Постанова

від 04.12.2018 по справі 305/207/18

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 305/207/18

П О С Т А Н О В А

Іменем України

04 грудня 2018 року м. Ужгород

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:

головуючого: Собослой Г.Г.,

суддів: Джуга С.Д., Куштан Б.П.,

секретаря: Терпай С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рахівського районного суду від 08 травня 2018 року у справі №305/207/18 (Головуючий: Ємчук В.Є.), -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ГРІН ЕНЕРДЖІ про витребування трудової книжки та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, мотивуючи тим, що 01.07.2016 року був прийнятий на роботу до відповідача і у заяві про прийняття на роботу позивачем було вказано, що він бажає працювати на посаді водія цеху по виготовленню паливних гранул (палет) з 01.07.2016 року. Із дати вказаної ним у заяві позивач приступив до виконання своїх службових обов'язків водія. Попри те, що адміністрація ТзОВ ГРІН ЕНЕРДЖІ обіцяла укласти трудовий договір у письмовій формі, що ним не було виконано і для укладення такого договору ним було надано паспорт і трудову книжку.

28 вересня 2017 року директором ТзОВ ГРІН ЕНЕРДЖІ - Юревичем Я.В. за усним наказом зупиняється виробництво та надходить заява про те, що всі працівники звільнені. Колективом цеху неодноразово були намагання приступити до роботи для виконання своїх функціональних обов'язків, але до роботи допущені не були.

Згідно з довідкою ТзОВ ГРІН ЕНЕРДЖІ від 08.11.2017 року за період роботи з 01.08.2017 року по 01.11.2017 року позивачу було нараховано заробітну плату у розмірі 15 150 грн., з яких виплачено 8 975 грн., тобто заборгованість по заробітній платі за вказаний період становить 4 500 гривень. Крім того, після недопущення позивача до роботи йому не було видано належно оформленої трудової книжки і не проведено розрахунку у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України. Також, з боку адміністрації відповідача в усній формі позивачу та всім працівникам цеху запропоновано написати заяви про звільнення з роботи за власним бажанням, на що колектив цеху не погодився по причині невиплати заробітної плати. При неодноразовому зверненню до відповідача щодо проведення розрахунків по заробітній платі та видачі трудових книжок відповідач не відповідав або ухилявся від розмови та погрожував, що звільнить працівників за прогули. Через невидачу трудової книжки з вини відповідача позивач не мав змоги влаштуватися на роботу або стати на облік у центрі зайнятості як безробітний, та був позбавлений можливості до будь-яких засобів для власного існування та забезпечення сім'ї.

Враховуючи, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та беручи до уваги, що на день подання заяви заборгованість по заробітній платі складає понад 57 днів, тому з розрахунку середньоденної заробітної плати, за період вимушеного прогулу відповідач повинен сплатити 12 500 гривень.

Посилаючись на вищезазначені обставини, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 12 500 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заборгованість по заробітній платі у розмірі 4 500 грн. та зобов'язати відповідача видати позивачу належним чином оформлену трудову книжку та копію наказу про звільнення.

Ухвалою Рахівського районного суду від 19 лютого 2018 року відкрито провадження за позовною заявою ОСОБА_1 і справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Рішенням Рахівського районного суду від 08 травня 2018 року у позові ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення суду, як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки підстави передбачені чинним законодавством для відмови у позові відсутні.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_3, які підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, представника ТзОВ ГРІН ЕНЕРДЖІ - Дрюченка О.С., який просить рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вражає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.3 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Статтею 24 КЗпП України визначено, що укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Встановлено, що ОСОБА_1 з 01 липня 2016 року обіймав посаду водія ТзОВ ГРІН ЕНЕРДЖІ і наказом відповідача від 25.10.2017 року позивача звільнено з посади водія 25.10.2017 року за прогули згідно з ст.40 п.4 КЗпП України.

ОСОБА_1 наказ про звільнення із займаної посади не оскаржує, а просить суд у заявлених ним позовних вимогах повернути трудову книжку та стягнути заробітну плату за жовтень 2017 року у розмірі 4 500 грн. і середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 12 500 грн..

На підтвердження заявлених ним позовних вимог про стягнення нарахованої але не виплаченої заробітної плати позивач надав ксерокопію довідок про доходи (а.с.7, 8), у яких зазначено про нарахування відповідачем заробітної плати за жовтень 2017 року у розмірі 4 500 грн..

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета пору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадках, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених Кодексом.

Вищезазначена довідка надана позивачем у суді першої інстанції не може бути як належний, допустимий і достовірний доказ, оскільки є незасвідченою належним чином ксерокопією і суперечить сукупності письмових доказів, наданих відповідачем.

Так, довідкою про нарахування та виплату заробітної плати виданою ТзОВ ГРІН ЕНЕРДЖІ (а.с.46) вбачається, що заробітна плата позивачу не нараховувалася, так як такий був звільнений із займаної посади 25.10.2017 року по п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України і дана обставина також стверджується витягом із табелю обліку робочого часу за жовтень 2017 року (а.с.25) та про це позивачем зазначається у позовній заяві, що відповідач не допустив колектив цеху до роботи, що стало підставою для складання ними акту від 02 жовтня 2017 року.

Рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати за жовтень 2017 року у розмірі 4 500 грн. є законним та обґрунтованим і підстав для скасування у цій частині судова колегія не вбачає.

Разом з тим, рішення суду у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає скасуванню із наступних підстав.

Сторонами не оспорюється, що ОСОБА_1 звільнений з роботи з ініціативи власника, на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України і з наказом від 25.10.2017 року про звільнення позивач не був ознайомлений та в день звільнення не отримав трудову книжку, і така отримана ним тільки 15.05.2018 року.

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з ч.4 ст.235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженим ним органом працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Судова колегія констатує, що з наказом про звільнення від 25.10.2017 року позивач не був ознайомлений та трудова книжка у день звільнення не була видана позивачу і матеріали справи не містять відомості про вчинення відповідачем дій для надання можливості отримати трудову книжку і тільки 07.05.2018 року така вимога направлена позивачу, при цьому ОСОБА_1 звернувся в суд 06.02.2018 року і однією із заявлених позовних вимог є зобов'язання адміністрації товариства видати належним чином оформлену трудову книжку та копію наказу про звільнення, яка не була виконана товариством і до постановлення рішення суду - 08.05.2018 року, а надана була тільки 15.05.2018 року, що підтвердили сторони у суді апеляційної інстанції.

Із приєднаних до матеріалів справи ухвал суду вбачається, що працівники ТзОВ ГРІН ЕНЕРДЖІ зверталися із позовом до товариства про витребування трудової книжки та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і від позивачів надійшли заяви про відмову від позову у зв'язку з врегулюванням спору, що підтверджує не отримання ними трудових книжок на момент звільнення.

Згідно довідки відповідача про стан виплати нарахованої заробітної плати за період роботи з 01.08.2017 року по 01.10.2018 року становить 11 150 грн. і кількість відпрацьованих днів становить 43 за цей період і середньоденна заробітна плата позивача складає 259 грн.30 коп..

Позивач при зверненні в суд першої інстанції просив стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу на момент звернення до суду із позовом, що складає 57 днів і становить 12 500 грн. і суд апеляційної інстанції розглядає справу у межах заявлених позовних вимог та доказів, які були предметом розгляду в суді першої інстанції та констатує, що позивач має право на стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за час затримки видачі трудової книжки із вини відповідача.

Оскільки, при зверненні в суд із позовом позивач визначив суму заборгованості 12 500 грн. за 57 робочих днів за весь час затримки видачі трудової книжки і хоч при розгляді справи позивач збільшив заявлені позовні вимоги, але ухвалою суду від 08.05.2018 року така заява ОСОБА_1 повернута, а тому підлягає стягненню сума визначена у позовній заяві у розмірі 12 500 грн..

За таких обставин, рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у стягненні суми заборгованості за весь час вимушеного прогулу підлягає скасуванню у відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України і в цій частині заявлені вимоги позивача підлягають задоволенню із вищезазначених підстав, а в решті рішення суду залишити без змін.

Позовна вимога ОСОБА_1 про зобов'язання адміністрацію товариства видати належним чином оформлену трудову книжку та копію наказу не підлягає задоволенню, оскільки на час розгляду в апеляційній інстанції трудова книжка, яка оглянута судом позивачу повернута із зазначенням підстави звільнення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.374, 376, 381-384 ЦПК України, ст.ст.2, 24, ч.1 ст.47, ч.4 ст.235 КЗпП України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Рахівського районного суду від 08 травня 2018 року у частині відмови у стягненні з ТзОВ ГРІН ЕНЕРДЖІ на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути із ТзОВ ГРІН ЕНЕРДЖІ на користь ОСОБА_1 12 500 грн..

У решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 12 грудня 2018 року.

Головуючий (підпис)

Судді: (підписи)

Згідно з оригіналом:

Суддя Закарпатського

апеляційного суду Г.Г. Собослой