Ухвала

від 11.05.2018 по справі 914/205/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

УХВАЛА

"11" травня 2018 р. Справа №914/205/17

Суддя-доповідач ОСОБА_1

одержавши апеляційну скаргу б/н від 20.04.18 Галицької районної організації Української республіканської партії Собор , м.Львів

на рішення Господарського суду Львівської області від 21.03.18

у справі № 914/205/17

за позовом: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача: Галицької районної організації Української республіканської партії «Собор» , м. Львів,

про зобов'язання повернути об'єкт оренди шляхом виселення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.03.18 у справі № 914/205/17 (головуючий суддя Манюк П. Т., суддя Бортник О. Ю., суддя Іванчук С. В.) позов задоволено повністю, зобов'язано Галицьку районну організацію Української республіканської партії «Собор» повернути об'єкт оренди, шляхом виселення з нежитлових приміщень пл. 66, 2 кв. м., що знаходяться за адресою: 79008, м. Львів, пл. Ринок, 42. Стягувач: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради. Стягнуто з Галицької районної організації Української республіканської партії «Собор» на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради 1 600, 00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу.

Згідно частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Відповідно до ч.2 ст.4 ЗУ Про судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Як вбачається з характеру заявлених позовних вимог, позивачем заявлено одну вимогу немайнового характеру, тобто за подання позову у даній справі позивачем сплачувався судовий збір у розмірі 1600 грн.

Таким чином, за подання апеляційної скарги скаржнику необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 150%*1600=2400 грн.

Натомість, скаржником не подано доказів сплати судового збору, при цьому подано клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке міститься в тексті апеляційної скарги.

Подане клопотання, скаржник обґрунтовує тим, що відповідно до статуту ГРО УРП Собор є неприбутковою організацією, статутний капітал котрої згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та банківської документації є незначним, на даний час апелянт перебуває у скрутному фінансовому становищі.

Розглянувши подане скаржником клопотання, суд апеляційної інстанції зазначає наступне:

Стаття 8 Закону України «Про судовий збір» , передбачає, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону України «Про судовий збір» , є врахування ним майнового стану сторін. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Таким чином, підставою для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору є доведеність заявником належними і допустимими доказами обставин, які перешкоджали йому сплатити судовий збір у загальному порядку.

Разом з цим, скаржником не подано належних доказів в обґрунтування клопотання про відстрочення сплати судового збору, при цьому саме лише покликання апелянта на неможливість сплати ним судового збору у зв'язку незначним статутним капіталом не може бути належним доказом важкого матеріального становища.

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів скаржника зазначених в клопотання про відстрочення сплати судового збору зважаючи на відсутність належних доказів, які б підтверджували обставини, які викладені у ньому, а відтак не знайшла підстав для задоволення поданого клопотання.

Відповідно до положень частини 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу апеляційна скарга, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, підлягає залишенню без руху.

Відповідно до ч.2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Як зазначено вище, судом апеляційної інстанції не знайдено підстав для задоволення поданого скаржником клопотання про відстрочення сплати судового збору з огляду на що суд дійшов висновку про невідповідність поданої апеляційної скарги вимогам процесуального закону у зв'язку з відсутністю доказів сплати судового збору.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржене рішення суду прийнято судом 21.03.18, повний текст оскарженого рішення виготовлено 28.03.18, при цьому апеляційну скаргу надіслано до суду 28.04.18, що підтверджується відбитком штемпеля на поштовому конверті, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. З огляду на наведене, скаржник просить поновити пропущений строк. В обґрунтування поданого клопотання, апелянт покликається на те, що повний текст оскарженого рішення отримано ним лише 08.04.18, а в цей період керівник відповідача перебував на тривалому стаціонарному лікуванні.

Оцінивши наведені апелянтом підстави для поновлення строку на подання апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:

Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Таким чином, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Як вбачається з матеріалів справи, скаржником отримано повний текст оскарженого рішення 04.04.18, що підтверджується відміткою про отримання на повідомленні про вручення поштового відправлення ( а.с.144), а не 08.04.18, як про це зазначено апелянтом.

Крім того, скаржником не подано жодних доказів, які б підтверджували тимчасову непрацездатність керівника відповідача та неможливість подання апеляційної скарги у встановлений процесуальний строк. Таким чином, суд вважає наведені скаржником обставини для поновлення строку необґрунтованими, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними . При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку .

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

З огляду на наведене, вище, суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без руху для надання скаржнику можливості навести інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, зважаючи на те, що обставини, які наведені в заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження носять виключно суб'єктивний характер та залежали від волевиявлення самого апелянта та не є тими підставами з якими процесуальний закон пов'язує необхідність поновлення пропущеного строку, а також для подання доказів сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Галицької районної організації Української республіканської партії Собор , м.Львів на рішення Господарського суду Львівської області від 21.03.18 у справі № 914/205/17 залишити без руху.

Скаржнику - протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху надати (надіслати) суду докази доплати судового збору у встановлених Законом України «Про судовий збір» порядку та розмірі за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Львівської області від 21.03.18 у справі № 914/205/17 та вказати інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Суддя-доповідач ОСОБА_1