Рішення

від 25.04.2018 по справі 537/682/17

КРЮКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Провадження № 2/537/33/2018

Справа № 537/682/17

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.04.2018 року Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі: головуючої судді Зоріної Д.О., при секретарі Чернявській А.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного акціонерного товариства Страхова компанія Брокбізнес в особі Кременчуцького управління, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2, приватного акціонерного товариства Страхова компанія БРОКБІЗНЕС про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, посилаючись в обґрунтування заявленого позову на те, що вироком Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 9 лютого 2015 року відповідача ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною 1 статті 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк один з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, на підставі статті 75 КК України відповідача було звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку терміном на один рік.

Відповідно до вироку суду, 16 жовтня 2014 року близько о 18.00 год. ОСОБА_2 керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухаючись по вулиці Пролетарській в місці Кременчуці Полтавської області, не вживши заходів зменшення швидкості та своєчасного екстреного гальмування автомобіля, допустив наїзд на позивача ОСОБА_1 яка внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого уламкового перелому правої великогомілкової кістки в її верхній третині, зі зміщенням уламків закритого перелому голівки правої малогомілкової кістки, закритого перелому обох кісточок правого гомілково-ступневого суглобу без зміщення, закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку, саден обличчя в ділянці спинки носа, синців правої половини голови та біля вушній ділянці, правостороннього посттравматичного осумкованого плевриту, в подальшому пневмофіброз, які за ступеням тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за критерієм довготривалого розладу здоров'я.

Як зазначає позивач, внаслідок завданих тілесних ушкоджень, вона змушена була неодноразово проходити стаціонарне та амбулаторне лікування як за місцем свого проживання так і за кордоном, на що нею були витрачені власні кошти в розмірі 664 638 грн. 67 коп., які вона прохає стягнути з ПАТ Страхова компанія БРОКБІЗНЕС в межах ліміту страхового відшкодування за шкоду заподіяну життю та здоров'ю в розмірі 100 000 грн. та особисто з відповідача ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 564 638 грн. 91 коп.

Окрім того, як вбачається зі змісту позовної заяви, внаслідок вищезгаданих протиправних дій відповідача ОСОБА_2 позивачу була спричинена суттєва моральна шкода, яка виразилася в порушенні її звичайних життєвих зв'язків та способу життя внаслідок тривалого лікування отриманих тілесних ушкоджень, перенесених операцій та постійного відчуття погіршення стану здоров'я, в душевних стражданнях з цього приводу, яку вона оцінює у 50 000 грн. та з врахуванням визначеного Законом Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів розміру моральної шкоди що підлягає стягненню із страховика прохає стягнути 5000 грн. із ПАТ Страхова компанія БРОКБІЗНЕС та 45 000 грн. відповідно з відповідача ОСОБА_2

Заявою від 12 грудня 2017 року представником позивача було збільшено розмір позовних вимог в частині відшкодування матеріальної шкоди в якій останній прохав стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 624 649 грн. 54 коп., решту позовних вимог прохав залишити без змін, залишивши їх в попередній редакції.

В судовому засіданні представник позивача адвокат ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на викладенні вище обставини.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, не заперечуючи щодо відшкодування завданої винними діями останнього позивачу моральної шкоди, одночасно не погоджуючись із визначеним позивачкою розміром останньої, вважаючи його необґрунтовано завищеним; щодо стягнення з нього матеріальної шкоди заперечує з підстав незаконності та необґрунтованості останніх, посилаючись по-перше: на виплату відповідачем за вироком суду витрат понесених державою на лікування позивача при проходженні останньою стаціонарного лікування в третій міській лікарні в розмірі 8504 грн. 80 коп.; по-друге: відсутність доказів на підтвердження необхідності проходження лікування позивача за кордоном за визначених Законом умов неможливості надання необхідної медичної допомоги закладами охорони здоров'я України ; по-третє: невідповідність наданих позивачем квитанцій на підтвердження понесених позивачем витрат пов'язаних з придбанням ліків, відповідним призначенням лікарів, що містяться в наданих стороною позивача доказах. Окрім того, як було зазначено відповідачем в судовому засіданні, оскільки його цивільно-правова відповідальність на час вчинення останнім дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПАТ Страхова компанія БРОКБІЗНЕС і ним були вчиненні усі передбаченні Законом дії щодо повідомлення страховика про настання страхового випадку, то завдана відповідачем матеріальна та моральна шкода підлягає стягненню саме з ПАТ Страхова компанія БРОКБІЗНЕС .

Відповідач ПАТ Страхова компанія БРОКБІЗНЕС в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, заперечуючи проти задоволення останніх з наступних підстав: по-перше: при зверненні позивача ОСОБА_1 до ПАТ Страхова компанія БРОКБІЗНЕС з вимогою по виплату страхового відшкодування, позивачкою було порушено визначений статтею 35 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів обов'язок останньої в частині надання визначених Законом документів; по-друге: позивачем не було погоджено зі страховиком лікування в іноземній державі, необхідність якого, на думку відповідача, не була підтверджена будь яким висновком закладу охорони здоров'я; по-третє: медичні препарати та продукція побутового призначення, квитанції та чеки про оплату яких наданні позивачем на підтвердження факту проходження лікування на території України, не відповідають призначенням лікаря і останнє, на що відповідач прохає звернути увагу суду, це та обставина, що платником за лікування в іноземній державі є не позивач, а інша особа.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України надається право громадянам на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, для чого у відповідності з вимогами статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як встановлено судом і не заперечується сторонами по справі, вироком Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 9 лютого 2015 року відповідача ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною 1 статті 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк один з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, на підставі статті 75 КК України відповідача було звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку терміном на один рік; позовні вимоги старшого прокурора міста Кременчука було задоволено: стягнуто на користь держави в особі фінансового управління Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради з ОСОБА_2 кошти витрачені на стаціонарне лікування потерпілого від злочину в розмірі 8 504 грн. 80 коп.

Відповідно до вироку суду, 16 жовтня 2014 року близько о 18.00 год. ОСОБА_2 керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухаючись по вулиці Пролетарській в місці Кременчуці Полтавської області, не вживши заходів зменшення швидкості та своєчасного екстреного гальмування автомобіля, допустив наїзд на позивача ОСОБА_1 яка внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого уламкового перелому правої великогомілкової кістки в її верхній третині, зі зміщенням уламків закритого перелому голівки правої малогомілкової кістки, закритого перелому обох кісточок правого гомілково-ступневого суглобу без зміщення, закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку, саден обличчя в ділянці спинки носа, синців правої половини голови та біля вушній ділянці, правостороннього посттравматичного осумкованого плевриту, в подальшому пневмофіброз, які за ступеням тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за критерієм довготривалого розладу здоров'я.

Відповідно до частини 6 статті 82 ЦПК України, вирок суду у кримінальному провадженні є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок , лише в питанні чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

З урахуванням викладеного суд вважає, що встановленими є обставини та не потребують доказування з приводу подій які мали місце 16 жовтня 2014 року щодо порушення ОСОБА_2 Правил дорожнього руху та їх причино наслідковий зв'язок з спричиненням тілесних ушкоджень позивачу ОСОБА_1 які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за критерієм довготривалого розладу здоров'я, оскільки зазначена обставина підтверджується наведеним вище вироком суду(а.с.9,10)

Статтею 82 ЦПК України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Сторонами по справі не заперечується той факт, що на час вчинення відповідачем ОСОБА_2 дорожньо-транспортної пригоди, його цивільно-правова відповідальність була застрахована в ПАТ Страхова компанія БРОКБІЗНЕС та відповідно до діючого на той час полісу серії АС № 8525458 ліміт страхового відшкодування за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю складав 100 000 грн.

Відповідно до вимог ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовуються особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У відповідності до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно пункту 23.1. статті 23 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є в тому числі, шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Відповідно до п.24.1 статті 24 Закону у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовується обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Як вбачається з досліджених в судовому засіданні письмових доказів, позивачка в період з 16 жовтня 2014 року по 19 листопада 2014 року перебувала на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділені 3-ї міській лікарні міста Кременчук і впродовж зазначеного періоду часу витратила на своє лікування 8677 грн. 45 коп. особистих коштів. Із врахуванням того факту, що на подальше амбулаторне лікування позивачка в період з січня по квітень 2015 року витратила ще 713 грн. 79 коп. остаточно прохала стягнути на її користь 9391 грн. 24 коп. (8677,45 + 9391,24) витрат, пов'язаних з її лікуванням як потерпілої по справі.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України в редакції 2017 року кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України в редакції 2017 року передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На виконання ухвали Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 10 серпня 2017 року про витребування доказів з третьої міської лікарні міста Кременчука були наданні відомості щодо назв та кількість медичних препаратів які були придбані позивачем за власні кошти, відповідно до листів лікарських призначень медичних карт стаціонарного хворого ОСОБА_1 (а.с. 189-190 т.1)

Вивчивши та проаналізувавши надані стороною позивача докази на обґрунтування зазначеного вище розміру матеріальної шкоди, суд приходить до висновку про часткове задоволення останніх саме в частині визначеного позивачем розміру з підстав невідповідності назв та кількості ліків наявних у лікарських призначеннях (а.с. 11,12 т.1) та листі лікарні від 28 серпня 2017 року № 01-16/693, тим що містяться в фіскальних чеках та квитанціях, наданих позивачкою на обґрунтування свої вимог (а.с.13-24 т.1)

З наведених вище підстав, судом було виключено із загального розміру понесених позивачкою витрат на лікування, вартість ліків які були придбанні нею самостійно і назви яких відсутні в призначеннях лікарів та прийнято до уваги як належний доказ на обґрунтування понесених позивачем витрат на придбання ліків та діагностику наступні докази: фіскальні чеки від 1.11.2014 р. на суму 145,74 грн., від 24.10.2014 р. - 128,52 грн., від 28.10.2014 р. - 1011,89 грн., від 20.10.2-14 р. - 122,94 грн. (а.с. 13 т.1); від 17.10.2014 р. - 604,87 грн., від 23.10.2014 р.- 73,44 грн., від 20.10.2014 р. 323,97 грн., чек без № - 46,99 грн., від 21.10.2014 р. - 276,34 грн., від 6.11.2014 р. - 88,29 грн. (а.с. 14 т.1); від 25.10.2014 р. - 92,74 грн., 20.11.2014 р. 181,74 грн., від 8.11.2014 р. - 346,36 грн., від 7.11.2014 р. - 68,57 грн.(а.с. 15 т.1); від 22.10.2014 р. - 1169,58 грн., від 22.11.2014 р. - 18.00 грн., від 21.10.2014 р. - 24,86 грн.(а.с. 16 т.1); від 22.10.2014 р. - 1637,19 грн. (а.с. 17 т.1); від 22.01.2015 р. - 39,37 грн., від 9.03.2015 р. - 28,16 грн.(а.с. 20 т.1); від 11.02.2015 р. - 14,34 грн., 20.02.2015 р. - 28,58 грн., від 1.02.2015 р. - 5,40 грн. (а.с. 21 т.1), що із врахуванням вартості рентгенової плівки в кількості 4 шт. на суму 80 грн. разом та вартості п'яти пакетів на суму 2,70 грн. які суд не приймає до уваги, складає - 6555,18 грн., що підлягають відшкодуванню позивачу як понесенні останньою витрати, пов'язанні із її лікуванням та підлягають стягненню на користь останньої із відповідача ПАТ Страхова компанія БРОКБІЗНЕС .

Як вбачається зі змісту позовних вимог, до витрат понесених позивачкою на лікування, останньою також була врахована сума витрат понесених позивачем за проходження лікування за кордоном в розмірі 22470 євро, що відповідно до внесених позивачкою змін до позовної заяви в редакції 12 грудня 2017 року із врахуванням курсу валют Національного Банку України, становить 715 358,30 грн. (а.с. 201-202 т.1)

Відповідно до пункту 24.1 статі 24 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів витрати пов'язані з лікуванням потерпілого в іноземній державі, відшкодовуються, якщо лікування було узгоджено з особою, яка має здійснити страхове відшкодування.

Постановою Кабінету міністрів України № 991 від 8 грудня 1995 року, яка втратила чинність на підставі Постанови № 1079 від 27 грудня 2017 року, однак яка були чинною на час виникнення спірних правовідносин, затверджено Положення про порядок направлення громадян на лікування за кордон , за змістом якого вбачалося, що питання, направлення громадян на лікування за кордон порушують обласні та центральні районні лікарні і рішення про доцільність такого лікування приймається Комісією з питань направлення на лікування за кордон на підставі висновку головного спеціаліста відповідного профілю МОЗ.

Пунктом 2 зазначеного вище Положення, передбачено, що обов'язковою умовою прийняття Комісією позитивного рішення повинне бути складене головним спеціалістом відповідного профілю МОЗ обґрунтування щодо неможливості ефективного лікування хворого в Україні та підтвердження медичним закладом зарубіжної країни можливості надання відповідної спеціалізованої допомоги.

Відповідно до пункту 5 Положення, для покриття витрат, пов'язаних з направленням громадянина на лікування за кордон, наряду з іншим, можуть також використовуватися кошти хворого чи його сім*ї, порядок відшкодування яких визначений пунктом 6 Положення про порядок направлення громадян на лікування за кордон .

Положення зазначеного вище нормативного акту не суперечать Порядку направлення громадян України для лікування за кордон затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1079 від 27 грудня 2017 року, чинним на час прийняття рішення судом, тоді як пунктом 10 останнього визначено, що витрати на оплату вартості лікування і діагностики, а також оплату банківських послуг громадянам, які самостійно виїхали для лікування до іноземних закладів охорони здоров'я, відшкодуванню не підлягають.

Як встановлено судом і не оспорюється сторонами по справі, рішення про проходження позивачем лікування в іноземній державі було прийнято нею самостійно, без погодження проходження такого лікування із страховою компанію в якій була застрахована цивільно-правова відповідальність винної особи, в даному випадку відповідача ОСОБА_2

За викладених вище обставин, суд приходить до висновку щодо недоведеності позивачем в судовому засіданні правомірності позовних вимог в частині відшкодування витрат, пов'язаних з лікуванням в іноземній державі, оскільки останньою не дотриманий визначений наведеними вище нормативними актами порядок проходження такого лікування та погодження останнього із відповідними органами охорони здоров'я та страховиком, а також не надано належних доказів на підтвердження зазначеної останньою обставини щодо неможливості ефективного лікування її хвороби в України.

Посилання представника позивача на наявну в матеріалах цивільної справи довідку першої міської лікарні міста Кременчука № 47/151 від 6 травня 2015 року за змістом якої ОСОБА_1 за станом здоров'я потребує постійного догляду та не є здатною до самообслуговування, на думку суду, не є в розумінні глави 5 ЦПК України в редакції 2017 року належним доказом на підтвердження обставини щодо необхідності лікування позивача в іноземній державі з підстав неможливості ефективного лікування її хвороби в України (а.с. 25 т.1)

Окрім того, враховуючи наявні в матеріалах справи медичні документи, що свідчать про поліпшення стану здоров'я позивача після виписки зі стаціонарного лікування в третій міській лікарні та факт відсутності звернення останньої до них протягом 2014-2016 років (а.с. 128 т.1), а також приймаючи до уваги, тривалий період часу що минув з часу дорожньо-транспортної пригоди та до часу звернення позивача на лікування до іноземної клініки у вигляді майже двох років, суд також ставить під сумнів необхідність проходження лікування позивача за кордоном та вважає зазначенні вище позовні вимоги необґрунтованими та недоведеними в судовому засіданні.

Стосовно позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Згідно положень ч.2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала.

У пунктах 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (зі змінами та доповненнями) роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

В судовому засіданні доведено, що винним у ДТП, в результаті якого ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження, є відповідач ОСОБА_2

Відповідно до статей 1177, 1195 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Позивач ставить питання про відшкодування моральної шкоди, яка завдана їй в результаті винних дій відповідача, від яких вона отримала тілесні ушкодження та перебувала на лікуванні, чим було порушено її нормальні життєві умови та з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних і психічних страждань вважає, що розумним та справедливим буде відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 тис. грн., що підлягає стягненню із страховика ПАТ Страхова компанія БРОКБІЗНЕС в розмірі 5000 грн. та 45 000 грн. відповідно з відповідача ОСОБА_2

Відповідно до ст. 454 ЦК України розмір відшкодування моральної шкоди може бути зменшений судом з урахуванням ступеня вини заподіювача і потерпілого та майнового стану відповідача (громадянина).

Беручи до уваги вищезазначені принципи, які повинні враховуватись при стягненні моральної шкоди, позицію та особу самого винного, який добровільно відшкодував витрати на проходження стаціонарного лікування потерпілої та не заперечує проти відшкодування моральної шкоди, його відношення до вчиненого, а також враховуючи, що позивачка отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості та перебувала на лікуванні, внаслідок чого дійсно була позбавлена нормального життєвого ритму та враховуючи характер, обсяг та глибину моральних страждань, які вона перенесла, тривалість лікування та її похилий вік, суд вважає, що цивільний позов про стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню.

Питання відшкодування страховими компаніями моральної шкоди урегульовано ст. 23 ЗУ Про ОСЦПВВНТЗ , згідно якої шкодою, заподіяною життю та здоровю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, повязана з лікуванням потерпілого; шкода, повязана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, повязана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя; шкода, повязана із смертю потерпілого.

Статтею 26-1 Закону України Про ОСЦПВВНТЗ визначено, що страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Крім того, чинним національним законодавством передбачено право на відшкодування страховиком моральної шкоди у випадках, коли така шкода пов'язана з фізичним болем та стражданнями, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя та внаслідокдушевних страждань, яких вона зазнала у зв'язку з протиправною поведінкоющодо неї самої, членів її сім'їчи близьких родичів (ст. 23 ч.1 п.1,2ЦК України).

Виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає, що розмір суми, достатньої для компенсації заподіяної моральної шкоди позивачу становить 20 000 грн., що об'єктивно відповідатиме характеру та обсягу перенесених позивачкою моральних страждань та підлягає стягненню в розмірі 5000 грн. з ПАТ Страхова компанія БРОКБІЗНЕС із врахуванням положень статті 26-І Закону та приймаючи до уваги, майновий стан другого з відповідача ОСОБА_2 і реальну можливість відшкодування завданої ним шкоди за рахунок наявного у нього майна - в розмірі 15 000 грн.

Керуючись статтями 5, 10, 13, 19, 76, 77, 81, 133, 141, 263, 264, 265, Розділом ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України (в редакції 2017 року), Законом України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, місце реєстрації: 39600, Полтавська область, місто Кременчук, вулиця Соборна, будинок 3 а, квартира 2) до ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, місце проживання: 39600, АДРЕСА_1), приватного акціонерного товариства Страхова компанія Брокбізнес в особі Кременчуцького управління (код ЄДРПОУ 40757469, місцезнаходження: 39600, Полтавська область, місто Кременчук, вулиця першотравнева, будинок 52-Б, офіс 304), про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою - задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства Страхова компанія Брокбізнес на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди в сумі 6 555 грн. 18 коп.

Стягнути з приватного акціонерного товариства Страхова компанія Брокбізнес на користь ОСОБА_1 в рахунок завданої моральної шкоди 5 000 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок завданої моральної шкоди 15 000 грн. 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного акціонерного товариства Страхова компанія Брокбізнес про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою - відмовити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства Страхова компанія Брокбізнес на користь держави судовий збір в розмірі 1 762 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Повний текст судового рішення виготовлено 04 травня 2018 року.

Суддя: Д.О. Зоріна