Постанова

від 01.08.2018 по справі 227/3555/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 227/3555/17 Номер провадження 22-ц/775/1050/2018

Категорія 47

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

1 серпня 2018 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого-судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Космачевської Т.В., Канурної О.Д.

за участю секретаря Марченко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області у залі судового засідання № 4 цивільну справу номер 227/3555/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення - земельних часток (паїв), з апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 19 квітня 2018 року (суддя Хандурін В.В.), -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2017 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_3, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення - земельних часток (паїв) від 17 жовтня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який, згідно Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, зареєстрований 17 жовтня 2016 року за № 16999322.

В обґрунтування позову зазначив, що він є власником земельної ділянки площею 5,5000га з кадастровим номером 1422083300:05:000:0136, що розташована на території Золотоколодязької сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. За усною домовленістю відповідач ОСОБА_2 протягом останніх кількох років обробляла зазначену земельну ділянку без укладання договору оренди. У квітні 2017 року позивачу стало відомо, що 17 жовтня 2016 року ОСОБА_2 нібито уклала з ним договір оренди вказаної земельної ділянки строком на десять років, який надала до відділу Держгеокадастру в Добропільському районі. Після отримання та вивчення договору оренди та акту приймання- передачі земельної ділянки він виявив, що підпис в графі Орендодавець в цих документах виконаний не ним, а іншою особою з імітацією його підпису. Посилаючись на те, що згоди на підписання оскаржуваного договору оренди іншим особам він не надавав, просив визнати вищезазначений договір оренди земельної ділянки недійсним у зв'язку з недодержанням в момент вчинення правочину вимоги частини 3 ст. 203 ЦК України, а саме, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 19 квітня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення - земельних часток (паїв) від 17 жовтня 2016 року з кадастровим номером цієї земельної ділянки 1422083300:05:000:0136 площею 5,5000 га, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 17 жовтня 2016 року за № 16999322. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 19 квітня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не прийняв до уваги її заперечення проти того, що договір оренди був підписаний іншою особою, оскільки судом було прийнято в якості доказу лише висновок експертизи, а той факт, що вона користується цією земельною ділянкою за згодою позивача з 2003 року взято до уваги не було як доказ договірних відносин між сторонами. Скаржник наголошує, що після підписання договору оренди позивачем у жовтні 2016 року біля свого будинку, та на підставі наданої позивачем довіреності від 22 липня 2014 року на право користування земельною ділянкою на десять років, вона зареєструвала право оренди відповідно до вимог чинного законодавства.

Позивачем ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_3, надано письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач зазначив, що суд першої інстанції в своєму рішенні досить ґрунтовно та детально проаналізував надані докази та прийняв законне рішення. Просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 19 квітня 2018 року без змін.

Учасники судового розгляду були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, однак у судове засідання не з'явились, що у відповідності до частини 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що оскільки договір оренди, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 17 жовтня 2016 року підписано не позивачем, а іншою особою, то він є недійсним. Зазначене беззаперечно підтверджує факт, що всупереч волевиявленню власника земельної ділянки відповідач зареєструвала договір оренди від 17 жовтня 2016 року, який від імені орендодавця ОСОБА_1 підписаний іншою особою.

Такий висновок суду колегія суддів апеляційного суду вважає законним та обґрунтованим.

Відповідно до вимог частини 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Переглядаючи справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до статті 17 Закону України Про оренду землі об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Судом першої інстанції установлено, що ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІ-ДН №172263 від 26 лютого 2002 року, виданого на підставі рішення Золотоколодязької сільської ради Донецької області від 24 січня 2002 року №111/20-5, є власником земельної ділянки площею 5,5000 га, яка розташована на території Золотоколодязької сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.14-15).

Відповідно інформаційної довідки державний акт зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 995795714220 від 5 серпня 2016 року Кадастровий номер земельної ділянки 1422083300:05:000:0136 (а.с. 16).

Згідно інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 2 листопада 2017 року на земельну ділянку за кадастровим номером 1422083300:05:000:0136 площею 5,5000 га та цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться у приватній власності ОСОБА_1 зареєстроване право оренди. Орендарем є ОСОБА_2. Дата та номер реєстрації договору - 17 жовтня 2016 року № 16999322 (а.с.19).

До договору приєднаний акт прийому-передачі земельної ділянки в оренду без дати (а.с.48).

Разом із тим, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначив, що договору оренди від 17 жовтня 2016 року він не підписував, згоди на його укладення не надавав, підписи у договорі оренди від 17 жовтня 2016 року та акті приймання-передачі земельної ділянки були підроблені.

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи № 215 від 15 березня 2017 року підписи від імені ОСОБА_1 в договорі оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення - земельних часток (паїв) від 17 жовтня 2016 року в розділі Підписи сторін в графі Орендодавець в рядку М.А. Головач (а.с.44-45) та - ОСОБА_4 земельної ділянки в оренду без дати в графі земельну ділянку передав в рядку М.А. Головач (а.с.48) виконані не ОСОБА_1, а іншою особою (а.с.78-80)

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За змістом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину розглядаються у позовному провадженні в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог статті 15 ЦПК України.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 Про судове рішення у цивільній справі роз'яснено, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Судом першої інстанції встановлено, що договір оренди, укладений від імені позивача, підписано не позивачем ОСОБА_1, а іншою особою. Таким чином, зазначений договір було укладено без волевиявлення ОСОБА_1, а тому суд дійшов правильного висновку про його недійсність на підставі частини третьої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, а доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 зводяться до переоцінки доказів та обставин справи, яким судом надана належна правова оцінка.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 19 квітня 2018 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосереднього до Верховного Суду.

Головуючий: Ю.М. Мальований

Судді: Т.В. Космачевська

ОСОБА_5

Повне судове рішення складено 1 серпня 2018 року.

Головуючий: Ю.М. Мальований