Рішення

від 03.05.2018 по справі 925/305/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2018 року м. Черкаси справа № 925/305/17

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Горбатюк С.В., за участю представників сторін:

від позивача - представник не з'явився,

від відповідача - представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області у місті Черкаси справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛ-ПЛЮС", м. Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОЛІКОФФ", с. Іваньки

про стягнення 132 762 грн. 77 коп.,

ВСТАНОВИВ:

20.03.2017 року до господарського суду Черкаської області надійшла позовна заява, у якій позивач просить стягнути з відповідача 103000 грн. основного боргу, 8 343 грн. інфляційних втрат, 2 488 грн. 93 коп.-3% відсотків річних заборгованості за поставлений товар за видатковими накладними від 06.05.2016 №РН-0000005 та № РН-0000007 від 10.05.2016.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що на підставі укладеної в усної домовленості товариство з обмеженою відповідальністю "ГАЛ-ПЛЮС", м. Львів (позивач) поставило товариству з обмеженою відповідальністю "КРОЛІКОФФ", с. Іваньки (відповідач) товар, за який останній повного розрахунку не провів.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 22 березня 2017 року порушено провадження у справі.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 02 листопада 2017 року провадження у даній справі було зупинено на час проведення експертизи.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 06 березня 2018 провадження у даній справі поновлено, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

06.04.2018 від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій останній просив суд стягнути з відповідача 103000,00 грн. основного боргу, 23 896,00 грн. інфляційних втрат, 5866,77 коп.-3% відсотків річних заборгованості за поставлений товар за видатковими накладними від 06.05.2016 №РН-0000005 та № РН-0000007 від 10.05.2016.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 12.04.2018 відповідно до ст. 46 Господарського процесуального кодексу України заяву представника позивача про збільшення розміру позовних вимог задоволено. У зв'язку з чим позов розглядається судом з урахуванням збільшення позовних вимог.

Викликані в судове засідання представники сторін не з'явились.

Представник позивача до початку судового засідання направив до суду заяву, в якій просить суд розглядати дану справу по суті без участі представника позивача, також вказав на те, що позовні вимоги підтримує повністю з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та просить їх задовольнити.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, однак в судове засідання повторно не з'явився. Про причини неявки суд не повідомив.

03.05.2018 керівник відповідача направив до суду заяву про розстрочення виконання рішення на 8 місяців у зв'язку з тяжким фінансовим становищем товариства. Також в цій заяві відповідач визнає позовні вимоги позивача в повному обсязі.

Відмови позивачем від позову не подано, клопотання про відкладення розгляду справи від сторін суд не отримав, докази врегулювання спору відсутні, а тому суд вважає, що розгляд справи слід провести за відсутності представників обох сторін за наявними документами у справі.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом встановлено такі обставини:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЛ-ПЛЮС", м. Львів (позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "КРОЛІКОФФ", с. Іваньки (відповідач) була досягнута усна домовленість про поставку кормової суміші, на підставі якої позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними від 06.05.2016 №РН-0000005 (а.с. 17) та № РН-0000007 від 10.05.2016 (а.с. 19) на загальну суму 103 000 грн. 00 коп. Даний товар відповідач отримав через свого представника ОСОБА_1 на підставі довіреностей №287/2 від 06.05.2016 (а.с. 18) та №291 від 10.05.2016 (а.с.20). Поставлений товар був прийнятий відповідачем, що також підтверджується підписом його представника у видаткових накладних та печаткою.

Однак відповідач не розрахувався за отриманий товар. З метою досудового врегулювання спору позивачем 14.11.2016 направив на адресу відповідача претензію про погашення боргу (а.с. 21-22).

05 березня 2018 року до суду за результатами проведення комплексної судово-технічної експертизи документів та судово-почеркознавчої експертизи надійшов висновок експерта № 1347/17-23,161,162/18-23 від 03.03.2018. У висновках судовий експерт підтверджує, що підписи від імені гр. ОСОБА_1 у видаткових накладних №РН-000005 від 06.05.2016, №РН-000007 від 10.05.2016 та довіреностях №287/2 від 06.06.2016 та №291 від 10.05.2016 у відповідних графах виконані ОСОБА_1.

Відбитки печатки на видаткових накладних №РН-000005 від 06.05.2016, №РН-000007 від 10.05.2016 та довіреностях №287/2 від 06.06.2016 та №291 від 10.05.2016 нанесені печаткою товариства з обмеженою відповідальністю «Кролікофф» .

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Згідно з ст.175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною другою статті 184 Господарського кодексу України передбачено, що укладення договору на основі вільного волевиявлення може відбуватись у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього кодексу.

Відповідно до статті 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами тощо, а також підтвердженням прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини купівлі-продажу врегульовані Главою 54 ЦК України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України)

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений іншим строк оплати товару, та сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Оцінивши фактичні обставини справи та приписи наведеного вище законодавства суд приходить до наступних висновків.

Господарські зобов'язання між сторонами виникли з моменту укладення в усній формі договору поставки. Свої зобов'язання за цим договором позивач виконав належним чином та передав відповідачу, передбачений його умовами товар, що підтверджується видатковими накладними від 06.05.2016 №РН-0000005 та № РН-0000007 від 10.05.2016.

Накладні містять відомості про їх номер та дату складання, сторони господарських операцій, у тому числі відомості про уповноважену особу покупця, найменування товару, одиницю виміру, кількість, ціну, загальну вартість відпущеного товару. Накладні скріплені зі сторони продавця підписом особи , яка уповноважена на передачу товару, зі сторони покупця - підписом особи, яка уповноважена на отримання матеріальних цінностей від покупця.

Відповідно до положень Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 N01-06/928/2012 підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (постанова Вищого господарського суду України від 21.04.2011 N 9/252-10).

Таким чином, сторонами у спрощений спосіб укладено договір поставки, відповідно до якого продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 712 ЦК України).

Однак відповідач в порушення вимог ст.ст. 525, 526, 530, 692 ЦК України свої зобов'язання щодо повного та своєчасного розрахунку вартості отриманого товару належним чином не виконав, заборгувавши позивачу на час розгляду справи 103 000,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського судуУкраїни від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

За прострочення виконання грошового зобов'язання, на підставі ст. 625 ЦК України позивач за період з 11.05.2016 по 28.02.2018 нарахував відповідачу за весь час прострочки 23896 грн. 00 коп. інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми за період з 11.05.2016 по 03.04.2018 в розмірі 5866 грн 77 коп. Розрахунок щодо інфляційних втрат зроблено вірно, а тому він підлягає до стягнення у заявленій сумі.

Після перерахунку інфляційних за допомогою калькулятора штрафних санкцій апаратного комплексу «Еліт: ОСОБА_2» судом встановлено, що 3% річних становлять 5861 грн. 33 коп. , тому позов в цій частині підлягає до часткового задоволення у сумі 5861 грн. 33 коп..

Щодо заявленої позивачем вимоги про відшкодування витрат на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 8 000 грн., суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. ст. 16, 58 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, представником у суді може бути адвокат.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підставі п. 4 статті 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як на підставу понесених судових витрат позивач послався на договір про надання професійної правничої допомоги від 24.02.2017 укладений позивачем з адвокатом ОСОБА_3 (а.с. 27-28), ордер на надання праввової допомоги ЛВ № 065137 , платіжне доручення № 596 від 28.02.2017 (а.с. 32).

Таким чином, позивач належними доказами довів, що поніс витрати на професійну правничу допомогу у зв'язку із даною справою, вказані витрати є судовими, а тому вони підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

03.05.2018 керівник відповідача направив до суду заяву про розстрочення виконання рішення на 8 місяців у зв'язку з тяжким фінансовим становищем товариства.

Відповідно до ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до п. 7.2 Постанови пленуму ВГСУ від 17.10.2012 №9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідач не подав до суду разом із заявою належних і допустимих доказів наявності саме обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення, або роблять його виконання неможливим.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви керівника відповідача про розстрочку виконання рішення.

Також, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу понесені останнім витрати на сплату судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 236-241, 256 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю КРОЛІКОФФ (вул. Леніна, 1б, с. Іваньки, Маньківський район, Черкаська область, 20132, код ЄДРПОУ 36778301) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ГАЛ-ПЛЮС (вулиця Замарстинівська, 45, м. Львів, 79058, код ЄДРПОУ 37205301) 103000, 00 грн боргу, 23896, 00 грн втрат від інфляції, 5861,33 грн трьох відсотків річних, 1991,35 коп. судових витрат на сплату судового збору, 8000 грн. витрат на оплату професійної правничої допомоги.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги на рішення, після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене та підписане 10.05.2018

Суддя О.В. Чевгуз