Постанова

від 08.05.2018 по справі 629/3502/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Постанова

іменем України

07 травня 2018 року

м.Харків

справа №629/3502/16-ц

провадження № 22ц/790/1766 /18

Апеляційний суд Харківської області в складі:

головуючого - Колтунової А.І.,

суддів Кругової С.С., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря: Семикрас О.В.,

учасники справи:

представника позивача - ОСОБА_1

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за уточненим позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання спадкового договору недійсним за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 10 січня 2018 року, ухвалене суддею - Мішуровською С.Т.

встановив:

08 вересня 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з уточненим позовом до ОСОБА_3, в якому просила визнати недійсним спадковий договір від 03 листопада 2010 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений ОСОБА_4, приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області; застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, зобов'язати приватного нотаріуса Лозівського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_4 зняти заборону на відчуження земельної ділянки площею 4,1337 гектарів, розташованої на території Яковлівської сільської ради, КСП ім. Ілліча Лозівського району Харківської області, кадастровий номер НОМЕР_1, накладену 03 листопада 2010 року приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_4, зареєстровану в реєстрі за № 3913.

В обґрунтування позову посилалась на те, що 03 листопада 2010 року був підписаний спадковий договір між нею та відповідачем по справі, згідно якого останній зобов'язався зокрема шанобливо ставитися до неї, толерантно відноситися до окремих недоліків її характеру, виконувати її розпорядження, забезпечувати доглядом, регулярним відвідуванням, забезпечення доглядом у вигляді надання побутових послуг (прання постільної білизни, одягу, необхідною допомогою по господарству) та виконувати інші обов'язки. Натомість, в разі смерті відчужувача, відповідач набуває право власності на земельну ділянку площею 4,1337 гектарів в межах згідно з планом, яка розташована на території Яковлівської сільської ради, КСП ім. Ілліча Лозівського району Харківської області, кадастровий номер НОМЕР_1, земельна ділянка № НОМЕР_2, цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

При підписанні даного договору ОСОБА_2 не отримувала ні копії, ні оригінального примірника такого договору, а оригінал державного акту про право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 забрав у неї після підписання спадкового договору. 27.10.2015 року вона отримала копію спадкового договору від нотаріуса та звернулася до відповідача з вимогою надавати їй допомогу по господарству, але відповідач відмовився від надання такої допомоги.

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання спадкового договору, але їй було відмовлено. Вона вважає, що спадковий договір був укладений для приховування договору купівлі-продажу земельної ділянки, тому вона змушена звертатися до суду.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 10 січня 2018 року уточнену позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним спадкового договору - задоволено.

Визнано недійсним спадковий договір від 03 листопада 2010 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_4

Знято заборону на відчуження земельної ділянки площею 4,1337 гектарів, розташованої на території Яковлівської сільської ради, КСП ім. Ілліча Лозівського району Харківської області, кадастровий номер НОМЕР_1, накладену 03 листопада 2010 року приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_4, зареєстровану в реєстрі за № 3913.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення міськрайонного суду, ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування скарги посилається на те, що ним виконувались умови спадкового договору, після набрання законної сили рішенням Лозівського міськрайонного суду від 07 квітня 2016 року, відповідач надав допомогу ОСОБА_2

Окрім цього, зазначає, що копія договору була вручена позивачу, про що зроблено відмітку в реєстрі вчинення нотаріальних дій. Також вказує, що судом першої інстанції не були досліджені всі докази у справі, та ним не надана належна оцінка.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

В суд апеляційної інстанції представник ОСОБА_3 не з'явився, про час та місце слухання справи належним чином повідомлений.

Представник ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги не заперечував.

Заслухав пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, відзивах на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції виходячи із положень ст..235 ЦК України, п.15 Перехідних положень Земельного кодексу України дійшов до висновку, що укладений спадковий договір є удаваним правочином, який укладений для приховування укладеного між сторонами договору купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення, тому є недійсним з моменту його укладення, тобто з 03.11.2010 року, та відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Виходячи з положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 4,1337 га у межах згідно з планом, яка розташована на території Яковлівської сільської ради Лозівського району Харківської області, КСП ім. Ілліча та видана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується копією Державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_3, виданим 22.02.2006 року Лозівською райдержадміністрацією Харківської області (а.с.7).

03 листопада 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено спадковий договір (а.с.8-9).

Відповідно до ст. 1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Відповідно до умов договору за згодою сторін на Набувача майна покладаються обов'язки майнового та немайнового характеру, а саме: шановливе ставлення до відчужувача, толерантне відношення до окремих недоліків його характеру, за життя відчужувача сплатити йому певну грошову суму одноразово в розмірі 20000 гривень і зберігати в його безоплатному довічному користуванні земельну ділянку, у разі смерті відчужувача набувач зобов'язаний організувати її поховання.

Згідно до ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст.235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Отже, позивач заявляючи вимогу про визнання правочину недійсним, має довести факт укладення правочину, що за його думкою є удаваним, спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових ,ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети між приховати інший правочин, настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в пункті 9 , пункті 25 постанов Пленуму Верховного суду України №9 від 06 листопада 2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними роз'яснено, що а удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинений з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст..235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цій правочин.

Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

При розгляді справи, як в суді першої так і апеляційної інстанції, позивачем та її представником не було надано належних та допустимих доказів, що пр. укладенні спадкового договору волевиявлення обох сторін було свідомо направлено на досягнення інших правових наслідків та спадковий договір приховував договір купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

Судом установлено, що ОСОБА_2 не оспорювала той факт, що нею з ОСОБА_3 був укладений спадковий договір.

З часу підписання спадкового договору земельна ділянка відповідно до умов договору залишилися у користуванні позивача, вона продовжувала здавати її в оренду та отримувати орендну плату (а.с.41-42, 146-149).

Відповідачем такою були виконані умови договору щодо надання позивачу одноразової матеріальної допомоги у сумі 20000 грн.

Той факт, що волевиявлення позивача було направлено на укладення саме спадкового договору, підтверджується рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 07 квітня 206 року, яке набрало законної сили, яким було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2. до ОСОБА_3 про розірвання спадкового договору (а.с.12-15).

В зазначеному судовому рішення вказано, що укладений спадковий договір є удаваним правочином, який укладений для приховування сторонами договору купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

Відповідно до ч.7 ст.82 ЦПК України правова оцінка, надана судом певному факту, при розгляді іншої справи, не є обов'язком для суду.

Отже, посилання суду першої інстанції а зазначене рішення суду, не може бути визнано підставою для визнання спадкового договору удаваним.

Інших доказів, які б свідчили про удаваність спадкового договору позивачем представлено не було.

Відповідно до п.15 Перехідних положень земельного Кодексу України (далі ЗК України) встановлено, що до набрання чинності законом про біг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2017 року, не допускається купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб.

Угоди (у тому числі довіреності) укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктом а та б цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав та відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсним з моменту їх укладення (посвідчення).

Отже, зібрані по справі докази не свідчать про те, що у ОСОБА_2 був намір на відчуження належної їй на праві власності земельної ділянки шляхом укладення з ОСОБА_3 договору купівлі-продажу.

Судом встановлено, що вона бажала продовжувати користуватися цією земельною ділянкою, отримувати орендну плату та допомогу відповідача.

За таким обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, що зазначений договір є удаваним.

На підставі п.п.2,4 ч.1 ст.376 ЦПК України колегія суддів скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Оскільки колегія суддів відмовляє у задоволенні позову, то підстави для стягнення на користь позивача з відповідача судового збору відсутні.

Також апеляційна скарга ОСОБА_3 не містить вимоги щодо стягнення з позивача на його користь судового збору, сплаченого за апеляційною скарго, то колегія суддів не вирішує це питання.

Керуючись ст. ст. 367,368, п.2 ч.1 ст.374, п.п.2, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 10 січня 2018 року - скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним спадкового договору відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 10 травня 2018 року.

Головуючий А.І.Колтунова

Судді С.С.Кругова

Н.П.Пилипчук