Постанова

від 11.05.2018 по справі 909/342/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 909/342/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

учасники справи:

позивач - приватне підприємство "Евентус-Білд"

відповідач - фізична особа-підприємець Матяш Володимир Васильович

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Матяша Володимира Васильовича

на постанову Львівського апеляційного господарського суду у складі Данко Л.С. - головуючий, Марко Р.І., Орищин Г.В. від 13 вересня 2017 року та рішення Господарського суду Івано-Франківської області у складі Шкіндер П.А. від 24 травня 2017 року

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2017 року приватне підприємство "Евентус-Білд" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до фізичної особи-підприємця Матяша Володимира Васильовича (далі - відповідач) про стягнення 193 751,19 грн. збитків.

2. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що з вини відповідача було втрачено внаслідок псування вантаж, який перевозився останнім відповідно до товарно-транспортної накладної (CMR) від 27.03.2014 №222930, що також встановлено судовим рішенням у справі № 925/1583/14, яким відповідну суму збитків стягнуто з позивача, як експедитора, на користь ТОВ "Далет Лоджиістік".

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3 . Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 24 травня 2017 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2017 року, позов задоволений частково.

3.1 . Стягнуто з відповідача на користь позивача 168 951,19 грн. вартості зіпсованого вантажу та судові витрати, у тому числі 5 232 грн. витрат на оплату послуг адвоката. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 19 800 грн. витрат на утилізацію зіпсованого вантажу та 5 000 грн. вартості доставки вантажу до місця утилізації відмовлено.

4. Суди попередніх інстанцій встановили, що за умовами укладеного між позивачем (експедитор) та відповідачем (перевізник) договору від 25.03.2014 № 64 про транспортно-експедиторське обслуговування і перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні на відповідача покладено повну матеріальну відповідальність перед позивачем за пошкодження, втрату або розкрадання вантажу. Відповідні положення щодо відповідальності перевізника за втрату вантажу містяться і у статтях 17, 18 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення.

4.1. Відповідно до товарно-транспортної накладної (CMR) від 27.03.2014 №222930 відповідачем було прийнято до перевезення вантаж - салат свіжий Айсберг вагою 17612 кг брутто/16137 кг нетто без жодних зауважень та застережень щодо кільксті та якості вантажу. Проте 04.04.2014 при прийнятті товару замовником в Україні було виявлено, що вантаж зіпсований та не придатний для подальшого використання, факт чого було підтверджено актом комісії за участі замовника вантажу та брокера ТОВ "Далет Лоджістік" від 04.04.2014 №04-04/1 та актом експертизи Київської торгово-промислової палати № 1-725 від 07.04.2014.

4.2. Вказані обставини встановлені в судових рішеннях у трьох справах : рішенні Господарського суду м. Києва від 25.03.2015, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2016 у справі № 910/25257/14, за позовом власника вантажу - ТОВ "Славянка" до експедитора - ТОВ "Далет Лоджістік", за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору ФОП Матяш В.В, ТОВ "Евентус-Білд", компанії Arkadia Food International про стягнення 193 751, 19 грн. збитків; постановою Київського апеляційного господарського суду 01.03.2016 у справі № 925/1583/14 за позовом ТОВ "Далет Лоджістік" до ПП "Евентус-Білд" про стягнення 193 751,19 грн. збитків; рішенні Господарського суду Черкаської області від 15.06.2015, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2015 у справі № 925/545/15, за позовом ФОП Матяш В.В. до ТОВ "Евентус-Білд" про стягнення 80 640 грн. Усі вказані судові рішення стосуються обставин заподіяння збитків, внаслідок псування товару, що перевозився за товарно-транспортною накладною (CMR) № 222930.

4.3. При визначенні обсягу збитків позивача суди керувалися положеннями статті 23 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення, якою передбачено обсяг відповідальність перевізника в межах вартості вантажу, яка у даному випадку становить 168 951,19 грн. та не заперечується сторонами.

4.4 . Стосовно позовної давності, то судами встановлено звернення позивача в межах трирічного строку позовної давності, передбаченого статтею 32 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення, оскільки судами кваліфіковано вчинене правопорушення як навмисне. Так, строк позовної давності почав відлік з дати прибуття товару на митний термінал України - 04.04.2014 (дані CMR), а звернення з даним позовом відбулося 03.04.2017.

4.5 При вирішенні питання про стягнення з відповідача судових витрат на оплату послуг адвоката судами встановлено, що такі витрати в загальній сумі 6 000 грн. здійснені позивачем саме на правову допомогу адвоката Рогачова Ю.М., є обґрунтованими та документально підтвердженими, а тому підлягають задоволенню у порядку статті 49 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Аргументи учасників справи

Доводи відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

6 . Судами не встановлено вчинення відповідачем навмисного правопорушення, відповідно, відсутні підстави для застосування передбаченого статтею 32 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення трирічного строку позовної давності.

7. Судами не перевірено можливості часткового стягнення з відповідача збитків, можливості поділу замовником вантажу на якісний та неякісний, оскільки товар доставлено зіпсованим лише частково .

8. Отримувач вантажу - ТОВ "Словянка" не довів вчинення відповідачем, як перевізником, цивільного правопорушення та наявності вини у заподіянні збитків.

9 . Позивачем не доведено співрозмірності та розумності витрат на послуги адвоката, які були стягнуті з відповідача.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

10. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд як джерелом права керується практикою Європейського суду з прав людини, зокрема в рішенні у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації" де Суд дійшов висновку, що принцип правової визначеності вимагає, серед іншого, щоб якщо суди ухвалили остаточне рішення з питання, то їх рішення не піддавалося би сумніву. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі.

11. Також Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, зокрема у справі "Устименко проти України", що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії").

12. Керуючись вищезазначеним, а також імперативними нормами статті 300 Господарського процесуального кодексу України щодо меж перегляду справи судом касаційної інстанції, Верховний Суд констатує правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права до спірних правовідносин з урахуванням встановлених обставин справи.

13 . Так, при встановленні факту заподіяння збитків при здійсненні відповідачем перевезення за товарно-транспортною накладною (CMR) № 222930 суди обґрунтовано керувалися преюдиційними у розумінні статті 35 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) обставинами, встановленими судовими рішеннями в інших справах, у яких брав участь відповідач, про що було зазначено в пунктах 4.1, 4.2 цієї Постанови.

14. При цьому відповідно до положень статей 17, 18 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення щодо міжнародних перевезень діє презумпція вини перевізника, проте судами попередніх інстанцій не встановлено обставин, які б свідчили про наявність підстав для звільнення відповідача, як перевізника, від відповідальності за заподіяні збитки.

15 . Оскільки відповідачем не доведено відсутності його вини у заподіянні збитків позивачу, з урахуванням умов укладеного між сторонами договору щодо відповідальності перевізника та презумпції вини відповідача, правильним є застосування передбаченого статтею 32 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення трирічного строку позовної давності щодо вчиненого відповідачем навмисного правопорушення.

16 . Враховуючи вищенаведене, викладені в пунктах 6, 7, 8 цієї Постанови доводи касаційної скарги не можуть бути розглянуті по суті Верховним Судом, оскільки є вимогами про переоцінку доказів і встановлення обставин справи, що виходить за межі перегляду справи судом касаційної інстанції.

17. Твердження відповідача в пункті 9 Постанови є безпідставними, оскільки розподіл судових витрат здійснений місцевим господарським судом, який підтримав і апеляційний господарський суд, з дотриманням вимог статей 48, 49 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017), а також Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Обставин, які б свідчили про неспіврозмірність заявлених до відшкодування сум порівняно з розміром позовних вимог не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

18 . Враховуючи вищенаведене та межі перегляду справи судом касаційної інстанції, касаційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Матяша Володимира Васильовича залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2017 року та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24 травня 2017 року у справі № 909/342/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.