Постанова

від 11.05.2018 по справі 479/543/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №479/543/17 11.05.2018

Провадження №22-ц/784/61/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 479/543/17 Категорія 23

Провадження № 22-ц/784/61/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2018 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Миколаївської області в складі :

головуючого - Темнікової В.І.,

суддів - Бондаренко Т.З., Крамаренко Т.В.,

із секретарем судового засідання - Андрієнко Л.Д.,

за участю позивачки - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 06 листопада 2017 року, постановлене під головуванням судді Репушевської О.В. в приміщенні суду о 09 год. 26 хв., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства ім. Щорса про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі, -

В С Т А Н О В И Л А:

В липні 2017 року позивачка звернулась до суду з даним позовом, в якому посилалась на те, що відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку їй на праві приватної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва належать земельні ділянки площею 2,9796 га та 0,8114 га, загальної площею 3,79 га, що розташовані на території Бурилівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області. Вищевказані земельні ділянки згідно договору оренди землі, укладеного 10.01.2008 року та зареєстрованого 03.07.2009 року у Кривоозерському районному відділі МРФ ДП Центр ДЗК за № 040901700366, вона передала в оренду строком на десять років ФГ ім. Щорса до 2019 року. При цьому відповідач витребував у неї оригінал Державного акту на право власності на земельну ділянку та на її звернення щодо повернення документу, відповів відмовою. Також, після реєстрації договору оренди земельної ділянки в Держреєстрі він не надав їй примірник договору. Коли вона звернулася до відділу Держгеокадастру за видачею копії договору оренди землі, виявилося, що строк дії договору зазначений на 49 років. Вважає, що відповідач ввів її в оману щодо строку оренди належних їй земельних ділянок, не надав її примірника договору, чим порушив її цивільні права. Також, позивачка зазначила, що відповідно до п. 9 та 11 договору оренди землі, додатку № 1 до оговору від 10.01.2008 року відповідач зобов'язався протягом строку дії договору за кожен рік користування земельною ділянкою сплачувати у грошовій формі: 746 грн.; у натуральній формі: пшениця - 700 кг., ячмінь - 600 кг., соняшник - 100 кг., цукор - 20 кг; у відробітковій формі: оранка та/або культивація присадибної ділянки безкоштовно на дизпаливі орендодавців в розмірі 0,50 га., допомога при похованні. Орендна плата вноситься з 31 липня по 31 грудня кожного року. Пунктом 10 договору передбачено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Відповідач користується земельною ділянкою з 2008 року і жодного разу не сплачував визначену договором орендну плату та ніяких послуг в рахунок орендної плати не надав. На неодноразові звернення до відповідача про здійснення повного розрахунку за договором оренди останній відповідав відмовою. Враховуючи встановлений загальний строк позовної давності тривалістю у три роки, позивачка вимагає сплатити їй належну орендну плати за 2014-2016 роки. Заборгованість по орендній платі за використання земельної ділянки складає 2 839,27 грн. Також, у відповідності з п. 14 договору оренди землі за несвоєчасне внесення орендної плати, відповідач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,1 % несплаченої суми за кожен день прострочення, що при сумі основного боргу 2 839,27 грн. станом на 30.06.2017 року складає 1583,45 грн. Крім цього, відповідач зобов'язаний сплатити 3 % річних від простроченої суми, що складає 212,81 грн. На підставі викладеного, позивачка просила суд розірвати договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 і ФГ ім. Щорса та зареєстрований 03.07.2009 року у Кривоозерському районному відділі МРФ ДП Центр ДЗК за № 040901700366. Стягнути з ФГ ім. Щорса заборгованість по виплаті орендної плати в грошовому розмірі 2839,27 грн., пеню за несвоєчасне внесення орендної плати в розмірі 1583,45 грн., 3 % річних від простроченої суми в розмірі 212,81 грн., а всього 4635,53 грн. В натуральному вигляді: пшениці - 2100 кг., ячменя - 1800 кг., соняшника - 300 кг., цукру - 60 кг. Зобов'язати відповідача передати їй земельні ділянки загальною площею 3,79 га, що розташовані на території Бурилівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області. Стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 06 листопада 2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з зазначеним рішенням, позивачка звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні позивачка підтримала доводи апеляційної скарги, надавши пояснення, аналогічні змісту апеляційної скарги, просили її задовольнити.

Інші учасники процесу до судового засідання не з'явилися, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Причини неявки представника відповідача ОСОБА_2 визнані судом неповажними, так як ним не надані докази участі у іншій справі у якості захисника у кримінальному провадженні у Первомайському міськрайонному суді Миколаївської області. Надане повідомлення представника відповідача ОСОБА_3 не підтверджує участь ОСОБА_2 у кримінальному провадженні у Первомайському міськрайонному суді Миколаївської області у якості захисника.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні ( ст.263 ЦПК України).

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин ( ст. 264 ЦПК України).

Рішення суду зазначеним вимогам закону в повній мірі не відповідає.

Так, судом під час розгляду справи було встановлено, що позивачці на праві власності належить земельна ділянка загальною площею 3,79га, яка розташована в межах території Бурилівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4823980700:02:000:0159.

10 січня 2008 року між сторонами укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки загальною площею 3,79га строком на 49 років, за яким відповідач зобов'язався сплачувати позивачці як орендодавцю орендну плату грошовій формі у розмірі 746,036 грн., у строки з 31 липня по 31 грудня кожного року. Зазначений договір зареєстровано у Кривоозерському районному відділі Миколаївської регіональної філії державного підприємства Центр державної реєстрації земельного кадастру 03 липня 2009 року за № 040901700366. Вказану земельну ділянку ОСОБА_1 передала в користування ФГ ім. Щорса, про що складено акт прийому-передачі земельної ділянки.

Умовами договору оренди землі від 10 січня 2018 р. (п.9) визначено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі : в грошовій - 746.36 грн. Додатком №1 до вищевказаного договору сторони узгодили, що орендна плата може сплачуватися орендарем: в грошовій формі з урахуванням прибуткового податку в сумі 746 грн., чи в натуральній формі у наступному розмірі: пшениця - 700 кг, ячмінь -600 кг, соняшник - 100 кг, цукор - 20 кг, оранка та/або культивація присадибної ділянки в розмірі 0.50 га. Зазначений додаток №1 підписаний 10 січня 2008 р. орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ФГ ім. Щорса в особі ОСОБА_4

Із довідки ФГ ім. Щорса №38 від 12 жовтня 2017 р. вбачається, що відповідачем на протязі 2014-2016 років ОСОБА_1 сплачено орендну плату в натуральній формі: - за 2014 рік в рахунок орендної плати передано - пшениці - 0,6 т., ячменю - 0,6 т., цукру - 17 кг.; - за 2015 рік - пшениці - 0,6 т., ячменю - 0,6 т., цукру - 17 кг.; - за 2016 рік - соняшнику- 0,85 т., цукру - 17 кг.

Крім того, відповідачем на підтвердження виконання договірних зобов'язань надано відомості на видачу орендної плати в натуральній формі у вигляді сільськогосподарської продукції. Оригінали відомостей №000000002 від 15 липня 2016 р., №000000001 від 15 липня 2017 р., №000000004 від 15 липня 2017 р., №000000003 від 15 липня 2017 р., №000000002 від 22 травня 2014 р., № 000000001 від 22 травня 2014 р., № 000000004 від 22 травня 2014 р., №000000004 від 12 червня 2015 р., №000000001 від 12 червня 2015 р., №000000002 від 12 червня 2015 р. були досліджені судом в судовому засіданні, заперечень щодо їх змісту від позивачки та її представника не надходило. Справжність підпису позивачки у вказаних відомостях про отримання сільськогосподарської продукції позивачкою не спростовано. Тому суд дійшов висновку, що орендарем орендна плата сплачувалась своєчасно в установленому розмірі.

Також, приймаючи рішення по справі, суд виходив з того, що позивачка як орендодавець за період дії договору оренди землі до відповідача як орендаря з вимогою про зміну розміру орендної плати, питань щодо її невиплати, чи виплати не в повному обсязі не зверталась, а з досліджених в ході судового розгляду доказів встановлено, що позивач отримувала орендну плату за 2014-2016 роки в натуральній формі, доказів систематичності невиконання користувачем землі обов'язку щодо сплати орендної плати позивачці не добуто. Тому суд дійшов висновку, що позивачкою не надано допустимих та належних доказів, які б підтвердили несплату відповідачем орендної плати, наявності заборгованості у відповідача перед позивачем, а отже у задоволенні позовних вимог слід відмовити за недоведеністю обставин, якими вони обґрунтовуються.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Як убачається з п. 9 укладеного між сторонами договору оренди від 10 січня 2008р., зареєстрованого 03.07.2009 року у Кривоозерському районному відділі МРФ ДП Центр ДЗК за № 040901700366, сторони дійшли згоди про те, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 746,36грн. В той же час в додатку №1 до договору оренди від 10 січня 2008р. зазначена форма орендної плати, як грошова у розмірі 746грн., так і натуральна (пшениця 700кг, ячмінь 600кг, соняшник100кг, цукор 20кг), а також відробіткова (оранка та/або культивація присадибної ділянки безкоштовно на дизпаливі орендодавців в розмірі 0,5га та допомога при похованні).

Відповідно до ч.2 ст. 21 Закону України Про оренду землі розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно ч.1 ст. 22 Закону України Про оренду землі орендна плата зазвичай справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Як пояснила в суді апеляційної інстанції позивачка, сторони домовилися про те, що орендна плата повинна сплачуватися або в грошовій формі, або в натуральній формі - зерном.

На підтвердження сплати орендної плати в натуральній формі відповідачем було надано довідку ФГ ім. Щорса №38 від 12 жовтня 2017 року та відомості: № 000000001 від 22.05.2014р. на видачу ячменя; № 000000002 від 22.05.2014р. на видачу пшениці; № 000000004 від 22.05.2014р. на видачу цукру; № 000000001 від 12.06.2015р. на видачу ячменя; № 000000002 від 12.06.2015р. на видачу пшениці; № 000000004 від 12.06.2015р. на видачу цукру; № 000000001 від 15.07.2016р. на видачу ячменя; № 000000002 від 15.07.2016р. на видачу пшениці; № 000000003 від 15.07.2016р. на видачу соняшника; № 000000004 від 15.07.2016р. на видачу цукру.

Однак, згідно висновку експерта Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 86 від17 квітня 2018 року, проведеного за ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 07 лютого 2018 року, підписи в графі Совенко Зінаїда Тимофіївна у відомості № 000000001 від 22.05.2014р. на видачу ячменя; № 000000002 від 22.05.2014р. на видачу пшениці; № 000000001 від 12.06.2015р. на видачу ячменя; № 000000002 від 12.06.2015р. на видачу пшениці; № 000000004 від 12.06.2015р. на видачу цукру; № 000000001 від 15.07.2016р. на видачу ячменя; № 000000002 від 15.07.2016р. на видачу пшениці; № 000000003 від 15.07.2016р. на видачу соняшника; № 000000004 від 15.07.2016р. на видачу цукру виконані не ОСОБА_1, а іншою особою. Відповісти на питання: Чи виконано підпис у графі Совенко Зінаїда Тимофіївна у відомості № 000000004 від 22.05.2014р. на видачу цукру? безпосередньо ОСОБА_1, чи іншою особою? не виявилось можливим.

Проаналізувавши зазначені обставини по справі у їх сукупності, а також враховуючи положення ч.2 ст.78 ЦПК України про те, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, колегія суддів вважає, що суд безпідставно взяв до уваги як належні докази сплати орендної плати в натуральній формі відомості: № 000000001 від 22.05.2014р. на видачу ячменя; № 000000002 від 22.05.2014р. на видачу пшениці; № 000000004 від 22.05.2014р. на видачу цукру; № 000000001 від 12.06.2015р. на видачу ячменя; № 000000002 від 12.06.2015р. на видачу пшениці; № 000000004 від 12.06.2015р. на видачу цукру; № 000000001 від 15.07.2016р. на видачу ячменя; № 000000002 від 15.07.2016р. на видачу пшениці; № 000000003 від 15.07.2016р. на видачу соняшника; № 000000004 від 15.07.2016р. на видачу цукру.

Інших належних та допустимих доказів нарахування та сплати позивачці орендної плати відповідачем суду надано не було.

Аналіз зазначених вище обставин по справі свідчить про те, що відповідачем не надано доказів сплати орендної плати позивачці ні в грошовій, ні в натуральній формі за період 2014-2016р.р., що в свою чергу свідчить про систематичну не сплату орендної плати.

Відповідно до положень ч.1 ст. 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст. ст. 24 і 25 Закону України Про оренду землі та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Положеннями ст. ст. 24 і 25 Закону України Про оренду землі передбачені права та обов'язки орендодавця та орендаря, зокрема, орендодавець зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату в розмірі та строки обумовлені договором.

Підставою для припинення права користування земельною ділянкою відповідно до п. д ч.1 ст. 141 ЗК України є систематична несплата орендної плати.

Отже, відповідно до вказаних норм матеріального права договір оренди землі може бути розірваний за умов систематичної несплати орендної плати.

З урахуванням викладених обставин, суд дійшов помилкового висновку, що позивачем не надано допустимих та належних доказів, які б підтвердили несплату відповідачем орендної плати, наявності заборгованості у відповідача перед позивачем, а отже про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог за недоведеністю обставин, якими вони обґрунтовуються, а тому рішення суду слід скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог про розірвання укладеного між сторонами договору оренди через систематичну несплату орендної плати.

Згідно ст. 34 Закону України Про оренду землі у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Пунктом 21 укладеного між сторонами договору оренди також передбачено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

З урахуванням викладеного підлягають задоволенню також позовні вимоги про зобов'язання відповідача передати позивачці земельні ділянки загальною площею 3,79га, що розташовані на території Бурилівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області.

Що стосується вимог про стягнення орендної плати, то вони підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до вимог ст. 22 Закону України Про оренду землі орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.

Під час розгляду справи колегією суддів встановлено, що сторони домовилися про те, що орендна плата повинна сплачуватися або в грошовій формі, або в натуральній формі. Тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачки орендної плати і в грошовій формі, і в натуральній формі одночасно є необґрунтованими.

Виходячи з аналізу змісту заявлених позовних вимог з урахуванням ч.1 ст. 22 Закону України Про оренду землі про те, що орендна плата в загальному порядку справляється у грошовій формі, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення орендної плати в натуральній формі задоволенню не підлягають. В той же час позовні вимоги про стягнення орендної плати в грошовій формі за період 2014-2016років підлягають частковому задоволенню.

При цьому колегія суддів враховує, як положення ст.21 Закону України Про оренду землі , так і п.10 договору оренди землі, яким передбачено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, а також положення п. 9 укладеного між сторонами договору оренди від 10 січня 2008р., про те, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 746,36грн. у строки з 31.07 по31.12 кожного року ( п.11 договору).

Враховуючи Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. № 62-97р., індекси споживчих цін за повідомленнями Державної служби статистики України, опубліковані в газеті Урядовий кур'єр за 2014р. (124,9) за 2015р. (143,3), за 2016р. (112,4), розмір орендної плати за 214р. становить 931,75грн.( 746:100х124,9=931,75); за 2015р. становить 1069,02грн. (746:100х143,3=1069,02), а за 2016 рік-838,50грн.(746:100х112,4=838,50). Таким чином, загальна сума заборгованості по виплаті орендної плати за 2014-2016р. з урахуванням індексів інфляції становить 2839,27грн.

Пунктом 14 договору оренди сторони передбачили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,1% несплаченої суми за кожен день прострочення.

Як убачається з тексту позовної заяви, позивачка просила стягнути на її користь пеню та 3% річних станом на 30.06.2017р.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Заборгованість по орендній платі за 2014р. становить 931,75грн. Період з 01.01.2015р. по 30.06.2017р. становить 912 днів. Таким чином, розмір пені з суми заборгованості за 2014р. становить 849,76грн. (931,75грн.:100х0,1х912днів=849,76грн.). Період з 01.01.2016р. по 30.06.2017р. становить 547 днів. Отже, розмір пені з суми заборгованості за 2015р. становить 584,75грн. (1069,02грн.:100х0,1х547днів=584,75грн.). Період з 01.01.2017р. по 30.06.2017р. становить 181 день. Отже, розмір пені з суми заборгованості за 2016 рік становить 151,77 грн. (838,50грн.:100х0,1х181день=151,77грн.). Таким чином загальна сума пені становить 1586 грн. 28 коп. (849,76грн. + 584,75грн. + 151,77грн. = 1586,28грн.).

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України). Згідно зі статтями 251, 253 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення; перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Оскільки матеріалами справи встановлено, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, визначеного в договорі оренди, не сплативши орендну плату, починаючи з 2014р. за кожен рік до 31 грудня кожного року, позовні вимоги про стягнення з нього на користь позивачки 3% річних від простроченої суми також підлягають задоволенню.

Визначаючи розмір суми, яку відповідач повинен сплатити позивачці як три проценти річних від простроченої суми, колегія суддів виходить з того, що розрахунок трьох процентів річних здійснюється за кожен день прострочення за формулою: сума боргу х 3 % / 365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення.

Таким чином 3% річних за 2014р. становлять 69 грн. 84 коп. (931,75грн.:100х3:365х912днів=69,84грн.); за 2015р. - 48 грн. 06 коп. (1069,02грн.:100х3:365х547днів=48,06грн.); за 2016р. - 12 грн. 47 коп. (838,50грн.:100х3:365х181 день=12,47грн.). Отже загальна сума 3% річних за період з 01.01.2015р. по 30.06.2017р. становить 130 грн. 37 коп. (69 грн. 84 коп. + 48 грн. 06 коп. +12 грн. 47 коп. = 130 грн. 37 коп.).

Проаналізувавши всі зазначені вище обставини по справі, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме про розірвання договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 і ФГ ім. Щорса та зареєстрованого 03.07.2009 року у Кривоозерському районному відділі МРФ ДП Центр ДЗК за № 040901700366; зобов'язання відповідача передати позивачці земельні ділянки загальною площею 3,79 га, що розташовані на території Бурилівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, а також про стягнення з ФГ ім. Щорса заборгованості по виплаті орендної плати в грошовому розмірі 2839,27 грн., пеню за несвоєчасне внесення орендної плати в розмірі 1586,28 грн., 3 % річних від простроченої суми в розмірі 130,37 грн., а всього 4555,92 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.

Згідно ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню понесені нею витрати на сплату судового збору за подання позову та апеляційної скарги у розмірі 1262грн.

Керуючись ст. ст. 367,368,376,381,382 ЦПК України, судова колегія,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 06 листопада 2017 року скасувати та ухвалити нове.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Розірвати договір оренди землі, укладений 10 січня 2008 року між ОСОБА_1 і Фермерським господарством ім. Щорса та зареєстрований 03 липня 2009 року у Кривоозерському районному відділі МРФ ДП Центр ДЗК за № 040901700366.

Зобов'язати Фермерське господарство ім. Щорса передати ОСОБА_1 земельні ділянки загальною площею 3,79 га, що розташовані на території Бурилівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області.

Стягнути з Фермерського господарства ім. Щорса на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті орендної плати в сумі 2839,27 грн., пеню за несвоєчасне внесення орендної плати в розмірі 1586,28 грн., 3 % річних від простроченої суми в розмірі 130,37 грн., а всього 4555,92 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Фермерського господарства ім. Щорса на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати у розмірі 1262 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання її повного тексту у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді

Повний текст постанови складено 14 травня 2018 року.