Рішення

від 04.05.2018 по справі 635/7067/17

ХАРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

04.05.18

Справа № 635/7067/17

Провадження № 2/635/529/2018

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2018 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Шинкарчука Я.А.,

секретар судового засідання - Желізова О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в смт Покотилівка Харківського району Харківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Садівниче товариство "Канатчик", про визнання дійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки садового товариства та визнання права власності на земельну ділянку, -

встановив:

29 листопада 2017 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Садівниче товариство "Канатчик", про визнання дійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки садового товариства та визнання права власності на земельну ділянку, в якому просить суд визнати дійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки НОМЕР_2, площею 0,0512 гектарів, яка розташована на території Садового товариства Канатчик смт Покотилівка Харківського району Харківської області, укладеного 2003 році між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також визнати право власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку НОМЕР_2, площею 0,0512 гектарів, яка розташована на території Садового товариства Канатчик смт Покотилівка Харківського району Харківської області.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що у 2003 році ОСОБА_2 продав ОСОБА_1 за три тисячі гривень за усною домовленістю земельну ділянку, яка належала ОСОБА_2 на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 Дана земельна ділянка розташована на території АДРЕСА_3 оздоровчий комбінат. Оскільки на той час відповідач посилався на поганий стан здоров'я, він умов позивача не йти до нотаріуса з метою укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки. Позивач зазначає, що він юридично не досвідчена людина, а тому надав згоду на таку пропозицію. Спірна земельна ділянка розташована у АДРЕСА_3 На підставі рішення сесії Харківської міської ради дане садівництво було передане на баланс до смт Покотилівка Харківського району Харківської області. В наслідок забезпечення своїх зобов'язань, а саме, зміни власника відповідач у справі написав заяву до садового товариства Канатчик про вибуття з товариства, а позивач звернувся також до садового товариства Канатчик з заявою про вступ до садового товариства, що підтверджено випискою з товариства. Позивач наполягає, що з 2003 року постійно турбувався та нагадував відповідачу у справі, що необхідно переоформити належним чином право власності у нотаріуса на спірну земельну ділянку, але відповідач постійно уникав таких розмов, посилаючи на стан здоров'я та зайнятість. Отже, беручи до уваги, що на протязі 14 років позивач користується спірною земельною ділянкою та в силу положень статей 656, 22, 334 ЦК України, він просить визнати укладений з відповідачем у 2003 років усний договір дійсним та визнати право власності на спірну земельну ділянку.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 01 грудня 2017 року позовна заява ОСОБА_1 була залишена без руху, у зв'язку з недотриманням вимог статті 119 ЦПК України та надано строку для усунення визначених недоліків.

05 січня 2018 року на виконання ухвали суду від 01 грудня 2017 року позивачем усунені визначені в ухвалі недоліки.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 05 січня 2018 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, проведення підготовчого засідання призначено на 31 січня 2018 року.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 20 березня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивач не з'явився, надав до суду заяву, в якій вказав, що він не має можливості відвідувати судові засідання, в позовній заяві вказав докладно всі обставини, надав до неї всі існуючі докази, доповнень не має, а тому у відповідності до вимог ЦПК України просить розглядати справу та виносити рішення без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

В судове засідання відповідач повторно не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи в його відсутність не надав, відзив на позов до суду не надав. Відповідно до вимог частин першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними права не допускається.

У відповідності до вимог частин сьомої статті 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місяця проживання чи місця перебування, зареєстровано у встановленому законом порядку.

Представник третьої особи - Садівничого товариства "Канатчик" в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, заяв про відкладення судового засідання чи розгляд справи у їх відсутність до суду не надано. Письмових пояснень, заяв чи будь-яких інших документів також не надходило.

Враховуючи повторну неявку належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача в судове засідання, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України суд, за згодою позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Враховуючи, що розгляд справи відбувався у відсутність сторін, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право та примусове виконання обов'язку в натурі.

Згідно вимог частини четвертої статті 10 ЦПК України суд при розгляді застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у пункті 33 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У справі Белле проти Франції суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Правилами частин третьої статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Судом встановлено, що згідно з копією Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_4, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за НОМЕР_5, виданого 13 грудня 1995 року на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської Ради народних депутатів від 25.10.95 №838, ОСОБА_2 видано земельну ділянку площею 0,0512 гектарів, яка розташована на території м.Харкова п/в оздоровчий комбінат, з цільовим призначенням - для ведення садівництва.

З копії інформації за підписом селищного голови ОСОБА_3 вих.№1905/02-10/2 від 25.12.2013 наданої голові СТ КАНАТЧИК ОСОБА_4 вбачається, що відповідно до постанови Верховної Ради України Про зміну і встановлення меж м.Харкова, Дергачівського і Харківського районів Харківської області від 06.09.2012 №5215-VІ визначені межі м.Харкова, у зв'язку з чим, до земель Покотилівської селищної ради за межами населеного пункту Харківського району Харківської області відійшла територія садівничого товариства Канатчик вцілому, що раніше знаходилось в м.Харків.

В позовній заяві позивач наполягає, що у 2003 році ОСОБА_2 продав належну йому на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 земельну ділянку ОСОБА_1, за три тисячі гривень за усною домовленістю.

Згідно довідки, виготовленої та завіреної головою правління СТ Канатчик ОСОБА_4, ОСОБА_5 з 30.03.2003 виявляється членом садового товариства Канатчик і будь-якої грошової заборгованості по садовій ділянці НОМЕР_2 в садовому товаристві Канатчик Харківської області, Харківського району в Покотилівка у нього немає. Вказану ділянку ОСОБА_5 обробляє самостійно.

У відповідності до виписки з протоколу №67 спільного засідання адміністрації і профкому Харківського канатного заводу від 30.03.2003, виготовленої та завіреної головою правління СТ Канатчик ОСОБА_4, у виді передачі права власності садової ділянки НОМЕР_2 в садівничому товаристві Канатчик від ОСОБА_2 до ОСОБА_5 (підстава - усний договір купівлі-продажу земельної ділянки) переоформити вказану ділянку на ОСОБА_5, проживаючого за адресою АДРЕСА_4, ідентифікаційний код - НОМЕР_1.

Будь-яких інших доказів на підтвердження обставин викладених у позовній заяві до суду не надано.

З огляду на викладене, суд вважає встановленим наявність фактів, якими обґрунтовується відмова в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1, з таких мотивів.

Відповідно до частини другої статті 220 ЦК України (в редакції чинній станом на 16.01.2003), якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Згідно статті 328 ЦК України (в редакції чинній станом на 16.01.2003) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В силу частин першої та третьої статті 334 ЦК України (в редакції чинній станом на 16.01.2003), право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Частиною першою статті 638 ЦК України (в редакції чинній станом на 16.01.2003) визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до вимог частини другої та третьої статті 640 ЦК України (в редакції чинній станом на 16.01.2003), якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Статтею 655 ЦК України (в редакції чинній станом на 16.01.2003) передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність іншій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти це майно та заплатити за нього визначену грошову суму.

Відповідно до статті 657 ЦК України (в редакції чинній станом на 16.01.2003) договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно вимог статті 316 ЦК України (в редакції чинній станом на 16.01.2003) передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відтак, з аналізу приписів вказаних норм правила частини другої статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК України пов'язується з нотаріальним посвідчення та державна реєстрацією, а тому вони є неукладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін, про що, роз'яснено пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними .

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, дійсність якого просить в позовній заяві визнати позивач, не був укладений в письмові формі та не був нотаріально посвідчений.

Отже, договір купівлі-продажу нерухомого майна між сторонами укладений усній формі, нотаріально не посвідчений, а тому в силу положень статей 640, 657 ЦК України такий договір не може вважатись укладеним, у зв'язку з чим не може визнаватись дійсним у судовому порядку на підставі частини другої статті 220 ЦК України, а тому відсутні й правові підстави для визнання за позивачем права власності на нерухоме майно, що є предметом вказаного правочину.

Питання про розподіл судових витрат вирішується згідно з вимогами статті 141 ЦПК України.

Керуючись статями 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 218, 234, 256 ЦПК України, суд, -

ухвалив :

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Садівниче товариство "Канатчик", про визнання дійсним договору купівлі - продажу земельної ділянки садового товариства та визнання права власності на земельну ділянку - відмовити.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог статей 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1; РНОКПП - НОМЕР_1;

Відповідач - ОСОБА_2, місце проживання за адресою: 61020, АДРЕСА_2; РНОКПП - невідомий;

Третя особа - Садівниче товариство "Канатчик", місцезнаходження юридичної особи: 62458, Харківська обл., Харківський район, смт Покотилівка, вул. Агрономічна, буд. 37; ідентифікаційний код юридичної особи - 25618511.

Повне рішення складено 10 травня 2018 року.

Суддя - Я.А. Шинкарчук