Ухвала

від 25.07.2019 по справі 826/3155/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 липня 2019 року

Київ

справа №826/3155/18

адміністративне провадження №К/9901/20384/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019 у справі №826/3155/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ексімлізінг до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

19 .0 7.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДФС у м.Києві (далі - ДФС) на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДФС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.05.2018 .

З поданих матеріалів касаційної скарги вбачається, що ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2019 апеляційну скаргу ДФС у цій справі залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, зазначених в ухвалі, шляхом, зокрема, зазначенням інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки зазначену апеляційну скаргу подано після спливу строку встановленого для її подання та наведені скаржником підстави для його поновлення визнані судом неповажними, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційним судом встановлено, що оскаржуване рішення було проголошено 10.05.2018 року. Отже, останнім днем подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції з урахуванням вихідних днів було 11.06.2018. Проте апеляційну скаргу подано до відділення поштового зв`язку 11.04.2019, тобто поза межами встановленого приписами КАС України процесуального строку. Вперше подану ГУ ДФС у м. Києві апеляційну скаргу було повернуто ухвалою суду від 19.06.2018 у зв`язку з неподанням належним чином оформленого документу, що підтверджує повноваження представника. У подальшому, починаючи з моменту отримання копії ухвали про повернення вперше поданої апеляційної скарги, Відповідачем не вчинялося жодних дій, спрямованих на апеляційне оскарження судового рішення, адже подання апеляційної скарги вдруге 11.04.2019 не свідчить про здійснення контролюючим органом дій з метою оскарження рішення суду в апеляційному порядку.

В обґрунтування причин поважності пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції відповідач зазначив, що причиною пропуску процесуального строку була неможливість своєчасної сплати судового збору.

Апеляційний суд оцінивши наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження дійшов висновку, що зазначені відповідачем причини пропуску строку апеляційного оскарження є неповажними, оскільки підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги. Крім того, суд зазначив, що додане до апеляційної скарги платіжне доручення №5187 року від 22.12.2018 на суму 29961,59 грн свідчить, що сплату судового збору було здійснено 26.12.2018, проте апеляційну скаргу було подано до відділення поштового зв`язку 11.04.2019 року, тобто більше ніж через три місяці з моменту сплати судового збору.

Тому, суд запропонував скаржнику подати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду із зазначенням інших поважних причин для його поновлення, а також подати докази, що підтверджують дату отримання ухвали про повернення вперше поданої апеляційної скарги і наданням пояснень щодо неподання апеляційної скарги невідкладно після сплати судового збору

Як вбачається з оскаржуваної ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 .0 6.2019 на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, яка обґрунтована тим, що причиною пропуску процесуального строку була неможливість забезпечити сплату судового збору вчасно через відсутність коштів. Крім того, відповідач наполягав, що ним вчинялися всі необхідні дії, спрямовані на забезпечення сплати судового збору.

Надаючи оцінку доводам, наведеним у цій заяві, апеляційний суд виходив з того, що причин неможливості подання апеляційної скарги невідкладно після повернення вперше поданої апеляційної скарги відповідачем у заяві не зазначено, а сама по собі сплата судового збору суб`єктом владних повноважень не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції за відсутності належного підтвердження вчинення таким суб`єктом дій, спрямованих на забезпечення апеляційного оскарження судового рішення. Апеляційний суд також зазначив, що у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу належного урядування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

У зв`язку з цим, апеляційний суд у відповідності до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України у відкритті апеляційного провадження відмовив.

У касаційній скарзі відповідач зазначає, що не погоджується з такими висновками апеляційного суду, оскільки повідомлені ним підстави для поновлення строку апеляційного оскарження є поважними, зокрема ті обставини, що вперше апеляційну скаргу було подано вчасно, проте вона була повернута ухвалою апеляційного суду. Скориставшись правом повторного подання апеляційної скарги ДФС також надало докази сплати судового збору, що на думку заявника є підставою для поновлення строку. Також зазначає, що у разі незабезпечення реалізації ДФС права на апеляційне та касаційне оскарження, це позбавить можливості скасувати незаконні та необгрунтовані судові рішення, якими скасовано нараховані податкові зобов`язання та штрафні санкції, що в свою чергу негативно вплине на процес забезпечення надходжень до Державного бюджету України.

Проте, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків апеляційного суду щодо неповажності наведених скаржником причин пропуску строку на апеляційне оскарження у цій справі, оскільки статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Наведеними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього відповідач як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Скаржник має надати суду достовірні та переконливі докази, що підтвердять існування об`єктивно існуючих та непереборних обставин, які унеможливили звернення до суду протягом встановленого законом строку або ж причини, які перешкоджали отримати інформацію щодо руху поданої апеляційної скарги.

Таким чином, неналежна організація трудового процесу з боку відповідальних осіб, а так само відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору не може бути поважною причиною для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, оскільки є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, який діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від означених скаржником складнощів, як склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків .

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що апеляційним судом прийнято правильне рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою відповідача, оскільки наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження обґрунтовано визнано неповажними та на пропозицію суду апелянт не навів інших поважних підстав для цього.

Слід зазначити, що право на апеляційний та у визначених законом випадках касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 333 КАС України, у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З огляду на наведене та виходячи з того, що правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення та доводи наведені у касаційній скарзі не спростовують наведеного, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 133, 169, 295, 299, 333, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019 у справі №826/3155/18.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

М.Б. Гусак

Є.А. Усенко ,

Судді Верховного Суду