Постанова

від 08.05.2018 по справі 372/3384/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 372/3384/17 Суддя (судді) першої інстанції: Потабенко Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 27 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Григорівської сільської ради, третя особа: ОСОБА_5 про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Григорівської сільської ради, третя особа: ОСОБА_5, в якому просила визнати неправомірним та скасувати рішення п'ятнадцятої сесії сьомого скликання Григорівської сільської ради Обухівського району Київської області № 368.15.VII від 26 січня 2017 року про затвердження проекту із землеустрою щодо передачі земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_5, що розташована на території с. Григорівка Обухівського району Київської області, площею 0,50 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 27 лютого 2018 року провадження у справі за даним адміністративним позовом - закрито.

На зазначену ухвалу суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та повернути справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Згідно ч. 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Підставою для закриття провадження у справі суд першої інстанції визнав неналежність розгляду даної справи в порядку адміністративного судочинства.

З адміністративного позову вбачається, що в своїх позовних вимогах ОСОБА_4 ставить питання про скасування рішення п'ятнадцятої сесії сьомого скликання Григорівської сільської ради Обухівського району Київської області № 368.15.VII від 26 січня 2017 року про затвердження проекту із землеустрою щодо передачі земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_5, що розташована на території с. Григорівка Обухівського району Київської області, площею 0,50 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Закриваючи провадження в справі суд першої інстанції, в обґрунтування своєї позиції, послався на те, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Колегія суддів погоджується з такою позицією з огляду на наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі Zand v. Austria вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів . З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

В силу вимог ч.1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 статті 5 КАС України Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ч.1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".

Відповідно до п.7 ч.1 статті 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій.

01 квітня 2010 року рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2010 визначено, що положення п.1 ч.1 статті 17 КАС України (п.1 ч.2 ст.17 КАС України в редакції, чинній на момент подання позову) стосовно поширення компетенції адміністративних судів на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням дій чи бездіяльності.

Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів належать ті земельні спори, в яких орган державної влади чи орган місцевого самоврядування виступає у якості суб'єкта владних повноважень.

Разом з тим, у випадку, якщо суб'єкт у спірних правовідносинах не здійснює владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції та, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позов мотивується на тому, що його предметом є захист права ОСОБА_4 на користування земельною ділянкою. Так, відповідно до рішення П'ятнадцятої сесії шостого скликання Григорівської сільської ради Обухівського району Київської області від 17 липня 2012 року № 394 ОСОБА_4 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою орієнтовною площею 0,24 га в с.Григорівка в межах Григорівської сільської ради. Відповідно до рішення 21 сесії шостого скликання Григорівської сільської ради ОСОБА_4 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою орієнтовною площею 0,24 га в с. Григорівка в межах Григорівської сільської ради.

Разом з тим, 26 серпня 2015 року Григорівською сільською радою Обухівського району Київської області на Сорок першій сесії шостого скликання було постановлено рішення № 1191.41.VI, яким надано гр. ОСОБА_5 дозвіл на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки загальною площею 0,50 га, що розташована за адресою с. Григорівка, масив (рупро) для ведення особистого селянського господарства.

Тобто, за переконанням апелянта, на момент коли позивач звернулась до ТОВ Виробничий центр ДЗК з метою проведення кадастрової зйомки, земельна ділянка, межі якої були визначені ще в 2008 році змінено через те, що гр. ОСОБА_5 при подачі клопотання не надала графічних матеріалів для розроблення проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки загальною площею 0,50 га, що розташована за адресою с. Григорівка, масив (рупро) для ведення особистого селянського господарства. Наведене призвело до того, що наразі відповідно до графічних матеріалів більша частина земельної ділянки позивача належить гр. ОСОБА_5, кадастровий номер НОМЕР_1.

При цьому, судом встановлено, що гр. ОСОБА_5 є власником спірної земельної ділянки площею 0,5 га, з кадастровим номером НОМЕР_1, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в с. Григорівка Обухівського району Київської області, на підставі рішення Григорівської сільської ради № 368.15.VII від 26.01.2017 року, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Таким чином, в межах даного провадження оскаржується саме рішення Григорівської сільської ради Обухівського району Київської області від 26 січня 2017року № 368.15.VII., яким було затверджено проект землеустрою щодо передачі земельної ділянки у приватну власність гр. ОСОБА_5, що розташована на території с. Григорівка Обухівського району Київської області площею 0,5 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Таким чином, з урахуванням набуття гр. ОСОБА_5 права власності на земельну ділянку задоволення позовних вимог або відмова в їх задоволенні вирішить майнові права третьої особи або позбавить її права власності.

З урахуванням викладених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельної ділянки у власність або оренду, тобто ненормативного акту, який вичерпує свою дію після його реалізації, оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки, а також правомірності затвердження іншим особам проекту із землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки має вирішуватись у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що даний спір не є публічно-правовим, оскільки заявлені позовні вимоги стосуються правомірності набуття фізичними особами права власності на земельні ділянки, а тому породжують спір про право.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі №490/3815/14, що узгоджується з положеннями ч.5 статті 242 КАС України. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд України у постановах від 25 листопада 2015 року №339/113/14, від 24 лютого 2015 року №21-34а15.

Статтею 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

З наведеного вбачається, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та підсудний відповідному суду в порядку цивільного судочинства.

В силу вимог п.1 ч.1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Оскільки вказаний позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, то на підставі п. 1 ч.1 статті 238 КАС України суд першої інстанції правомірно закривив провадження в адміністративній справі.

Отже при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 312, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 27 лютого 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя: Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.