Рішення

від 07.05.2018 по справі 819/361/18

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/361/18

07 травня 2018 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мандзія О.П.

за участю:

секретаря судового засідання Канюка Н.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Чорнописької В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Бучацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Бучацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - відповідач, Бучацька ОДПІ), в якій просить скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0002631700 від 06.10.2015 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання у сумі 43631,98 грн. з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що акціонерним товариство "Райффайзен Банк Аваль" анульовано (прощено) заборгованість за пенею в розмірі 205959,87 грн., яка виникла в наслідок порушення умов кредитного договору щодо вчасного внесення платежів. Проте, анульована сума пені не є доходом платника податків в розумінні Податкового кодексу України (далі - ПК України) та відповідно не підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб. Таким чином, контролюючим органом спірним рішенням безпідставно визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в розмірі 43631,98грн., з яких 34769,58 грн. за основним платежем та 8862,40 грн. за штрафними санкціями, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 03.03.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проведено за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 03.04.2018 року.

Ухвалою суду від 03.04.2018 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відкладено підготовче засідання у справі на 24.04.2018 року.

Ухвалою суду від 24.04.2018 року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - АТ "Райффайзен Банк Аваль"). Зобов'язано відповідача подати суду кредитний договір, укладений між ОСОБА_3 та АТ "Райффайзен Банк Аваль". Відкладено підготовче засідання у справі на 07.05.2018 року.

Ухвалою суду від 07.05.2018 року, постановленою в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати згідно ч.7, 8 ст.243 КАС України, закрито підготовче засідання та розпочато розгляд справи по суті в силу приписів ч.7 ст.181 КАС України.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з мотивів, наведених в позовній заяві, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, з підстав викладених у відзиві (а.с.38-39). Пояснив, що АТ "Райффайзен Банк Аваль" було проінформовано позивача про анулювання боргу в розмірі 205959,87 грн., а також обов'язок самостійно сплатити суму податку з таких доходів та відобразити їх у річній податковій декларації. Однак позивач податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік не подав, податок на доходи фізичних осіб до бюджету не перерахував. З огляду на викладене, вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 43631,98 грн., контролюючим органом прийнято правомірно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просив у задоволенні позову відмовити.

У судове засідання представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача АТ "Райффайзен Банк Аваль" не з'явився, хоча третя особа належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду відповідно до ст.124, 126 КАС України.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши обставини справи у сукупності, суд при постановленні рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, і підтверджено сторонами, між ОСОБА_3 та АТ "Райффайзен Банк Аваль" було укладено кредитний договір.

Листом від 04.02.2014 року АТ "Райффайзен Банк Аваль" повідомило позивача про анулювання заборгованості за нархованою пенею в розмірі 205959,87 грн., про що свідчить особистий підпис ОСОБА_3 (а.с.45).

АТ "Райффайзен Банк Аваль" відобразив суму анульованого боргу 205959,87 грн. в "Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку" (далі - 1-ДФ) за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було списано, а саме в звітності за 1 квартал 2014 року 29.04.2015 року №9024295437 з ознакою доходу "126" - додаткове благо.

Козівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - Козівська ОДПІ) правонаступником якої є відповідач, надіслано лист від 28.05.2015 року №1213/1700-02 на адресу АТ "Райффайзен Банк Аваль" про надання інформації щодо доходу за 2014 рік, отриманого ОСОБА_3, а також копії відповідних документів (а.с.43).

На надісланий запит, контролюючий орган листом від 24.06.2015 року №042/1274 проінформовано про нарахування доходу ОСОБА_3 в 1 кварталі 2014 року дохід у вигляді анулювання (прощення) заборгованості за кредитом в сумі 205959,87 грн. (а.с.44).

З метою отримання інформації та письмових пояснень від самого позивача, Козівською ОДПІ надсилався лист від 02.06.2015 року №1283/1700-02 на податкову адресу платника податків (а.с.46), який залишено поза увагою.

В подальшому, посадовими особами Козівської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб ОСОБА_3 на період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року.

Результати перевірки викладені в акті від 24.09.2015 року №92-1700/НОМЕР_1 (а.с.8-11), у якому зроблено висновок про порушення:

неподання податкової декларації про майновий стан і доходи одержані в 2014 році до Підгаєцького відділення Козівської ОДПІ до 01.05.2015 року, чим порушено вимоги пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, пп."в" п.176.1 ст.176 ПК України;

неперерахування до бюджету до 01.08.2015 року податку на доходи фізичних осіб за отримані доходи у 2014 році в сумі 34768,58 грн., чим порушено вимоги пп."е" п.176.1 ст.176 ПК України, п.179.7 ст.179 ПК України.

На підставі акта перевірки Козівською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0002631700 від 06.10.2015 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в розмірі 43631,98 грн., з яких 34769,58 грн. за основним платежем та 8862,40 грн. за штрафними санкціями (а.с.41).

Не погодившись із такими рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Згідно ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків відповідача, відображених в акті перевірки, і винесеного на підставі них спірного правового акта індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.163.1 ст.163 ПК України (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету визначено ст.168 ПК України.

Зокрема, у пп.168.1.3 п.168.1 ст.168 ПК України вказано, якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку в терміни, передбачені пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Кодексу.

Згідно з пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) зокрема, згідно з пп."д" - суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощення) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощено), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Таким чином, положеннями вказаного пункту додаткове благо визначено, зокрема, як сума боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, без конкретизації того, які суми можуть входити до його складу (основний борг, нараховані проценти, неустойка (штраф, пеня)).

Положення пп."д" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України в редакції до 01.01.2015 року, чинній на час виникнення спірних правовідносин, згідно з якими до оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, не давали чіткого визначення складу боргу.

У той же час відносини, що виникають між банком та клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Приписами ст.549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, неустойка (пеня), яка нараховується банком за несвоєчасне виконання боржником грошового зобов'язання, є засобом забезпечення виконання такого зобов'язання, вона боржнику не виплачується, тобто не збільшує показники фінансового та/або майнового стану боржника, а отже, не є його доходом.

Європейський суд з прав людини висловив позицію у справі "Щокін проти України" (рішення від 14.10.2010 року), у якій дійшов висновку, що "…перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.

Говорячи про "закон", стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (див. рішення у справі "Шпачек s.r.о." проти Чеської Республіки" (), № 26449/95, пункт 54, від 9 листопада 1999 року). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні ( рішення у справі "Бейелер проти Італії" (Beyeler v. Italy), [ВП], № 33202/96, пункт 109, ЄСПЛ 2000-І).

Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

У зв'язку з цим Суд не може не помітити вимогу підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року, який передбачав, що в разі, коли національне законодавство припускало неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків платників податків національні органи були зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для платника податків. "

Враховуючи те, що рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до ст.46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику Європейського суду з прав людини, у тому числі й у рішенні у справі "Щокін проти України", як джерело права відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Положення пп."д" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України в редакції до 01.01.2015 року, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не давали чіткого визначення поняття додаткового блага, на вартість якого збільшується оподатковуваний дохід платника податку.

Згідно з пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, нарахована банком відповідно до умов кредитного договору та анульована за його рішенням, не є доходом платника податків в розумінні ПК України, який підлягає оподаткуванню згідно пп."д" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, а тому у позивача не було обов'язку включати до суми загального оподатковуваного доходу 205959,87 грн. прощеної (анульованої) пені за кредитним договором та подавати декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік.

Також суд звертає увагу, що можливість неоднозначного визначення сутності додаткового блага та, як наслідок, множинного трактування прав та обов'язків платників податків усунено Законом України від 28.12.2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набрав чинності з 01.01.2015 року, та прийнято нову редакцію пп."д" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України згідно якої, додаткове благо, на вартість якого збільшується оподатковуваний дохід платника податку, визначено як основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст. 90 КАС України та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів, правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а відтак позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, оскільки позов підлягає до задоволення, то до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 704,80 грн. згідно квитанції №0.0.976268100.1 від 28.02.2018 року (а.с.3).

Керуючись ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Козівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області від 06.10.2015 року №0002631700.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бучацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області (місцезнаходження: 48400, Тернопільська область, Бучацький район, місто Бучач, вулиця Галицька, будинок 11, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 38509119) на користь ОСОБА_3 (місце проживання: 48022, Тернопільська область, Підгаєцький район, село Вербів, РНОКПП НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1) судовий збір у загальному розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 (вісімдесят) копійок, сплачений відповідно квитанції №0.0.976268100.1 від 28.02.2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16 травня 2018 року.

Головуючий суддя Мандзій О.П.

копія вірна

Суддя Мандзій О.П.