Постанова

від 15.05.2018 по справі 826/9815/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/9815/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Літвіної Н.М.

суддів Федотова І.В.

Сорочка Є.О.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ЛК-ТРАНС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛК-ТРАНС до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 30 серпня 2016 року № 0015691404.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач - ТОВ ЛК-ТРАНС , подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на переконання позивача, акт перевірки відповідача побудований на відомостях, що містяться в базах даних органів ДФС, та узагальненій податковій інформації щодо взаємовідносин контрагента ТОВ ЛК-ТРАНС з його контрагентом, а також відомостями, що наявні в Єдиному державному реєстрі судових рішень . У зв'язку з чим позивач вважає, що зазначена перевірка не стосувалась безпосередньо взаємовідносин ТОВ ЛК-ТРАНС з його контрагентом, а отже ґрунтується виключно на припущеннях. Апелянт зазначає, що на час здійснення господарських операцій між ТОВ ЛК-ТРАНС та ТОВ ГЛОБАЛ ІНВЕСТ ГРУП не було рішення суду, прийнятого в порядку ст. 55-1 ГК України, яке набрало законної сили та стосувалось факту фіктивності підприємства, на час укладення договору та здійснення господарських операцій відомості про контрагента були зазначені у всіх державних реєстрах.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, вказуючи, що судом першої інстанції дотримано вимоги матеріального і процесуального права.

15 травня 2018 року за вх. № 15961 та № 15968 до Київського апеляційного адміністративного суду надійшли клопотання представника апелянта про відкладення розгляду справи на іншу дату. Клопотання мотивовані неможливістю прийняти участь у засіданні суду апеляційної інстанції у зв'язку з хворобою та стаціонарним лікуванням захисника підприємства Сивко О.Ю. Для підтвердження вказаних у клопотанні обставин позивачем надано до суду довідку без номеру та дати про перебування Сивко О.Ю. на денному стаціонарі з 14 травня 2018 року.

Розглянувши зазначене клопотання колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача вже звертався до суду з клопотанням від 10 квітня 2018 року вх. № 12112 про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з хворобою представника позивача Сивко О.Ю.

Однак, станом на 15 травня 2018 року ним не надано доказів поважності причин неприбуття до судового засідання, призначеного на 10 квітня 2018 року об 13 год. 20 хв.

Повторно звертаючись до суду з аналогічним клопотанням 15 травня 2018 року апелянтом також не надано до суду доказів поважності причин неприбуття представника позивача до судового засідання та не заявлено клопотання про продовження строку розгляду справи.

Разом з тим, довідка, яка була приєднана до клопотання від 15 травня 2018 року не є належним доказом наявності таких обставин, оскільки не зареєстрована належним чином в медичному закладі, який її видав.

У зв'язку з зазначеними вище обставинами та враховуючи визначений ст. 309 КАС України строк розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне проводити розгляд справи в даному судовому засіданні.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ЛК-ТРАНС (код 37470510) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ ГЛОБАЛ ІНВЕСТ ГРУП (код 39631634) за період з 01 березня 2016 року по 31 березня 2016 року.

Перевіркою встановлено наступні порушення: п.198.1 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями в результаті чого встановлено завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за березень 2016 року на суму 433 333 грн.

За результатами перевірки складено акт від 16 серпня 2016 року № 188/26-15-14-04-03/37470510 та винесено податкове повідомлення-рішення від 30 серпня 2016 року № 0015691404, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 433 333 грн.

Вважаючи, рішення відповідача протиправним та таким, що порушує законні права та інтереси позивача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують лише документування операцій з придбання послуг у ТОВ Глобал Інвест Груп , а сам по собі факт оформлення документів не є безумовним свідченням того, що такі роботи виконувались, тому наявні у позивача первинні документи, не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.18, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 - п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

При цьому, відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ ЛК-ТРАНС (Замовник) та ТОВ ГЛОБАЛ ІНВЕСТ ГРУП (підрядник) укладено договори про надання послуг (робіт) з ремонту приміщень №01/03/16-02 та №01/03/16-01від 01 березня 2016 року, відповідно до умов яких Замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання ремонтних робіт в обсягах та за ціною, що наводиться в П.3 договору. Кошторисна документація (специфікація) складається окремо, та є невідємною частиною Договорів. Усі розбіжності та доповнення до Договорів обговорюються сторонами в додатках, які підписуються та скріплюються печатками ( при наявності) обох сторін та є невід'ємною частиною цього договору.

На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем надано до суду: акти кошториси-виконаних робіт (послуг), акти прийняття виконаних робіт, інформацію про вартість виконаних будівельних робіт, акти надання послуг.

Також, позивачем надано договори оренди нежитлових приміщень, в яких ТОВ ГЛОБАЛ ІНВЕСТ ГРУП надавались послуги з ремонту приміщень.

Відповідно до умов вищезазначених договорів про надання послуг (робіт) з ремонту приміщень №01/03/16-02 та №01/03/16-01 від 01 березня 2016 року ТОВ ГЛОБАЛ ІНВЕСТ ГРУП повинно було надати послуги з ремонту приміщень загальною площею 808,3 кв. м.

Водночас, як вбачається з акту перевірки відповідно до поданого ТОВ ГЛОБАЛ ІНВЕСТ ГРУП податкового розрахунку сум доходу нарахованого на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за І квартал 2016 року кількість працюючих на підприємстві складала лише 9 осіб. В матеріалах справи відсутня будь яка інформація про вищезазначених осіб, які посади вони займали у ТОВ ГЛОБАЛ ІНВЕСТ ГРУП . Також відсутня інформація про виконання передбачених договором робіт з урахуванням власних трудових ресурсів чи з залученням інших осіб.

Крім того, в матеріалах справи наявний вирок Дарницького районного суду м. Києва від 04 липня 2016 року по справі №753/10768/16-к яким затверджено угоду від 31 травня 2016 року про визнання винуватості між прокурором Піяком К.Л. та обвинуваченими ОСОБА_5 і ОСОБА_6, за якою ОСОБА_5 визнано винною у вчинені злочинів, передбачених ч.3 ст. 27, ч.1 ст.205, ч.3 ст.27, ч.2 ст.205 КК України та призначити узгоджене сторонами покарання: за ч.3 ст.27, ч.1 ст.205 КК України у виді штрафу у розмірі 500 н.м.д.г., що становить 8500 гривень. за ч.3 ст.27, ч.2 ст.205 КК України у розмірі 3000 н.м.д.г., що становить 51000 гривень.

Так, вироком зокрема встановлено, що ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_6, на початку листопада 2015 року, продовжуючи свій злочинний намір, направлений на придбання суб'єкта господарської діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності, познайомилась з раніше незнайомим їй ОСОБА_7 та усвідомлюючи, що ОСОБА_7 знаходиться в скрутному матеріальному становищі, запропонувала їй за грошову винагороду перереєструвати на її ім'я в органах державної влади суб'єкт підприємницької діяльності - юридичну особу ТОВ Глобал Інвест Груп (код ЄДРПОУ 39631634). Не усвідомлюючи протиправний характер дій запропонованих ОСОБА_5, та не усвідомлюючи, що підприємство придбається (перереєстровується) з метою прикриття незаконної діяльності ОСОБА_5 та ОСОБА_6, ОСОБА_7 погодилась на таку пропозицію та надала ОСОБА_5 копію свого паспорта громадянина України та ідентифікаційний номер платника податків, а ОСОБА_5 отримавши вказані документи через деякий час за адресою свого проживання: м. Київ, Харківське шосе, 56, кв. 52, виготовила необхідні для придбання та перереєстрації ТОВ Глобал Інвест Груп на ім'я ОСОБА_8 документи, в яких ОСОБА_7 значилась засновником та директором вказаного підприємства.

Перереєстрація ТОВ Глобал Інвест Груп (код ЄДРПОУ 39631634) в органах державної влади, отримання необхідних реквізитів: назви, юридичної адреси, особистих даних службових осіб підприємства, індивідуального податкового номеру платника податків, відкриття поточного рахунку та отримання печатки підприємства надало можливість ОСОБА_5 та ОСОБА_6, прикриваючись зовнішньо законним фактом реєстрації ТОВ Глобал Інвест Груп , здійснювати неконтрольовані державою фінансові операції.

У цьому випадку підприємство знаходилось поза межами контролю формального (номінального) директора, а від імені контрагента невідомі особи лише оформляли відповідні документи. Номінальний директор нікого не уповноважував на вчинення дій від імені Товариства, немає відомостей щодо уповноваження інших осіб на вчинення дій від імені Товариства.

У зв'язку з зазначеними вище обставинами, колегія суддів вважає, що незважаючи на те, що на момент укладення договорів про надання послуг (робіт) з ремонту приміщень між ТОВ ЛК-ТРАНС та ТОВ Глобал Інвест Груп вказані ОСОБА_5 та ОСОБА_6, засуджені громадяни не являлись посадовими особами ТОВ Глобал Інвест Груп , вони були безпосередньо причетні до ведення всіх фінансово-господарських операцій товариства.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків.

Таким чином, відповідно про відсутність реального характеру господарських операцій в залежності від їх предметності можуть свідчити доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: відсутність необхідної кількості працівників на підприємстві, що унеможливлює їх виконання, документальних доказів руху матеріалів між позивачем та ТОВ Глобал Інвест Груп , необхідних для виконання спірних підрядних робіт, відомостей по рахункам бухгалтерського обліку 90 Собівартість реалізації , 23 Виробництво , які б розкрили інформацію про формування позивачем собівартості підрядних робіт за рахунок витрат по господарським операціям з ТОВ Глобал Інвест Груп .

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не спростовані доводи податкового органу про неможливість виконання зазначених господарських операцій ТОВ Глобал Інвест Груп .

Таким чином, зазначене вище, дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які виписані контрагентом, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту та витрат є безпідставним.

Та обставина, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагента не було постановлено вироку не може спростовувати достовірність пояснень стосовно характеру угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Перевірка та встановлення таких обставин має значення для правильного вирішення спору, оскільки ознаки фіктивності господарської діяльності безпосередньо впливають на встановлення чи спростування факту здійснення господарської операції та формування на її підставі правомірної податкової вигоди.

Аналогічна висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду України від 31 жовтня 2017 року у справі №21-2817а16.

Так, згідно з п. 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до ст. 1 цього Закону бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації (ч. 1 ст. 8 Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

У бухгалтерському обліку відображаються окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

За змістом ч. 1 та 2 ст. 9 наведеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов'язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що надані позивачем документи підтверджують лише документування операцій з придбання послуг у ТОВ Глобал Інвест Груп , а сам по собі факт оформлення документів не є безумовним свідченням того, що такі роботи виконувались, тому наявні у позивача первинні документи, не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч. 4 ст. 229, п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЛК-ТРАНС - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Літвіна

Судді І.В. Федотов

Є.О. Сорочко

Повний текст постанови виготовлено 15 травня 2018 року.