Постанова

від 12.11.2019 по справі 826/9815/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 листопада 2019 року

Київ

справа №826/9815/17

адміністративне провадження №К/9901/51424/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЛК-ТРАНС

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.02.2018 (головуючий суддя: Вєкуа Н.Г.)

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018 (головуючий суддя: Літвіна Н.М., судді: Сорочко Є.О., Федотов І.В.)

у справі № 826/9815/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛК-ТРАНС

до Головного управління ДФС у м. Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЛК-ТРАНС (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.08.2016 № 0015691404 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість (ПДВ) на 433333,00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.02.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції з підстав порушення норм підпункту 75.1.2 пункту 75.1 ст. 75, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК), ст..9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (Закон № 996-XIV), ст.ст. 6, 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). За доводами касаційної скарги судами не було дано належної оцінки доданим до матеріалів справи доказам фактичного виконання послуг від ТОВ ГЛОБАЛ ІНВЕСТ ГРУП , за наслідками поставки яких позивач сформував суми податкового кредиту. Окрім цього судами не було враховано, що засуджені згідно з вироком Дарницького районного суду м. Києва від 04.07.2016 особи не були посадовими особами ТОВ ГЛОБАЛ ІНВЕСТ ГРУП у період надання позивачу послуг, за наслідками яких останній сформував показники податкового обліку з ПДВ.

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку позивача за березень 2016 року від`ємного значення суми ПДВ у розмірі 433333,00 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням 30.08.2016 № 0015691404, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті позапланової документальної виїзної перевірки від 16.08.2016 № 188/26-15-14-04-03/37470510. Згідно з цим актом підприємство порушило норми пунктів 198.1, 198.3 ст. 198, пункту 200.1 ст. 200 ПК, у результаті чого завищено залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за березень 2016 року на 433333,00 грн. у зв`язку з завищенням сум податкового кредиту за березень 2016 року на цю суму, сформовану за наслідками поставки підрядних послуг від ТОВ ГЛОБАЛ ІНВЕСТ ГРУП , які не мали реального характеру.

У судовому процесі встановлено, що з посиланням на поставку позивачу підрядних послуг від ТОВ ГЛОБАЛ ІНВЕСТ ГРУП , сторони підписали акти надання послуг та акти прийняття виконаних робіт (послуг), від імені цього постачальника виписані податкові накладні, на підставі яких позивач задекларував суми податкового кредиту у податковій декларації із ПДВ за березень 2016 року.

Згідно з підпунктом а пункту 198.1 ст. 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем передбачається реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм, право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів (та/або будування, спорудження останніх), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (послуг).

Заперечуючи проти адміністративного позову та обґрунтовуючи правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум податкового кредиту, значення якого вплинуло на формування від`ємного значення суми ПДВ, відповідач у судовому процесі посилається на обставини, які спростовують реальний характер поставки позивачу послуг від ТОВ ГЛОБАЛ ІНВЕСТ ГРУП ; позбавляють документи, які підписані з посиланням на правочини з цим постачальником, значення доказів виникнення у позивача права на збільшення сум податкового кредиту в податковому обліку. Так, контролюючий орган, поряд із доводами про відсутність інформації щодо наявності у цього постачальника основних фондів, а також відсутності достатньої кількості трудових ресурсів, які необхідні для здійснення поставки підрядних послуг у цьому обсязі, звертав увагу суду на обставини, встановлені вироком Дарницького районного суду м. Києва від 04.07.2016 у справі № 753/10768/16-к. Цим вироком було затверджено угоду від 31.05.2016 про визнання винуватості між прокурором Піяком Костянтином Леонідовичем та обвинуваченими ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ; ОСОБА_1 визнано винною у вчинені злочинів, передбачених ч.3 ст. 27, ч.1 ст.205, ч.3 ст.27, ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України. Цим вироком було встановлено, що ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2 , на початку листопада 2015 року, продовжуючи свій злочинний намір, направлений на придбання суб`єкта господарської діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності, познайомилась з раніше незнайомим їй ОСОБА_3 та здійснили на ім`я останньої перереєстрацію ТОВ Глобал Інвест Груп (код ЄДРПОУ 39631634) в органах державної влади, та надало можливість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , прикриваючись зовнішньо законним фактом реєстрації ТОВ Глобал Інвест Груп , здійснювати неконтрольовані державою фінансові операції. При цьому підприємство знаходилось поза межами контролю формального (номінального) директора, а від імені контрагента невідомі особи лише оформляли відповідні документи. Номінальний директор нікого не уповноважував на вчинення дій від імені Товариства, немає відомостей щодо уповноваження інших осіб на вчинення дій від імені Товариства.

Відповідно до частини 1 ст. 205 Кримінального кодексу України фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона

За змістом цієї норми злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб`єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства (виключно з метою здійснення злочинної діяльності).

Вказані обставини були правильно оцінені судами попередніх інстанцій як такі, що спростовують реальний характер поставки позивачу послуг ТОВ Глобал Інвест Груп ; позбавляють документи, які підписані з посилання на правочини з цими контрагентом, значення доказів виникнення у позивача права на збільшення сум податкового кредиту в податковому обліку.

Частиною 4 ст. 72 КАС України встановлено, що вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Вказаний висновок судів відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 01.12.2015 у справі № 21-3788а15. Згідно з цією позицією статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

У постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 у справі позовом ТОВ Нафта до Шосткинської МДПІ про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень (справа № 21-421а11) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 20.01.2016 у справі за позовом ПАТ МТС Україна до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

При цьому, висловлюючи свою позицію щодо оцінки доданих до матеріалів справи пояснень посадових осіб платника податків - постачальника товарів (послуг), Верховний Суд України вказав, що сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Відповідно до частини 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 цієї статті).

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 ст. 71 КАС України, у редакції, чинній на дати ухвалення оскаржуваних судових рішень та частина 2 ст. 77 КАС України у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 ст. 71 КАС України (частина 1 ст. 77) обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72 (78) цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Сам факт наявності у позивача податкових накладних, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Доводи, наведені позивачем у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини 1 ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЛК-ТРАНС залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.02.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко