Рішення

від 11.05.2018 по справі 916/3181/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/3181/17

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Малярчук І.А.,

при секретарі судового засідання: Нагібіній І.В.,

за участю представників:

позивача: не з'явився

відповідача: ОСОБА_1, згідно довіреності від 25.07.2017р.,

розглянувши справу №916/3181/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Транскарпатія" (90571, Закарпатська область, Тячівський район, с. Нижня Апша, вул. Брюканюка, 9)

до Фізичної особи - підприємця Максюти Оксани Юріївни (адреса державної реєстрації: АДРЕСА_1 фактична адреса: АДРЕСА_2)

про зобов'язання повернути майно,

за зустрічним позовом Фізичної особи - підприємця Максюти Оксани Юріївни

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Транскарпатія"

про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, вирішені судом заяви, клопотання сторін, вчинені судом процесуальні дії у справі:

1. Позивач за первісним позовом позовні вимоги підтримує, в їх обґрунтування зазначає, що 26.12.2013р. між ТОВ Транскарпатія та ФОП Максютою О.Ю. укладено договір відповідального зберігання №1, за яким товариство передало підприємцю майно за накладною №00021 від 26.12.2013р. із підписанням акту приймання-передачі майна у загальній кількості 41 одиниця, сукупною вартістю 370741,67грн. За умовами договору від 26.12.2013р. зберігач зобов'язаний повернути майно поклажодавцеві за першою вимогою останнього, право якого на таку вимогу обумовлене умовами п.4.2.1. вказаного договору.

2. Позивач звернувся до відповідача із письмовою вимогою від 31.10.2017р. повернути майно, яке знаходиться на зберіганні, яку відповідачем було отримано 07.11.2017р., однак, відповіді на неї відповідач не надав та її не задовольнив. За таких обставин, товариство вважає, що відповідачем порушені умови договору відповідального зберігання №1 від 26.12.2013р. в частині повернення майна, переданого на зберігання, за вимогою товариства.

3. Відповідач за первісним позовом письмовий відзив на позов не подав, однак, зі змісту зустрічного позову ФОП Максюти О.Ю. вбачається, що підприємець первісний позов не визнає, так як вважає договір відповідального зберігання №01 від 26.12.2013р. фіктивним.

4. Позивач за зустрічним позовом вважає, що договір відповідального зберігання №01 від 26.12.2013р. має бути визнаний недійсним так як є фіктивним, на думку підприємця. Такі твердження позивач за зустрічним позовом обґрунтовує тим, що ФОП Максюта О.Ю. починаючи з 2000 року здійснює індивідуальну підприємницьку діяльність, пов'язану з роздрібною торгівлею меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах. Свою підприємницьку діяльність відповідач здійснює за адресою: м. Одеса, вул. Толбухіна, 135, ТЦ Мегадом . Починаючи з 2012 року ФОП Максюта О.Ю. в своїй підприємницькій діяльності співпрацювала з ТОВ Транскарпатія , яке виступає посередником у торгівлі меблями, господарськими товарами, залізними та іншими металевими виробами; здійснює оптову торгівлю меблями, килимами й освітлювальним приладдям. Влітку 2014 року ОСОБА_3 звернувся до ФОП Максюти О.Ю. із проханням про допомогу щодо підписання заднім числом фіктивного договору відповідального зберігання, за яким начебто передати на відповідальне зберігання певну кількість меблів, і таким чином створити видимість відсутності цих меблів у своєму господарському обігу, на що ФОП Максюта О.Ю. надала свою згоду. У зв'язку з погіршенням дружніх стосунків та відносин співпраці між названими особами у 2014 році, у 2017 році, на думку позивача за зустрічним позовом, ОСОБА_3, директор ТОВ Транскарпатія , скориставшись ситуацією та фіктивним договором №01 від 26.12.2013р., намагається отримати від підприємця майно, яке вона не отримувала, та фактично намагається збагатитися за рахунок названого підприємця.

5. ФОП Максюта О.Ю., вказуючи про відсутність факту укладення між сторонами спору договору відповідального зберігання №01 від 26.12.2013р. та передачі-приймання майна на зберігання, обґрунтовує це наступними обставинами. Підприємець відмічає, що оспорюваний договір був підписаний формально, тому сторони не приділяли увагу його змісту, оскільки не мали на меті укласти його для досягнення правового результату. Зокрема, позивач за зустрічним позовом зауважує, що у спірному договорі не містяться умови щодо місця зберігання майна та умови його транспортування (поклажодавець знаходиться у Закарпатській області, а зберігач у Одеській). Також, підприємець не надає послуги з відповідального зберігання майна, про що свідчить відсутність у неї відповідного коду КВЕД. З 2009 року ФОП Максюта О.Ю. орендує торговий павільйон площею 125 кв.м., в якому знаходиться її товар для продажу, в ньому не має місця для зберігання інших габаритних товарів, які вона не використовуватиме у своїй господарській діяльності - роздрібній торгівлі меблями. Крім того, ФОП Максюта О.Ф. вказує, що з моменту укладення договору товариство не сплачувало вартість послуг зберігання, однак, такий обов'язок передбачений умовами договору відповідального зберігання №01 від 26.12.2013р. Одночасно, підприємець зазначає, що підпис на акті приймання-передачі майна від 26.12.2013р. від імені ФОП Максюти О.Ю. самій Максюті О.Ю. не належить. Зазначений акт заповнений однією особою (у всіх рядках один почерк), а підпис Максюти О.Ю. прихований на печатці.

6. Відповідач за зустрічним позовом подав відзив на позов від 15.03.2018р. за вх.№6099/18, від 11.04.2018р. за вх.№7820/18, де вказує про невизнання зустрічних позовних вимог, зазначаючи про наступне. 14.04.2011р. між ТОВ Транскарпатія та румунською фірмою S C.YANG International SRL укладено договір купівлі-продажу меблів №1, який кожного року пролонгується, а 15.02.2012р. між ТОВ Транскарпатія та румунською фірмою Monte Cristo Mobili SRL укладено договір купівлі-продажу меблів №14, який також кожного року пролонгується. ТОВ Транскарпатія зазначає, що товар, що передавався підприємцю за договором відповідального зберігання №01 від 26.12.2013р., було придбано у вказаних продавців у 2011 - 2013 р.р. Товариство зазначає, що спірний договір відповідального зберігання не створює видимість відсутності цих меблів у господарському обороті ТОВ Транскарпатія , оскільки в оборотно-сальдовій відомості за рахунком №281 за період з 01.12.2013р. по 26.12.2013р. не зазначено про обороти стосовно товарів, які передані позивачу за зустрічним позовом на зберігання, так як вказаний товар не було продано останньому а лише передано на зберігання і право власності до зберігача не перейшло. Також, згідно журналу-ордеру наведений товар не є реалізованим, а рахується на балансі товариства.

7. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.12.2017р. залишено без руху позовну заяву від 19.12.2017р. за вх.№3412/17 ТОВ „Транскарпатія" до ФОП Максюти О.Ю. про зобов'язання повернути майно, встановлено ТОВ „Транскарпатія" строк до 04.01.2018р. для надання суду заяви про усунення недоліків позовної заяви від 19.12.2017р. за вх.№3412/17, до якої має бути додано: опис вкладення у цінний лист на ім'я ФОП Максюти О.Ю. про надсилання копії позову та додатків останньому, зобов'язано ТОВ „Транскарпатія" у строк до 04.01.2018р. надати суду докази надсилання відповідачу заяви про усунення недоліків позовної заяви від 19.12.2017р. за вх.№3412/17.

8. 17.01.2018р. за вх.№961/18 від ТОВ „Транскарпатія" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви від 19.12.2017р. за вх.№3412/17, до якої додано описи вкладення у цінні листи на ім'я ФОП Максюти О.Ю., які надіслані за адресами: м. Одеса, вул. Толбухіна,135, вул. Планетна,91.

9. Ухвалою суду від 19.01.2018р. відкрито провадження у справі №916/3181/17, розглянуто справу №916/3181/17 за правилами Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017р.) в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання суду на „21" лютого 2018 р. о 12год.00хв.

10. У підготовчому судовому засіданні 21.02.2018р. оголошено перерву до 02.03.2018р. о 10год.30хв. у зв'язку з поданням відповідачем зустрічного позову, який судом розглядається.

11. Ухвалою суду від 22.02.2018р. об'єднано в одне провадження із первісним позовом по справі №916/3181/17 вимоги за зустрічним позовом від 21.02.2018р. за вх.№356/18 від ФОП Максюта Оксани Юріївни до ТОВ „Транскарпатія" про визнання договору недійсним.

12. Ухвалою від 02.03.2018р. судом відкладено підготовче засідання на „15" березня 2018 р. о 10год.00хв.

13. 15.03.2018р. судом оголошено перерву у судовому засіданні до 02.04.2018р. о 10год.00хв., продовжено строк проведення підготовчого засідання до 19.04.2018р. за відповідним клопотанням ФОП Максюти О.Ю. від 15.03.2018р. за вх.№2-1580/18.

14. Ухвалою суду від 02.04.2018р., у зв'язку з тим, що 02.04.2018р. судове засідання не відбулось через відсутність технічної можливості проведення відеоконференції, про що складено відповідний акт, суд призначив підготовче засідання на 11.04.2018р. о 10год.00хв.

15. Ухвалою від 11.04.2018р. суд закрив підготовче провадження по справі №916/3181/17, призначив справу №916/3181/17 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на „02" травня 2018р. о 09год.50хв.

16. У судовому засіданні 02.05.2018р. оголошено перерву у судовому засіданні на 11.05.2018р. о 10год.30хв.

17. Клопотання ТОВ „Транскарпатія" від 15.02.2018р. за вх.№2-1039/18 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, задоволено ухвалою суду від 20.02.2018р.

18. Клопотання ФОП Максюти О.Ю. від 21.02.2018р. за вх.№2-1202/18 про витребування доказів було задоволено ухвалою суду від 02.03.2018р.

19. Так, на виконання вищевказаної ухвали суду про витребування доказів, ТОВ Транскарпатія пояснило, що у нього відсутні відомості про транспортування товару із Закарпатської області в Одеську, так як машину на транспортування вказаного товару замовляла саме відповідач, остання і розраховувалась з водіями. Також, товариство повідомило, що в оборотно-сальдовій відомості за рахунком №281 Товари за період з 01.12.2013р. по 26.12.2013р. не зазначено обороти стосовно товарів, які передані підприємцю на відповідальне зберігання, оскільки вказаний товар не було продано відповідачу, а передано на відповідальне зберігання і відповідно до умов договору право власності на поклажу до зберігача не переходить. Крім того, товариство пояснило, що у журналі-ордері за грудень 2013 року товари згідно видаткової накладної №00021 від 26.12.2013р. не є реалізованими, а містяться у залишку та на балансі ТОВ Транскарпатія . Підстави неоплати за зберігання товариство обґрунтувало тим, що зберігачем не виставлялись рахунки, що є передумовою проведення такої оплати з боку поклажодавця.

20. Також судом долучено до справи докази, супроводжувані ФОП Максютою О.Ю. за клопотаннями від 21.02.108р. за вх.№4040/18, від 11.04.2018р. за вх.№7812/18.

21. Клопотання ФОП Максюти О.Ю. від 02.04.2018р. за вх.№7213/18 про ознайомлення з матеріалами справи було судом задоволено.

Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:

22. Так, матеріали справи вказують на те, що 26.12.2013р. між ТОВ Транскарпатія (поклажодавець) та ФОП Максюта О.Ю. (зберігач) було укладено договір відповідального зберігання №01, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, за документами, які є невід'ємною частиною цього договору, поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання протягом строку цього договору виставкові зразки (надалі майно). Майно передається на відповідальне зберігання на підставі видаткової накладної (додаток №1), в якій визначається перелік та вартість майна. Майно передається шляхом оформлення та підписання сторонами акту приймання-передачі майна (додаток №2). Відповідальне зберігання за цим договором є платним. Право власності на майно, що передано поклажодавцем на відповідальне зберігання, до зберігача не переходить. За цим договором, майно, що було передано на відповідальне зберігання повинно бути повернуто поклажодавцеві у схоронності (п.п.1.1., 1.2., 1.3., 1.4., 1.5. договору).

23. Положення пп.3.1.6. договору відповідального зберігання №01 від 26.12.2013р. передбачають, що отримання та повернення майна оформлюється відповідно до умов п.1.2. цього договору.

24. За умовами п.п.2.1., 2.2., 2.3. договору відповідального зберігання №01 від 26.12.2013р. за зберігання майна поклажодавцем сплачується щомісячна винагорода у сумі 500грн., шляхом перерахування коштів на рахунок зберігача, протягом 3-х банківських днів з дати отримання рахунку зберігача. Підставою для перерахування грошових коштів є надання зберігачем відповідного рахунку на сплату. Оплата здійснюється за фактичний час зберігання майна. Якщо поклажодавець після закінчення строку дії договору не забрав майно, він вносить плату за фактичний час зберігання майна.

25. Зберігач має право користуватись майном, переданим йому на зберігання поклажодавцем, використовуючи його як виставковий зразок. Користування майном передбачає розташування його з метою демонстрації його третім особам, як наглядного зразку товару, що реалізується (пп.3.2.1. договору відповідального зберігання №01 від 26.12.2013р.).

26. Відповідно до пп.3.1.5. договору відповідального зберігання №01 від 26.12.2013р. зберігач зобов'язаний повернути майно поклажодавцеві за першою вимогою останнього. Згідно пп.4.2.1. поклажодавець має право у будь-який час вимагати у зберігача повернення майна, яке знаходиться на зберіганні (всього або його частини).

27. Згідно п.п.7.1., 7.2. договору відповідального зберігання №01 від 26.12.2013р. цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.7.1. цього договору, та закінчується 31.12.2014р. Якщо жодна зі сторін не виступила з пропозицією про закінчення строку дії договору, він вважається пролонгованим на той же самий строк та на тих самих умовах.

28. На виконання умов договору відповідального зберігання №01 від 26.12.2013р. сторонами підписано видаткову накладну №00021 від 26.12.2013р., акт приймання-передачі від 26.12.2013р.

29. 31.10.2017р. ТОВ Транскарпатія надіслало ФОП Максюті О.Ю. вимогу про повернення майна, переданого на зберігання за договором №01 від 26.12.2013р., яку йому було вручено 07.11.2017р., про що свідчить повідомлення відділення зв'язку про вручення поштового відправлення.

30. Товари, що передані за видатковою накладною №00021 від 26.12.2013р., були придбані ТОВ Транскарпатія у S C.YANG International. SRL та Monte Cristo Mobili SRL згідно до укладених товариством із вказаними фірмами контрактів №1 від 20.11.2014р. (термін дії по квітень 2014р. з правом пролонгації), №14/15.02.2012 від 15.02.2012р. (термін дії до 31.12.2012р. на умовах щорічного продовження за мовчазної згоди сторін), що також підтверджується наявними у справі митними деклараціями №305100000/2013 002349, №305100000/2013 000408, №305100000/2013 000960, №305100000/2013 000568, №305100000/2013 007309, №305100000/2013 001604, №305100000/2013 002089, №305100000/2013 007580, №305100000/2013 000542, №305100000/2013 004725, №79А від 05.08.2011р., транспортною накладною №ТТ02 від 23.02.2012р., рахунками №2 від 15.02.2012р., №53 від 05.04.2013р., №186 від 03.10.2013р., №46 від 26.03.2013р., №194 від 11.10.2013р., №12 від 15.02.2012р., №79А від 05.08.2011р., специфікаціями №11 від 09.02.2012р., №36 від 06.03.2013р., №88 від 09.09.2011р.

31. ТОВ Транскарпатія до справи подано оборотно-сальдову відомість за рахунком №281 Товари за період з 01.12.2013р. по 26.12.2013р., в якій не зазначено обороти стосовно товарів, які передані підприємцю на відповідальне зберігання, оскільки вказаний товар не було продано відповідачу, а передано на відповідальне зберігання.

32. Із поданого товариством журналу-ордеру за грудень 2013 року вбачається, що товари згідно видаткової накладної №00021 від 26.12.2013р. не є реалізованими, а містяться у залишку та на балансі ТОВ Транскарпатія .

33. Із поданих до зустрічного позову пояснень ФОП Максюти О.Ю. від 19.02.2018р. вбачається, що вона підписала із товариством заднім числом договір відповідального зберігання №01 від 26.12.2013р. та накладну до нього, але за ним фактично майно не отримувала, та не підписувала акт приймання-передачі від 26.12.2013р.

34. На протязі дії договору відповідального зберігання №01 від 26.12.2013р. ТОВ Транскарпатія не сплачувало вартість послуг відповідального зберігання, на що у сукупності вказують наявні у справі довідки ПАТ ПроКредит Банк №42-1/18/171 від 02.04.2018р., №42-2/18/170 від 02.04.2018р., виписки по рахункам ФОП Максюта О.Ю. у АТ ПроКредит Банк за період з 01.01.2013р. по 29.12.2015р., з 01.01.2013р. по 05.01.2016р., з 01.01.2013р. по 18.03.2016р., довідка Відділення Варненське АТ ОТП Банк №507-05/1579 від 14.03.2018р.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представників сторін, їх мотивовану оцінку кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення чи відмови у позовах, суд дійшов наступних висновків.

35. Правовідносини сторін у дійсному спорі регулюються наступними положеннями чинного законодавства.

36. Засадами чинного Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.2003 р. передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. (ст.15 ЦК України від 16.01.2003 р.).

37. Згідно ч.1 ст.936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

38. Положення ч.ч.1, 2, 3 ст.234 ЦК України передбачають, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

39. Відповідно до ч.ч.1, 2, 3, 5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

40. Положеннями ч.ч.1, 2, 3 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

41. У п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6.11.2009р. №9 касаційний суд звертає увагу, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Отже, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

42. Як роз'яснено у постанові Пленуму ВГСУ №11 від 29.05.2013р. Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними , фіктивний правочин (стаття 234 ЦК України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний . Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності . Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним. У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення .

43. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).

44. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).

45. Проаналізувавши наведені позивачем за зустрічним позовом підстави для визнання договору відповідального зберігання №01 від 26.12.2013р. недійсним, суд встановив, що позиція підприємця ґрунтується на твердженні про фіктивність вказаного договору. На підтвердження власної правової позиції ФОП Максюта О.Ю. вказав на такі обставини, як наявність господарських та дружніх взаємин, що стало підставою для підписання, за пропозицією товариства, між сторонами спору договору відповідального зберігання №01 від 26.12.2013р. без наміру створення правових наслідків. Умисність такого з боку ТОВ Транскарпатія позивач за зустрічним позовом вбачає у тому, що договір було підписано ним влітку 2014 року, тобто, пізніше дати, якою датовано договір, з метою створити видимість відсутності товару у господарському обігу товариства. Такі висновки позивача за зустрічним позовом суперечать наявним у справі, проаналізованим вище доказам, а саме, наявні у справі контракти №1 від 20.11.2014р., №14/15.02.2012 від 15.02.2012р., митні декларації, рахунки, специфікації, оборотно-сальдову відомість за рахунком №281 Товари за період з 01.12.2013р. по 26.12.2013р., журнал-ордер за грудень 2013р. спростовують твердження ФОП Максюти О.Ю. щодо умислу ТОВ Транскарпатія створити видимість відсутності товару у господарському обігу товариства, оскільки товар обліковувався на балансі товариства, право власності на нього не передавалось.

46. Зауважує також позивач за зустрічним позовом про відсутність у спірному договорі умов щодо місця зберігання майна та умов його транспортування, з огляду на те, що поклажодавець знаходиться у Закарпатській області, а зберігач - у Одеській.

47. З цих підстав, суд проаналізував наступні положення чинного законодавства. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.627, ч.1 ст.628 ЦК України).

48. Звідси, при укладенні спірного договору, визначення у якому місця зберігання не є обов'язковою істотною умовою такого виду договору відповідно до чинного законодавства, на розсуд сторін за їх власним волевиявленням не надано уваги умові щодо місця зберігання поклажі.

49. Одночасно, ФОП Максюта О.Ю. визнає факт підписання нею договору відповідального зберігання №01 від 26.12.2013р. та видаткової накладної №00021 від 26.12.2013р., але заперечує проти факту підписання акту приймання-передачі від 26.12.2013р., зазначаючи про неспівпадіння підпису на акті із власним підписом Максюти О.Ю.

50. Так, дослідивши підписи Максюти О.Ю. на спірному договорі, накладній, які між собою однакові, суд вбачає, що від них суттєво відрізняється підпис Максюти О.Ю. на акті приймання-передачі від 26.12.2013р., у зв'язку з тим, що ТОВ Транскарпатія не довело суду факту проставлення ФОП Максютою О.Ю. підпису на зазначеному акті, судом він як доказ у с праві не приймається.

51. Не довів також суду позивач за зустрічним позовом факту відсутності можливості на площі розміром 125 кв.м. зберігати поклажу в обсязі відповідно до накладної №00021 від 26.12.2013р., не довів неможливість зберігати поклажу в іншому місці.

52. Також, правомірність зберігання ФОП Максютою О.Ю. поклажі на підставі договору №01 від 26.12.2013р. не можна ставити в залежність від наявності у неї відповідного коду КВЕД, оскільки відповідні застереження законодавство не містить.

53. Факт неоплати ТОВ Транскарпатія вартості послуг зберігання протягом строку дії договору, за умови встановлення судом вище обставин його виконання в частині фактичної передачі майна на зберігання за накладною №00021 від 26.12.2013р., не вказує на фіктивність такого договору, а лише про недобросовісність поклажодавця, та може мати наслідком пред'явлення до нього вимог з боку зберігача щодо проведення такої оплати у судовому порядку в рамках звернення до суду із відповідним позовом у загальному порядку.

54. Інших обґрунтувань та доказів на підтвердження умислу у ТОВ Транскарпатія укласти фіктивний договір позивач за зустрічним позовом не надав та не довів. За таких обставин, судом було перевірено всі обставини, на які послався ФОП Максюта О.Ю. у зустрічному позові, як на підставу своїх вимог про визнання недійсним договору відповідального зберігання №01 від 26.12.2013р., укладеного між ТОВ Транскарпатія та ФОП Максютою О.Ю., досліджено чинне законодавство, яке регулює спірні правовідносини, за результатами чого не знайшли свого підтвердження обставини, що на них послався позивач за зустрічним позовом, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними, з огляду на що дана позовна вимога ФОП Максюти О.Ю. задоволенню судом не підлягає.

55. Згідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

56. Як передбачено ч.ч.1, 2 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

57. Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

58. Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

59. Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк (ч.ч.1, 2, 3 ст.938 ЦК України).

60. Зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей. Зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився (ч.ч.1, 2 ст.949, ч.1 ст.953 ЦК України).

61. Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

62. За положеннями ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

63. Отже, так як вище судом встановлено дійсність договору відповідального зберігання №01 від 26.12.2013р., а також факт передання товариством та прийняття підприємцем за видатковою накладною №00021 від 26.12.2013р. товару на зберігання, з огляду на вручення підприємцю вимоги поклажодавця про повернення поклажі, у зберігача виник обов'язок повернути поклажу, із чого суд вбачає правомірними позовні вимоги ТОВ Транскарпатія щодо повернення йому товару, переданого на зберігання, у обсязі, що визначений у згаданій накладній.

64. Таким чином, суд дійшов висновку, що первісний позов підлягає задоволенню, а у задоволенні зустрічного слід відмовити за його недоведеністю.

65. За попереднім розрахунком позивача за первісним позовом сума понесених ним судових витрат складає 5561,14грн. судового збору.

66. Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч.2 ст.129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

67. Враховуючи те, що позовні вимоги позивача за первісним позовом підлягають задоволенню судом, сплачений ТОВ Транскарпатія судовий збір в сумі 5561,14грн. підлягає відшкодуванню ФОП Максютою О.Ю. платнику.

68. За попереднім розрахунком позивача за зустрічним позовом сума понесених ним судових витрат складає 1762грн. судового збору, однак, з огляду на те, що позовні вимоги зустрічного позову задоволенню судом не підлягають, відповідно не підлягає відшкодуванню платнику судовий збір.

Керуючись ст.129, ст.233, 236, 237, 238, 241 ГПК України суд, -

УХВАЛЮЄ:

1. Задовольнити первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Транскарпатія повністю.

2. Зобов'язати Фізичну особу - підприємця Максюту Оксану Юріївну (м. Одеса, вул.Толбухіна, 135, реєстраційний номер НОМЕР_1) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Транскарпатія (90571, Закарпатська область, Тячівський район, с. Нижня Апша, вул. Борканюка,9, код ЄДРПОУ 37321587) не пошкоджене, без дефектів та в належному стані майно, передане на відповідальне зберігання за договором відповідального зберігання №1 від 26.12.2013р., укладеним між ТОВ Транскарпатія та ФОП Максютою О.Ю., майно загальною вартістю 317741,67грн., а саме: HOL Bergamo 3-1-1 496 ціна - 14500грн., HOL Mioara ЗЕ-1 835 ціна - 11100грн., бібліотека МS ціна - 6583,33грн., буфет розбірний (2 шт.) ціна - 3416,66грн., сума - 6833,33грн., комод ціна - 2250грн., комод 4S (4 шт.) ціна - 3375грн., сума - 13500грн., крісло Bergamo ІІІ 329 ціна - 4258,33грн., ліжко 1200*2000 (2 шт.) ціна - 1583,33грн., сума - 3166,67грн., ліжко 1600*2000 ціна - 2166,66грн., ліжко 1800*2000 ціна - 2666,66грн., ліжко 1800*2000 (2 шт.) ціна 3041,66грн., сума 6083,33грн., ліжко 1800*2000 Tabli Piele ціна - 3666,67грн., спальний гарнітур ціна - 25333,33грн., спальний гарнітур ціна - 28583,33грн., спальний гарнітур elegance ціна - 64750грн., спальний гарнітур elegance ціна - 32250грн., тумбочка (4 шт.) ціна - 1041,66грн., сума - 4166,67грн., тумбочка (4 шт.) ціна - 1041,66грн., сума - 4166,67грн., тумбочка Sertare (2 шт.) ціна - 916,66грн., сума - 1833,33грн., Хол Daniela 496 ціна - 9833,33грн., Хол Бергамо 3-1 496 ціна - 10750грн., Хол Бергамо 3-2 ціна - 13000грн., шафа 2-х дверна USi Glisante ціна - 5675грн., шафа 2-х дверна USi Glisante ціна - 9208,33грн., шафа 2-х дверна Romantique Lux ціна - 6250грн., шафа 2-х дверна Romantique Lux ціна - 5791,66грн., шафа 3-х дверна USi Glisante ціна - 7125грн., шафа 3-х дверна MS Lux ціна 12250грн.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Максюти Оксани Юріївни (м. Одеса, вул.Толбухіна, 135, реєстраційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Транскарпатія (90571, Закарпатська область, Тячівський район, с. Нижня Апша, вул. Борканюка, 9, код ЄДРПОУ 37321587) 5561 (п'ять тисяч п'ятсот шістдесят одну) грн. 12коп. судового збору.

4. У задоволенні зустрічного позову ФОП Максюти О.Ю. відмовити повністю.

5. Судові витрати, понесені ФОП Максютою О.Ю. за зустрічним позовом відшкодуванню йому не підлягають.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до п.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 16 травня 2018 р.

Суддя І.А. Малярчук