Постанова

від 06.09.2018 по справі 819/361/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2018 рокуЛьвів№876/5191/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Бруновської Н.В., Затолочного В.С.,

при секретарі судового засідання: Герман О.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Бучацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 травня 2018 року у справі №819/361/18 (винесене головуючим суддею Мандзій О.П. проголошене о 16:54 год. у м. Тернополі, повний текст складений 16.05.2018р.) за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Бучацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області третя особа Акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Бучацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області, в якій просить скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р №0002631700 від 06.10.2015 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання у сумі 43631,98 грн. з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що акціонерним товариство Райффайзен Банк Аваль анульовано (прощено) заборгованість за пенею в розмірі 205959,87 грн., яка виникла в наслідок порушення умов кредитного договору щодо вчасного внесення платежів. Проте, анульована сума пені не є доходом платника податків в розумінні Податкового кодексу України та відповідно не підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб. Таким чином, контролюючим органом спірним рішенням безпідставно визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в розмірі 43631,98грн., з яких 34769,58 грн. за основним платежем та 8862,40 грн. за штрафними санкціями, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 травня 2018 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Козівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області від 06.10.2015 року №0002631700. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Бучацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області судовий збір у загальному розмірі 704 грн. 80 коп., сплачений відповідно квитанції №0.0.976268100.1 від 28.02.2018 року.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки судом неповно та неправильно встановлені обставини справи та порушено норми матеріального права, що призвело до винесення незаконного рішення. Зокрема зазначає, що АТ Райффайзен Банк Аваль було проінформовано позивача про анулювання боргу в розмірі 205959,87 грн., а також обов'язок самостійно сплатити суму податку з таких доходів та відобразити їх у річній податковій декларації. Однак позивач податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік не подав, податок на доходи фізичних осіб до бюджету не перерахував. Крім того, суть доводів апелянта зводиться до того, що пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, нарахована банком відповідно до умов кредитного договору та анульована за його рішенням, є доходом платника податків в розумінні ПК України, який підлягає оподаткуванню згідно пп. д пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Позивач та його представник в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечили, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідач та третя особа в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує наступне, між ОСОБА_2 та АТ Райффайзен Банк Аваль було укладено кредитний договір.

Листом від 04.02.2014 року АТ Райффайзен Банк Аваль повідомило позивача про анулювання заборгованості за нархованою пенею в розмірі 205959,87 грн., про що свідчить особистий підпис ОСОБА_2 (а.с.45).

АТ Райффайзен Банк Аваль відобразив суму анульованого боргу 205959,87 грн. в Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (далі - 1-ДФ) за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було списано, а саме в звітності за 1 квартал 2014 року 29.04.2015 року №9024295437 з ознакою доходу 126 - додаткове благо.

Козівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - Козівська ОДПІ) правонаступником якої є відповідач, надіслано лист від 28.05.2015 року №1213/1700-02 на адресу АТ Райффайзен Банк Аваль про надання інформації щодо доходу за 2014 рік, отриманого ОСОБА_2, а також копії відповідних документів.

На надісланий запит, контролюючий орган листом від 24.06.2015 року №042/1274 проінформовано про нарахування доходу ОСОБА_2 в 1 кварталі 2014 року дохід у вигляді анулювання (прощення) заборгованості за кредитом в сумі 205959,87 грн..

З метою отримання інформації та письмових пояснень від самого позивача, Козівською ОДПІ надсилався лист від 02.06.2015 року №1283/1700-02 на податкову адресу платника податків, який залишено поза увагою.

В подальшому, посадовими особами Козівської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб ОСОБА_2 на період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року.

Результати перевірки викладені в акті від 24.09.2015 року №92-1700/НОМЕР_1, у якому зроблено висновок про порушення: неподання податкової декларації про майновий стан і доходи одержані в 2014 році до Підгаєцького відділення Козівської ОДПІ до 01.05.2015 року, чим порушено вимоги пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, пп. в п.176.1 ст.176 ПК України; неперерахування до бюджету до 01.08.2015 року податку на доходи фізичних осіб за отримані доходи у 2014 році в сумі 34768,58 грн., чим порушено вимоги пп. е п.176.1 ст. 176 ПК України, п.179.7 ст.179 ПК України.

На підставі акта перевірки Козівською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення форми Р №0002631700 від 06.10.2015 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в розмірі 43631,98 грн., з яких 34769,58 грн. за основним платежем та 8862,40 грн. за штрафними санкціями.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, нарахована банком відповідно до умов кредитного договору та анульована за його рішенням, не є доходом платника податків в розумінні ПК України, який підлягає оподаткуванню згідно пп. д пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, а тому у позивача не було обов'язку включати до суми загального оподатковуваного доходу 205959,87 грн. прощеної (анульованої) пені за кредитним договором та подавати декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до п. 163.1 ст. 163 ПК України (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету визначено ст. 168 ПК України.

Зокрема, у пп. 168.1.3 п.168.1 ст.168 ПК України вказано, якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку в терміни, передбачені пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Кодексу.

Згідно з пп. 164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) зокрема, згідно з пп. д - суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощення) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощено), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Таким чином, положеннями вказаного пункту додаткове благо визначено, зокрема, як сума боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, без конкретизації того, які суми можуть входити до його складу (основний борг, нараховані проценти, неустойка (штраф, пеня)).

Положення пп. д пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України в редакції до 01.01.2015 року, чинній на час виникнення спірних правовідносин, згідно з якими до оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, не давали чіткого визначення складу боргу.

У той же час відносини, що виникають між банком та клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України.

Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 605 ЦК України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як доход у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує доход платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує доход платника податку і включається в його оподатковуваний доход. Разом з тим, сума процентів, нарахованих банком за умовами договору за користування кредитом, комісій та/або штрафних санкцій (пені) не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, комісій та/або штрафних санкцій (пені), нарахованих за користування кредитом й за прострочення виконання грошового зобов'язання, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

Крім того, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеню), прощені (анульовані) кредитором.

Наведене підтверджується і змінами, які були внесені до законодавства, зокрема, Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань від 09 квітня 2015 року №321-VIII, який набрав чинності 07 травня 2015 року, редакція підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 ПК України була доповнена абзацом другим, у зв'язку з чим сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності не підлягали включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оподатковуваним доходом позивача є лише основна заборгованість за кредитом, прощена (анульована) банком. Прощені (анульовані) банком проценти за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеня) не є доходом платника податків, а тому база оподаткування повинна визначатись лише з суми, прощеної (анульованої) банком, яку позивач фактично отримав за банківським кредитом, без врахування таких платежів.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 14.06.2018 по справі №823/112/16.

З урахуванням наведеного вище, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, нарахована банком відповідно до умов кредитного договору та анульована за його рішенням, не є доходом платника податків в розумінні ПК України, який підлягає оподаткуванню згідно пп. д пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, а тому у позивача не було обов'язку включати до суми загального оподатковуваного доходу 205959,87 грн. прощеної (анульованої) пені за кредитним договором та подавати декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Бучацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області - залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 травня 2018 року у справі №819/361/18 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді Н. В. Бруновська В. С. Затолочний Повний текст постанови складено 11.09.2018р.