Рішення

від 11.05.2018 по справі 815/598/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/598/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Бойко О.Я.,

за участі:

секретаря судового засідання Белінського Г.В.,

представника позивача Єзерова А.А. за довіреністю ,

представника відповідачів Коперсяка М.С. за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Благодійного фонду "НА БЛАГО ОДЕСИ" (65014, м. Одеса, вул. Успенська, 39/1 оф.16) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська,5) про визнання протиправним та скасування рішення від 07.11.2016 р. та податкових повідомлень-рішень №0029871401 від 08.09.2017 р., № 0057211307 від 11.09.2017 р., №0057241307 від 11.09.2017 р. № 0057221307 від 11.09.2017 р., № 0029881401 від 08.09.2017 р.,-

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Благодійний фонд "НА БЛАГО ОДЕСИ", звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відповідача, Головного управління ДФС в Одеській області, в якому позивач з урахуванням уточненої позовної заяви просив:

-визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0029871401 від 08.09.2017 року, №0057211307 від 11.09.2017 року, №0057241307 від 11.09.2017 р., №0057221307 від 11.09.2017 року, №0029881401 від 08.09.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

Протягом періоду з 12.10.2016 р. по 21.10.2016 р. Головне управління ДФС в Одеській області провело документальну позапланову перевірку позивача з питань дотримання податкового, валютного (бюджетного) та іншого законодавства і правильності визначення об'єкту оподаткування, повноти нарахування та сплати податків за період з 01.01.2015 р. по 31.08.2016 р. за результатами якої складений акт від 28.10.2016 р. № 326/15-32-14-01/39230916.

В акті перевірки податковий орган встановив наступні порушення:

1. Використання доходу не на цілі, передбачені його статутними документами (купівля проїзних документів на ім'я третіх осіб) у розмірі 163 517 грн., що призвело до нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 29 433 грн. за 2015 рік;

2. у ф.№1-ДФ не вказано доходи, виплачені на користь фізичних осіб. Податкова звітність форми 1-ДФ за 1,3,4 квартали 2015 року не надані до ДПІ за 1,2,3 квартали 2016 року подана не у повному обсязі;

3. Не утримано та не перераховано податок на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2015р. по 31.08.2016р. на загальну суму 780658, 49 грн.

4. Занижене зобов'язання з військового збору у загальній сумі 7081,34 грн. за 2015, 2016 р. р.

Позивач не оскаржував висновки акту 2016, нараховані зобов'язання на підставі акту перевірки виконані, штрафні санкції сплачені до бюджету повністю у добровільному порядку у листопаді 2016 р.

Також у період з 11.08.2017 р. по 17.08.2017 р. Головне управління ДФС в Одеській області провело документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р., за результатами якої було складено акт від 23.08.2017 р. № 1116/15-32-14-01/39230916, та встановлені порушення позивачем податкового законодавства.

На підставі акту перевірки № 1116/15-32-14-01/39230916 відповідач виніс податкові повідомлення рішення №0029871401 від 08.09.2017 р., № 0057211307 від 11.09.2017 р., №0057241307 від 11.09.2017 р. № 0057221307 від 11.09.2017 р., № 0029881401 від 08.09.2017 р..

Позивач,з урахуванням закриття судом провадження у справі в частині позовних вимог, вважає зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що належать до скасування з таких підстав:

1.На момент перевірки позивач підпадав під дію мораторію на проведення перевірок, запровадженого п.3 розд. ІІ "Прикінцеві положення" Закону України від 28.12.2014 р. №71-VІІІ "Про внесення змін до ПК України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи".

2.Предмети та періоди проведених перевірок у 2016 та у 2017 роках частково збігаються. Відповідно до положень чинного на момент виникнення спірних правовідносин ПКУ у відповідача не було правових підстав для здійснення повторної перевірки одних тих самих періодів.

3.Позивач не був у належний спосіб повідомлений про проведення перевірки. Акт перевірки, яка відбулася у 2017 році, та видані на його підставі податкові повідомлення-рішення він отримав на підставі адвокатського запиту.

4.Після складання акту за результатами перевірки, що відбулася у 2016 році, відповідач нарахував зобов'язання з податку на прибуток, штрафні санкції і пеню. Позивач добровільно сплатив вказані нарахування. В акті за результатами, здійсненої перевірки у 2017 році, відповідач встановив заниження податку на прибуток за 2016 рік. Таким чином, по суті відповідач застосував до позивача повторно один і той самій вид юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення, що прямо заборонено статтею 61 КАС України.

5.Відповідач в податковому повідомленні -рішенні вказав іншу суму військового збору в порівнянні з сумою військового збору встановленою в акті перевірки.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі, з підстав викладених у його позовній заяві.

14.02.2018 р. судсвоєю ухвалою повернув без розглядузаяву Благодійного фонду "НА БЛАГО ОДЕСИ" про забезпечення позову.

19.02.2018 р. суд ухвалою прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами загального позовного провадження. Також відстрочив позивачу сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалою від 04.04.2018 рокусуд залишив без розгляду позов Благодійного фонду "НА БЛАГО ОДЕСИ" до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, Головного управління ДФС в Одеській області в частині визнання протиправним та скасування рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 07.11.2016 року № 416/12-1 про виключення позивача із реєстру неприбуткових організацій.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 25.04.2018 р., суд закрив підготовче провадження по справі та призначив розгляд справи по суті в даному судовому засіданні.

21.03.2018 р. від представника відповідача ГУ ДФС в Одеській області через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, в якій він просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі (а.с.133-138).

В обґрунтування відзиву на позовну заяву представник відповідача зазначив:

1.Перевірка проводилась у період з 11.08.2017 р. по 17.08.2017 р. після належного сповіщення позивача про дату та початок її проведення. Тому посилання позивача на неналежний спосіб сповіщення є безпідставними.

2.Документальна позапланова перевірка проводилася на законних підставах згідно з пп.78.1.2 п.78.1 ст.78. Зокрема, позивач не надав у встановлений законом строк до податкового органу податкову декларацію.

3.Періоди, за які до позивача застосовані фінансові санкції, не збігаються. Так, в акті перевірки, яка проводилася у 2016 році, нарахування податку на прибуток підприємств було здійснено за 2015 рік. Натомість у висновках акту перевірки від 23.08.2017р. податковий орган встановив заниження податку на прибуток за 2016 рік. Тому посилання позивача на недотримання ним приписів статті 61 Конституції України є безпідставними.

4.Щодо обмежень проведення перевірки внаслідок встановлення мораторію , перевірка проводилася у період з 11.08.2017 р. по 17.08.2017 р. тобто не у 2015 та 2016 роках, як про це зазначено у п.3 розд. ІІ "Прикінцеві положення" Закону України від 28.12.2014 р. №71-VІІІ "Про внесення змін до ПК України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи".Адже законодавець відповідно до даного Закону заборонив проводити перевірки саме в 2015 р. та 2016 р., а не в 2017 році.

Представник відповідачів в судовому засіданні заперечував проти позову з підстав викладених у відзиві.

Заслухавши вступне слово учасників справи, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх позовних вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд дійшов висновку, що адміністративний позов з урахуванням уточнених позовних вимог належить до задоволення. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Благодійний фонд "НА БЛАГО ОДЕСИ", утворений та діє на підставі Статуту. Основною метою діяльності позивача відповідно до Статуту є здійснення благодійної діяльності (а.с.65-72).

05.06.2014 р. позивачу присвоєно ознаки неприбутковості, код ознаки неприбутковості за результатами інвентаризації - 0005.

Відповідач, ГУ ДФС в Одеській області, з 12.10.2016 р. по 21.10.2016 р. провів документальну позапланову перевірку позивача з питань дотримання податкового, валютного (бюджетного) та іншого законодавства і правильності визначення об'єкту оподаткування, повноти нарахування та сплати податків за період з 01.01.2015 р. по 31.08.2016 р. , за результатами якої склав акт від 28.10.2016 р. № 326/15-32-14-01/39230916 (а.с.18-29).

В акті перевірки відповідач вказав на вчинення позивачем наступних порушень податкового законодавства:

1. Використання доходу не на цілі, передбачені його статутними документами (купівля проїзних документів на ім'я третіх осіб) у розмірі 163 517 грн., що призвело до нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 29 433 грн. за 2015 рік;

2. у ф.№1-ДФ не вказано доходи, виплачені на користь фізичних осіб. Податкова звітність форми 1-ДФ за 1,3,4 квартали 2015 року не надані до ДПІ за 1,2,3 квартали 2016 року подана не у повному обсязі;

3. Не утримано та не перераховано податок на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2015р. по 31.08.2016р. на загальну суму 780658, 49 грн.

4. Занижене зобов'язання з військового збору у загальній сумі 7081,34 грн. за 2015, 2016 р.р.

Позивач не оскаржував висновки акту 2016, нараховані зобов'язання виконані, штрафні санкції сплачені до бюджету повністю у добровільному порядку у листопаді 2016 р.

07.11.2016 р. позивач був виключений з реєстру неприбуткових установ та організацій за результатами перевірки.

Відповідач з 11.08.2017 р. по 17.08.2017 р. провів документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р.

За результатами перевірки відповідач склав акт від 23.08.2017 р. №1116/15-32-14-01/39230916 (а.с.40-51).

В акті №1116/15-32-14-01/39230916 зафіксовані наступні порушення з боку позивача:

1.п.44.1, 44.2 ст.44, п.46.1, 46.2, ст..46, п.49.1, 49.2 ст.49, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПК України, п.2 ст.3, ст..4, ст.9 Закону України №996-XІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", розділу І "Загальні положення", Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, п.5, п.7,8,15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", п. 5,6. 9, 17, 18 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку "Витрати", Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 2753462 грн., у тому числі за 2016 р. на суму 2753462 грн. та не подано до ДПІ декларацію з податку на прибуток за 2016 р.;

2.п.51.1 ст.51, пп. "б" 176.2 ст.176 ПК України та Наказу Міністерства фінансів України від 13.01.2015 р. №4 "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку (форма №1 ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку", в результаті чого податкова звітність форми 1-ДФ за 3,4 квартал 2016 року подана не у повному обсязі;

3. пп.14.1.47, пп.14.1.54 п.14.1 ст.14, пп.162.1.1, пп.162.1.2, пп.162.1.3, п.162.1 ст.162, пп.163.1.1, пп. 163.1.2, п.163.1, пп.163.2.1, пп.163.2.2, п.163.2 ст.163, пп.164.1.1, пп.164.1.2 п.164.1, пп.164.2.17 п.164.2 п.164.5 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.1, пп.168.1.2, п.168.1, п.168.3, пп.168.4.1, пп.168.4.2, пп.168.4.3, 168.4.4, пп.168.4.7 п.168.4 ст.168, пп.170.10.1 п.170.10 ст.170, п.171.2 ст.171 ПК України, в результаті чого не утримано та не перераховано податок на доходи фізичних осіб за період з 01.09.2016 пор 31.12.2016 р. на загальну суму 4247,78 грн.;

4. п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Інші перехідні положення", пп.14.1.54 пп.14.1.180, п.14.1 ст.14, п.127.1 ст.127, пп.162.1.3 п..162.1 ст.162, п.163.1 ст.163, пп.168.1.1 пп.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.171.2 ст.171, п.176.2 ст.176 ПК України, не утримано та не перераховано військовий збір за період, що перевірявся в сумі 353,98 грн.

На підставі акту перевірки №1116/15-32-14-01/39230916 від 23.08.2017 р. відповідач виніс наступні податкові повідомлення рішення:

-№0029871401 від 08.09.2017 р. за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 4 130 193,00 грн. (а.с.11);

-№0057211307 від 11.09.2017 р. за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у розмірі 7433,62 грн. (а.с.12);

-№0057241307 від 11.09.2017 р., яким визначено суму грошового зобов'язання з військового збору у розмірі 619,47 грн. (а.с.13);

-№0057221307 від 11.09.2017 р. за платежем податок на доходи фізичних осіб у розмірі 510,00 грн. (а.с.14);

-№0029881401 від 08.09.2017 р. за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 170,00 грн. (а.с.15).

Вирішуючи питання щодо правомірності вимог позивача, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 62 Податкового кодексу України ( далі - ПК України) передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 20.1.4. пункту 20.1. статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

По-перше, щодо тверджень позивача про протиправність проведення повторної перевірки через недотримання відповідачем обмежень у підставах проведення, суд не погоджується з позицією відповідача, що в нього були на те правові підстави з наступних мотивів.

Так, суд встановив, що 12.10.2016р.-21.10.2016р. відповідач провів документальну планову перевірку позивача з питань дотримання податкового, валютного (бюджетного) та іншого законодавства і правильності визначення об'єкта оподаткування, повноти нарахування та сплати податків за період з 01.01.2015 року по 31.08.2016 рік.

Відповідно до висновків податкового органу в акті перевірки від 28.10.2016 р. № 326/15-32-14-01/39230916 були встановлені наступні порушення:

1. Використання доходу не на цілі, передбачені його статутними документами (купівля проїзних документів на ім'я третіх осіб) у розмірі 163 517 грн., що призвело до нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 29 433 грн. за 2015 рік;

2. у ф.№1-ДФ не вказано доходи, виплачені на користь фізичних осіб. Податкова звітність форми 1-ДФ за 1,3,4 квартали 2015 року не надані до ДПІ за 1,2,3 квартали 2016 року подана не у повному обсязі;

3. Не утримано та не перераховано податок на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2015р. по 31.08.2016р. на загальну суму 780658, 49 грн.

4. Занижене зобов'язання з військового збору у загальній сумі 7081,34 грн. за 2015, 2016 р.р.

Отже, з аналізу висновків вказаного вище акту, суд констатує, що відповідач встановив порушення податкового законодавства як за 2015 рік, так і за 2016 рік.

11.08.2017р. по 17.08.2017 рік відповідач провів документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з аналогічних питань за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р.

За результатами перевірки відповідач склав акт від 23.08.2017 р. №1116/15-32-14-01/39230916 (далі акт 2017) (а.с.40-51).

В акті №1116/15-32-14-01/39230916 зафіксовані наступні порушення з боку позивача:

1.п.44.1, 44.2 ст.44, п.46.1, 46.2, ст..46, п.49.1, 49.2 ст.49, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПК України, п.2 ст.3, ст..4, ст.9 Закону України №996-XІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", розділу І "Загальні положення", Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, п.5, п.7,8,15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", п. 5,6. 9, 17, 18 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку "Витрати", Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 2753462 грн., у тому числі за 2016 р. на суму 2753462 грн. та не подано до ДПІ декларацію з податку на прибуток за 2016 р.;

2.п.51.1 ст.51, пп. "б" 176.2 ст.176 ПК України та Наказу Міністерства фінансів України від 13.01.2015 р. №4 "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку (форма №1 ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку", в результаті чого податкова звітність форми 1-ДФ за 3,4 квартал 2016 року подана не у повному обсязі;

3. пп.14.1.47, пп.14.1.54 п.14.1 ст.14, пп.162.1.1, пп.162.1.2, пп.162.1.3, п.162.1 ст.162, пп.163.1.1, пп. 163.1.2, п.163.1, пп.163.2.1, пп.163.2.2, п.163.2 ст.163, пп.164.1.1, пп.164.1.2 п.164.1, пп.164.2.17 п.164.2 п.164.5 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.1, пп.168.1.2, п.168.1, п.168.3, пп.168.4.1, пп.168.4.2, пп.168.4.3, 168.4.4, пп.168.4.7 п.168.4 ст.168, пп.170.10.1 п.170.10 ст.170, п.171.2 ст.171 ПК України, в результаті чого не утримано та не перераховано податок на доходи фізичних осіб за період з 01.09.2016 по 31.12.2016 р. на загальну суму 4247,78 грн.;

4. п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Інші перехідні положення", пп.14.1.54 пп.14.1.180, п.14.1 ст.14, п.127.1 ст.127, пп.162.1.3 п..162.1 ст.162, п.163.1 ст.163, пп.168.1.1 пп.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.171.2 ст.171, п.176.2 ст.176 ПК України, не утримано та не перераховано військовий збір за період, що перевірявся в сумі 353,98 грн.

Відповідно до вказаних вище висновків в акті відповідач встановив вчинення позивачем порушень податкового законодавства за 2016 рік.

Таким чином, з аналізу предмету та висновків двох актів перевірки, що мали місце у 2016 та 2017 рр., суд встановив, що фактично відбулася повторна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства повноти нарахування та сплати податків за період з 01.01. по 31.08.2016 рік.

Щодо правомірності проведення повторної документальної позапланової перевірки суд звертається до норм ПКУ.

У п.78.1 ПКУ, який регулює проведення позапланових перевірок, наведений вичерпний перелік обставин, на підставі яких орган ДФС має право призначати документальні позапланові перевірки платників податків.

Стосовно підстав для проведення перевірок саме раніше перевірених періодів, то з сукупного аналізу п. 78.1 ПКУ такі підстави встановлені в пп.78.1.3, 78.1.5, 78.1.12 ПКУ.

Зокрема, за раніше перевірені періоди може бути проведена позапланова перевірка, у разі:

- якщо платник податків подав уточнюючий розрахунок із конкретного податку за раніше перевірений період пп.78.1.3 ПКУ);

-платник податків подав контролюючому органу заперечення до акту перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Так, перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження ( пп.78.1.5ПКУ);

-орган ДФС вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб органу ДФС нижчого рівня перевірив документи обов'язкової звітності платника податків або матеріали документальної перевірки і виявив невідповідність висновків акту перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування питань, що були предметом перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладений на контролюючі органи.

Наказ про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймає контролюючий орган вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочате службове розслідування або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (пп.78.1.12 ПКУ).

Також суд звертає увагу на абз. другий пп. 78.2 ПКУ відповідно до якого: "Контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8 пункту 78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків".

Впродовж судового розгляду справи відповідач не довів, що існувала одна або декілька із вказаних вище підстав для перевірки питань, що були вже предметом попередньої документальної перевірки.

Інших підстав для проведення перевірки питань, що перевірялися за той самий період, ПКУ не передбачає.

Стосовно посилань відповідача на пп.78.1.2 ПКУ відповідно до якого неподання платником податків в установлений законом строк податкової декларації, розрахунків, звіту про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом, є підставою для проведення перевірки, суд зазначає, що даний підпункт є підставою для проведення позапланової перевірки, однак не є підставою для повторної перевірки одних і тих самих питань за той самий період, що вже перевірявся.

Також суд звертає увагу на висновок ВАС України в ухвалі від 18.12.2012 року у справі №К/9991/29978/12 . Відповідно до якого повторна документальна позапланова перевірка платника податків щодо формування податкового кредиту з ПДВ була визнана протиправною, оскільки у випадку, що оскаржувався, серед підстав документальної невиїзної перевірки підприємства за період, що перевірявся, посилання на службове розслідування або кримінальну справу було відсутнє та був відсутній наказ ДПА України. Крім того, оскільки у законах України не передбачено обов'язку податкових органів проводити повторні перевірки за той самий період, то визначення податкових зобов'язань за результатами такої перевірки є неправомірним.

По-друге, щодо правомірності проведення перевірки у 2017 році з огляду на обмеження встановлені Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 75 ПКУ контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові, позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пп.76.1.2 ст.76 ПКУ документальна невиїзна перевірка - це перевірка , яка проводиться в приміщенні податкового контролюючого органу.

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПКУ контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податку (крім Національного банку України).

Водночас суд звертає увагу на пункт 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014р. №71-VIII (надалі - Закон №71-VIII) відповідно до якого визначено: " Установити, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік Державною фіскальною службою України та її територіальними органами, Державною фінансовою інспекцією та її територіальними органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

З огляду на дану правову норму можна зробити висновок, що обмеження стосовно проведення перевірок не поширюються на перевірки:

1. в частині їх проведення виключно з дозволу КМУ;

2. за заявкою суб'єкта господарювання;

3. Згідно з рішенням суду;

4. Згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України;

5. Обмеженні здійснення перевірок стосується лише підприємств з обсягом доходу до 20 мільйонів грн. за попередній рік.

Згідно з розшифровкою доходів (додаток № 2.1 до Акту перевірки від 28.10.2016 р. № 326/15-32-14-01/39230916 (а.с.30)) за 2015 рік сума надходжень до позивача за 2015 рік становить менше 20 мільйонів.

Відповідач, заперечуючи проти позову, не зробив жодних посилань на існування хоча б однієї з виключних підстав, викладених у пункті 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону №71-VIII, що не підпадають під обмеження здійснення перевірок органами Державної фіскальної служби України.

При цьому суд не бере до уваги твердження відповідача, що вказана правова норма стосується тільки тих перевірок, що мали місце у 2015- 2016 рр., оскільки Законом України № 1728-VIII від 03.11.2016р. в абзац перший пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону №71-VIII були внесені зміни і продовжено його дію до 31.12.2017р.

По-третє, щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 11.09.2017р №0057241307 в якому безпідставно визначено суму грошового зобов'язання з військового збору у розмірі 619000,47 грн. суд зазначає наступне. У своєму відзиві на позов, а також у судовому засіданні представник відповідача, визнав, що вказана у податковому повідомленні - рішенні сума військового збору не відповідає сумі військового збору (619, 47 грн.), визначеній в акті перевірки, та є помилкою в написанні числівника. Однак суд не погоджується з позицією представника позивача, що зазначена помилка є несуттєвою, оскільки сплата сум грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні тягне за собою, як наслідок, визнання такої суми податковим боргом та виникнення права у податкового органу на податкову заставу на майно платника податків. Тому суд робить висновок про визнання протиправним та скасування, зазначеного вище, податкового повідомлення-рішення.

По-четверте, стосовно посилань позивача щодо притягнення його до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення суд зазначає наступне.

Згідно з висновками в акті перевірки від28.10.2016р. відповідач зазначив, що причиною нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток стало встановлення податковим органом факту використання доходу позивачем (неприбутковою організацією) не на цілі, передбачені установчими документами. Саме даний факт, який податковий орган кваліфікував як порушення ст.133 ПКУ, став підставою для нарахування податкового зобов'язання податку на прибуток. Зокрема, відповідно до пп.133.4.4 ПКУ використання неприбутковою організацією доходів (прибутків) для інших цілей , інших ніж передбачених пп.133.4.2 цього Кодексу є підставою для нарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств, штрафних санкцій і пені відповідно до норм цього Кодексу. Податкові зобов'язання, штрафні санкції і пеня нараховуються, починаючи з першого числа місяця, в якому вчинене таке порушення.

Крім того, у висновку в акті перевірки від 28.10.2016р. як на підставу донарахування податку на прибуток відповідач посилається на п.44.1 ст.44 та пп.134.1.1 ПКУ (а.с.28)

Так, відповідно до абз. першого п.44.1 ПКУ: "Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, втрат та інших показників пов'язаних з визначенням об'єкта оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством".

Згідно з пп.134.1. ПКУ: "Об'єктом оподаткування є:

134.1.1. прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Платники податку на прибуток - виробники сільськогосподарської продукції, які обрали річний податковий (звітний) період відповідно до підпункту 137.4.1 пункту 137.4 статті 137 цього Кодексу, фінансовий результат до оподаткування за податковий (звітний) період обчислюють шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування за минулий звітний рік на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя такого року та збільшення на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя поточного звітного року, що визначені відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності".

В акті від 23.08.2017р. №116/15-32-14-01-39 на арк.3 акту (а.с.41) відповідач також здійснює посилання на пп.133.4.2, 133.4.3, 133.4.4 згідно з якими використання неприбутковою організацією доходів для інших цілей, виключення її з Реєстру неприбуткових організацій тягне за собою нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток, штрафних санкцій та пені. У висновках акту (а.с.50) відповідач встановлюючи заниження податку на прибуток, так само як і в акті від 28.10.2016р. робить посилання на пп.44.1 ст.44 ПКУ ; пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПКУ.

Таким чином, суд погоджується з твердженням позивача про те, що відповідач фактично повторно був притягнений до відповідальності за одне й те саме порушення, чим не дотримався положень статті 61 Конституції України. Адже відповідно до абз. першого даної статті: " Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме порушення".

Крім того, таке подвійне притягнення до юридичної відповідальності є порушенням принципу nonbisinindem, закріпленого у доктрині та міжнародних актах у т.ч. статті 4 Протоколу №7 Конвенції про про захист прав та основоположних свобод відповідно до якої: Нікого не може бути вдруге притягнено до суду або покарано в порядку кримінального провадження під юрисдикцією однієї і тієї ж держави за правопорушення, за яке його вже було остаточно виправдано або засуджено відповідно до закону та кримінальної процедури цієї держави .

При цьому, визначаючи сферу діі? ст. 4 Протоколу N 7, слід враховувати автономне значення терміну кримінальне обвинувачення та керуватися трьома критеріями, широко відомими як критеріі? Енгеля .

Зокрема відповідно до п. 37, п.38 Рішення ЄСПЛ Osterlundv. Vinland (Заява № 53197/13): п.37. Усталена судова практика Суду виділяє три критерії широко відомі як Критерії Енгеля (див. Енгель та інші проти Нідерландів від 8 червня 1976, Серія А № 22), які використовуються для визнання або невизнання обвинувачення кримінальним. Перший критерій: правова класифікація правопорушення відповідно до національного законодавства. Другий - сама суть правопорушення, та третій - ступінь тяжкості покарання, що може бути застосоване до особи. Другий та третій критерії є альтернативними, а не обов'язково кумулятивними. Однак це не виключає кумулятивний підхід в ситуації, коли окремий аналіз кожного критерію не дозволяє досягнути остаточного висновку щодо існування кримінального правопорушення (див. Джуссіла проти Фінляндії [GC] № 73053/01, §§ 30-31, ЄСПЛ 2006-XIV; та Езех та Коннорс проти Великобританії [GC] № 39665/98 та 40086/98, §§ 82-86, ЄСПЛ 2003).

38. У вищезгаданій справі Джуссіла проти Фінляндії суд прийняв позицію, що податкові донарахування мають ознаки кримінального правопорушення в розумінні Статті 6 Конвенції. Суд визнав, що стосовно першого критерію очевидним є факт, що податкові донарахування класифікувались не як кримінальні, а як частина фіскального режиму. Однак таке визначення не було вирішальним, важливішим був другий критерій. Суд звернув увагу, що податкові донарахування були накладені на платника податку відповідно до загальних положень, що застосовуються до платників податків взагалі. Крім того, відповідно до законодавства Фінляндії, податкові донарахування були спрямовані не на грошову компенсацію шкоди, а на покарання для запобігання здійснення повторного правопорушення. Отже, донарахування були накладені відповідно до правила, спрямованого на попередження та покарання. Таким чином, Суд вирішив, що це є ознаками кримінального характеру правопорушення. Що стосується третього критерію Енгеля, то незначний характер штрафу не виключає справу з-під дії Статті 6. Тому Стаття 6 застосовується відповідно до її положення щодо кримінальних правопорушень незалежно від незначного характеру податкового донарахування (див. Джуссіла проти Фінляндії [GC] , §§ 37-38). Відповідно, процедури, що стосуються податкових донарахувань, є кримінальними і для цілей Статті 4 Протоколу № 7 .

Також відповідно до п.45 цієї справи ЄСПЛ зазначає : Суд ще раз наголошує, що метою Статті 4 Протоколу № 7 є заборонити повторність кримінального провадження, по якому вже було прийнято остаточне рішення (див. Франц Фішер проти Австрії , № 37950/97, § 22, 29 травень 2001 р., Градінгер проти Австрії , 23 жовтня 1995 року, § 53, Серія A № 328; та вищезгадана справа Сергій Золотухін проти Росії [GC], § 107). Відповідно до Пояснювальної записки до Протоколу № 7, яка посилається на Європейську конвенцію про міжнародну дійсність кримінальних вироків, рішення є остаточним, якщо, відповідно до традиційного розуміння, воно набуло статусу res judicata. Це той випадок, коли воно не підлягає зміні або перегляду, тобто сторонам більше не доступні жодні звичайні засоби юридичного захисту або коли сторони вже скористались всіма такими засобами, або коли закінчився термін оскарження і при цьому сторони не скористались такими засобами . Такий підхід добре закріплений в судовій практиці Суду (див., наприклад, Нікітін проти Росії , № 50178/99, § 37, ЄСПЛ 2004; та Горсіяг проти Румунії (dec.), № 70982/01, від 15 березня 2005 р.) .

Повертаючись до справи, що розглядається, стосовно питання повторності в порушення статт4 Протоколу №7 Конвенції, суд констатує, що до позивача були застосовані нарахування в т.ч. штрафні санкції за результатами двох окремих перевірок за період, який частково збігався, а їх предмети були ідентичними. Зазначені перевірки завершилися окремо одна від одної. При цьому, з огляду на акт перевірки від 23.08.207р., результати однієї перевірки бралися до уваги при проведенні іншої (а.с.40-41) . Друга перевірка у 2017 році стосовно встановлення заниження податку на прибуток проводилася вже тоді, коли податковий орган виніс податкове повідомлення-рішення від 08.11.2016р. №0009941401 відповідно до якого було збільшено суму грошового зобов'язання податку на прибуток та застосовані штрафні фінансові санкції. Крім того, позивач на момент проведення другої податкової перевірки сплатив зазначені грошові зобов'язання у добровільному порядку.

Таким чином, на думку суду, в даному випадку мало місце питання повторності та порушення статті 4 Протоколу №7 до Конвенції.

При цьому суд не погоджується з позицією відповідача, що посилання позивачем на ст.61 Конституції України є невірним, через те, що періоди, за які до позивача застосовані фінансові санкції, не збігаються ( в акті перевірки, яка проводилася у 2016 році, нарахування податку на прибуток підприємств було здійснено за 2015 рік. Натомість у висновках акту перевірки від 23.08.2017р. податковий орган встановив заниження податку на прибуток за 2016 рік). Впродовж судового розгляду справи на запитання суду відповідач не зміг надати відповідь, чому здійснюючи податкову перевірку позивача у 2016 році з того самого предмету та за повних вісім місяців 2016 року, податковий орган не здійснив нарахувань податку на прибуток підприємств за 2016 рік. Даний факт свідчить про недобросовісність дій з боку відповідача.

Що стосується висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №21628/17-45 від 27.02.2018р. суд його відхиляє з наступних мотивів.

З огляду на висновок, судовий експерт зазначає недотримання вимог Податкового кодексу України, зокрема, пп.44.1, 44.2, ст.44; пп.46.1, 46.2, ст.46; пп.49.1, 49.2 ст.49, пп.134.1.1 ст.134; п.135.1 ст.135; а також п.2 ст.3,ст.4, ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999р. (а.с.183).

Відповідно до абз.п'ятого п.2.3Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень затвердженої наказом Міністерства Юстиції України від 08.10.1998р. №53/5 експерту забороняється з'ясовувати питання права.

Також згідно з ч.2 статті 101 КАС України: Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Предметом висновку експерта не можуть бути питання права .

Так, висновок експерта, як доказ, є необхідним для з'ясування обставин у справі , що потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право. В зв'язку з цим експерти (крім висновку експерта у галузі права) можуть давати висновки тільки з питань фактів, а не права. Адже саме таким чином досягається об'єктивність висновків експерта, як судових доказів. Таким чином, суд не приймає до уваги, зазначений вище висновок, та вирішує справу за сукупністю інших доказів.

Разом з тим суд вважає, що не знайшли свого підтвердження впродовж судового розгляду справи та спростовуються матеріалами справи посилання позивача на те , що він не був у належний спосіб повідомлений про проведення перевірки 11.08.2017р. по 17.08.2017р. з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016р., та про її результати.

Так, відповідно до встановлених судом фактичних обставин справи відповідач направив копію наказу Головного управління ДФС в Одеській області від 01.08.2017р. №3195 та повідомлення про дату початку та місце проведення документальної позапланової невиїзної перевірки 02.08.2017 року засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом із повідомленням про вручення поштового відправлення) на адресу: 65014, м.Одеса, вул. Успенська, 39/1, оф.16. Однак 08.08.2017р. поштові відправлення були повернуті у зв'язку із відсутністю БФ "НА БЛАГО ОДЕСИ" за адресою (а.с.139-153). Позивач не заперечував проти того, що вказана вище адреса є його місцезнаходженням в т.ч. і податковою адресою.

Відповідно до п.42.2 ст.42 ПК, документи вважаються належним чином, врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному або уповноваженому представникові.

Таким чином, посилання позивача на неналежний спосіб сповіщення його про проведення перевірки є безпідставними.

Однак, зроблені судом за результатами розгляду даної адміністративної справи висновки про безпідставність проведення повторної перевірки аналогічних періодів з тих самих предметів тягнуть за собою визнання податкових повідомлень - рішень, винесених на підставі акту повторної документальної позапланової перевірки від 03.04.2017 року №901 протиправними та такими, що належать до скасування.

Положеннями ст. 21 ПК України визначені обов'язки органів фіскальної служби, серед яких обов'язок дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.3 ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок, що позовні вимоги Благодійного фонду "НА БЛАГО ОДЕСИ" належать до задоволення шляхом визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень №0029871401 від 08.09.2017 року, №0057211307 від 11.09.2017 року, №0057241307 від 11.09.2017 р., №0057221307 від 11.09.2017 року, №0029881401 від 08.09.2017 року.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням відстрочення позивачу сплати судового збору у розмірі 63845,89 за подання адміністративного позову суд, стягує зазначену суму судового збору з Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань з Державного бюджету до спеціального фонду Державного бюджету України, а саме: Отримувач коштів УК у м. Одесі/Київський район, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38016923; банк отримувача ГУДКСУ в Одеській області; код банку отримувача (МФО) 828011; рахунок отримувача 31212206784005; код класифікації доходів бюджету 22030101.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст 2,139, 244-246 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0029871401 від 08.09.2017 року, №0057211307 від 11.09.2017 року, №0057241307 від 11.09.2017 р., №0057221307 від 11.09.2017 року, №0029881401 від 08.09.2017 року.

3. Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань з Державного бюджету судовий збір у розмірі 63 845 (шістдесят три тисячі вісімсот сорок п'ять),89 грн. до спеціального фонду Державного бюджету України, а саме: Отримувач коштів УК у м. Одесі/Київський район, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38016923; банк отримувача ГУДКСУ в Одеській області; код банку отримувача (МФО) 828011; рахунок отримувача 31212206784005; код класифікації доходів бюджету 22030101.

4. Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини постанови суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ "Перехідні положення"КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до Одеського апеляційного адміністративного суду.

5. Позивач - Благодійний фонд "НА БЛАГО ОДЕСИ" адреса: 65014, м. Одеса, вул. Успенська, 39/1, оф.16, код ЄДРПОУ 39230916.

Відповідач - Державна податкова інспекції у Приморському районі м. Одеса Головного управління ДФС в Одеській області адреса:65000, м. Одеса, вул. Старопортофранківська ,71, код ЄДРПОУ 39565511.

Відповідач - Головне управління ДФС в Одеській області адреса: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська,5, код ЄДРПОУ 39398646.

Повний текст рішення з урахуванням знаходження судді у відпустці складений та підписаний 11 травня 2018 року.

Суддя: О.Я. Бойко

.