Ухвала

від 14.05.2018 по справі 913/199/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

14 травня 2018 року Справа № 913/199/16

Провадження №16/913/199/16

Господарський суд Луганської області у складі колегії суддів: головуючий суддя Масловський С.В., судді: Драгнєвіч О.В., Іванов А.В., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіо компанія «Луганськ-ТВ» б/н від 01.05.2018 про відстрочку виконання рішення

за позовом Сєвєродонецької міської ради (місцезнаходження: 93404, бульвар Дружби Народів, 32, м.Сєвєродонецьк Луганської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіо компанія «Луганськ-ТВ» (місцезнаходження: 93406, вул. Донецька, 39, офіс 60, м. Сєвєродонецьк Луганської області)

про розірвання договору та стягнення 11363 грн 65 коп.

Секретар судового засідання - Гулевич В.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: представник не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Луганської області від 26.06.2017 позов Сєвєродонецької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіо компанія «Луганськ-ТВ» задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіо компанія «Луганськ-ТВ» , м. Луганськ, квартал Шевченка, буд. 42, прим.146, ід. код 33701716 на користь Сєвєродонецької міської ради, м. Сєвєродонецьк Луганської області, м.Сєвєродонецьк, вул. Дружби народів, 32, ід. код 26204220 борг за користування місцем розташування рекламного носія в сумі 12817, 35 грн. за період з травня 2014 року по 15 лютого 2017 року, інфляційні нарахування в сумі 3928 грн 72 коп. за період з 17.06.2014 по 15.03.2017, 3% річних у сумі 535 грн 10 коп. за період з 17.06.2014 по 15.03.2017, пеню в сумі 6744 грн 31 коп. за період з 17.06.2014 по 15.03.2017, судовий збір в сумі 1378 грн.

14.07.2017 вказане рішення набрало законної сили та на його виконання видано відповідний наказ.

У зв'язку з тим, що суддя Шеліхіна Р.М. відповідно до наказу Господарського суду Луганської області №87-в від 24.04.2018 перебуває у відпустці з 02.05.2018 по 08.05.2018, на підставі протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів від 04.05.2018 розгляд заяви призначено наступній колегії суддів: Масловський С.В. - головуючий, суді: ОСОБА_1, ОСОБА_2

04.05.2018 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіо компанія «Луганськ-ТВ» надійшла заява б/н від 01.05.2018, в якій заявник просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду Луганської області від 26.06.2017 у справі №913/199/16 до 31.12.2020.

Заява обґрунтована тим, що виконанню цього рішення перешкоджає важке економічне становище, яке склалось через відчуження Сєвєродонецькою міською радою усіх основних засобів виробництва (рекламоносїів ) підприємства у м. Сєвєродонецьку у липні 2015 та у зв'язку зі збройним конфліктом у Луганській області майно та більшість основних засобів виробництва залишились на непідконтрольній території. Заявник посилається, що у зв'язку з тим, що Сєвєродонецькою міською радою не виконується рішення Сватівського районного суду у справі №426/4796/15-а від 13.10.2015 про відновлення на своїх місцях демонтованих у липні 2015 рекламоносіїв відповідача. 26.02.2016 було відкрито виконавче провадження згідно виконавчого листа у справі №426/4796/15-а, однак воно позивачем не виконується. Також відповідач зазначає, що якщо позивач і виконає рішення Сватівського районного суду Луганської області №426/4796/15-а та відновить рекламоносії, вони мають бути заарештовані виконавчою службою на користь позивача за виконавчим провадженням за наказом №913/199/16 від 14.07.2017, тобто після відновлення рекламоноcіїв відповідач може не отримати дохід та сплатити суму заборгованості за рішенням №913/199/16.

Ухвалою Господарського суду від 05.05.2018 у справі 913/199/16 відкрито провадження за заявою б/н від 01.05.2018 Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіо компанія «Луганськ-ТВ» про відстрочення виконання рішення суду у справі №913/199/16 та розгляд заяви призначено на 14.05.2018.

11.05.2018 у зв'язку з тим, що судді Рябцева О.В. та Яресько Б.В. відповідно до наказів Господарського суду Луганської області №13-ін від 10.05.2018 та №22-вд від 07.05.2018 перебувають у відрядженні 14.05.2018, на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями розгляд заяви призначено наступній колегії суддів: Масловський С.В. - головуючий, суді: ОСОБА_3, ОСОБА_4

В судове засідання 14.05.2018 не прибули представники сторін, належним чином були повідомлені про дату час та місце судового засідання.

Згідно зі ст.129 1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 237 Господарського кодексу України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Частиною 1 ст.331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Відповідні положення також містяться в ст.33 Закону України «Про виконавче провадження»

Відповідно до частин 3 та 4 ст.331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Приписами ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Разом з тим, запроваджений процесуальними нормами права механізм відстрочки виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду - виконання ухваленого судом рішення.

Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (з протоколами).

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Савіцький проти України" (Заява № 38773/05) від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Отже, питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідач просить відстрочити виконання рішення суду в сумі 25406,48 грн до 31.12.2020, посилаючись на неможливість його виконання на даний час у зв'язку із скрутним фінансовим становищем, а саме: знаходження основних виробничих потужностей підприємства на неконтрольованій території та з протизаконним відчуженням позивачем усіх засобів виробництва (рекламоносіїв) підприємства.

Згідно положень ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд дійшов висновку, що надані відповідачем докази не свідчать про складний фінансово-економічний стан боржника, не додано звіту про фінансові результати підприємства на підтвердження майнового стану, а лише подано відомості про складні юридичні відносини між позивачем та відповідачем за межами розгляду справи 913/199/16.

Щодо доводів відповідача про знаходження більшості основних засобів виробництва відповідача на неконтрольованій території, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що саме лише посилання відповідача на знаходження більшості основних засобів виробництва на неконтрольованій території не є достовірним та достатнім доказом на підтвердження скрутного матеріального становища відповідача. Не додано доказів не здійснення господарської діяльності на контрольованій території Луганської області.

Згідно положень ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику (п.4 ст.44 Господарського кодексу України).

Ризики при збитковій підприємницькій діяльності несе сам суб'єкт господарювання, а відповідно нерентабельність та неприбутковість відповідача стосується діяльності самого відповідача, у зв'язку з чим наведені ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.

Крім того, суд зауважує про те, що згідно положень ч.1 ст.115 ЦК України господарське товариство є власником: 1) майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; 2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; 3) одержаних доходів; 4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

У відповідності до положень чинного законодавства, останньому як юридичній особі можуть належати не лише отримані доходи, майно, суто нерухомі та рухомі речі - будівлі, споруди, земельні ділянки, засоби виробництва, активи, однак і грошові кошти, цінні папери, майнові права, тощо.

Згідно положень ч.1-2 ст.104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Наразі відповідач не припинив свою діяльність як юридична особа, відповідний запис в реєстрі відсутній, в процедурі банкрутства не перебуває, а тому у суду відсутні докази вважати заборгованість в сумі 25403,48 грн значним матеріальним навантаженням в діяльності юридичної особи.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Таким чином, на виконання судового рішення у справі боржник повинен повернути стягувачу належне останньому майно (грошові кошти). Отже, тривале невиконання остаточного судового рішення може призвести і до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, в поданій заяві відповідач взагалі не зазначає про відповідні дії, які будуть ним вчинятися протягом строку відстрочення для настання реальної можливості виконання рішення суду із сплином часу, відповідні докази на підтвердження своїх сподівань/очікувань чи запланованих дій суду не надано.

Також судом встановлено, що відповідач просить відстрочити виконання рішення до 31.12.2020, що суперечить приписами ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено, що відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заява відповідача б/н від 01.05.2018 про відстрочку виконання рішення Господарського суду Луганської області у справі №913/199/16 від 26.06.2017 до 31.12.2020 не є законною та обґрунтованою, не доведена належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 234 - 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіо компанія «Луганськ-ТВ» б/н від 01.05.2018 про відстрочку виконання рішення Господарського суду Луганської області у справі №913/199/16 від 26.06.2017 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання 16.05.2018 у відповідності до положень ст.235 ГПК України та може бути оскаржена відповідно до пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України та у строки, передбачені ст.256 ГПК України.

Головуючий суддя С.В. Масловський

Суддя О.В. Драгнєвіч

Суддя А.В. Іванов