Рішення

від 08.05.2018 по справі 305/207/18

РАХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 305/207/18

Провадження по справі 2/305/313/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.2018 Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Ємчук В.Е.

за участі секретаря судового засідання - Орос С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ЕНЕРДЖІ" про витребування трудової книжки та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту Позивач) звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ГРІН ЕНЕРДЖІ (далі Відповідач) про витребування трудової книжки та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позов мотивував тим, що 01.07.2016 року він був прийнятий на роботу до ТзОВ ГРІН ЕНЕРДЖІ . У заяві про прийняття на роботу Позивачем було вказано, що він бажає працювати на посаді водія цеху по виготовленню паливних гранул (палет) з 01.07.2016 року. З дати вказаної ним у заяві він приступив до виконання своїх службових обов'язків водія. Попри те, що адміністрація ТОВ ГРІН ЕНЕРДЖІ обіцяло укласти трудовий договір у письмовій формі, дана обіцянка так і не була виконана. Хоча для укладення такого договору ним були подані паспорт і трудова книжка. 28 вересня 2017 року директором ТзОВ ГРІН ЕНЕРДЖІ ОСОБА_2 за його усним наказом зупиняється виробництво та надходить заява про те, що всі працівники звільнені. Колективом цеху неодноразову були намагання приступити до роботи для виконання своїх функціональних обов'язків та, на жаль, вони до роботи допущені не були. Згідно з довідкою ТзОВ ГРІН ЕНЕРДЖІ від 08 листопада 2017 року за період роботи з 01.08.2017 року по 18.11.2017 року Позивачу було нараховано заробітну плату у розмірі 15150, з яких виплачено 8975 грн, тобто заборгованість по заробітній платі за вказаний період становить 4500 гривень. Крім того, після недопущення Позивача до роботи йому не було видано належно оформленої трудової книжки і не проведено розрахунку у строки, зазначені у статті 116 КЗпП. Також, з боку адміністрації ТзОВ ГРІН ЕНЕРДЖІ в усній формі йому було запропоновано Позивачу та всім працівникам цеху написати заяви про звільнення з роботи за власним бажанням, на що колектив цеху не погодився по причині невиплати заробітної плати. При неодноразовому зверненню до Відповідача щодо проведення розрахунків по заробітній платі та видачі трудових книжок Відповідач не відповідав або ухилявся від розмови та погрожував, що звільнить працівників за прогули. Через невидачу трудової книжки з вини Відповідача він не мав змоги влаштуватися на роботу або стати на облік у центрі зайнятості як безробітний, а тому був позбавлений будь-яких засобів для власного існування та забезпечення сім'ї. Враховуючи, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та беручи до уваги, що на день подання заяви заборгованість по заробітній платі складає понад 57 днів, тому згідно з розрахунком середньоденної заробітної плати, за період вимушеного прогулу Відповідач повинен сплатити йому 12500 гривень. На підставі наведеного ОСОБА_1 просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ГРІН ЕНЕРДЖІ в його користь 12500 гривень середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заборгованість по заробітній платі у розмірі 4500 гривень та просить зобов'язати Відповідача видати йому належним чином оформлену трудову книжку та копію наказу про звільнення.

Ухвалою Рахівського районного суду від 19.02.2018 року відкрито провадження за позовною заявою ОСОБА_1, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження на 11.10 год. 19 березня 2018 року, а Відповідачу був наданий строк протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, на подачу відзиву на позовну заяву.

19.03.2018 року розгляд справи був відкладений та за клопотанням Позивача витребувано від Відповідача копію наказу про прийняття ОСОБА_1 на роботу, копію наказу про його звільнення, а також довідку про середньоденну заробітну плату, які необхідно було надати суду до 12 квітня 2018 року.

На виконання зазначеної ухвали суду 13.04.2018 року директор ТзОВ ГРІН ЕНЕРДЖІ надав суду витребувані в ухвалі Рахівського районного суду від 19.03.2018 року докази.

Директор Товариства з обмеженою відповідальністю ГРІН ЕНЕРДЖІ ОСОБА_2 13.04.2018 року також надав суду клопотання про поновлення строку для подачі відзиву, оскільки такий був пропущений з поважних причин, зокрема через те, що копію ухвали Рахівського районного суду про відкриття провадження у даній справі з копією позовної заяви й доданими до неї документами отримала невстановлена особа, а отже Відповідачу не було відомо про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 З урахуванням зазначеного 16.04.2018 року директор ТзОВ ГРІН ЕНЕРДЖІ ОСОБА_2 подав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив про те, що вимоги ОСОБА_1 є надуманими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Дійсно, 01.07.2016 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до Товариства з обмеженою відповідальністю ГРІН ЕНЕРДЖІ на посаду водія. 25 жовтня 2017 року ОСОБА_1 був звільнений з посади водія за прогули. Зазначеному передувало те, що начальник цеху по виготовленню гранул ОСОБА_3 та водій ОСОБА_1 будучи матеріально відповідальними особами, у період з 28 вересня по 06 жовтня 2017 року заволоділи майном підприємства, що призвело до повного зупинення виробництва і з того часу підприємство так і не відновило своєї роботи, зазнавши збитків, про що було повідомлено органи поліції. ОСОБА_1 не зявляючись взагалі у жовтні 2017 року на роботу був звільнений за прогули. У день звільнення Позивач був відсутній на робочому місці, тому й не отримав трудову книжку та надалі жодних звернень з вимогами отримання трудової книжки від нього не надходило, отже трудова книжка йому не повернута не з вини адміністрації підприємства. Позивачу було відомо про його звільнення, оскільки він з жовтня 2017 року не працював та не отримував заробітної плати. Станом на 12.04.2018 року не має заборгованості перед Позивачем по заробітній платі ні за серпень-вересень 2017 рок, оскільки така йому виплачена, ні за жовтень, оскільки він не працював та йому заробітна плата за жовтень не нараховувалась. У зв'язку з наведеним просить відмовити у задоволенні позову.

Копію відзиву Відповідачем надіслано Позивачу 14.04.2018 року та, згідно з даними на сайті відстежень поштових відправлень Укрпошти, ОСОБА_1 отримав відзив 17.04.2018 року.

Відповідь на відзив ОСОБА_1 подав до суду 27.04.2018 року, тобто з порушенням встановленого судом п'ятиденного строку для подання відзиву, тому суд не бере його до уваги.

Також, ОСОБА_4 подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, однак доказів направлення такої заяви Відповідачеві суду не подав, тому, згідно з ухвалою від 08.05.2018 року, суд не прийняв її до розгляду та повернув Позивачу.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до такого висновку.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу законів про працю України (далі по тексту КЗпП ) працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

За змістом статті 24 КЗпП України визначено, що укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

У ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1, починаючи з 01 липня 2016 року, обіймав посаду водія Товариства з обмеженою відповідальністю ГРІН ЕНЕРДЖІ (наказ №11 від 01 липня 2016 року про прийняття ОСОБА_1 на роботу).

Згідно і наказом №23 від 25.10.2017 року ОСОБА_1 було звільнено з посади водія 25.10.2017 року за прогули (в тому числі відсутність на роботі протягом більше трьох годин протягом робочого дня), згідно з п.4 ст.40 Кодексу законів про працю України. Також, наказано бухгалтерії провести зі ОСОБА_1 повний розрахунок, відповідно до чинного законодавства. Підставою прийняття зазначеного наказу є доповідна записка директора, акт про відсутність ОСОБА_1 на роботі та акт про відмову дати письмове пояснення.

Статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України встановлено право на звернення до суду за захистом, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Зі змісту статті 13 Цивільного процесуального кодексу України слідує, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивач звернувшись до суду із даною позовною заявою, правомірність його звільнення із займаної посади не оскаржує, а у позовній заяві ставить питання лише щодо повернення йому трудової книжки та стягнення заробітної плати 4500 гривень й середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 12500 гривень.

Як уже зазначалося ОСОБА_1 був звільнений з роботи з ініціативи власника, на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП, однак трудова книжка Позивачем до теперішнього часу на отримана. Наведене підтверджується матеріалами справи і не заперечується сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику в день звільнення належно оформлену трудову книжку.

Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання й обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України Про трудові книжки працівників від 27.04.1993 № 301, Інструкцією № 58 та іншими актами законодавства. Так, відповідно до п.4.1 та 4.2 Інструкції №58 власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Якщо письмової згоди на пересилання трудової книжки поштою роботодавець не отримав, то слід керуватися нормами пункту 6.2 Інструкції № 58, відповідно до яких трудові книжки та їх дублікати, що не були одержані працівниками при звільненні, зберігаються протягом двох років у відділі кадрів підприємства окремо від інших трудових книжок працівників, які перебувають на роботі. Після цього строку не затребувані трудові книжки (їх дублікати) зберігаються в архіві підприємства протягом 50 років, а по закінченні зазначеного строку їх можна знищити в установленому порядку.

Згідно з ч.4 ст.235 КЗпП України в разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Отже, для застосування цієї норми права необхідна наявність таких умов: затримка у видачі трудової книжки, вина власника або уповноваженого ним органу у цьому, вимушений прогул, зумовлений затримкою видачі трудової книжки.

З матеріалів справи вбачається, що 25.10.2017 року, тобто у день звільнення з роботи, ОСОБА_1 був відсутній на роботі протягом робочого дня, а отже трудова книжка, відповідно, йому не була вручена у день звільнення. Як ствердив директор ТзОВ ГРІН ЕНЕРДЖІ у відзиві на позов ОСОБА_1 не звертався до підприємства про видачу йму трудової книжки. Роботодавцем, після звільнення ОСОБА_1, вчиняються дії для надання можливості отримати трудову книжку Позивачем, у тому числі Позивачу 07.05.2018 року направлено лист із роз'ясненням про необхідність прибути до відділу кадрів ТзОВ ГРІН ЕНЕРДЖІ для отримання такої або ж надати згоду на відправлення її поштою. Крім того, Відповідач надав докази вирішення аналогічного спору з іншими працівниками звільненими з підприємства, які також не з'являлися для отримання трудових книжок, однак на даний час вони самостійно з'явилися та отримали трудові книжки, натомість ОСОБА_1 ухиляється від контактів з керівництвом ТзОВ ГРІН ЕНЕРДЖІ та не надає згоди на пересилання йому трудової книжки. Позивач не надав суду жодних доказів того, що він з'являвся до Відповідача чи то звертався до нього із заявами, вчиняв інші дії щодо повернення йому трудової книжки.

Статтею 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до статті 83 Цивільного процесуального кодексу України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Аналізуючи вказані вище норми матеріального та процесуального права суд дійшов до висновку, за відсутності доказів вини Відповідача у затримці видачі Позивачу трудової книжки, позов ОСОБА_1 про зобов'язання Відповідача видати йому трудову книжку, а як наслідок і стягнення в його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу до задоволення не підлягає. Обов'язок Позивача щодо видачі трудової книжки встановлений чинним законодавством України й за наявності волі Позивача на отримання такої, є всі передумови отримання трудової книжки Позивачем звернувшись до Товариства з обмеженою відповідальністю ГРІН ЕНЕРДЖІ .

Щодо вимоги ОСОБА_1 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ГРІН ЕНЕРДЖІ заборгованості по заробітній платі за жовтень 2017 року, то тут слід зазначити, що у відповідності до статті 95 Цивільного процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Позивач надав суду не засвідчені належним чином ксерокопії довідки про доходи №08/11-2 від 08 листопада 2017 року та довідки про стан виплат нарахованої заробітної плати ОСОБА_1 станом на 08.11.2017 року, з яких зазначено нараховану та не виплачену йому заробітну плату за жовтень 2017 року в сумі 4500 гривень. Згідно з табелем обліку робочого часу ОСОБА_1 не працював у жовтні 2017 року та згідно з довідкою про нарахування та виплату заробітної плати №1304/2 від 16.04.2018 року у серпні ОСОБА_1 нараховано 5500 гривень заробітної плати, виплачено 5500 гривень, сума нарахованого та сплаченого розміру єдиного соціального внеску 1210 гривень, за вересень 2017 року нараховано та виплачено 5650 гривень заробітної плати, сума сплаченого розміру ЄСВ 1243 гривні, а з 01.10.2017 року заробітна плата не нараховувалася та не виплачувалася. За таких обставин вимога Позивача про стягнення з Відповідача в його користь заробітної плати за жовтень 2017 року в сумі 4500 гривень не підтверджена жодним належними доказами, а отже є безпідставною, оскільки й сам Позивач у своїй позовній заяві зазначав про те, що з 02 жовтня він не працював.

Судові витрати понесені позивачем на оплату судового збору в сумі 704,80 гривні за розгляд даної справи слід залишити за Позивачем.

Керуючись ст. ст. 12,13,76, 81,83,89, 141, 178, 263-265, 273, 279, 354, 355, п.15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ЕНЕРДЖІ" про стягнення заробргованості по заробітній платі, витребування трудової книжки та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

Витрати по сплаті судового збору в сумі 704,80 гривні залишити за Позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Суддя: В.Е. Ємчук