Постанова
від 19.09.2018 по справі 329/61/18
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 329/61/18

Провадження №22ц/778/2760/18 Головуючий у 1 інстанції: Богослов А.В.

Суддя-доповідач: Воробйова І.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі:

головуючого: Воробйової І.А.

суддів: Бєлки В.Ю.,

Полякова О.З.

за участю секретаря: Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Комунальної установи Чернігівський психоневрологічний інтернат Запорізької обласної ради на рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 07 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Комунальної установи Чернігівський психоневрологічний інтернат Запорізької області про скасування дисциплінарного стягнення та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

В січні 2018 року ОСОБА_3 звернулась до КУ Чернігівський психоневрологічний інтернат Запорізької області про скасування дисциплінарного стягнення та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначила, що працює на посаді медичної сестри КУ Чернігівський психоневрологічний інтернат Запорізької обласної ради з 1980 року по теперішній час.

Наказом директора КУ Чернігівський психоневрологічний інтернат Запорізької обласної ради №7 від 02 січня 2018 року до неї застосоване дисциплінарне стягнення у виді догани за відсутність на робочому місці 12 грудня 2017 року без поважних причин.

Вважає таке стягнення незаконним, оскільки вона розмінялась змінами з іншою медичною сестрою, яка й працювала замість неї 12 грудня 2017 року. Про факт розміни змін вона повідомила свого безпосереднього керівника-старшу медичну сестру. Крім того, в той же день у неї мало відбутися судове засідання в Чернігівському районному суді Запорізької області, вона надала старшій медичній сестрі судову повістку про виклик до суду. Тому вважала, що не повинна була бути на робочому місці 12 грудня 2017 року.

Процедура проведення щодо неї службового розслідування, за результатими якого накладене дисциплінарне стягнення, проведено з порушенням законодавства, оскільки члени комісії, що проводила розслідування, приїжджали до неї додому в неробочий час для відібрання пояснень. Також вважає, що накладенням дисциплінарного стягнення їй завдана моральна шкода, вона змушена була звернутися за медичною допомогою, у зв'язку із цим.

Посилаючись на ці обставини, просила скасувати п. 1 наказу КУ Чернігівський психоневрологічний інтернат №7 від 02 січня 2018 року про винесення догани медичній сестрі ОСОБА_3 за відсутність на робочому місці 12 грудня 2017 року без поважних причин, стягнути з КУ Чернігівський психоневрологічний інтернат на її користь моральну шкоду в розмірі 37230 грн. та судові витрати.

Рішенням Чернігівського районного суду Запорізької області від 07 травня 2018 року позов задоволено частково.

Скасовано п.1 наказу КУ Чернігівський психоневрологічний інтернат Запорізької обласної ради №7 від 02 січня 2018 року, яким до медичної сестри ОСОБА_3 застосоване стягнення у виді догани за відсутність на робочому місці 12 грудня 2017 року без поважних причин.

У задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди в сумі 37230 грн. 00 коп. відмовлено.

Стягнуто з КУ Чернігівський психоневрологічний інтернат Запорізької обласної ради на користь ОСОБА_3 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 704 грн. 80 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду, КУ Чернігівський психоневрологічний інтернат Запорізької обласної ради подала апеляційну скаргу. В скарзі зазначають, що суд дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_3 належним чином повідомила свого безпосереднього керівника, оскільки старша медсестра ОСОБА_4 повідомила ОСОБА_3 що у випадку розміни змінами їй необхідно написати письмову заяву та надати її керівнику підприємства, що зроблено не було. Крім того не відповідають дійсності висновки суду, що позивач не знала про порядок зміни черговості та надання відгулів. Також не відповідають дійсності висновки суду щодо тотго, що старша медсестра не поставила ОСОБА_3 до відома про порядок розміну черг, оскільки свідок в суді пояснив что ОСОБА_3 було роз'яснено порядок зміни черги шляхом написання заяви. З цих підстав просили скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, стягнути з ОСОБА_3 судові витрати за подання апеляційної скарги.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тому рішення суду переглядається в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, районний суд виходив з того, що притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани є необґрунтованим.

Колегія суддів погоджується з цим висновком районного суду, оскільки він ґрунтується на нормах чинного законодавства України та відповідає фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що позивач прийнята з 01 серпня 1980 року на роботу на посаду медичної сестри КУ Чернігівський дитячий будинок-інтернат Запорізької обласної ради (на теперішній час- Комунальна установа "Чернігівський психоневрологічний інтернат" Запорізької обласної ради) відповідно до Наказу №142-к від 06 серпня 1980 року. Згідно графіку обліку виходу на роботу робітників та службовці за грудень 2017 року КУ "Чернігівський психоневрологічний інтернат" ЗОР 12 грудня 2017 року медична сестра ОСОБА_3 мала відпрацювати 12 годин. Так, 09 грудня 2017 року позивач повідомила старшій медичній сестрі ОСОБА_4, що розмінялась змінами з медичною сестрою ОСОБА_5, а саме в період часу з 07 год 00 хв до 19 год 00 хв 12 грудня 2017 року, замість медичної сестри ОСОБА_3 на зміні буде перебувати медична сестра ОСОБА_5 При цьому пояснила, що в неї наявна судова повістка в судове засідання на 12 грудня 2017 року, тому вона не може бути на роботі. Медична сестра ОСОБА_5 заступила на зміну о 07 год 00 хв 12 грудня 2017 року, зробила відповідний запис у журналі чергувань медичних сестер, що підтверджується показами допитаних свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, письмовою заявою старшої медичної сестри ОСОБА_4 від 12.12.2017.

В подальшому Наказом директора КУ Чернігівський психоневрологічний інтернат ЗОР №110-к від 12 грудня 2017 року комісії з раптових перевірок доручено перевірити дотримання графіку робочого часу медичними сестрами та молодшими медичними сестрами. За результатами службового розслідування комісія з раптових перевірок встановила, що 12 грудня 2017 року мала працювати на зміні в КУ Чернігівський психоневрологічний інтернат ЗОР медична сестра ОСОБА_3 згідно графіку. Остання надала судову повістку про необхідність явки до суду на 10 год 00 хв 12 грудня 2017 року. В свою чергу 12 грудня 2017 року фактично на змін працювала медична сестра ОСОБА_5 за усною домовленістю з медичною сестрою ОСОБА_3, що підтверджується актом службового розслідування від 02 січня 2018 року.

Згідно відкоригованого табелю обліку робочого часу за грудень 2017 року ОСОБА_3 виставлений прогул 12 грудня 2017 року.

На підставі вищезазначеного акту від 02 січня 2018 року п.1 Наказу директора Комунальної установи "Чернігівський психоневрологічний інтернат" Запорізької обласної ради №7 від 02 січня 2018 року до медичної сестри ОСОБА_3 застосоване стягнення у виді догани за відсутність на робочому місці 12 грудня 2017 року без поважних причин.

За приписами ст. 141 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Згідно зі ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 147-1 КЗпП України, дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищестоящими щодо органів, вказаних у частині першій цієї статті. Відповідно до ст. 148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Відповідно до ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Порушення трудової дисципліни - це невиконання чи неналежне виконання працівником, без поважних причин, обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Трудові обов'язки працівника визначаються у посадовій (робочій) інструкції. КЗпП України не містить переліку випадків, в яких може застосовуватися догана чи звільнення. Притягнення до дисциплінарної відповідальності і накладення стягнення - це право роботодавця, а не його обов'язок. При визначенні виду стягнення враховуються і попередня робота працівника, його ставлення до праці. До застосування дисциплінарного стягнення власник повинен зажадати від працівника письмові пояснення. Якщо працівник відмовився від цього, власник повинен скласти акт про відмову від дачі пояснень і провести дисциплінарне розслідування порушення трудової дисципліни. Власник підприємства зобов'язаний, застосовуючи певний вид дисциплінарного стягнення, видати наказ (розпорядження), в якому в обов'язковому порядку вказуються мотиви застосування стягнення.

Суд першої інстанції вирішуючи спір, дійшов обґрунтованого висновку, що діях позивача відсутня вина у вчиненні дисциплінарного проступку-прогулу, оскільки остання була відсутня на робочому місце 12 грудня 2017 року у зв'язку із розміною змінами з іншою медичною сестрою-ОСОБА_5 Про ту обставину, що 12 грудня 2017 року її не буде на робочому місце, а її трудові функції буде виконувати інша медична сестра позивач повідомила свого безпосереднього керівника -старшу медичну сестру ОСОБА_4

Розглядаючи спір, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції, не зважаючи на доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази щодо їх належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, в тому числі й тим, на які посилається апелянт і ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, обґрунтовано задовольнивши позов.

В порушення вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, відповідачем не доведено перед судом належними і допустимими доказами обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі як на підставу для відмови у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не доводять порушення ним норм трудового, цивільного або цивільно-процесуального законодавства, що тягнуть за собою скасування або зміну судового рішення.

Обґрунтовуючи судове рішення, крім того, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, згідно з яким, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунальної установи Чернігівський психоневрологічний інтернат Запорізької обласної ради залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 07 травня 2018 року по цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 27 вересня 2018 року.

Головуючий:

Судді: