Постанова

від 15.05.2018 по справі 826/5432/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/5432/17 Суддя першої інстанції: Федорчук А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В, Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Арго - торгівельна мережа до Головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів у м. Києві про скасування постанови як незаконної, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю Арго - торгівельна мережа (далі - Позивач, ТОВ Арго - торгівельна мережа ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів у м. Києві (далі - Відповідач, ГУ Держпродспоживслужби у м. Києві) про скасування як незаконної постанови №36 про накладення стягнень, прийнятої 15.12.2016 року начальником ГУ Держпродспоживслужби у м. Києві.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2018 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що хоча дії щодо проведення перевірки відповідали вимогам чинного законодавства Відповідачем як суб'єктом владних повноважень: в акті перевірки не наведено відомостей щодо перевірки наявності інформації про товар в усіх способах, передбачених чинним законодавством, адже порушення можливе виключно у випадку відсутності інформації про товар у будь-який передбачений законом спосіб; не надано доказів здійснення перевірки товаросупровідної документації, місту етикеток та маркування; безпідставно здійснено посилання на Порядок гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни складних побутових приладів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 року №506, який спірні правовідносини не регулює; не обґрунтовано нормативно термін придатності одягу. Крім того, суд звернув увагу на помилковість висновків Відповідача про визнання Позивачем факту допущених порушень у листі від 19.09.2016 року.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, в якому відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. При цьому зазначає, що, по-перше, судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні встановлені обставини, що стосуються іншого підприємства, по-друге, посилання суду на приписи Закону України Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції є помилковим, оскільки державний ринковий нагляд не можне ототожнювати з державним наглядом (контролем), по-третє, суд необґрунтовано застосував до спірних правовідносин законодавство, що регулює питання діяльності Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві, оскільки на момент проведення перевірки такого органу не існувало, по-четверте, Відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не здійснювалося посилання на Порядок гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни складних побутових приладів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 року №506, по-п'яте, судом не враховано, що Позивачем самостійно підтверджено наявність встановлених у ході перевірки порушень, а саме - відсутність інформації про товар у наочній формі та відомостей щодо терміну придатності товару чи строку його служби.

Після усунення визначених в ухвалі від 26.03.2018 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2018 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 15.05.2018 року.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ Арго-торгівельна мережа просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що, по-перше, законодавством допускається можливість відсутності терміну придатності та гарантійного строку, по-друге, перевірка проведена за відсутності уповноваженої особи Позивача, по-третє, помилкове зазначенні в описовій частині рішення суду іншого суб'єкта господарювання не є підставою для скасування такого рішення.

У судовому засіданні повноважні представники Відповідача доводи апеляційної скарги підтримали та просили суд задовольнити вимоги останньої повністю з викладених у ній підстав.

Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з такого.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що у вересні 2016 року працівниками ГУ Держпродспоживслужби у м. Києві згідно п. 56 плану здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на ІІІ квартал 2016 року (а.с. 70-72), повідомлення від 26.07.2016 року №277 про проведення планової перевірки суб'єкта господарювання (а.с. 73), наказу ГУ Держпродспоживслужби у м. Києві від 05.08.2016 року №436 (а.с. 74) та направлення на проведення заходу від 05.08.2016 року №366 (а.с. 75) проведено у присутності ОСОБА_3 (керуючого магазином) планову перевірку ТОВ Арго-торгівельна мережа за адресою: м. Київ, пр-т. Оболонський, 1-Б, з питань дотримання законодавства про захист прав споживачів. У ході перевірки Відповідачем було встановлено порушення Позивачем:

- п. 10 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою КМ України від 15.06.2006 року №833, а саме - незабезпечення наявності у куточку споживача адреси і номерів телефонів органів, що забезпечують захист прав споживачів;

- п. 16 розділу І Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.04.2007 року №104, а саме - допущено до реалізації продукцію без необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації у супровідній документації, що додається до товару, на етикетці, а також маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі) про підприємство, що здійснює функції виробника щодо прийняття претензій від споживача, строк придатності (строк служби).

Зазначені висновки зафіксовані в акті перевірки від 06.09.2016 року №000142 (а.с. 12-26). Крім того, у вказаному акті міститься припис, яким Позивача зобов'язано усунути недоліки, що зазначені в акті перевірки, у тому числі припинити порушення вимог законодавства про захист прав споживачів та пред'явити звіт щодо усунутих недоліків.

Листом від 15.09.2016 року (вх. №710 від 19.09.2016 року) ТОВ Арго-торгівельна мережа направило на адресу ГУ Держпродспоживслужби у м. Києві звіт, в якому повідомило, що станом на 16.09.2016 року усунуті всі порушення, зазначені в акті перевірки №000142, на підтвердження чого надало документальне підтвердження у вигляді фотографії (а.с. 103-104).

На підставі встановлених у ході перевірки порушень законодавства про захист прав споживачів ГУ Держпродспоживслужби у м. Києві 15.12.2016 року прийнято постанову №36 про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України Про захист прав споживачів (далі - Постанова №36, оскаржувана постанова), якою на Позивача накладено штраф у розмірі 288 759,00 грн. (а.с. 105). Дану постанову отримано ТОВ Арго-торгівельна мережа 22.12.2016 року (а.с. 106).

За наслідками розгляду скарги ТОВ Арго-торгівельна мережа від 22.02.2017 року №41 (а.с. 28-29) листом від 21.03.2017 року №603-155-11/6034 Держпродспоживслужба України повідомила Позивача про відсутність правових підстав для скасування постанови №36 (а.с. 30-31).

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз положень ст. ст. 4, 5 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , ст. ст. 1, 15, 26 Закону України Про захист прав споживачів , п. 16 затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.04.2007 року №104 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, п. п. 1, 6 Положення про інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку та торгівлі України від 09.11.2011 року №206, п. п. 1, 2 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 року №506, прийшов до висновку про безпідставність тверджень Позивача про порушення Відповідачем порядку проведення перевірки, однак обґрунтованість позовних вимог з огляду на відсутність належних та допустимих доказів порушення положень законодавства про захист прав споживачів.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на таке.

Закон України Про захист прав споживачів (далі - Закон про споживачів) регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до ст. 26 вказаного Закону центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечує реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і має право, зокрема, давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів; перевіряти додержання суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сфері торгівлі і послуг, вимог нормативно-правових актів щодо безпеки продукції, а також правил торгівлі та надання послуг шляхом безперешкодного відвідування та обстеження відповідно до законодавства будь-яких виробничих, торговельних та складських приміщень таких суб'єктів; накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Результати перевірок суб'єктів господарювання службовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, оформлюються відповідними актами.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 року №260-р оформлено погодження з пропозицією Міністерства аграрної політики та продовольства щодо можливості забезпечення здійснення покладених на Державну службу з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 року № 667 Про затвердження Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів функцій і повноважень, зокрема, Державної інспекції з питань захисту прав споживачів, що припиняються.

Отже, як вірно зазначив Апелянт, застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положень законодавства, якими визначено повноваження Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів та її територіальних органів, є помилковим з огляду на відсутність на момент перевірки у згаданого органу відповідних повноважень.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 02.09.2015 року № 667 (далі - Положення №667), Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства та який реалізує державну політику, зокрема, у галузі державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері.

Згідно п. 7 Положення №667 Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.

Відповідно до п. п. 1, 3 п. 7 Положення про Головне управління Держпродспоживслужби в області, в місті Києві, затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 15.02.2016 року № 45, яке було чинне на момент проведення перевірки, Головне управління Держпродспоживслужби відповідно до покладених на нього завдань у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про захист прав споживачів (у тому числі споживачів виробів з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння): перевіряє додержання суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сфері торгівлі і послуг, вимог законодавства про захист прав споживачів, а також правил торгівлі та надання послуг; накладає на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення за порушення законодавства про захист прав споживачів.

Згідно ч. 11 ст. 4 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (далі - Закон про держнагляд) плановий чи позаплановий захід повинен здійснюватися у присутності керівника або його заступника, або уповноваженої особи суб'єкта господарювання.

Приписи ч. 4 ст. 5 Закону про держнагляд визначають, що органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу.

Повідомлення повинно містити: дату початку та дату закінчення здійснення планового заходу; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; найменування органу державного нагляду (контролю).

Повідомлення надсилається рекомендованим листом чи телефонограмою за рахунок коштів органу державного нагляду (контролю) або вручається особисто керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку.

Суб'єкт господарювання має право не допускати посадову особу органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового заходу в разі неодержання повідомлення про здійснення планового заходу.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, повідомлення про проведення планової перевірки від 26.07.2016 року №277 було вручено керуючому магазину ТОВ Арго-торгівельна мережа , розташованого у ТРЦ Дрім Таун за адресою: м. Київ, пр-т. Оболонський, 1 - ОСОБА_3 28.07.2016 року (а.с. 73), тобто у відповідності до вимог ч. 4 ст. 5 Закону про держнагляд.

Отже, враховуючи, що Відповідач у встановленому законом порядку набув право на проведення планового заходу у відповідності до вимог ст. 5 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , а матеріалами справи підтверджується присутність керуючого магазином ОСОБА_3 у ході проведення перевірки, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість доводів Позивача про порушення ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві порядку її проведення.

Оцінюючи висновки суду першої інстанції про неправомірність оскаржуваної постанови №36 про накладення штрафу, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Як вбачається зі змісту акту №000142 від 06.09.2016 року та було встановлено судом першої інстанції, під час перевірки магазину ТОВ Арго-торгівельна мережа у ТРЦ Дрім Таун у м. Києві виявлено відсутність доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, а саме - відомостей про підприємство, які здійснює функції виробника щодо прийняття претензій від споживача, а також про строк придатності (строк служби) товарів - одягу та аксесуарів.

Відповідно до ст. 15 Закону про споживачів споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Інформація про продукцію повинна містити, зокрема, строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Нормативно-правовими актами, в тому числі технічними регламентами, можуть бути встановлені додаткові вимоги до змісту інформації про продукцію.

Інформація споживачеві повинна надаватися згідно із законодавством про мови.

Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.

Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку.

Згідно п. 21 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 року №833 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів (далі - Порядок №833) суб'єкт господарювання зобов'язаний, зокрема, надавати споживачеві (покупцеві) у доступній формі необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари.

Крім того, відповідно до п. 16 затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.04.2007 року №104 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами (далі - Правила №104) здійснюючи продаж непродовольчих товарів вітчизняного та іноземного виробництва, працівники суб'єкта господарювання зобов'язані надати споживачам необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари в супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також маркуванням чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів товарів, яка має містити: назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; найменування нормативних документів, вимогам яких повинні відповідати вітчизняні товари; дані про основні властивості товару; відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремих товарів, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; дані про ціну (тариф), умови та правила придбання товару; дату виготовлення; відомості про умови зберігання; гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); правила та умови ефективного і безпечного використання товару; строк придатності (строк служби) товару, відомості про необхідні дії споживача після його закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Стосовно товарів, які підлягають обов'язковій сертифікації, споживачу повинна надаватись інформація про їх сертифікацію.

Стосовно товарів, які за певних умов можуть бути небезпечними для життя, здоров'я споживача та його майна, навколишнього природного середовища, виробник (виконавець, продавець) зобов'язаний довести до відома споживача інформацію про такі товари і можливі наслідки їх споживання (використання).

Інформація споживачеві повинна надаватися згідно із законодавством про мови.

Таким чином, надання вищевказаної інформації для споживачів є обов'язковим, а її ненадання є порушенням чинного законодавства України та суттєво обмежує законне право споживача на усвідомлений і компетентний вибір товарів.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, підтверджується викладеними в акті перевірки обставинами та фотографіями (а.с. 88-97) у ході перевірки встановлено відсутність інформації про строк придатності (строк служби) товару; найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

При цьому посилання суду першої інстанції на відсутність в акті перевірки інформації щодо перевірки наявності вказаної інформації в усіх способах, передбачених Законом про споживачів, в якості підстави для висновку про ненадання доказів щодо її відсутності, судовою колегією оцінюється критично, оскільки, як вбачається з матеріалів справи та обґрунтовано наголошено Апелянтом, зі змісту звіту від 15.09.2016 року та доданої до нього фотографії вбачається (а.с. 103-104), що відповідних відомостей ТОВ Агро-торгівельна мережа до споживача не доводилося.

Крім іншого, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відсутність нормативно визначено регламентації строку придатності (строку служби) одягу та аксесуарів не звільняє продавця від обов'язку із доведення відповідної інформації до споживача, зокрема, шляхом зазначення відомостей про необмежений строк придатності тощо.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає помилковими висновки Окружного адміністративного суду міста Києва про відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів порушення Позивачем вимог п. 16 Правил №104.

Поряд з викладеним, зі змісту акту №000142 від 06.09.2016 року вбачається, що під час перевірки магазину ТОВ Арго-торгівельна мережа у ТРЦ Дрім Таун у м. Києві виявлено відсутність у куточку споживача адреси і номерів телефонів органів, що забезпечують захист прав споживачів.

Відповідно до п. 10 Порядку №833 суб'єкти господарювання повинні забезпечити, зокрема, наявність на видному та доступному місці куточка покупця, в якому розміщується інформація про найменування власника або уповноваженого ним органу, книга відгуків та пропозицій, адреси і номери телефонів органів, що забезпечують захист прав споживачів.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи та не спростовано Позивачем, відповідних відомостей на момент перевірки у куточку споживачів не містилося.

Відповідно до п. 7 ч. 23 ст. 23 Закону про споживачів у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність, зокрема, за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію або продавця (у випадках, визначених Законом України Про електронну комерцію ) - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З урахуванням наведеного, оскільки з матеріалів справи вбачається, що вартість одержаної для реалізації партії товару, щодо якої відсутня вся передбачена ст. 15 Закону про споживачів та п. 16 Порядку №104 інформація, складає 962 530,00 грн., що відображено у зведених даних про результати перевірки продукції (а.с. 79-83), заснована до Позивача сума штрафних санкцій у розмірі 288 759,00 грн., який не оспорюється останнім, відповідає вимогам ст. 23 Закону про споживачів.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, зважаючи на встановлену вище відсутність правових підстав для скасування оскаржуваної постанови з огляду на підтвердження матеріалами справи порушення Позивачем законодавства про захист прав споживачів, судова колегія приходить до висновку про помилковість твердження Окружного адміністративного суду міста Києва про обґрунтованість позовних вимог, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при постановленні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Арго - торгівельна мережа до Головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів у м. Києві про скасування постанови як незаконної - задовольнити повністю.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2018 року - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Повний текст постанови складено 15 травня 2018 року.