Постанова

від 23.08.2018 по справі 914/205/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" серпня 2018 р. Справа № 914/205/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Кордюк Г.Т.

суддів: Малех І.Б.

ОСОБА_1

Секретар судового засідання Андреюк Х.В.

розглянувши апеляційну скаргу Галицької районної організації Української республіканської партії «Собор» , м. Львів

на рішення Господарського суду Львівської області від 21.03.18

у справі № 914/205/17

за позовом: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача: Галицької районної організації Української республіканської партії «Собор» , м. Львів,

про зобов'язання повернути об'єкт оренди шляхом виселення

За участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2- головний спеціаліст;

від відповідача - не з'явився.

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 914/205/17 розподілено до розгляду судді - доповідачу Кордюк Г.Т. Введено до складу судової колегії суддів Гриців В.М. та Давид Л.Л.

Розпорядженням керівника апарату Львівського апеляційного господарського суду від 11.06.2018 призначено проведення автоматизованої заміни складу суду у зв'язку з перебуванням судді - члена колегії Гриців В.М. у відпустці.

Замість судді Гриців В.М. введено суддю Бонк Т.Б., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 11.06.2018.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11.06.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Галицької районної організації Української республіканської партії «Собор» на рішення Господарського суду Львівської області від 21.03.2018 у справі № 914/205/17.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 23.06.2018 призначено справу № 914/205/17 до розгляду у судовому засіданні на 26.07.2018.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 26.07.2018 розгляд справи відкладено на 09.08.2018.

Розпорядженням керівника апарату Львівського апеляційного господарського суду від 08.08.2018 призначено проведення автоматизованої заміни складу суду у зв'язку з перебуванням судді - члена колегії Давид Л.Л. у відпустці.

Замість судді Давид Л.Л. введено суддю Малех І.Б., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 08.08.2018.

Розпорядженням керівника апарату Львівського апеляційного господарського суду від 09.08.2018 призначено проведення автоматизованої заміни складу суду у зв'язку з перебуванням судді - члена колегії Бонк Т.Б. у відпустці.

Замість судді Бонк Т.Б. введено суддю Плотніцького Б.Д., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 09.08.2018.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 09.08.2018 розгляд справи відкладено на 23.08.2018.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.03.2018 у справі №914/205/17 (суддя Манюк П.Т.) позовну заяву задоволено повністю. Зобов'язано Галицьку районну організацію Української республіканської партії Собор повернути об'єкт оренди, шляхом виселення з нежитлових приміщень пл. 66, 2 кв.м., що знаходяться за адресою: 79008, м. Львів, пл. Ринок, 42. Присуджено до стягнення з Галицької районної організації Української республіканської партії Собор на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради 1600, 00 грн. судового збору.

Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд посилався на те, що 20.06.2013 між сторонами у справі було укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № 8683-13, відповідно до умов якого позивач (орендодавець) передав, а відповідач (орендар) прийняв в строкове платне користування нерухоме майно - приміщення загальною площею 66, 2 кв. м (об'єкт оренди), що знаходяться за адресою м. Львів, пл. Ринок, 42. Договір укладений на термін до 19.06.2016 включно. Тому, відповідач, згідно з умов договору та чинного законодавства,18.07.2016 скерував на адресу відповідача повідомлення № 2302-вих-2845, в якому повідомив орендаря про припинення договірних відносин у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди та вказав на обовязок ГРО УРП "Собор" протягом 15 днів повернути балансоутримувачу орендоване приміщення у належному санітарно-технічному стані по акту приймання передачі, а також провести повний розрахунок по сплаті орендної плати, а в разі наявності заборгованості погасити її в повному обсязі.

З огляду на наведене, суд першої інстанції зазначив, що відповідач був зобов'язаний повернути об'єкт оренди протягом 15 днів з моменту припинення дії договору за актом здачі приймання. Відтак, позивач звернувся до відповідача з повідомленням про припинення договірних відносин в межах місячного строку, визначеного в ч. 2 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна та п. 4.3 договору, тому договір припинив свою дію. Таким чином місцевий господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача повернути майно шляхом його виселення з приміщень, що були об'єктом оренди є обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 21.03.2018 по справі 914/205/17.

Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, відповідач покликається на те, що при прийнятті оскарженого рішення місцевий господарський суд не з'ясував всі наявні обставини справи.

Так, апелянт зазначає, що спірні приміщення були передані Галицькій районній організації м. Львова Української Республіканської Партії в оренду на невизначений термін на підставі договору на оренду нежитлових приміщень №6295 від 27.04.1994, що підтверджується також розпорядженням голови Львівської міської Ради народних депутатів, глави Міської адміністрації від 21.04.1994 №470 Про надання в оренду нежитлових приміщень на пл. Ринок,42 .

Також, апелянт вказує на те, що 15.06.2016 відповідач звертався до позивача із заявою про продовження договору, що підтверджується реєстраційною карткою від 11.07.2016 № 2-16011-2302 Центру надання адміністративних послуг м. Львова Львівської міської ради, однак, відповіді на вказане звернення відповідач не отримав. Також відповідач стверджує, що повідомлення про припинення договірних відносин від позивача він не отримував.

Крім того, відповідач зазначає, що він 23.04.2015 звертався до виконавчих органів Львівської міської ради із заявою № 2-7168/АП про приватизацію орендованих приміщень. Відповідачем було отримано відповідь позивача від 29.05.2015 № 2302-1688, згідно з якою було повідомлено, що після отримання висновку профільної депутатської комісії щодо орендованих приміщень за адресою: пл. Ринок, 42, відповідний проект ухвали щодо приватизації буде розглядатися на черговому пленарному засідання сесії Львівської міської ради. Однак, відповідний проект ухвали про приватизацію на черговому пленарному засідання сесії Львівської міської ради не розглядався та рішення про приватизацію відповідачем спірного майна прийняте не було. Також, апелянт стверджує, що Галицька районна організація Української республіканської партії Собор звернулася до Управління комунальної власності ДЕР ЛМР із заявою та долученим пакетом документів про продовження договору оренди нерухомого майна № Г-8683-13 від 20.06.2013, що підтверджується реєстраційною карткою № 2-16011-2302 від 11.07.2016 Центру надання адміністративних послуг м. Львова Львівської міської ради, однак відповіді від позивача на вказане звернення отримано не було. Так, як повідомлення про припинення договірних відносин ГРО УРП Собор не отримало, то на підставі п.4.3 Договору та ст. 17 ЗУ Про оренду державного та комунального майна вважає договір оренди продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, відтак, продовжував сплачувати орендну плату, передбачену умовами договору. Окрім того, покликання позивача на направлення відповідачу повідомлення про припинення договірних відносин є безпідставними, адже згідно правової позиції Верховного Суду України від 17.12.2014р. у справі №6-143цс14, під письмовим повідомленням слід розуміти не тільки направлення відповідних відомостей зазначеним особам у письмовому вигляді, а й отримання цими особами відомостей, які мають бути їм повідомлені. Таким чином, за змістом термін повідомлення включає в себе не тільки направлення відомостей, з якими особа має бути обізнаною, а й отримання цією особою зазначених відомостей.

22 серпня 2018 року до суду від Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради поступив відзив на апеляційну скаргу, б/н від 21.08.2018 (вх. № суду 0104/4854/18 від 22.08.2018), в якому позивач заперечує проти вимог апеляційної скарги та просить рішення Господарського суду Львівської області від 21.03.2018 у справі №914/205/17 залишити без змін.

В обгрунтування своїх вимог позивач покликається на те, що він звернувся до відповідача з повідомленням про припинення договірних відносин в межах місячного строку, визначеного в ч.2 ст.17 ЗУ Про оренду державного та комунального майна . При цьому, нормами чинного законодавства не передбачено обов'язку орендодавців доводити факт отримання орендарями листів про припинення дії договорів оренди. Орендодавці зобов'язані лише довести факт направлення такого повідомлення орендарю. Позивач же надав належні докази відправлення повідомлення №2302-вих-2845 від 18.07.2016 про припинення договірних відносин, зокрема, список згрупованих рекомендованих відправлень від 18.07.2016. За таких обставин, на переконання позивача, договір оренди нерухомого майна №8683-13 від 20.06.2013 припинив свою дію 19.06.2016 та його автоматична пролонгація не відбулася, а, відтак, відповідач повинен повернути позивачу об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

В судове засідання з?явився представник позивача.

Відповідач участі уповноваженого представника в судовому засіданні повторно не забезпечив, однак подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, б/н від 22.08.2018 (вх.№ суду 0104/4857/18 від 23.08.2018), мотивоване тимчасовою непрацездатність адвоката ОСОБА_3

Представник позивача проти задоволення клопотання відповідача та відкладення розгляду справи заперечив, вважаючи, що таке спрямоване на затягування розгляду справи.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до п.2 ч.1 ст.42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь в судових засіданнях.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Аналогічне положення викладене і у ч.12 ст. 270 ГПК України.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п.2 ч.3 ст. 202 ГПК України).

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду у справі №914/205/17 від 26.07.2018 та від 09.08.2018 з метою забезпечення процесуальних прав сторін у справі та об'єктивного з'ясування обставин, що мають значення для справи, на клопотання скаржника розгляд справи відкладався.

Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Окрім того, відповідно до ч.3 ст.56 ГПК України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Відтак, тимчасова непрацездатність представника скаржника не позбавляє такого права брати участь в судовому засіданні в порядку самопредставництва.

З огляду на наведене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи та заперечення, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просив рішення Господарського суду Львівської області від 21.03.2018 у справі №914/205/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 20.06.2013 між сторонами у справі було укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № 8683-13 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач (орендодавець) передав, а відповідач (орендар) прийняв в строкове платне користування нерухоме майно - приміщення загальною площею 66, 2 кв. м (об'єкт оренди), що знаходяться за адресою м. Львів, пл. Ринок, 42 (а.с. 15-16).

Відповідно до п.3.1. Договору, приймання-передача об'єкта оренди здійснюється орендарем та орендодавцем в особі балансоутримувача і оформляється актом приймання-передачі. При передачі об'єкта оренди складається акт здачі-приймання, який підписується орендарем та орендодавцем в особі балансоутримувача. Обєкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання акту здачі -приймання. (п.3.3, 3.4 договору).

Як вбачається з акту приймання-передачі б/н від 20.06.2013 року було здійснено передачу приміщення загальною площею 66,2 кв.м., який підписаний сторонами (а.с. 17)..

Згідно з п.4.1 Договору, термін договору оренди визначений на 2 роки 364 дні з 20 червня 2013 року по 19 червня 2016 року включно.

Пунктом 4.3 договору встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

15.06.2016 відповідач звертався до позивача із заявою про продовження договору, що підтверджується реєстраційною карткою від 11.07.2016 № 2-16011-2302 (а.с. 45-46) Центру надання адміністративних послуг м. Львова Львівської міської ради, однак, відповіді на вказане звернення відповідач не отримав. Також відповідач стверджує, що повідомлення про припинення договірних відносин від позивача він не отримував.

18.07.2016 позивач скерував на адресу відповідача повідомлення № 2302-вих-2845, в якому повідомив орендаря про припинення договірних відносин у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди та вказав на обов'язок ГРО "Собор" протягом 15 днів повернути балансоутримувачу орендоване приміщення у належному санітарно-технічному стані по акту приймання передачі, а також провести повний розрахунок по сплаті орендної плати, а в разі наявності заборгованості погасити її в повному обсязі (а.с. 18)..

Крім того, в матеріалах справи наявний лист-відповідь Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської за № 2302-3478 від 23.08.2016 на звернення Галицької районної організації Української республіканської партії Собор , в якому зазначалося, що прийнято негативне управлінське рішення щодо продовження дії договору оренди та скеровано повідомлення про припинення договірних відносин у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди від 18.07.2016 № 2302-вих-2845 (а.с.74).

Згідно із положеннями п.п. 9.1 та 9.3 договору, об'єкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем протягом 15 днів з моменту закінчення терміну дії договору або дострокового його припинення чи розірвання. При передачі об'єкта оренди складається акт здачі-приймання, який підписується сторонами (п. 9.4 договору).

Зважаючи на зазначені обставини, щодо невчинення дій по поверненню орендованого приміщення з огляду на закінчення договору оренди, Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради звернулось до Господарського суду Львівської області з позовною вимогою до Галицької районної організації Української республіканської партії Собор про повернення об'єкту оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень загальною площею 66,2 кв.м., що знаходиться за адресою м. Львів, пл. Ринок, 42.

Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Розглядаючи даний спір суди обох інстанцій вірно установили, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором найму (оренди).

Оренда державного та комунального майна є різновидом майнового найму, і при розгляді справ застосовуються норми як Закону України "Про оренду державного та комунального майна", так і норми Цивільного та Господарського кодексів України.

За приписами статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Договір оренди є консенсуальним, тобто вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди у належній формі, оплатним, двостороннім та строковим.

Згідно зі статтею 763 названого Кодексу договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічні приписи містяться у частині 2 статті 291 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця упродовж одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Аналогічна норма міститься в частині 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди упродовж одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту зазначених правових норм можна зробити висновок, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення можуть бути висловлені ним, як до закінчення терміну дії договору оренди, так і упродовж одного місяця після закінчення цього строку.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і упродовж місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється (п.4.1. Постанови Пленуму ВГСУ України № 12 від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" ).

Відповідно до ч. 3 ст. 17 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» , у разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну дії договору.

Як уже було вищенаведено, пунктом 4.1 Договору передбачено, що його укладено на 2 роки 364 дні і який діє з 20 червня 2013 року по 19 червня 2016 року.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 18.07.2016р. було повідомлено відповідача про те, що спірний договір оренди не буде продовжений після закінчення його дії, протягом 15 днів орендар зобов'язаний повернути балансоутримувачу орендоване приміщення у належному санітарно-технічному стані по акту приймання-передачі; провести до моменту припинення договору повний розрахунок по сплаті орендної плати, а у разі наявності заборгованості - погасити її у повному обсязі. Зазначений лист №2302-вих-2845 від 18.07.2016 було відправлено на адресу відповідача, що підтверджується долученим до матеріалів справи списком згрупованих рекомендованих відправлень від 18.07.2016, який засвідчує направлення на адресу відповідача саме зазначеного повідомлення та квитанцією ЛД УДППЗ Укрпошта від 18.07.2016р. (а.с. 19).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо безпідставності твердження відповідача, що він не отримував повідомлення позивача про припинення договірних відносин, оскільки таке було направлено однак не одержано Галицькою районною організацією Української республіканської партії Собор , з врахуванням наступного.

Спірні правовідносини щодо оренди нерухомого майна комунальної власності регулюються положеннями частин другої та третьої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон), якими встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

При цьому норми Закону не містять вказівки про необхідність саме отримання такого повідомлення орендарем в строк до трьох місяців, а також про зобов'язання власника перевіряти вчасність надходження кореспонденції до адресата, а зазначається лише про обов'язок власника здійснити письмове попередження орендаря, що і було ним (власником) зроблено.

(Аналогічні висновки викладені у постанові ВСУ від 20.04.2016 року у справі № 909/794/15).

Нормами чинного законодавства, ч. 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", не передбачено обов'язку орендодавців доводити факт отримання орендарями листів (заяв, повідомлень тощо) про припинення дії договорів оренди або ж пересвідчуватися в тому, чи отримував орендар повідомлення (заяви тощо) про припинення дії договору, які надсилаються, а передбачений лише обов'язок довести факт належного направлення такого повідомлення орендарю, яке буде свідчити про відсутність волевиявлення на продовження орендних правовідносин.

З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що волевиявлення орендодавця відносно припинення договору у зв'язку із закінченням строку його дії 19.06.16 і небажання продовжувати орендні відносини, підтверджується скерованим відповідачу листом на його адресу належним чином згідно норм чинного закону.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що посилання апелянта на правову позицію Верховного Суду України від 17.12.2014р. у справі №6-143цс14 є безпідставною, оскільки здійснені правові висновки у даній справі стосуються спірних правовідносин, які регулються Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна, а саме, встановлення факту дотримання при проведення торгів положень пункту 3.11 Тимчасового положення суди мають установити, чи було письмово повідомлено, зокрема, боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів та про стартову ціну, за якою майно пропонується до продажу. Таким чином, дані висновки були здійснені не в межах регулювання нормами права спірних правовідносин, а тому не можуть бути застосовані у дані справі.

Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з частиною 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

З огляду на припинення дії договору оренди у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, відсутні правові підстави для продовження користування відповідачем нерухомим майном.

Отже, враховуючи норми чинного законодавства та згідно п.91., 9.2, 9.3 Договору відповідач був зобов'язаний повернути об'єкт оренди протягом 15 днів з моменту припинення дії договору за актом здачі - приймання. Однак, як вбачається із матеріалів справи відповідач жодних дій, спрямованих на виконання вищезазначених умов договору та вимог нормативних актів не вчинив, орендоване майно не повернув. Також відповідачем не представлено доказів приватизації орендованих приміщень за адресою: м. Львів, пл. Ринок, 42.

Враховуючи зазначене, висновок місцевого господарського суду про задоволення вимоги позивача про зобов'язання відповідача повернути майно шляхом його виселення з приміщень, що були об'єктом оренди, колегія суддів апеляційної інстанції вважає правомірним.

Крім того, апелянт покликається на те, що у зв'язку із неналежним повідомленням відповідача про припинення договірних відносин він продовжував сплачувати орендну плату, передбачених умовами договору, однак це ще не свідчить про пролонгацію даного договору, оскільки орендар сплачував кошти за фактичне користування майном. Здійснення орендних платежів не є підставою продовження Договору, термін дії якого закінчився. Крім того, в матеріалах справи відсутні належні докази, які б свідчили про здійснення платежів орендарем після припинення договору оренди.

Також, судова колегія не погоджується з твердженням відповідача, що у зв'язку із зверненням в управління комунальної власності ДЕП ЛМР із заявою та долученим пакетом документів про продовження дії договору оренди майна і не одержання ним відповіді свідчить про наявність переважного права перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк, з врахуванням наступного

У відповідності до ч. 3 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Із системного аналізу ч.2 та ч.3 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна випливає, що договір припиняє свою дію, якщо орендодавець протягом місяця повідомив орендаря про його припинення та переважне право на укладення на новий термін не виникає, коли орендоване майно необхідне для власних потреб орендодавця. В такому разі орендодавець повинен письмово повідомити орендаря не пізніше як за три місяця до закінчення терміну дії договору. З матеріалів справи не вбачається, що орендодавець має намір використовувати майно для власних потреб.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно зазначив, що при реалізації зазначеного переважного права орендаря укладатиметься новий договір оренди комунального майна, при цьому попередній договір оренди повинен закінчити термін дії, шляхом відмови однієї із сторін у продовженні терміну дії договору у спосіб вчинення заяви. (Аналогічні висновки викладені у постанові ВСУ у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.02.2018 року у справі № 914/433/16).

Спеціальна норма Закону України «Про оренду державного та комунального майна» регламентує, що орендар має переважне право на укладення договору оренди, однак не визначає процедуру реалізації такого переважного права. При цьому, процедура реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди передбачена статтею 777 Цивільного кодексу України, у якому встановлені загальні положення про оренду та який врегульовує відносини оренди комунального майна, у частині, що не врегульована спеціальним законодавством.

Так, згідно із ч. 1 ст. 777 Цивільного кодексу України, наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Таким чином, Закон України «Про оренду державного та комунального майна» , Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України передбачають так званий інститут переважного права, по суті колишнього орендаря перед іншими суб'єктами, на укладення нового договору оренди на нових умовах, об'єктом оренди якого буде попередньо орендоване майно за домовленістю сторін.

В договорі оренди від 20.06.2013 № 8683-13 сторони не узгоджували такої умови - як строк звернення орендаря до орендодавця на укладення договору на новий строк.

Як вбачається із матеріалів справи, орендар скористався переважним правом про повідомлення орендодавця на укладення договору на новий строк, направивши орендодавцю пакет документів, що підтверджується реєстраційною карткою від 11.07.2016. Однак орендодавець, листом від 18.07.2016 №2302-вих-2842 повідомив про небажання укладати договір на новий строк, тобто такої домовленості сторонами не досягнуто, а тому в силу ч.1 ст.777 ЦК України переважне право орендаря на укладення договору на новий строк припинилося.

Крім того, листом - відповіддю № 2302-3478 від 23.08.2016 Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради повідомив орендаря про те, що прийнято негативне управлінське рішення щодо продовження дії договору оренди та скеровано повідомлення про припинення договірних відносин у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди від 18.07.2016 № 2302-вих-2845, що підтверджує недосягнення згоди між сторонами на укладення договору на новий строк.

Доводи апеляційної скарги про те, що спірні приміщення були передані відповідачу в оренду на невизначений термін на підставі договору на оренду нежитлових приміщень №6295 від 27.04.1994, що підтверджується також розпорядженням голови Львівської міської Ради народних депутатів, глави Міської адміністрації від 21.04.1994 №470 Про надання в оренду нежитлових приміщень на пл. Ринок,42 , судом до уваги не беруться з огляду на наступне:

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.79 ГПК України).

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або пояснення третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЗУ Про оренду державного та комунального майна орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відтак, доказом, який підтверджує виникнення між сторонами орендних правовідносин є саме договір оренди майна.

Колегія суддів зазначає, що договір оренди нежитлових приміщень №6295 від 27.04.1994, про який зазначає апелянт, до відзиву на позовну заяву відповідачем не долучено та не зазначено причин неможливості його подання у визначений ст. 80 ГПК України строк, а в матеріалах справи такий відсутній. Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що в архівному відділі Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради такого договору немає. Акт приймання-передачі спірного нежитлового приміщення підписаний сторонами лише 20.06.2013 ( докази прийняття такого майна за договором від 27.04.1994 в матеріалах справи відсутні), а рішення Львівської міської Ради народних депутатів, глави Міської адміністрації від 21.04.1994 №470 Про надання в оренду нежитлових приміщень на пл. Ринок,42 , в силу вимог ч.1 ст.2 ЗУ Про оренду державного та комунального майна , не підтверджує факту виникнення між сторонами орендних правовідносин.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що скаржником не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що спірні приміщення були передані відповідачу в оренду на невизначений термін на підставі договору на оренду нежитлових приміщень №6295 від 27.04.1994

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності в матеріалах справи належних доказів правомірності зайняття відповідачем спірного приміщення, у зв'язку з закінченням договору оренди, а тому обґрунтованим є висновок місцевого господарського суду про зобов'язання відповідача повернути займане нежитлове приміщення.

При цьому, відповідачем не доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами у справі обставини на які він посилається в апеляційній скарзі, а відтак вони не спростовують правомірної позиції суду першої інстанції.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 21.03.18, відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає.

Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на скаржника в порядку ст.ст.129, 282 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 21.03.2018 у справі №914/205/17 залишити без змін, апеляційну скаргу Галицької районної організації Української республіканської партії «Собор» - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції в порядку і строки встановлені ст. ст.288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено 27.08.2018

Головуючий суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Малех І.Б.

Суддя Плотніцький Б.Д.