Постанова

від 08.05.2018 по справі 720/833/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 року м. Чернівці

Справа №726/452/18

Апеляційний суд Чернівецької області у складі суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Владичана А.І.

суддів: Височанської Н.К., Литвинюк І.М.

секретар Андрушків С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Маршинецької сільської ради Новоселицького району, третя особа ОСОБА_2, про скасування частково рішення сільської ради та позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_2 до Маршинецької сільської ради Новоселицького району, третя особа ОСОБА_1, про скасування рішення сільської ради, за апеляційною скаргою ОСОБА_1, інтереси якого представляє адвокат ОСОБА_3, на рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 9 лютого 2018 року, (головуючий у 1-й інстанції Павлінчук С.С.),

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Маршинецької сільської ради Новоселицького району, третя особа ОСОБА_2, про скасування частково рішення сільської ради.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що рішенням XXXVІІ сесії VІ скликання Маршинецької сільської ради Новоселицького району Чернівецької області від 28 вересня 2015 року №3.16-37/15 йому надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, яка розташована по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,19 га.

На виконання цього рішення він уклав договір із землевпорядною організацією щодо виготовлення кадастрового плану.

Проте, рішенням ІІІ сесії VІІ скликання Маршинецької сільської ради від 11 лютого 2016 року №09.23-03/16 попереднє рішення сесії було незаконно

Провадження 22ц/794/452/18 Категорія 59 скасовано.

Просив скасувати рішення Маршинецької сільської ради Новоселицького району Чернівецької області від 11 лютого 2016 року як незаконне.

Третя особа ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічним позовом до Маршинецької сільської ради Новоселицького району, третя особа ОСОБА_1, про скасування рішення сільської ради.

Посилалася на те, що під час її перебування у шлюбі з ОСОБА_4 останньому рішенням Маршинецької сільської ради від 20 квітня 2007 року №4/64 була надана у власність земельна ділянка розміром 0,1923 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, яка розташована по АДРЕСА_1.

На вказаній земельній ділянці вони з чоловіком розпочали будівництво нового будинку. Однак, ОСОБА_4 помер, не встигнувши зареєструвати право власності на вказану земельну ділянку та отримати державний акт.

Після смерті чоловіка відкрилася спадщина на всі права щодо вказаної земельної ділянки, у тому числі щодо закінчення процесу приватизації та отримання правовстановлюючого документу на вказану земельну ділянку нею, як за спадкоємцем за законом. Спадщину вона прийняла своєчасно, а тому рішення сільської ради щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 даної земельної ділянки фактично позбавляє її права успадкувати земельну ділянку шляхом закінчення розпочатого процесу приватизації земельної ділянки та отримання правовстановлюючого документу, чим порушує її права та законні інтереси.

Просила скасувати рішення Маршинецької сільської ради Новоселицького району Чернівецької області від 28 вересня 2015 року.

Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 9 лютого 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано п. 2 рішення ІІІ сесії VІІ скликання Маршинецької сільської ради Новоселицького району Чернівецької області від 11 лютого 2016 року №09.23-03/16.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.

Скасовано рішення XXXVІІ сесії VІ скликання Маршинецької сільської ради Новоселицького району Чернівецької області від 28 вересня 2015 року №3.16-37/15.

Не погоджуючись з указаним судовим рішенням, ОСОБА_1, інтереси якого представляє адвокат ОСОБА_3, подав апеляційну скаргу, в якій вважає його частково незаконним та необґрунтованим, ухваленим з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт просить скасувати рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 9 лютого 2018 року у частині задоволення зустрічного позову та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Свої доводи мотивує тим, що оскільки право власності на спірну земельну ділянку за спадкодавцем не зареєстровано, то відповідно до вимог ст. 1216 ЦК України право власності на землю не виникає і вона не може бути об'єктом спадкування, а, отже, права третьої особи не порушено.

Також вказує, що судом першої інстанції не застосовано закон, який підлягає застосуванню, а саме положення ст. 1219 ЦК України, відповідно до якої до складу спадщини не входять особисті немайнові права, до яких належить, зокрема, право на приватизацію земельної ділянки.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.

Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, тобто ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 про скасування рішення ради, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваним рішенням Маршинецької сільської ради порушено майнове право позивача як спадкоємця на визнання за нею права на земельну ділянку у порядку спадкування.

Колегія суддів вважає, що висновки суду є правильними, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному дослідженні наявних у справі доказів та на основі повно і всебічно з'ясованих обставинах, вірно застосовано до правовідносин, що склалися, норми матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідно до рішення Маршинецької сільської ради Новоселицького району №4/64 від 20 квітня 2007 року ОСОБА_4 була передана у власність земельна ділянка розміром 0,1923 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, яка розташована по АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, не зареєструвавши право власності на вказану земельну ділянку.

Рішенням XXXVІІ сесії VІ скликання Маршинецької сільської ради №3.16-37/15 від 28 вересня 2015 року було наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність вказаної земельної ділянки ОСОБА_1

Стаття 13 Конституції України визначає, що земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статей 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування належить, зокрема, земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Відповідно до частини другої статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

Згідно з частиною першою статті 81 ЗК України Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина, в тому числі й на земельну ділянку розміром 0,1923 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, розташованої по АДРЕСА_1, яку своєчасно прийняла його дружина ОСОБА_2 як спадкоємець за законом, оскільки у встановлений законом шестимісячний строк 25.09.2015 року звернулася до приватного нотаріуса із відповідною заявою. Вона є єдиним спадкоємцем за законом першої черги, оскільки діти покійного також померли.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини, відповідно до статті 1218 ЦК України, входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно пункту г частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено пунктом 1 частини третьої статті 152 ЗК України.

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення, що передбачено частиною першою статті 1225 ЦК України.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу X Перехідні положення Земельного Кодексу України.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

На підставі абзацу 2 пункту 1 розділу X Перехідні положення ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року Про приватизацію земельних ділянок (втратив чинність на підставі Закону України від 14 вересня 2006 року № 139-V) є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (пункт 1 розділу X доповнено абзац 2 згідно із Законом від 16 вересня 2008 року № 509-VI). Якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року Про приватизацію земельних ділянок , до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.

Зазначений порядок встановлений законодавством у разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами (частина третя статті 116 Земельного Кодексу України).

Отже, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що право на приватизацію земельної ділянки, це особисте немайнове право, яке після подачі відповідної заяви було реалізовано ОСОБА_4 ОСОБА_2 як подружжя має право на завершення процедури приватизації спірної земельної ділянки у порядку спадкування після смерті останнього.

Як вбачається з матеріалів справи, 13 грудня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до Маршинецької сільської ради із заявою про завершення процедури приватизації, розпочатої спадкодавцем ОСОБА_4 (а.с. 237). Рішенням Маршинецької сільської ради №32-17/17 від 21 грудня 2017 року відмовлено ОСОБА_2 у наданні дозволу на завершення процедури приватизації земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, розташованої по АДРЕСА_1.

Оскільки Маршинецька сільська рада своїм рішенням 28.09.2015 року надала дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, то надання такого дозволу порушує права та законні інтереси ОСОБА_2 як спадкоємця, а тому рішення сільської ради за №3.16-37/15 від 28 вересня 2015 року підлягає скасуванню.

Колегія суддів відхиляє апеляційні доводи про те, що право на приватизацію земельної ділянки є особистим немайновим правом та не входить до складу спадщини, оскільки вищевказане право хоч і не було оформлено у встановленому законом порядку, однак у зв'язку із смертю особи не припинилося, фактично земельна ділянка була сформована (визначено її площу, геометричні розміри, координати поворотних точок, виготовлено кадастровий план), уповноважений орган з боку держави здійснив всі необхідні дії та прийняв рішення для підтвердження цього права за покійним, а формальний аспект щодо неотримання правовстановлюючого документу та відсутності його державної реєстрації не може бути перешкодою для спадкоємця.

Також, як зазначено вище, спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, якщо спадкодавець розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, тобто його немайнове право трансформувалось у майнове та може бути успадковане.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Рішення суду ухвалено відповідно до норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування по доводам апеляційної скарги немає.

Керуючись ст.ст. 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, інтереси якого представляє адвокат ОСОБА_3, залишити без задоволення.

Рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 9 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14 травня 2018 року.

Головуючий

Судді: