Рішення

від 04.05.2018 по справі 805/2222/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2018 р. Справа№805/2222/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Будівельно-монтажна фірма Азовстальбуд до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005254802 від 01.12.2017 року, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2018 року Публічне акціонерне товариство Будівельно-монтажна фірма Азовстальбуд (надалі за текстом - ПАТ Азовстальбуд , позивач), звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - ГУ ДФС у Донецькій області, відповідач) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005254802 від 01.12.2017 року (далі за текстом - Спірне ППР).

Позов обґрунтований тим, що на думку позивача податковим органом неправомірно застосовані штрафні санкції у розмірі 10% (у сумі 2 618,85 грн.) за несвоєчасно сплачені грошові зобов'язання із плати за землю (орендна плата з юридичних осіб) за лютий-червень 2015 року, виявлені під час проведення камеральної перевірки, оскільки уточнюючою податковою декларацією за 2015 рік позивачем були самостійно визначені податкові зобов'язання з плати за землю в сумі 287 926, 00 грн., уточнюючою податковою декларацією за 2015 рік зменшені на 52 520,81 грн., та погашені як податковий борг на загальну суму 111 361,33 грн., а тому відсутні факти несвоєчасної сплати вказаного податкового зобов'язання. Разом з тим позивач зазначив, що в силу Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції він звільнений від сплати грошового зобов'язання з орендної плати за землю та земельного податку з огляду на те, що провадить діяльність в місті, що знаходиться на території населених пунктів, на яких здійснювалась антитерористична операція. У зв'язку з наведеним позивач вважає Спірне ППР незаконним та необґрунтованим, а тому просить у судовому порядку визнати його недійсним та скасувати.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04.04.2018 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без проведення судового засідання та повідомлення сторін. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

23 квітня 2018 року представник відповідача на адресу суду надіслав відзив на позов, у якому зазначено про правомірність податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі висновків акту перевірки. Відзив обґрунтований тим, що під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем своєчасності сплати грошових зобов'язань з орендної плати за землю з юридичних осіб за лютий-червень 2015 року, оскільки ці зобов'язання погашені з затримкою до та більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, а отже відповідач мав правові підстави для застосування штрафних санкцій у розмірі 10% у сумі 2 618, 85 грн.

Щодо дії Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , відповідач зазначив, що до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджений Кабінетом Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085-р, не внесено Мангушський район (с. Білосарайська Коса), у межах якого знаходиться об'єкт оподаткування. Крім того, позивач із заявою про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань на підставі листа Донецької торгово-промислової палати щодо засвідчення форс-мажорних обставин, до ДПІ не звертався.

Таким чином, відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими з наведених вище підстав та такими, що задоволенню не підлягають.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04.04.2018 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без проведення судового засідання та повідомлення сторін. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04.05.2018 року відмовлено представнику відповідача у задоволенні клопотання про розгляд справи за участю представника відповідача.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство Будівельно-монтажна фірма Азовстальбуд (ідентифікаційний код юридичною особи 01237193, місцезнаходження - 87505, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Якова Гугеля, 3), зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 30.08.1994 року за номером 1 274 120 0000 003165, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 11, 72).

01 жовтня 2014 року між Мелекінською сільською радою (Орендодавець) та Публічним акціонерним товариством Будівельно-монтажна фірма Азовстальбуд (Орендар) укладено договір оренди землі загальною площею 3,3669 га. Предметом договору є строкове платне користування земельною ділянкою з земель рекреаційного призначення, а саме для обслуговування бази відпочинку Строитель-2 , яка знаходиться у с. Б. Коса, вул. Безуха, 51, кадастровий номер 1423984400:02:000:3532 згідно рішення Мелекінської сільської ради №6/29-1762 від 07.02.2014 року (а.с.53-56).

20 лютого 2015 року позивачем до податкового органу було подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік з додатком № 1, якою було визначено річну суму земельного податку, яка підлягає сплаті за даними платника в розмірі 6 239,24 грн., річну суму з орендної плати, яка підлягає сплаті за даними платника - (а.с.58-60).

24 квітня 2015 року позивачем до податкового органу було подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік з додатком №1, якою було визначено річну суму з орендної плати, яка підлягає сплаті за даними платника у розмірі 314 261,65 грн., у січні - , щомісячно до сплати за період з лютого по листопад - 26 188,47 грн., за грудень - 26 188,48 грн. (а.с.61-63).

13 травня 2015 року позивачем до податкового органу було подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік з додатком №1, якою було визначено річну суму з орендної плати, яка підлягає сплаті за даними платника у розмірі 287 926,72 грн., з січня по квітень - - , за травень - 104 700,64 грн., щомісячно до сплати за період з червня по листопад - 26 175,16 грн., за грудень - 26 175,12 грн. (а.с.64-66).

28 травня 2015 року позивачем до податкового органу було подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік з додатком №1, якою було визначено річну суму з орендної плати, яка підлягає сплаті за даними платника у розмірі 287 926,72 грн., у січні - - , за лютий - 25 322,55 грн., щомісячно до сплати за період з березня по листопад - 26 260,42 грн., за грудень - 26 260,39 грн. (а.с.67-69).

10 лютого 2016 року року позивачем до податкового органу було подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік, якою було визначено річну суму з орендної плати, яка підлягає сплаті за даними платника у розмірі 235 405,91 грн., у січні - - , за лютий - 25 322,55 грн., щомісячно до сплати за період з березня по жовтень - 26 260,42 грн., за листопад-грудень - - та зменшено орендну плату на 52 520,81 грн. (а.с.70-71).

Зазначені суми самостійно визначених платежів з орендної плати за землю за 2015 рік щомісячно відображались податковим органом в інтегрованій картці ПАТ Азовстальбуд за видом платежу орендна плата з юридичних осіб (а.с.42-51).

18 листопада 2017 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області проведено камеральну перевірку з питання своєчасності сплати узгодженого податкового (грошового) зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб ПАТ Азовстальбуд за 2015 рік. За результатами перевірки складено акт № 245/05-99-48-02/01237193 від 18.11.2017 року, яким встановлено порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб, визначеного п. 50.1 ст. 50 та п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України (а.с. 35-37).

01 грудня 2017 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області на підставі акту перевірки сформовано податкове повідомлення - рішення № 0005254802 за затримку на 1,1 календарних днів сплати грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб у сумі 26 188,47 грн., яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 2 618,85 грн. (а.с.6).

Наведені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Наведена норма кореспондуються з приписами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 ст. 16 54 Податкового кодексу України (далі за текстом - ПК України), за якими платник податків зобов'язаний, в тому числі, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим зобов'язанням є сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Платою за землю є обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України ).

У п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України платниками плати за землю є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно з положеннями п. 288.1 - 288.4 статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

За пунктом 288.7 статті 288 ПК України, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 Податкового кодексу України.

У відповідності до статті 285 Податкового кодексу України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

За приписами п. 287.1 - 287.4 Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році. Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться щороку до 1 травня. Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Отже, позивач зобов'язаний сплачувати визначені в поданих податкових деклараціях узгоджені податкові зобов'язання.

Разом з цим, відповідно до п. 50.1 статті 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Приписами п.102.1 статті 102 ПК України встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Отже, позивач має право подати уточнюючий розрахунок до податкової декларації в передбачений законодавством строк.

Відповідно до матеріалів справи, позивачем додержано визначений законодавством строк подання уточнень до декларації за 2015 рік ( уточнення подані 10.02.2016 року).

Як слідує з положень підпункту 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Разом з цим, у випадку не сплати узгодженої суми податкового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу (підпункт 126.1 ст. 126 ПК України).

Таким чином, підставою для притягнення платника податків до відповідальності є юридичний факт вчинення останнім податкового правопорушення у вигляді несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Однак, підставою для зменшення податкових зобов'язань у уточнюючих податкових деклараціях з плати за землю, позивачем визначено Закон № 1669-VII, який прийнятий Верховною Радою України 02 вересня 2014 року і набув чинності 15 жовтня 2014 року та визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до статті 6 Закону № 1669-VII, у редакції яка діяла до 08 червня 2016 року, встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Отже, платники земельного податку, які перебувають на обліку у фіскальних органах та знаходилися на територіях, визначених переліком населених пунктів, де проводилася АТО або було оголошено військовий чи надзвичайний стан, на цей період звільняються від своїх обов'язків, зокрема, від сплати орендної плати за землю з юридичних осіб з 14 квітня 2014 року.

Суд зазначає, що Податковий кодекс України та Закон № 1669-VII по різному регулюють питання щодо плати за землю на території, на якій проводилась антитерористична операція, припускають неоднозначне трактування наявності чи відсутності обов'язку позивача зі сплати орендної плати за землю та суперечать один одному.

Вирішуючи питання щодо вказаної колізії правових норм, суд виходить з того, що з двох нормативно - правових актів однакової юридичної сили (ПК України та Закон № 1669-VII), прийнятих одним і тим самим органом (Верховна рада України) застосуванню підлягають норми Закону № 1669-VII , як такого, що був прийнятий пізніше у часі.

30 жовтня 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з яким до зазначених населених пунктів належало Першотравневий район, с. Білосарайська Коса.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 та від 05 листопада 2014 року № 1079 Першотравневий район, с. Білосарайська Коса, також віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

З огляду на викладене, суд не приймає посилань відповідача на те, що Мангушський район, с. Білосарайська Коса не внесено до зазначеного вище переліку, оскільки позивач зареєстрований та у 2015-2016 роках здійснював свою господарську діяльність у населеному пункті, на території якого здійснювалась антитерористична операція, а отже на позивача на той час поширювалися приписи ст. 6 Закону № 1669-VII щодо звільнення від сплати орендної плати за землю з юридичних осіб.

Стосовно посилань відповідача на те, що позивач не звертався до ДПІ із заявою про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань на підставі листа Донецької торгово-промислової палати від 24.12.2015 року № 1694/12.12-03 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (а.с. 9-10), суд зазначає, що позивач звертався до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя із заявою № 07/33/1 від 19.06.2015 року, в якій зазначив, що підприємство зареєстроване та здійснює свою діяльність на території проведення антитерористичної операції, тому позивач звільняється від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та також, на період проведення антитерористичної операції його орендна плата за користування державним та комунальним майном скасовується (а.с. 7-8).

Разом з тим, суд зазначає, що звільнення від сплати за користування земельною ділянкою, що розташована на території проведення АТО, було прямо встановлено нормою статті 6 Закону № 1669-VII (яка діяла на час спірних правовідносин), а саме звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Отже, спірне податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідає обставинам справи, а отже підлягає скасуванню.

На думку суду, у спірних правовідносинах відповідач діяв з порушенням меж повноважень, визначених Законами України, а також необґрунтовано, чим порушив вимоги ст. 18 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову, відповідач суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб захисту права, визначений позивачем.

Зважаючи на те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 1 762,00 грн., наведена сума відповідно до положень ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає стягненню з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства Будівельно-монтажна фірма Азовстальбуд до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005254802 від 01.12.2017 року - задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області №0005254802 від 01.12.2017 року про нарахування Публічному акціонерному товариству Будівельно-монтажна фірма Азовстальбуд штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2 618,85 грн.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС у Донецькій області (ЄДРПОУ 39406028; місцезнаходження: 87526, Донецька область, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114) на користь Публічного акціонерного товариства Будівельно-монтажна фірма Азовстальбуд (ЄДРПОУ 01237193, місцезнаходження - 87505, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Якова Гугеля, 3) понесені судові витрати з судового збору у розмірі 1 762,00 грн.

Повне судове рішення складене 04 травня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Чучко В.М.