Рішення

від 07.05.2018 по справі 826/3155/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 травня 2018 року № 826/3155/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Патратій О.В., за участі секретаря судового засідання Князєвої А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ексімлізінг

до Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

№ 0059641406 від 17.11.2017р.

за участю представників сторін:

від позивача: Тимофєєв Д.П., Гурез І.О.

від відповідача: Кошарська А.Ю.

свідок: ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0059641406 від 17.11.2017р., яким встановлено заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 065 301,00 грн., у тому числі: 1 квартал 2017 року - 1 065 301,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 266 325,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог чинного податкового законодавства України при прийнятті оскаржуваного рішення.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали матеріали документальної планової виїзної перевірки ТОВ Ексімлізинг податкового законодавства за період з 01.07.2014р. по 30.06.2017р., валютного - за період з 01.07.2014р. по 30.06.2017р., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.07.2014р. по 30.06.2017р., за результатами якої ГУ ДФС у м. Києві складено акт від 24.10.2017р. № 1261/26-15-14-06-02-10/34492788. Перевіркою зроблено висновок, що оскільки при списанні безнадійної дебіторської заборгованості за рахунок резерву сумнівних боргів умови пп. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Податкового кодексу України не виконуються, то підприємство, яке списало безнадійну дебіторську заборгованість за рахунок цього резерву, не має права зменшити на суму її списання фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності. Таким чином, ТОВ Ексімлізинг в порушення п.44.1 ст.44, пп, 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Податкового кодексу України завищило різниці, які зменшують фінансовий результат за 1 квартал 2017 року, на 5 918 343,16 грн. внаслідок списання безнадійної дебіторської заборгованості за рахунок резерву сумнівних боргів, який сформовано у 2014 році.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.

17 листопада 2017 року Головним управлінням ДФС у м. Києві було прийнято податкове повідомлення-рішення №0059641406, яким встановлено заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 065 301,00 грн., у тому числі: за 1 квартал 2017 року - на 1 065 301,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 266 325,00 грн.

Підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали матеріали документальної планової виїзної перевірки ТОВ Ексімлізинг податкового законодавства за період з 01.07.2014р. по 30.06.2017р., валютного - за період з 01.07.2014р. по 30.06.2017р., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01,07.2014 по 30.06.2017, за результатами якої ГУ ДФС у м. Києві складено акт від 24.10.2017 № 1261/26-15-14-06-02-10/34492788 (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Ексімлізинг":

- п.44.1 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Податкового кодексу, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 065 301,00 грн., у тому числі: 1 квартал 2017 - 1 065 301,00 грн.;

- п.4 ч.2 ст.6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 8 липня 2010 року № 2464-VI, зі змінами та доповненнями, несвоєчасне подання звіту за квітень 2016 року.

В ході перевірки встановлено, що 31.05.2013 між ТОВ Ексімлізинг (Лізингодавець) та ТОВ Екотехнотара (Лізингоотримувач) був укладений Договір фінансового лізингу №001/13- ФЛ на поставку предмету лізингу.

Починаючи з 4 кварталу 2013 року ТОВ Екотехнотара почало затримувати виплати за вказаним договором та відповідно до ПсБО протягом 2013-2014 років ТОВ Ексімлізинг почато формувати резерви сумнівних боргів за вищезазначеною дебіторською заборгованістю.

Загальна сума заборгованості за договором фінансового лізингу складала 7 017 848,16 грн, (у т.ч. основна сума боргу - 6 597 030,00 грн. та борг за винагородою лізингодавця - 420 818,16 грн.). Враховуючи термін прострочення, на кінець 2014 року на підприємстві зазначена заборгованість кваліфікувалась як безнадійна із ступенем ризику 100%. Сума нарахованого ТОВ Ексімлізинг резерву сумнівних боргів станом на 31.12.2014р. склала 5 918 343,00 грн.

Відповідно до фінансової звітності ТОВ Ексімлізинг за 2014 рік фінансовий результат був зменшений на суму витрат з формування резерву сумнівних боргів - 5 918 343,16 грн. Згідно з декларацією з податку на прибуток підприємств за 2014 рік ТОВ Ексімлізинг не включало витрати з формування резерву сумнівних боргів до витрат, що враховуються при визначені об'єкту оподаткування з податку на прибуток.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.07.2016 №910/14877/15 ліквідовано банкрута ТОВ Екотехнотара (постанова про визнання боржника банкрутом від 19.10.2015р. у справі N 910/14877/15 за заявою ТОВ Ексімлізинг ).

Як зазначено в Акті перевірки, у зв'язку із визнанням боржника банкрутом, ТОВ Ексімлізинг 29.07.2016р. було прийнято рішення щодо списання усієї суми заборгованості боржника із балансу підприємства за рахунок сформованого резерву у сумі 5 918 343,16 грн. та залишок заборгованості у рахунок витрат в сумі 1 099 505,00 грн. (Наказ по підприємству №12-з від 29.07.2016р.).

ТОВ Ексімлізинг в додатку Додаток РІ до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за І квартал 2017 року в рядку 2.2.3 Сума коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів, на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (підпункт 139.2.2 пункту 139,2 статті 139 розділу ПІ Податкового кодексу України) відображено списання безнадійної дебіторської заборгованості по ТОВ Екотехнотара у розмірі 5 918 343,00 грн.

В акті перевірки вчинено запис, що оскільки списання безнадійної дебіторської заборгованості здійснюється, зокрема, бухгалтерським записом за Дт субрахунку 38 Резерв сумнівних боргів у кореспонденції з Кт рахунку 18 Довгострокова дебіторська заборгованість , то і збільшення фінансового результату до оподаткування відповідно до національних ТІ БО або МСФЗ не відбувається (адже при такому списанні у бухгалтерському обліку підприємства не задіяний жодний з рахунків класу 7 Доходи і результати діяльності , відповідно не збільшуються ні доходи, ні фінансовий результат до оподаткування).

Перевіркою зроблено висновок, що оскільки при списанні безнадійної дебіторської заборгованості за рахунок резерву сумнівних боргів умови пп. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Податкового кодексу України не виконуються, то підприємство, яке списало безнадійну дебіторську заборгованість за рахунок цього резерву, не має права зменшити на суму її списання фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності. Таким чином, ТОВ Ексімлізинг в порушення п.44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Податкового кодексу України завищило різниці, які зменшують фінансовий результат за 1 квартал 2017 року, на 5 918 343,16 грн. внаслідок списання безнадійної дебіторської заборгованості за рахунок резерву сумнівних боргів, який сформовано у 2014 році.

03 листопада 2017 року ТОВ Ексімлізинг подало заперечення до акту документальної планової виїзної перевірки від 24.10.2017р.

30 листопада 2017 року ТОВ Ексімлізинг звернулось до Державної фіскальної служби зі скаргою на податкове повідомлення-рішення від 17.11.2017р. № 0059641406, проте 15.02.2018р. отримало відповідь, в якому вирішено залишити без змін податкове повідомлення-рішення від 17.11.2017р. № 0059641406, а скаргу без задоволення.

Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач і звернувся з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин - жовтень 2017 року, далі - ПК України) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Порядок коригування фінансового результату на різниці, що виникають при формуванні резервів (забезпечень), у тому числі резерву сумнівних боргів, визначено нормами статті 139 Податкового кодексу України, у редакції чинній після 01.01.2017р.

Згідно з пп. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 ПК України фінансовий результат до оподаткування зменшується:

- на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів, на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

- на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), яка відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Ознаки безнадійної заборгованості для цілей застосування положень Податкового кодексу України наведені у п. 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п. 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення;

в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими;

г) заборгованість фізичних осіб, прощена кредитором, за винятком заборгованості осіб, пов'язаних з таким кредитором, та осіб, які перебувають з таким кредитором у трудових відносинах, та осіб, які перебували з таким кредитором у трудових відносинах, і період між датою припинення трудових відносин таких осіб та датою прощення їх заборгованості не перевищує три роки;

ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, що не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб);

д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв'язку з його ліквідацією;

е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року;

є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості;

ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

з) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.

Так, згідно ч. 3 п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 Дебіторська заборгованість , затверджений наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 1999 року №237 (далі - Положення № 237), сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату є дебіторською заборгованістю.

Сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу, згідно з ч. 5 п. 4 Положення №237, є поточною дебіторською заборгованістю.

Безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності.

Сумнівний борг - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

Відповідно до п. 5 Положення № 237, дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги, виходячи з п. 6 Положення №237, визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю.

Відповідно до п. 5 Положення №237, поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, заборгованість клієнта за поточними платежами у сумі 1 100 000,00 грн. визнається безнадійною заборгованістю відповідно до ст. 139 ПК України та була списана з балансу підприємства відповідно до наказу по підприємству у витрати поточного періоду в періоді банкрутства боржника, а друга частина заборгованості - є вартість майна, власником якого залишається TOВ Ексімлізинг (як лізинзгодавець), незалежно від стану клієнта (лізингоотримувача), який отримав це майно у фінансову оренду (лізинг) і втратив право на його користування.

Відповідно до наданих підприємством документів, за вказаним майном станом на кінець 2016 року, незалежно від факту банкрутства та ліквідації клієнта, продовжувались процеси його повернення та відшкодування його вартості, а саме - із примусового вилучення майна (виконавче провадження № 51315570 від 02.06.2016 року відкрите ОСОБА_5) за нотаріальним написом, кримінальне провадження щодо розшуку майна (№12015110130002301 від 22.06.2015 року), судове провадження щодо відшкодування вартості майна з боку страхової компанії.

Тобто, станом на кінець 2016 року, відповідно до іншого наказу підприємству вказаний актив у сумі 5 098 000,00 грн. із сформованим під нього 100% резервом, обліковувався на балансі підприємства, та не міг бути списаний до закінчення виконавчого, кримінального та судового провадження щодо його повернення або відшкодування, оскільки існувала ймовірність його повернення або відшкодування з боку страхової компанії.

У першому кварталі 2017 року після отримання судового рішення щодо страхового відшкодування вказаного майна, та фактичного страхового відшкодування підприємство, підприємство керуючись ГСБО 10 змогло списати вказаний актив з балансу підприємства відповідного до наказу підприємства № 005-3 від 10.03.2017р., як такий, що не відповідає ознакам визнання активу та розформувати сформований під нього резерв, та керуючись ст.139 ПК України відповідно до норм податкового законодавства відобразило вказану операцію у додатку РІ декларації з податку на прибуток підприємств.

Стосовно посилання відповідача в Акті перевірки від 24.10.2017р. № 1261/26-15-14-06-02-10/34492788 на наказ підприємства № 12-з від 29.07.2016р., згідно якого прийнято рішення щодо списання усієї суми заборгованості боржника із балансу підприємства у третьому кварталі 2016 року за рахунок сформованого резерву у сумі 5 918 343,16 грн. та залишок заборгованості у рахунок витрат в сумі 1 099 505,00 грн., суд зазначає наступне.

По-перше, в судовому засіданні представник позивача зазначив, що наказ підприємства № 12-з від 29.07.2016р. під час перевірки податковому органу не надавався.

По-друге, в Акті перевірки від 24.10.2017р. № 1261/26-15-14-06-02-10/34492788 не зазначено про наказ підприємства № 12-з від 29.07.2016р., як документ, що використовується при перевірці.

Водночас, п.10 ч.3 розділу ІІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 727 від 20.08.2015р., передбачає, що загальні положення акта (довідки) документальної планової перевірки (відповідні додатки до загальних положень) повинні містити такі дані, зокрема, інформація про документи, які використані при перевірці, згруповані за типами (вказати період охоплення їх перевіркою та метод - суцільний, вибірковий).

В частині четвертій розділу ІІІ зазначеного Порядку також зазначено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

- у разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для їх отримання, а також переліку цих документів.

Згідно п. 1 розділу IV наведеного Порядку залежно від фінансово-господарської діяльності платника податків та результатів перевірки до інформативних додатків належать, зокрема, оригінали або завірені в установленому законодавством порядку копії документів, що підтверджують наявність або відсутність фактів порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у разі їх отримання.

З метою повного , всебічного та об'єктивного дослідження обставин справи судом, а також враховуючи заперечення позивачем факту надання під час перевірки копії такого наказу, судом було витребувано від відповідача оригінал чи належним чином засвідчену копію наказу ТОВ Ексімлізинг № 12-з від 29.07.2016р.

Однак, оригіналу або завіреної в установленому законодавством порядку копії зазначеного документа відповідач під час розгляду справи суду не надав. Викликаний в якості свідка головний державний ревізор-інспектор відділу контролю за небанківськими фінансовими установами управління фінансового контролю та операцій ЗЕД Департаменту аудиту ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_4, який проводив планову перевірку підприємства, не зміг повідомити суду, чому ним не було отримано під час перевірки належним чином засвідчену копію зазначеного наказу.

Отже, внаслідок недодержання зазначених вище вимог в частині посилання в Акті перевірки на наказ № 12-з від 29.07.2016р. та долучення його належним чином засвідченої копії до матеріалів перевірки, суд вважає неможливим врахування такого документа як належного доказу по справі.

З наведених вище підстав суд і не приймає як доказ надану в судовому засіданні представником відповідача незасвідчену ксерокопію зазначеного наказу підприємства № 12-з від 29.07.2016р. та витяг з оборотно-сальдової відомості по рахунку № 381.

По-третє, наказом ТОВ Ексімлізинг № 13-з від 01.08.2016р. внесено зміни у наказ № 12-з від 29.07.2016р. та викладено його у наступній редакції:

1. У зв'язку із ліквідацією через банкрутство Лізингоодержувача ТОВ Екотехнотара списати заборгованість за нарахованою винагородою Лізингодавцю у сумі 420 818,16 грн, із балансового рахунку 373 та частину заборгованості за поточними платежами у сумі 678 686,84грн. із балансового рахунку 181, що не покрита сформованим резервом сумнівних боргів - у витрати поточного періоду. Разом сума до списання безнадійної заборгованості за винагородою та поточними платежами у витрати поточного періоду - 1 099 505,00 грн.

2. Дебіторську заборгованість за вартістю переданого Лізингоотримувачу обладнання у сумі 5 918 343,16 грн разом із сформованим резервом обліковувати на балансі підприємства до отримання рішення суду щодо страхового відшкодування вартості вказаного обладнання, або закінчення кримінального та виконавчого провадження щодо- повернення вказаного майна. .

Отже, підсумовуючи вищевикладене слід дійти висновку, що контролюючий орган роблячи висновки за перевіркою та розглядом заперечень до акту перевірки, не врахував всі обставини справи, вибірково та однобоко розглянув документи та істотні факти, неправомірно застосував норми ПК України щодо обліку операції з безнадійною заборгованістю що діяли до 01.01.2017р. до операцій списання активів у сумі вартості майна підприємства у першому кварталі 2017 року, чим порушив норми: Податкового кодексу України; Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 Дебіторська заборгованість , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 1999 року №237; Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 727 від 20.08.2015р.

У зв'язку з викладеним, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 19 974,39 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 828 від 19.02.2018 року (а.с. 4).

З огляду на повне задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 19 974,39 грн. підлягає стягненню з Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0059641406 від 17 листопада 2017 року Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 266 325,00 грн.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ексімлізінг (03150, м. Київ, вул. Німецька, буд. 5, код ЄДРПОУ 34492788) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 19 974 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят чотири) гривень 39 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Дата складання повного тексту рішення - 10 травня 2018 року

Суддя О.В. Патратій