у жовтні 2016 року. І акт прийому-передачі також. Де саме він складений і був укладений, сказати не може. Перевод коштів в якості орендної плати ОСОБА_1 здійснено після подачі ним позову до суду. Під час особистої зустрічі він також відмовився отримати ці кошти. Двічі пропонували йому орендну плату: у вересні та жовтні 2017 року. Використовує земельну ділянку позивача з 2002-2003р.р. за усною з ним домовленістю. Орендну плату за всі роки використання не сплачувала. Чи видавав позивач відповідачу довіреність на користування землею - не пам'ятає.

Проаналізувавши зібрані у справі докази, вислухавши позицію сторін, суд встановив наступне:

ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІ-ДН №172263 від 26 лютого 2002 року, виданого на підставі рішення Золотоколодязької сільської ради Донецької області від 24 січня 2002 року №111/20-5, надано у приватну власність земельну ділянку площею 5,5000 га, яка розташована на території Золотоколодязької сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.14-15)

Державний акт зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №995795714220 від 05.08.2016р. Кадастровий номер земельної ділянки 1422083300:05:000:0136 ( а.с. 16)

До реєстрації Державного акту земельна ділянка позивача за усною домовленістю між сторонами знаходилась в користуванні у відповідача. Вказані обставини обома сторонами справи визнаються.

З інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 02.11.2017р. вбачається, що на земельну ділянку за кадастровим номером 1422083300:05:000:0136 площею 5,5000га та цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться у приватній власності ОСОБА_1 зареєстроване право оренди. Орендарем є ОСОБА_3. Дата та номер реєстрації договору - 17 жовтня 2016 року №16999322 ( а.с.19)

Відповідно до наданого суду оригіналу спірного договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення - земельних часток (паїв) від 17 жовтня 2016 року, ОСОБА_1 (орендодавець) надав Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 Омеляніні (орендар) земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 5,5000га, кадастровий номер 1422083300:05:000:0136, що знаходиться на території Золотоколодязької сільської ради Донецької області ( п. 1 договору). Строк дії договору - 10 років. ( п. 8 договору). Річна орендна плата встановлена в розмірі 3% від грошової вартості земельної ділянки у 2016 році, що складає 5898 грн. 27 коп. та сплачується щорічно з 01 серпня по 31 грудня ( п.п. 9, 11 договору).

Відповідно до п.42, договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Договір містить підписи: орендодавець - ОСОБА_1, орендар - ФОП ОСОБА_3 (а.с.44-45)

До договору приєднаний акт прийому-передачі земельної ділянки в оренду без дати (а.с.48) Вказаний акт підписаний також від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_3

За висновком судово-почеркознавчої експертизи №215 від 15 березня 2017 року, проведеної на підставі ухвали суду, встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 у:

- договорі оренди земемельної ділянки сільськогосподарського призначення - земельних часток (паїв) від 17 жовтня 2016 року в розділі Підписи сторін в графі Орендодавець в рядку М.А.Головач (а.с.44-45);

- АКТІ Прийому-передачі земельної ділянки в оренду без дати в графі земельну ділянку передав в рядку М.А.Головач (а.с.48) виконані не ОСОБА_1, а іншою особою (а.с.78-80)

В судовому засіданні відповідач та його представник ніяких пояснень стосовно результатів проведеної експертизи не надали.

Відповідно до ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з положенями ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій Законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

З урахуванням висновку експерта щодо непідписання позивачем спірного договору оренди земельної ділянки та акту прийому-передачі цієї земельної ділянки, суд вважає, що ця обставина свідчить про відсутність волевиявлення позивача на укладання вказаного договору оренди.

Висновок експерта не викликає сумнівів в його правильності, є обґрунтованим, оскільки експертиза була проведена компетентною судово-експертною установою, експертів було попереджено про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 Кримінального кодексу України. Експертне дослідження виконано на підставі наданих оригіналів документів та узгоджується з іншими матеріалами справи.

Суд також приймає до уваги ту обставину, що ОСОБА_1, не укладаючи спірного договору, фактично не визнавав його, не приймаючи гроші від ОСОБА_3 в якості орендної плати за використання його земельної ділянки.

Питанням належного оформлення права користування він взагалі не цікавився.

Суд з урахуванням наведеного вважає встановленим, що на теперішній час відповідач користується земельною ділянкою за усною домовленістю з позивачем.

З огляду на це, пояснення позивача про те, що він у 2016 та 2017 році вважав, що відповідач продовжує користуватись його ділянкою без укладання договору, не викликає сумнівів і є такими, що відповідають відносинам, які фактично склалися між сторонами.

Суд приймає до уваги, що відповідно до ст.12 ЦПК України, одним із принципів цивільного судочинства є змагальність сторін та кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не надано будь-яких доказів на спростування обставин, на які посилається позивач. Зазначені відповідачем відомості про відмову отримати позивачем платні за землекористування з огляду на виявлені судом обставини беззаперечно свідчать про відсутність законно укладеного між сторонами договору оренди.

Посилання відповідача на особисту присутність ОСОБА_1 при укладенні договору і отримання ним одного з примірників цього договору не підтверджено жодним належним доказом. Стаття 18 ЗУ Про оренду землі , на яку посилається відповідач, взагалі виключена на підставі Закону України №1878-VI від 11.02.2010р.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені Законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених Законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються Законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі від 06 жовтня 1998 року.

Згідно із частиною 5 статті 6 Закону України Про оренду землі , право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до Закону.

Відповідно до положень статей 125, 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Виходячи з положень статті 638 ЦК України, статей 125, 126 ЗК України, договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації. Така правова позиція викладена у Постанові ВСУ від 13 червня 2016 року № 6-643 цс16.

Є беззаперечним встановлений в судовому засіданні факт, що всупереч волевиявленню власника земельної ділянки ОСОБА_3 зареєструвала договір оренди від 17 жовтня 2016 року, який підписаний від імені орендодавця ОСОБА_1 - іншою особою.

Вказане свідчить про недійсність договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення - земельних часток (паїв) від 17 жовтня 2016 року на підставі вимог ч.1 ст.215 ЦК України, ч.3 ст.203 ЦК України.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, всі судові витрати, понесені і документально підтверджені позивачем, стягуються з відповідача в разі повного задоволення позовних вимог. Тому підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений ним при пред'явленні позову судовий збір в сумі 640 грн. та витрати, пов'язані з проведенням експертизи в суді, в сумі 5148 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-81, 83, 258-261, 353-354, пп.15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень розділу ХІІІ ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення - земельних часток (паїв) - задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення - земельних часток (паїв) від 17 жовтня 2016 року з кадастровим номером цієї земельної ділянки 1422083300:05:000:0136 площею 5,5000га, укладений між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, що зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 17 жовтня 2016 року за №16999322.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, паспорт серії ВЕ №065246, виданий Добропільським МРВ УМВС України в Донецькій області від 01 серпня 2001 року, яка зареєстрована і проживає: 85018, село Новотроїцьке Добропільського району, вул. Потапенко, будинок 13, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_2, паспорт серії ВВ №257315, виданий Добропільським МРВ УМВС України в Донецькій області від 04 січня 1998 року, який проживає і зареєстрований: ІНФОРМАЦІЯ_3, понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати, а саме: судовий збір в сумі 640 (шістсот сорок) грн.. 00 копійок, та витрати, пов'язані з проведенням експертизи в сумі 5148 (п'ять тисяч сто сорок вісім) грн. 00 копійок.

Вступна та резолютивна частини рішення суду проголошені в судовому засіданні 19 квітня 2018 року. Повний текст рішення виготовлено згідно вимог ч.6 ст.259 ЦПК України - 28.04.2018 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту цього рішення.

Надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Головуючий: суддя В.В. Хандурін

19.04.2018