Рішення

від 08.05.2018 по справі 816/912/18

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 року м. ПолтаваСправа №816/912/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Клочка К.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Пилипенко А.В.

представника позивача - Жолонка О.В.,

представника відповідача - Касумова О.О.,

представника третьої особи - ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Комунальної організації (установа, заклад) "Карлівська районна станція юних техніків" до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа: ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування наказу.

В С Т А Н О В И В:

21.03.2018 Комунальна організація (установа, заклад) "Карлівська районна станція юних техніків" звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу від 27.02.2017 №2100-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою громадянину ОСОБА_4".

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що Головне управління Держгеокадастру в Полтавській області на підставі клопотання громадянина ОСОБА_4 видало незаконний наказ "Про надання дозволу на розробку документації із землеустрою", яким надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарськoго призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Карлівської міської ради Карлівського району Полтавської області за межами населеного пункту. Наголошував, що відповідно до частини п'ятої статті 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян чи юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішеннями органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Отже, на думку позивача, здійснення вилучення земельної ділянки, що перебуває в оренді можливе лише після розірвання договору оренди землі/закінчення строку його дії або/та надання відповідної земельної ділянки у постійне користування. Наполягав, що наказ від 27.02.2017 №2100-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою громадянину ОСОБА_4" суперечить конституції України, частині п'ятій статті 116 Земельного кодексу України та порушує право користування земельною ділянкою позивача /а.с. 5-12/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, ОСОБА_4 /а.с. 81/.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засідання проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволення позовних вимог.

У відзиві на позов відповідач зазначав, що наказ від 27.02.2017 №2100-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою громадянину ОСОБА_4" жодним чином не порушує права позивача, оскільки не створює будь-яких прав на земельну ділянку. Зауважував, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність /а.с. 63-66/.

Представник третьої особи у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. У наданих суду письмових поясненнях посилався на правомірність прийнятого відповідачем наказу /а.с. 91-93/

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, представника третьої особи, дослідивши матеріали адміністративної справи, встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 14.12.2016 визнано поновленим строком на 5 років з 27.11.2014 по 27.11.2019 договір оренди землі від 20.09.2004, укладений між Карлівською районною державною адміністрацією Полтавської області та Карлівською районною станцією юних техніків /а.с. 18-20/.

Листом від 16.01.2017 №1 позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з проханням підписати додаткову угоду до договору оренди землі від 26.11.2004 №040455600075 /а.с. 21/.

16.02.2017 відповідачем надано відповідь за №19-16-0.332-1139/2-17 про необхідність звернення до відповідних суб'єктів державної реєстрації для реєстрації інших речових прав на нерухоме майно /а.с. 24/.

27.02.2017 за заявою позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію іншого речового права: права оренди земельної ділянки строком дії 5 років /а.с. 32/.

Водночас, 27.02.2017 Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області видано наказ №2100-сг про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою громадянину ОСОБА_4 на земельну ділянку орієнтовною площею 2,00 га /а.с. 25/ (частина якої перебуває в оренді Комунальної організації (установа, заклад) "Карлівська районна станція юних техніків").

Позивач не погодився із прийнятим наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 27.02.2017 №2100-сг, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 116 цього ж Кодексу набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно із частиною шостою статті 118 зазначеного Кодексу громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з частиною восьмою статті 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Із системного аналізу вищенаведених норм, вбачається, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Ці норми передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, та що перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Суд вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що наявність у Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області інформації про продовження строку дії договору оренди земельної ділянки за позивачем на 5 років є підставою для відмови ОСОБА_4 у наданні дозволу на розроблення технічної документації з огляду на наступне.

Як вбачається із дослідженої у судовому засіданні копії заяви ОСОБА_4 від 10.02.2017 /а.с. 8/, ОСОБА_4 разом із заявою про надання дозволу на розроблення технічної документації подано відповідачу графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, документ, що засвідчує участь в АТО, копію паспорту, копію ідентифікаційного коду.

Тобто, з урахуванням положень частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України у відповідача не було жодних підстав для відмови ОСОБА_4 у наданні дозволу на розроблення технічної документації, навіть за наявності інформації про те, що земельна ділянка на час прийняття наказу перебуває в оренді.

Суд зазначає, що за змістом статей 118, 122 Земельного кодексу України, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача законних підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог вказаних статей Земельного кодексу України.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 10.12.2013 у справі №21-358а13.

Таким чином, доводи позивача щодо протиправності наказу відповідача, яким би порушувалися права позивача, не знайшли свого підтвердження, позивачем не надано належних доказів на підтвердження порушення відповідачем його прав.

У судовому засіданні не знайшли свого підтвердження факти, викладені у позовній заяві, а тому, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовної заяви, оскільки її доводи та пояснення представника не спростовують встановлених у судовому засіданні обставин справи, а, отже, у задоволенні позовної заяви необхідно відмовити.

Таким чином, позивач скористався правом на звернення до адміністративного суду і його право не може бути обмежене; заявлені Комунальною організацією (установа, заклад) "Карлівська районна станція юних техніків" вимоги розглянуті судом по суті. Проте, враховуючи відсутність протиправності у діях відповідача під час прийняття оскаржуваного наказу, підстави для задоволення позову відсутні.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Комунальної організації (установа, заклад) "Карлівська районна станція юних техніків" (ідентифікаційний код 23553196, вул. Полтавський шлях, 65, м. Карлівка, Карлівський район, Полтавська область, 39500) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (ідентифікаційний код 39767930, вул. Уютна, 23, м. Полтава, Полтавська область, 36039), третя особа: ОСОБА_4 (рнокпп НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) про визнання протиправним та скасування наказу відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 11 травня 2018 року.

Суддя К.І. Клочко