Рішення

від 14.05.2018 по справі 826/24631/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2018 року м. Київ № 826/24631/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Технології високих енергій" до 1) Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві, 2) Відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (03020, м.Київ, пр.Повітрофлотський, 41, кім. 159) про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов'язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом, в якому просить суд:

- визнати дії державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Солом'янського району реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві по внесенню запису про відсутність товариства за місцем знаходження - протиправними;

- визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість - ТОВ Технології високих енергій (код ЄДР 39074525) зі збереженням податкового кредиту на суму 1 620 052,00 грн.;

- зобов'язати ДПІ вчинити дії та поновити в реєстрі платників ПДВ про реєстрацію платника податку на додану вартість позивача з дати його анулювання;

- скасувати повністю податкове повідомлення-рішення № 0000182800 від 24.07.2015, яким було відмовлено в бюджетному відшкодуванні ПДВ у зменшення податкових зобов'язань наступних звітних (податкових) періодів за грудень 2014 в сумі 574 134 грн.

Позивач, зокрема, вважає протиправним рішення ДПІ про анулювання реєстрації товариства платником ПДВ, оскільки, як зазначається у позові, підтверджував своє місцезнаходження та відомості про товариство, наявні докази користування відповідним приміщенням. Однак, не зважаючи на це, ДПІ прийняло оскаржуване рішення у зв'язку з відсутністю позивача за місцезнаходженням.

Позивач не оскаржує дії ДПІ щодо направлення державному реєстратору відомостей відносно перевірки місцезнаходження товариства, однак вважає, що ця процедура була порушена у зв'язку з тим, що на думку позивача, податковий орган не дотримався процедури перевірки, яка передує направленню державному реєстратору відповідного звернення.

На думку позивача відповідачами порушена процедура чинного законодавства щодо анулювання реєстрації платником ПДВ. Позивач також зазначає, що реєстрацію платником ПДВ анульовано 08.06.2015, однак позивач не отримував листа з органу ДПІ, який би містив рішення про анулювання.

Окрім того, позивач зазначає, що 28.08.2015 проведено камеральну перевірку товариства та відмовлено у бюджетному відшкодуванні за червень 2015 в розмірі 1 620 052,00 грн. у зв'язку з порушенням вимог п.п. 184.7., 200.1-200.3 ПК України. Також, як на підставу своєї відмови ДПІ послалась на ті обставини, що позивач не визнав умовний продаж товарів та не збільшив суму податкових зобов'язань та не зменшив залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. На підставі акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007131501 від 06.10.2015, яким відмовлено в зменшенні від'ємного значення ПДВ в розмірі 1 620 052,00 грн. Позивач вважає, що оскільки рішення про анулювання реєстрації платником ПДВ винесене з порушенням вимог законодавства, доводи, викладені в акті перевірки нівелюють вимоги Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та ПК України. У той же час, оскарження вказаного ППР не заявлено позивачем у предметі позову.

Крім того, протягом 25.06.2015- 02.07.2015 ДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку та складено акт № 3270/26-58-15-02-12-39074525 від 08.07.2015 яким товариству відмовлено в бюджетному відшкодуванні ПДВ за грудень 2014 в розмірі 574 134 грн. у зв'язку з порушенням вимог п.п. 200.4, 200.5 ПК України. Як на підставу висновків, ДПІ послалось на те, що під час перевірки не надано документів, що пов'язані з предметом перевірки, що не дало змоги ознайомитись з документами, що підтверджують факт списання коштів з рахунку в оплату товарів (робіт, послуг), факт отримання податкових накладних, неможливо зробити висновки, щодо правомірності формування податкового кредиту та факту його оплати за листопад - грудень 2014. На підставі вказаного акту прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000182800 від 24.07.2015. Позивач наполягає, що його не було належним чином повідомлено про проведення перевірки, що не дало можливості надати документи під час перевірки. Позивач також зазначає, що в силу вимог ч. 3 розділу II Закону України від 28.12.2014 № 71-VIII, ДФС у 2015 та 2016 перевірки підприємств з обсягом доходу до 20 млн. грн. за попередній рік здійснюються з дозволу КМ України, за заявкою суб'єкта, згідно рішення суду або згідно з вимогами КПК України. Тобто, після червня 2015 року, виключення, яке передбачало право органів ДФС проводити перевірки відсутнє, а отже, як зазначає позивач, проведення таких перевірок повинно було бути припинене з 01.07.2015. Крім того, в контексті наведеного позивач додає, що всі податкові накладні контрагентів, видані позивачу, є дійсними та законними, відображені в реєстрах за листопад - грудень 2014, відповідають встановленим вимогам. Відтак, як зазначає позивач, підстави для відмови у бюджетному відшкодуванні, відсутні.

У запереченнях на позов ДПІ зазначає , що анулювання реєстрації платника ПДВ здійснюється на підставі відомостей отриманих від державного реєстратора. У даному випадку, у зв'язку з отриманням таких відомостей і було прийнято рішення № 14388/10/26-58-11-01-21 від 08.06.2015 про анулювання реєстрації, що є вимогами п/п. ж п. 184.1. ПК України.

Щодо висновків акту перевірки від 08.07.2015, ДПІ наполягає на їх обґрунтованості, оскільки документи, що підтверджують факт списання коштів в оплату товарів (робіт, послуг), отримання податкових накладних до перевірки не були надані, чим порушено п. 85.2., 198.6., 200.1., 200.4. ПК України. Крім того, як зазначає ДПІ, свідоцтво платника ПДВ товариства від 01.05.2014 - анульовано 08.06.2015 . Враховуючи наведене, в акті перевірки здійснено висновок щодо безпідставного визначення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню. Виходячи з положень п. 200.5. ПК України (щодо осіб, які не мають права на бюджетне відшкодування), ДПІ зазначає, що на момент визначення суми бюджетного відшкодування за грудень 2014 у розмірі 574 134 грн. (декларація за грудень 2014 від 20.01.2015 № 9078669542), яка (сума) виникла згідно додатку № 2 у листопаді 2014, товариство не мало права на отримання бюджетного відшкодування, оскільки було зареєстровано як платник податку менше 12 місяців . Окремо ДПІ додається копія акту від 09.06.2015 про неможливість проведення документальної перевірки, в якому міститься посилання на направлення на перевірку від 09.06.2015 за № 799/26-58-28-06 та наказ від 09.06.2015 № 727, які, як зазначено в акті, неможливо вручити посадовим особам товариства. Встановити місцезнаходження товариства неможливо, що не дає змоги ознайомитись з документами для проведення перевірки. Крім того, надано до відзиву копію акту від 09.06.2015 про не встановлення місцезнаходження товариства, в якому зазначено про здійснення виїзду за адресом товариства м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 5-А з метою вручення наказу та ознайомлення з направленням на перевірку та встановлено, що посадові особи за адресом не знаходяться. Зазначено, що ДПІ не повідомлено про зміну місцезнаходження товариства. Звертається також увага на направлення позивачу листа від 25.06.2015 № 16476/10/26-58-28-11 із повідомленням про проведення перевірки із запрошенням посадових осіб для ознайомлення з актом та для його підписання.

Державний реєстратор І. Петрушевська у поясненнях від 09.03.2016 повідомила, що 19.11.2015 матеріали реєстраційної справи направлені до Вінницького міського управління юстиції. Просила розглядати справу без її участі.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва Літвінової А.В. від 01.12.2015 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судовий розгляд.

На підставі розпорядження керівника апарату суду про повторний автоматичний розподіл судових справ від 10.10.2017 року №6166 та відповідно до пункту 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду справу повторно автоматично розподілено на суддю Окружного адміністративного суду м. Києва Кармазіна О.А.

Ухвалою судді Кармазіна О.А. від 14.11.2017 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду по суті на 19.12.2017. Копія ухвали отримана, зокрема, представником позивача 20.11.2017.

З 15.12.2017 набрала чинності нова редакція КАС України, у зв'язку з чим слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України (в редакції з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ухвали суду від 13.02.2018 здійснено заміну відповідача Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Солом'янського району реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві на його правонаступника - Відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (03020, м.Київ, пр. Повітрофлотський, 41, кім. 159).

Ухвалою суду від 13.02.2018 також витребувано від Виконавчого комітету Вінницької міської ради належним чином засвідчені копії матеріалів реєстраційної справи ТОВ Технології високих енергій , а саме: всі матеріали, що стосуються внесення запису № 10731440008025932 від 04.06.2015 про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

26.02.2018 до суду надійшли копії матеріалів реєстраційної справи позивача.

У судовому засіданні 26.04.2018 ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, враховуючи пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЛОГІЇ ВИСОКИХ ЕНЕРГІЙ" зареєстровано у статусі юридичної особи 30.01.2014, номер запису: 1 073 102 0000 025932. Код 39074525.

Адреса місцезнаходження згідно даних ЄДР на час звернення до суду та виникнення спірних відносин - 03186, м. Київ, Солом'янський район, вулиця Авіаконструктора Антонова, 5-а.

Адреса місцезнаходження на час розгляду справи - 21036, Вінницька обл., місто Вінниця, Хмельницьке шосе, будинок 13.

Як вбачається із надісланих Департаментом адміністративних послуг Вінницької міської ради засвідчених копій матеріалів реєстраційної справи товариства, з листом від 01.04.2015 за № 5484/9/26-58-11-01-20 від ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві до Реєстраційної служби ГТУЮ у м. Києві відносно позивача направлено повідомлення № 431 від 31.03.2015 за формою № 18-ОПП Про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням (03186, м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 5-А) для вжиття заходів згідно законодавства.

22.04.2015 державним реєстратором на адресу товариства (03186, м. Київ, за вих. № 1707/10.5-18 направлено Повідомлення про необхідність подання державному реєстратору реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу (дата повідомлення 21.04.2015) з пропозицією до 21.05.2015 підтвердити реєстраційні відомості про товариство. Запропоновано подати картку форми № 6 про підтвердження відомостей. Наведене підтверджується фіскальним чеком.

Вказане повідомлення отримано товариством 24.04.2015 , що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Таким чином, факт направлення і вручення позивачу повідомлення державного реєстратора про необхідність підтвердження відомостей підтверджується документально.

Водночас, з наданих Департаментом адміністративних послуг матеріалів з реєстраційної справи позивача вбачається, що за період з 21.04.2015 (дата формування запиту на адресу позивача) по 04.06.2015 (дата внесення запису про відсутність підтвердження про юридичну особу) до матеріалів реєстраційної справи не надходила картка ф. № 6 про підтвердження відомостей про юридичну особу (позивача).

04.06.2015 державним реєстратором сформовано Опис документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії Внесення інформації щодо відсутності підтвердження відомостей про юридичну особу (реєстраційний номер справи 1 073 025932 00; код 180140848047).

04.06.2015 державним реєстратором Петрушевською Іриною Валентинівною до ЄДР внесено інформацію щодо відсутності підтвердження відомостей про юридичну особу, вчинено запис № 10731440008025932.

08.06.2015 податковим органом отримана відомість від державного реєстратора стосовно внесення до ЄДР запису про відсутність підтвердження відомостей про товариство.

08.06.2015 ДПІ прийнято оскаржуване рішення № 14388/10/26-58-11-01-21 (№ 12/11). Із рішення вбачається, що товариство за останні 12 календарних місяців має обсяги оподатковуваних операцій 42 243 359 грн. У рішенні зазначено про факт наявності в ЄДР запису від 04.06.2015 про відсутність підтвердження відомостей про товариство.

З відомостей державного реєстратора, які надані ДПІ в електронному вигляді, вбачається, що дата формування вищезгаданого повідомлення про необхідність підтвердження відомостей про товариство - 21.04.2015.

Слід зазначити, що 17.04.2015 та 18.06.2015 до ЄДР вносились записи про підтвердження відомостей про юридичну особу, однак, як зазначалося та вбачається з наданих суду матеріалів, за період з 21.04.2015 (дата формування запиту на адресу позивача) по 04.06.2015 (дата внесення запису про відсутність підтвердження про юридичну особу) в матеріалах реєстраційної справи не залучено картки ф. № 6 про підтвердження відомостей про юридичну особу (позивача).

Вирішуючи у зв'язку з наведеним спір по суті, суд виходить з наступного.

За змістом підпункту "ж" пункту 184.1 статті 184 ПК реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі, якщо в ЄДР наявний запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням (місцем проживання) або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Правила внесення державним реєстратором змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в ЄДР, визначені приписами статті 19 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Закон № 755-IV (в редакції на час виникнення спірних відносин).

Так, відповідно до абзацу другого частини дванадцятої статті 19 Закону N 755-IV у разі надходження державному реєстратору від органу доходів і зборів повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати рекомендованим листом протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.

Згідно з частиною чотирнадцятою статті 19 цього Закону у разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

У даному випадку , як встановлено судом, анулювання реєстрації Товариства як платника ПДВ на підставі підпункту "ж" п. 184.1 ст. 184 ПК України було зумовлено наявністю відповідного запису в ЄДР. Підставою для внесення такого запису до ЄДР слугувала відсутність підтвердження про юридичну особу протягом місяця після отримання товариством повідомлення державного реєстратора про необхідність надання такого підтвердження.

З наведеного у сукупності вбачається відсутність підстав для висновку про протиправність вчинених 04.06.2015 державним реєстратором дій та записів, оскільки державним реєстратором дотримано усіх умов, які зумовлюють внесення такого запису.

У свою чергу, ДПІ приймала рішення про анулювання реєстрації платником ПДВ на підставі відомостей, отриманих від реєстратора та на виконання покладених на неї функцій, у зв'язку з чим у суду також відсутні підстави для висновку про порушення ДПІ податкового законодавства у зв'язку з прийняттям оскаржуваного рішення.

З матеріалів справи, при цьому, вбачається (т.1., а.с. 108), що оскаржуване рішення надсилалося на адресу позивача м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова 5-а - 10.06.2015.

При цьому, у складі позовних вимог позивач не визначає вимог про визнання протиправними дій ДПІ щодо направлення до державного реєстратор повідомлення про відсутність товариства за місцезнаходженням. У зв'язку з цим, суд керується вимогами ч. 2 ст. 9 КАС України, відповідно до яких суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою , поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог .

За таких обставин, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій державного реєстратора, визнання протиправним та скасування рішення ДПІ про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість - ТОВ Технології високих енергій (код ЄДР 39074525) зі збереженням податкового кредиту на суму 1 620 052,00 грн. вимоги щодо чого є похідними від оцінки правомірності дій державного реєстратора та рішення ДПІ щодо анулювання реєстрації платником ПДВ. Відповідно, як такі, що є похідними не підлягають задоволенню і вимоги щодо зобов'язання ДПІ вчинити дії та поновити в реєстрі платників ПДВ реєстрацію товариства платником ПДВ.

Однією із позовних вимог є також вимога про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000182800 від 24.07.2015, яким товариству було відмовлено в бюджетному відшкодуванні ПДВ у зменшення податкових зобов'язань наступних звітних (податкових) періодів за грудень 2014 в сумі 574 134 грн.

У даному випадку з акту перевірки від 08.07.2015 вбачається, що проводилась перевірка правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань наступних звітних (податкових) періодів за грудень 2014 року.

У зв'язку з цим, слід зазначити, що згідно з п. 8 розділу Перехідні положення Закону України від 28 грудня 2014 року N 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", на який посилається позивач в обґрунтування неправомірності проведення перевірки, встановлено, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня - червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.

З наведеного вбачається, що зазначені вище положення не обмежували ДПІ у праві на проведення вищезгаданої перевірки.

Крім того, пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" N 71-VIII від 28.12.2014 року, на який посилається позивач та яким внесено зміни до Податкового кодексу України, визначено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість , а з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених п. 27 підр. 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

З наведеного також вбачається, що ДПІ у даному випадку не була обмежено у проведенні перевірки, предметом якої було з'ясування правомірності визначення суми бюджетного відшкодування.

З акту перевірки, який є носієм податкової інформації, та матеріалів справи (т.1., а.с. 191) вбачається, що 11.06.2015 на адресу позивача направлялося повідомлення за № 151/26-58-28-11 та копію наказу № 1024 про проведення перевірки, які, як вбачається з матеріалів справи не були отримані позивачем.

З матеріалів справи вбачається (т.1., а.с. 116), що ДПІ складено акт про неможливість проведення перевірки декларації товариства з питань достовірності визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та нарахування бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2014. Зазначено, що вручити документи про проведення перевірки неможливо, встановити місцезнаходження товариства неможливо, що не дає змоги ознайомитись з документами на проведення перевірки. Крім того, в матеріалах справи (т.1., а.с. 117) наявний акт про не встановлення місцезнаходження товариства, складений за результатами виїзду за адресом товариства.

З акту перевірки вбачається, що позивач був зареєстрований платником ПДВ згідно свідоцтва від 01.05.2014.

З акту перевірки вбачається, що документи до перевірки не надавались. Фактичний вид діяльності встановити неможливо. Причину виникнення від'ємного значення встановити не можливо.

Згідно з поданою декларацією з ПДВ за грудень 2014 (вх. від 20.01.2015) від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, відображене у рядку 19 складає 187 069 грн. та сума бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань наступних звітних (податкових) періодів, відображена у р. 23.2., яку сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередній звітний період, а саме - листопад 2014, складає 574 134 грн.

У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що відповідно до п. 200.5. ПК України (в редакції на час виникнення спірних відносин) не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

У даному випадку, як вже зазначалося, товариство було зареєстровано платником ПДВ відповідно до свідоцтва від 01.05.2014, а відтак висновок ДПІ, про відсутність у позивача прав щодо заявленої до відшкодування суми, відповідає вимогам п. 200.5. ПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

У даному випадку судом не встановлено вчинення відповідачами протиправний дій, чи прийняття протиправних рішень у зв'язку з внесенням запису до ЄДР та прийняттям рішення про анулювання реєстрації товариства платником ПДВ, як і не встановлено порушення ДПІ вимог п. 200.5. ПК України, на підставі положень якого та наявних фактичних обставин прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000182800 від 24.07.2015.

Позивачем наведені висновки суду не спростовані та наведені позивачем доводи не доводять зворотного.

У зв'язку з цим суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями статтями ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, ст. ст. 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя О.А. Кармазін