Рішення

від 07.05.2018 по справі 914/212/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2018р. Справа №914/212/18

місто Львів

За позовом: Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», м. Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Дрогобицький машинобудівний завод», м. Дрогобич, Львівська область

про стягнення 1 467 522 грн. 88 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

Секретар Зубко С.В.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився

Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк», м. Київ звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Дрогобицький машинобудівний завод», м. Дрогобич, Львівська область про стягнення 1 467 522 грн. 88 коп.

Ухвалою від 09.02.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.03.2018 року.

Ухвалою суду від 05.03.2018 підготовче засідання було відкладено на 02.04.2018.

З огляду на те, що за результатами підготовчого провадження було вирішено усі необхідні завдання, сторонами зазначено, що ними подані усі докази, які доводять обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, суд ухвалою від 02.04.2018 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 24.04.2018.

Ухвалою від 24.04.2018 розгляд справи було відкладено на 03.05.2018.

Ухвалою від 03.05.2018 розгляд справи було відкладено на 07.05.2018.

Стороні роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 42, 46 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, на виконання умов якого відповідачу надано кошти в межах кредитної лінії з лімітом 708 400 грн. 00 коп. Відповідач зобов'язувався протягом дії договору сплачувати проценти за користування коштами та повернути суму кредиту у визначений в договорі строк. Однак, відповідач свої зобов'язання по кредитному договору не виконав – суму кредиту та відсотків за користування кредитними коштами у визначений в договорі строк не сплатив.

В подальшому позивач звернувся з позовною заявою в суд з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості по кредиту в розмірі 474 000 грн. 00 коп., заборгованості по процентах за період часу з 13.04.2011 по 13.10.2011 у розмірі 22 972 грн. 76 коп., пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 13.04.2011 по 13.10.2011 у розмірі 37 036 грн. 93 коп., пені за несвоєчасну сплату процентів за період часу з 13.04.2011 по 13.10.2011 у розмірі 2 468 грн. 42 коп., 3% за несвоєчасне повернення кредиту за період з 02.02.2010 по 13.10.2011 у розмірі 20 221 грн. 48 коп., 3% за несвоєчасну сплату процентів за період з 02.02.2010 по 13.10.2011 у розмірі 720 грн. 05 коп.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.01.2012 у справі №50015/6251/11, яке набрало законної сили, позов задоволено – стягнуто з відповідача на користь позивача 474 000 грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 22 972 грн. 76 коп. заборгованості по процентах, 37 036 грн. 93 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 2 468 грн. 42 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів, 20 221 грн. 48 коп. 3% за несвоєчасне повернення кредиту, 720 грн. 05 коп. 3% за несвоєчасну сплату процентів, 5 623 грн. 16 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач звернувся з позовною заявою в суд з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості по процентах за період часу з 13.01.2012 по 09.01.2018 в розмір 659 906 грн. 57 коп., пені за несвоєчасну сплату процентів за період часу з 10.01.2017 по 09.01.2018 у розмірі 11 918 грн. 61 коп., 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту за період часу 13.01.2012 по 09.01.2018 в розмірі 83 481 грн. 86 коп., інфляційних за несвоєчасне повернення кредиту за період часу 13.01.2012 по 30.11.2017 в розмірі 390 328 грн. 77 коп., інфляційних за несвоєчасну сплату процентів за період часу 01.03.2012 по 30.11.2017 в розмірі 321 887 грн. 07 коп. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, становить 1 467 522 грн. 88 коп.

Відповідач явку представника в судові засідання не забезпечив, через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

У поданій через канцелярію суду заяві (вх. №14448/18 від 24.04.2018) відповідач просив про застосування до позовних вимог позивача наслідків пропуску позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

2 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» (банк) та Відкритим акціонерним товариством «Дрогобицький машинобудівний завод», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Дрогобицький машинобудівний завод» (позичальник) було укладено кредитний договір №ВКЛ /23/08.

Згідно п. 1.1. кредитного договору його предметом є надання банком (позивачем) позичальникові (відповідачу) грошових коштів (кредиту) у вигляді відкличної відновлювальної кредитної лінії на таких умовах:

- ліміт кредитування: 780 000,00 грн. 00 коп.;

- строк користування: до 1 липня 2009 року;

- плата за користування кредитом: 18% річних;

- плата за управління зобов'язаннями по кредиту в розмірі 1% річних від розміру невикористаного ліміту.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач надав відповідачу обумовлену суму грошових коштів.

1 липня 2009 року сторони уклали додаткову угоду №1 до кредитного договору, відповідно до якої предметом кредитного договору є надання банком позичальникові грошових коштів (кредит) у вигляді відкличної невідновлювальної кредитної лінії на таких умовах:

- ліміт кредитування: 708 000,00 грн. 00 коп.;

- строк користування: до 1 липня 2010 року;

- плата за користування кредитом: 24% річних;

- плата за управління зобов'язаннями по кредиту в розмірі 1% річних – в період з 02.07.2008 по 01.07.2009.

21 грудня 2009 року сторони уклали додаткову угоду №2 до кредитного договору, відповідно до якої позичальнику встановлено новий графік повернення кредиту.

Згідно п. 8.1. кредитного договору перерахування банку плати за користування кредитом в розмірі, встановленому п. 1.1. кредитного договору здійснюється щомісячно в строк з 25 числа по останній робочий день поточного місяця останнього місяця, коли сума нарахованих процентів сплачується разом з основною сумою кредиту.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором позивач 25.10.2011 року звернувся до Господарського суду Львівської області із позовом про стягнення із відповідача заборгованості.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.01.2012 року у справі №5015/6251/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до Відкритого акціонерного товариства «Дрогобицький машинобудівний завод» про стягнення 562 315,48 грн. позов задоволено, стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Дрогобицький машинобудівний завод» на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» 474 000 грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 22 972 грн. 76 коп. заборгованості по процентах, 37 036 грн. 93 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 2 468 грн. 42 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів, 20 221 грн. 48 коп. 3% за несвоєчасне повернення кредиту, 720 грн. 05 коп. 3% за несвоєчасну сплату процентів, 5 623 грн. 16 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

З урахуванням того, що в подальшому відповідачем рішення суду не було виконано, позивач звернувся до суду із позовом (відправлено поштовим зв'язком 01.02.2018) про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по процентах за період часу з 13.01.2012 по 09.01.2018 в розмір 659 906 грн. 57 коп., пені за несвоєчасну сплату процентів за період часу з 10.01.2017 по 09.01.2018 у розмірі 11 918 грн. 61 коп., 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту за період часу 13.01.2012 по 09.01.2018 в розмірі 83 481 грн. 86 коп., інфляційних за несвоєчасне повернення кредиту за період часу 13.01.2012 по 30.11.2017 в розмірі 390 328 грн. 77 коп., інфляційних за несвоєчасну сплату процентів за період часу 01.03.2012 по 30.11.2017 в розмірі 321 887 грн. 07 коп.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання перестає діяти в разі його припинення на підставах, передбачених договором або законом.

Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 601, 604 - 609 ЦК України, які не передбачають підставою припинення зобов'язання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п.п. 9.1., 9.2. кредитного договору, у разі несвоєчасного повернення кредиту, несвоєчасної (неналежної) сплати плати за користування кредитом, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період , за який сплачується пеня) за кожен календарний день прострочення зобов'язань.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, що відображено у постанові Пленуму від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (п. 7), а також Верховний Суд України, що відображено, зокрема, у постанові від 05.12.2011 по справі №16/164 (2010) .

З врахуванням цих положень, позивачем нараховано та заявлено до стягнення заборгованість по процентах за період часу з 13.01.2012 по 09.01.2018 в розмірі 659 906 грн. 57 коп., пеню за несвоєчасну сплату процентів за період часу з 10.01.2017 по 09.01.2018 у розмірі 11 918 грн. 61 коп., 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту за період часу 13.01.2012 по 09.01.2018 в розмірі 83 481 грн. 86 коп., інфляційних за несвоєчасне повернення кредиту за період часу 13.01.2012 по 30.11.2017 в розмірі 390 328 грн. 77 коп., інфляційних за несвоєчасну сплату процентів за період часу 01.03.2012 по 30.11.2017 в розмірі 321 887 грн. 07 коп.

Відповідно до 256 ЦК України, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 2 ст. 258 ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 3 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Частиною 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідачем у заяві (вх. №14448/18 від 24.04.2018) зазначено про застосування наслідків пропуску позовної давності до вимог, які заявлені позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи, прострочення відповідачем зобов'язання щодо повернення суми кредиту у розмірі 474 000 грн. 00 коп. виникло з 02.07.2010 (дата повернення кредитних коштів, визначена умовами кредитного договору).

Таким чином, позовна давність щодо заборгованості по кредиту у розмірі 474 000 грн. 00 коп. розпочала свій перебіг з 02.07.2010 та мала припинитися 02.07.2013.

25.10.2010 позивач пред'явив позов (справа №5015/6251/11) про стягнення заборгованості, в тому числі і заборгованості по кредиту, чим, відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦК України, перервав позовну давність.

Відповідно до ч. 3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується

Таким чином, позовна давність щодо вимоги про стягнення кредиту після переривання розпочала свій перебіг з 26.10.2010 та припинилася 26.10.2013.

Згідно ч. 1 ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

З огляду на те, що 26.10.2013 спливла позовна давність щодо вимоги про стягнення суми кредиту у розмірі 474 000 грн. 00 коп. (основної вимоги), то позовна давність щодо 3% річних та інфляційних (які є додатковими) за несвоєчасне повернення вищевказаної суми кредиту також спливла 26.10.2013 року.

Як зазначалося вище, позивачем пред'явлено позов 01.02.2018 року. Таким чином, вимога про стягнення 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 83 481 грн. 86 коп., інфляційних за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 390 328 грн. 77 коп. до задоволення не підлягає.

Щодо застосування позовної давності до вимоги про стягнення процентів за користування коштами, то з огляду на обов'язок відповідача сплачувати проценти до дня фактичного повернення заборгованості за кредитом, неповернення відповідачем отриманого кредиту станом на дату розгляду даної справи та щомісячне нарахування процентів на суму кредиту, проценти підлягають стягненню за кожен місяць прострочення виконання зобов'язання з урахуванням того, що позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного місяця окремо за попередніх три роки до дня подання позову. Таким чином, до задоволення підлягатимуть проценти у розмірі 336 825 грн. 84 коп., нарахування яких розпочинається з 01.02.2015 року.

З урахуванням того, що позовна давність щодо вимоги про стягнення процентів розпочала свій перебіг з 01.02.2015 року, з вказаної дати підлягають нарахуванню і інфляційні за несвоєчасну сплату процентів. Після проведеного судом перерахунку (в межах заявлених позивачем вимог, тобто по 30.11.2017) розмір інфляційних за несвоєчасну сплату процентів становить 69 791 грн. 28 коп.

Враховуючи те, що позовна заява була подана позивачем 01.02.2018, позовна давність по вимозі про стягнення пені за несвоєчасну сплату відсотків розпочинає свій перебіг з 01.02.2017. Як вбачається з розрахунку пені, долученого до позовної заяви, позивачем нараховано пеню з 10.01.2017 по 09.01.2018. Таким чином, пеня за несвоєчасну сплату відсотків, нарахована до 31.01.2017, задоволенню не підлягає. Задоволенню підлягає пеня за період часу з 01.02.2017 по 09.01.2018 у розмірі 11 229 грн. 93 коп.

Позивач у додаткових поясненнях посилається на те, що відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦК України наявними були обставини, які зупинили перебіг позовної давності, а також на те, що відповідач своїми діями, зокрема, листом за вих. №159 від 21.11.2013 визнав борг.

Проте, доводи позивача щодо існування обставин, які зумовлюють зупинення перебігу позовної давності є безпідставними з огляду на те, що наявність накладеного арешту на майно відповідача не є тою обставиною, яка передбачена ч. 1 ст. 263 ЦК України. Чинність арешту на майно відповідача жодним чином не перешкоджала позивачу в межах строків позовної давності звернуся до суду за захистом своїх порушених прав, в тому числі стягнення відсотків за користування кредитом, пені, 3% річних, інфляційних.

Із змісту листа за вих. №159 від 21.11.2013 не зрозуміло, яка про яку саме заборгованість іде мова – стягнуту згідно рішення Господарського суду Львівської області від 13.01.2012 року у справі №5015/6251/11, чи поточну, яка виникла після набрання вказаним рішенням законної сили. Не відображено у вказаному листі і структуру заборгованості, зокрема, що саме із наведеної відповідачем у листі суми заборгованості становить неповернутий кредит, нараховані проценти за користування кредитом, штрафні санкції. Не вказано також у даному листі і часові періоди, у яких виникла така заборгованість (щодо процентів, штрафних санкцій). Таким чином, даний лист не може братися судом до уваги як такий, що підтверджує факт переривання позовної давності.

Слід також зазначити, що навіть у разі, якщо взяти до уваги вказаний лист, як такий, що підтверджує вчинення відповідачем дій, які визнають позов та переривають позовну давність, то у відповідності до ч. 2 ст. 264 ЦК України позовна давність після переривання (надіслання відповідачем листа за вих. №159 від 21.11.2013) розпочала свій перебіг з 22.11.2013 та припинилася 22.11.2016.

Оскільки позивачем не було наведено поважних причин пропущення позовної давності, відповідачем заявлено про застосування позовної давності, суд прийшов до висновку про необхідність застосування наслідків пропуску позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 336 825 грн. 84 коп. заборгованості по сплаті процентів, 11 229 грн. 93 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів, 69 791 грн. 28 коп. інфляційних за несвоєчасну сплату процентів. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 256, 257, 258, 267, 509, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 626, 1048, 1054 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дрогобицький машинобудівний завод», м. Дрогобич, вул. Бориславська, 51/1, Львівська область (ідентифікаційний код 00153362) на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», м. Київ, бульвар Шевченка/вул. Пушкінська, 8/26 (ідентифікаційний код 14359319) 336 825 грн. 84 коп. заборгованості по сплаті процентів, 11 229 грн. 93 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів, 69 791 грн. 28 коп. інфляційних за несвоєчасну сплату процентів, 6 267 грн. 05 коп. судового збору.

3.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.          Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

5.          Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 07.05.2018 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 16.05.2018.

Суддя Мазовіта А.Б.