Рішення

від 07.05.2018 по справі 329/61/18

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 329/61/18

Провадження № 2/329/74/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2018 року смт. Чернігівка

Чернігівський районний суд Запорізької області у складі головуючого- судді Богослова А.В., за участю секретаря судового засідання Силаєвої Т.М.,

-позивача ОСОБА_1

-відповідача-КУ Чернігівський психоневрологічний інтернат ЗОР в особі його представника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунальної установи «Чернігівський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради, про скасування дисциплінарного стягнення та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-Позивач) звернулася до суду з позовною заявою про про скасування дисциплінарного стягнення та відшкодування моральної шкоди до Комунальної установи «Чернігівський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради.

Позовні вимоги мотивує тим, що працює на посаді медичної сестри КУ «Чернігівський психоневрологічний інтернат» ЗОР з 1980 року по теперішній час. Наказом директора КУ «Чернігівський психоневрологічний інтернат» ЗОР №7 від 02 січня 2018 року, до неї застосоване стягнення у виді догани за відсутність на робочому місці 12 грудня 2017 року без поважних причин. Вважає таке стягнення незаконним, оскільки позивач розмінялась змінами з іншою медичною сестрою, яка й працювала замість позивача 12 грудня 2017 року. Про факт розміни змін позивач повідомила свого безпосереднього керівника-старшу медичну сестру. Крім того, в той же день у неї мало відбутися судове засідання в Чернігівському районному суді Запорізької області, позивач надала старшій медичній сестрі судову повістку про виклик до суду. Тому вважала, що не повинна була бути на робочому місці 12 грудня 2017 року. Більше того, процедура проведення щодо неї службового розслідування за результати якого накладене дисциплінарне стягнення проведено з порушенням законодавства, оскільки члени комісії, що проводила розслідування приїжджали до неї додому в неробочий час для відібрання пояснень. Також позивач вважає, що накладенням дисциплінарного стягнення їй завдана моральна шкода та вона змушена була звернутися за медичною допомогою, у зв'язку із цим.

В судовому засіданні позивач позов підтримала повністю з підстав викладених в ньому.

Представник відповідача надав до суду відзив, який до уваги не приймається оскільки копія такого відзиву не була вручена чи надіслана позивачу згідно процесуального законодавства.

В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав. Пояснив, що дисциплінарне стягнення стовно позивача накладено законно, оскільки остання не була на робочу місце 12 грудня 2017. Розмін змінами з іншою медичною сестрою мав відбуватися лише на підставі письмових заяв, погоджених ним, як директором установи. Зазначив, що позивач надала судову повістку про виклик до суду в той день, однак у судовому засіданні і на робочому місце її не було, отже остання вчинила прогул.

Вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, надавши оцінку кожному доказу з точки зору його достовірності, належності та допустимості, а їх сукупності з точки зору достатності суд доходить до наступних висновків.

Позивач прийнята з 01 серпня 1980 року на роботу на посаду медичної сестри КУ Чернігівський дитячий будинок-інтернат Запорізької обласної ради (на теперішній час- Комунальна установа «Чернігівський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради) відповідно до Наказу №142-к від 06 серпня 1980 року. Згідно графіку обліку виходу на роботу робітників та службовці за грудень 2017 року КУ «Чернігівський психоневрологічний інтернат» ЗОР 12 грудня 2017 року медична сестра ОСОБА_1 мала відпрацювати 12 годин. Так, 09 грудня 2017 року позивач повідомила старшій медичній сестрі ОСОБА_3, що розмінялась змінами з медичною сестрою ОСОБА_4, а саме в період часу з 07 год 00 хв до 19 год 00 хв 12 грудня 2017 року, замість медичної сестри ОСОБА_1 на зміні буде перебувати медична сестра ОСОБА_4 При цьому пояснила, що в неї наявна судова повістка в судове засідання на 12 грудня 2017 року, тому вона не може бути на роботі. Медична сестра ОСОБА_4 заступила на зміну о 07 год 00 хв 12 грудня 2017 року, зробила відповідний запис у журналі чергувань медичних сестер, що підтверджується показами допитаних свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, письмовою заявою старшої медичної сестри ОСОБА_3 від 12.12.2017.

В подальшому Наказом директора КУ Чернігівський психоневрологічний інтернат ЗОР №110-к від 12 грудня 2017 року комісії з раптових перевірок доручено перевірити дотримання графіку робочого часу медичними сестрами та молодшими медичними сестрами. За результатами службового розслідування комісія з раптових перевірок встановила, що 12 грудня 2017 року мала працювати на зміні в КУ Чернігівський психоневрологічний інтернат ЗОР медична сестра ОСОБА_1 згідно графіку. Остання надала судову повістку про необхідність явки до суду на 10 год 00 хв 12 грудня 2017 року. В свою чергу 12 грудня 2017 року фактично на змін працювала медична сестра ОСОБА_4 за усною домовленістю з медичною сестрою ОСОБА_1, що підтверджується актом службового розслідування від 02 січня 2018 року.

Згідно відкоригованого табелю обліку робочого часу за грудень 2017 року ОСОБА_1 виставлений прогул 12 грудня 2017 року.

На підставі вищезазначеного акту від 02 січня 2018 року п.1 Наказу директора Комунальної установи «Чернігівський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради №7 від 02 січня 2018 року до медичної сестри ОСОБА_1 застосоване стягнення у виді догани за відсутність на робочому місці 12 грудня 2017 року без поважних причин.

Так, статтею 147 КЗпП передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Згідно ч.1 ст.147 КЗпП дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Статтею 148 КЗпП передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Відповідно до ст.149 КЗпП до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

До позивача засноване дисциплінарне стягнення, передбачене нормою КзПП, а саме догану, таке стягнення застосоване правомочною особою та у встановлені законодавством строк та порядку.

При цьому таке стягнення застосоване за порушення трудової дисципліни, а саме прогулу.

З метою надання оцінки правомірності застування дисциплінарного стягнення слід з'ясувати зміст такого поняття як дисциплінарний проступок , який має вчинити працівник щоб відносно нього роботодавець мав підстави застосувати дисциплінарне стягнення. Необхідно встановити наявність складу дисциплінарного проступку.

Законодавчо не визначено поняття дисциплінарний проступок . Однак, аналізуючи норми КЗпП суд доходить до висновку, що дисциплінарним проступком є винне протиправне діяння (дія або бездіяльність), яке посягає на трудову дисципліну на підприємстві, в установі чи організації, шляхом невиконання чи неналежного виконання працівником своїх трудових обов'язків, за яке передбачено застосування дисциплінарних санкцій, які містяться в чинному законодавстві.

В даному випадку, суд вважає, що в діях позивача відсутня вина у вчиненні дисциплінарного проступку-прогулу, оскільки остання була відсутня на робочому місце 12 грудня 2017 року у зв'язку із розміною змінами з іншою медичною сестрою-Тищенко К.О. Про ту обставину, що 12 грудня 2017 року її не буде на робочому місце, а її трудові функції буде виконувати інша медична сестра позивач повідомила свого безпосереднього керівника -старшу медичну сестру ОСОБА_3 Крім того, позивач надала роботодавцю судову повістку про виклик до суду на 12 грудня 2017 року, тобто обґрунтувала необхідність відсутності на робочому місце саме в той день.

Довід представника відповідача, що позивач не була присутня в судовому засіданні 12 грудня 2017 року в приміщенні Чернігівського районного суду Запорізької області до уваги не може бути прийнятий, оскільки суд дійшов до висновку, що позивач в той день не повинна була перебувати на зміні, оскільки відбувся розмін змін з іншою медичною сестрою.

Твердження представника відповідача, що позивач не надала письмову заяву, щоб розміняти зміни з іншою медичною сестрою суд до уваги не приймає з огляд на таке.

Представник відповідача посилається на п.5.3 Правил внутрішнього трудового розпорядку КУ Чернігівський психоневрологічний інтернат ЗОР, яким передбачено, що медичний персонал чергує по змінах рівномірно. Заміна змін можлива тільки з дозволу завідуючого структурним підрозділом та письмовою заявою.

При цьому зазначені Правила внутрішнього трудового розпорядку є додатком до колективного договору між роботодавцем і профспілковим комітетом КУ Чернігівський психоневрологічний інтернат ЗОР на 2017-2020 роки.

Згідно ч.9 ст.9 Закону України Про колективні договори і угоди усі працюючі, а також щойно прийняті на підприємство працівники повинні бути ознайомлені з колективним договором роботодавцем.

Отже обов'язок належним чином ознайомити працівника з колективним договором покладається на роботодавця.

Позивач стверджувала, що не ознайомлювалася з колективним договором, до неї його зміст не доводився. В свою чергу представник відповідача не надав доказів того, що позивач була ознайомлена з колективним договором. Отже в даному випадку саме представник відповідача, мав довести, що роботодавець ознайомив належним чином працівника зі змістом договору.

Крім того, позивач в судовому засіданні зазначила, що не була повідомлена з порядком здіснення розміну змін медсестер, вважала, що повідомивши свого безпосереднього керівника-старшу медичну сестру та погодивши таку зміну з іншою медичною сестрою, яка мала заступити на зміну, є достатнім. Письмову заяву позивач дійсно не написала, однак не зробила це через те, що не була належним чином обізнана з порядком розміну змін, які містилися в Правилах внутрішнього трудового розпорядку, який є невід'ємною частиною колективного договору, а старша медична сестра ОСОБА_3 не пояснила на підставі чого і в якій формі така заява має бути написана.

Суд вважає, що саме представник відповідача не забезпечив належне ознайомлення з порядком розміну змін медичних сестер позивача, а отже в діях позивача відсутня вина у порушенні трудової дисципліни, а саме вчинення прогулу.

За таких обставин суд доходить до висновку про необхідність задоволення позову в частині скасування наказу роботодавця про накладення дисциплінарного стягнення.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди суд доходить до наступних висновків.

Позивач обґрунтовує спричинення відповідачем моральної шкоди, яка виразилася у фізичних та моральних стражданнях, втраті впевненості в завтрашньому дні та побоюванні подальшого звільнення через накладення на неї дисциплінарного стягнення.

Згідно ч.1,ч.2 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Абзацом 2 п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди №4 від 31.03.1995 передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Під час розгляду справи позивачем не доведено, що вона зазнала душевних страждань, відбулось приниження її честі та гідності, або в іншій формі їй спричинена моральна шкода.

Литок непрацездатності серії АДГ №732788 від 19.01.2018, в якому зазначено, що позивач перебувала на стаціонарному лікування Чернігівської ЦРЛ з 12.01.2018 по 19.01.2018, виписний епікриз з історії хвороби №30 з діагнозом гіпертонічна хвороба , не можуть бути взяті до уваги, як докази спричинення відповідачем моральної шкоди, оскільки позивач перебувала на лікуванні з 12 січня 2018 року, а догана була оголошена їй 03 січня 2018 року, тобто між потраплянням на лікування та оголошенням догани сплинув значний проміжок часу. Більше того, позивачем не доведено, що саме у зв'язку із оголошенням їй догани вона перебувала на лікуванні із таким діагнозом. Отже в даному випадку також відсутній причинно-наслідковий зв'язок між накладенням дисциплінарного стягнення та фактом перебування позивача на лікуванні.

За таких обставин суд доходить до висновку, що у задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди з відповідача слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов підлягає задоволенню частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати, які він поніс в розмірі 704 грн 80 коп.

На підставі викладеного, керуючись, статтями 12, 13, 81, 141, 263-265, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1 до Комунальної установи «Чернігівський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради, місце знаходження: Запорізька область, Чернігівський район, с.Калинівка, вул.Степова,1, код 03188599, про скасування п.1 наказу КУ «Чернігівський психоневрологічний інтернат» ЗОР №7 від 02 січня 2018 року та стягнення моральної шкоди в сумі 37230 грн,- задовольнити частково.

Скасувати п.1 Наказу Комунальної установи «Чернігівський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради №7 від 02 січня 2018 року, яким до медичної сестри ОСОБА_1 застосоване стягнення у виді догани за відсутність на робочому місці 12 грудня 2017 року без поважних причин.

У задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди в сумі 37230 грн 00 коп,- відмовити.

Стягнути з Комунальної установи «Чернігівський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги через Чернігівський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Суддя А.В.Богослов