Постанова

від 10.05.2018 по справі 803/1573/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 рокуЛьвів№ 876/2030/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ФОНД" на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 січня 2018 року, ухвалене суддею Денисюком Р.С. у м.Луцьк Волинської області о 13:38, повний текст якого складений 19 січня 2018 року, у справі №803/1573/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ФОНД" до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

17 листопада 2017 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО ФОНД" звернувся до суду із позовом до відповідача - Головного управління ДФС у Волинській області, у якому з урахуванням заяви про про зміну предмету позову (а.с.84) просив визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення №0007071404 від 04.08.2017 та № 0011192200 від 17.11.2017.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що в ході документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ АГРО ФОНД з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 в частині здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ Перспектива Сучасності (код за ЄДРПОУ 39967645) податковим органом зроблено необґрунтовані висновки про нереальність господарських операцій між ТзОВ АГРО ФОНД та ТзОВ Перспектива сучасності , про заниження сум податку на додану вартість, що підлягає сплаті за серпень 2016 року та про заниження податку на прибуток за 2016 рік, про що складено акт. На думку позивача, прийняті на підставі цього акта податкові повідомлення-рішення від 04.08.2017 №0007061404 та №0007071404 є такими, що суперечать вимогам чинного законодавства.

Позивач вказує, що належно оформлені первинні документи на підтвердження здійснення господарських операцій між товариством та його контрагентом, надані відповідачу при проведені перевірки, є достатньою законною підставою для відображення в бухгалтерському та податковому обліку підприємства операцій з отримання товарів.

Контролюючим органом зоблено висновки про фіктивність операцій між позивачем та контрагентом виключно в підстав наявності ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області Покидюка В.М. у справі №161/7242/17 по кримінальному провадженню №32016930000000036 та протоколу допиту свідка ОСОБА_1 (особи, яка згідно внесених відомостей в певний період була директором ТзОВ Перпектива Сучасності ).

На думку позивача, висновки податкового органу про нереальність господарських операцій із контрагентом ТзОВ Перпектива Сучасності є необґрунтованими та зазначає, що порушення контрагентом норм податкового чи норм іншого законодавства тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Оскільки за наслідками розгляду скарги ТзОВ АГРО ФОНД рішенням Державної фіскальної служби України №24139/6/99-99-11-01-01-25 оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 04.08.2017 №0007061404 скасоване та винесене нове податкове повідомлення рішення №17.11.2017 №0011192200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств, позивач звернувся із заявою про зміну предмета позову, з урахуванням якої просив визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення №0007071404 від 04.08.2017 та № 0011192200 від 17.11.2017.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11 січня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що надані на момент перевірки позивачем первинні документи (податкові, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжне доручення, тощо) за формально правильного оформлення господарської операції первинними документами бухгалтерського обліку, які стали підставою для формування ТзОВ АГРО ФОНД податкового кредиту та витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого підтверджена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Таким чином, дані документи є формально складеними та такими, що не посвідчують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом. Відтак, віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту та витрат є безпідставним та суперечить вимогам п.185.1 ст. 185, п.198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п.134.1 ст.134,п.135.1 ст. 135 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі (аналогічних тим, що були наведені у позовній заяві). Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

В судове засідання сторони не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон №996-XIV) визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно із положеннями ч.ч. 1, 2, 3 ст.9 вказаного Закону бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні містити встановлені обов'язкові реквізити.

Порядок створення, прийняття і відображення в бухгалтерському обліку первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №88).

В розумінні п.2.1 Положення № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV, яка кореспондує п. 2.4 Положення №88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як наслідок, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що в період з 20.06.2017 по 26.06.2017 працівниками Головного управління ДФС у Волинській області на підставі наказу №1476 від 19.06.2017, направлення №1205 від 19.06.2017 та на виконання ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07.06.2017 у справі № 161/7242/17 про призначення документальної позапланової перевірки ТзОВ АГРО ФОНД у відповідності до п.75.1 ст.75, пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ АГРО ФОНД з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 в частині здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ Перспектива Сучасності , про що складено акт перевірки від 04.07.2017 № 5652/14-04/39137820 (а.с.10-23).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

- п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-IV зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті за серпень 2016 року на загальну суму 215333,00 грн.;

- п. 44.1 ст. 44, п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 Запаси , пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов'язання , пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , пункту 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , в зв'язку з чим ТзОВ АГРО ФОНД занижено податок на прибуток за 2016 рік в сумі 387600,00 грн.

Позивач, не погодившись з висновками вищевказаного акту перевірки 04.07.2017 подав на нього заперечення (а.с.24-28). Однак листом від 31.10.2017 №10480/10/03-20-14-04 контролюючий орган повідомив позивача про відсутність підстав для задоволення вимог, викладених в запереченні (а.с.29-30).

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0007061404 від 04.08.2017, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 581400,00 грн, в тому числі: за основним платежем - 387600,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 193800,00 грн (а.с.31);

- №0007071404 від 04.08.2017, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів/послуг на загальну суму 322999,50 грн, в тому числі: за основним платежем - 215333,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 107666,5 грн (а.с.32).

ТзОВ АГРО ФОНД , вважаючи податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області №0007061404 від 04.08.2017 та №0007071404 від 04.08.2017 протиправними, оскаржив їх в адміністративному порядку (а.с.33-37).

Рішенням ДФС України від 25.10.2017 № 24139/6/99-99-11-01-01-25 про результати розгляду скарги (вх.№27850/6 від 29.08.2017) скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 04.08.2017 № 0007061404 в частині донарахувань про операціях за 2016 рік щодо яких підтверджено здійснення оплати скаржником грошовими коштами на користь контрагента та не встановлено наявності дебіторської заборгованості за 2016 рік і у відповідній частині штрафні санкції, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 04.08.2017 № 0007071404 залишено без змін (а.с. 38-45).

На підставі наведеного, Головним управлінням ДФС у Волинській області 17.11.2017 винесено нове податкове повідомлення-рішення № 0011192200, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 290700,00 грн, в тому числі: за основним платежем - 193800,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 96900,00 грн (а.с. 86).

Позивач, вважаючи податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області №0007071404 від 04.08.2017 та № 0011192200 від 17.11.2017 протиправними (з урахуванням заяви про зміну предмету позову), звернувся до суду з вимогою про їх скасування.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

В розумінні пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності (згідно наведених приписів ГК України та ПК України) є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої. (При цьому, сформульоване в ГК України визначення господарської діяльності є загальним і має застосовуватися в усіх випадках, а визначення, наведене в ПК України, - лише у сфері дії цього Закону з урахуванням загального визначення).

Оціюючи податкові наслідки господарських операцій слід перевіряти дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв'язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У статті 198 Податкового кодексу України встановлено підстави, за яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит; визначено умови, дату, час та порядок його формування; визначено права і обов'язки платників податку в цій сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.

Зокрема, згідно із пунктом 198.1 цієї статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Відповідно до п.198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (абз.1 п.198.6 ст.198 ПК України).

Пунктом 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Податкова вигода може визнаватись необґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру).

Водночас відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

В розумінні п.135.1 ст.135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п.137.1 ст. 137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною ст.136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Так, згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для формування податкового кредиту та валових витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Водночас мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Лише в такому разі операції суб'єкта господарювання можуть вважатись вчиненими в межах господарської діяльності платника податків та лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Отже, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Наведене вище узгоджується з нормами пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Таким чином, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов'язкову спрямованість господарських операцій платника податків на отримання позитивного економічного ефекту, який за загальним правилом виражається у прирості (збереженні) активів та/або їх вартості, а також створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. Якщо господарська операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), вона не є вчиненою в межах господарської діяльності, а тому її наслідки не можуть відображатись в податковому обліку.

Зі змісту акту від 04.07.2017 № 5652/14-04/39137820 слідує, що перевіркою встановлено факт оприбуткування товару (пшениці) в кількості 340 т на загальну суму 1292000 грн, при декларуванні якого ТзОВ АГРО ФОНД допущено порушення вимог ст.198 ПК України. В ході аналізу ланцюгів постачання придбаних товарів згідно даних Єдиного державного реєстру накладних, контролюючим органом не встановлено походження придбаної продукції (виробника).

Так, проведеним аналізом зареєстрованих податкових накладних на адресу ТзОВ Перспектива Сучасності встановлено придбавання у серпні 2017 року пшениці від ТзОВ Інтеріор-Грей . Дане підприємство подало останню податкову звітність з ПДВ за вересень 2016 року, за період 2017 року підприємство не звітується, чисельність працівників за 3 квартал 2016 року - 1 особа, основні засоби у підприємства відсутні.

Згідно подальшого аналізу ланцюгів постачання встановлено, що ТзОВ Інтеріор-Грей у період з 01.01.2016 по 25.08.2016 (період поставки пшениці згідно видаткових накладних) здійснювало придбання лише 51,68 т пшениці по ціні 3000 грн від ТзОВ Роксан Інвест , що є недостатньою кількістю для фактичної реалізації.

ТзОВ Роксана Інвест останню податкову звітність подало за жовтень 2016 року, за 2017 рік підприємство не звітується, чисельність працівників за 3 квартал 2016 року - 1 особа, основні засоби у підприємства відсутні.

Також зазначено, що ТзОВ Інтеріор-Грей та ТзОВ Роксана Інвест входять до складу підприємств з ознаками фіктивності, реквізити яких використовують учасники конвертаційного центру , про що зазначено в ухвалі слідчого судді від 07.06.2017 у справі №161/7242/17, провадження №1-кс/161/3443/17.

При цьому, товар, ідентичний задекларованому ТзОВ АГРО ФОНД по взаємовідносинах із ТзОВ Перспектива Сучасності , був реалізований/використаний в господарській діяльності, що підтверджується згідно наданого журналу складського обліку в розрізі номенклатури Пшениця , де відображається збільшення запасів пшениці, за результатами отримання від ТзОВ Перспектива Сучасності . Тобто згідно висновків контролюючого органу фактично мала місце реалізація товару, джерело походження якого не встановлено. Наявність факту реалізації ТзОВ АГРО ФОНД товару (пшениці) є свідченням набуття останнього у власність (безоплатне отримання) без наявності будь-яких первинних документів, які опосередковують таке отримання.

Згідно поданого ТзОВ Перспектива Сучасності податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого від них податку (форми 1-ДФ) (№9180954371 від 01.10.2016) кількість працівників на підприємстві становить 1 особа (керівник ОСОБА_1), при цьому заробітна плата задекларована на рівні мінімальної (1450 грн).

Згідно фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва за 2016 рік у ТзОВ Перспектива Сучасності відсутні будь-які необоротні активи, що ставить під сумнів можливість здійснення ТзОВ Песпектива Сучасності господарської діяльності.

Крім того акт містить покликання на вирок Центрального районного суду м.Миколаєва від 15 травня 2017 року по справі №490/3232/17 за провадженням н/п 1-кп/490/612/2017.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України).

В межах спірних правовідносин дослідженню підлягають обставини щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту та витрат за серпень 2016 року по взаємовідносинах з ТзОВ Перспектива сучасності .

Так, судом встановлено, що ТзОВ АГРО ФОНД у серпні 2016 року перебувало у господарських відносинах з ТзОВ Перспектива Сучасності по придбанню пшениці в кількості 340 т на загальну суму 1292000,00 грн, в тому числі ПДВ - 215333,33 грн.

Між ТзОВ АГРО ФОНД (покупець) та ТзОВ Перспектива Сучасності (Постачальник) укладено договір поставки № 19/08/2016-1 від 19.08.2016, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах договору поставити продукцію сільськогосподарського призначення, а покупець зобов'язується в порядку та на умах договору прийняти і оплатити таку продукцію. Продукція відвантажується на адресу покупця по цінах визначених у рахунку-фактурі або видатковій накладній. Розрахунки здійснюються безготівково, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Оплата може здійснюватися як шляхом передоплати так і по факту отримання продукції. Поставка здійснюється на наступних умовах: завантаження продукції здійснюється силами та за рахунок постачальника; доставка продукції здійснюється транспортом за рахунок покупця; розвантаження здійснюється силами та за рахунок покупця.

На підтвердження виконання умов договору № 19/08/2016-1 від 19.08.2016 позивачем в ході проведення перевірки були надані наступні документи: податкові накладні від 25.08.2016 № 39, від 24.08.2016 № 38, від 23.08.2016 № 37, від 22.08.2016 № 36; видаткові накладні від 24.08.2016 № 53, від 23.08.2016 № 52, від 22.08.2016 № 51, від 25.08.2016 №54, які скріплені печатками та підписані сторонами.

Оплата за придбаний товар проведена у повному обсязі, про що було надано платіжне доручення від 08.09.2016 № 3951.

Транспортування товару здійснювалося власними силами ТзОВ АГРО ФОНД відповідно до товарно-транспортних накладних від 25.08.2016 №25/08/6/25, від 24.08.2016 №24/08/6/8, №24/08/6/9, №24/08/6/10, від 23.08.2016 № 23/08/6/21, №23/08/6/22, №23/08/6/23, від 22.08.2016 №22/08/6/26, № 22/08/6/27, № 22/08/6/28, від 24.08.2016 №24/08/6/11, №24/08/6/12, № 24/08/6/13, №24/08/6/14, № 24/08/6/15, № 24/08/6/16.

Податок на додану вартість в сумі 215333,33 грн в повній мірі включено позивачем до складу податкового кредиту в податковій декларації за серпень 2016 року. Також вказані взаємовідносини відображені ТзОВ АГРО ФОНД у складі витрат у Звіті про фінансові результати, що вплинуло на визначення фінансового результату до оподаткування з податку на прибуток.

Тобто, господарська операція по придбанню товару позивачем у контрагента ТзОВ Перспектива Сучасності підтверджена первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, які оформлені належним чином.

Слід зазначити, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання лише за умови, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах недостовірні, суперечливі, складені за відсутності здійснення господарської операції.

Так, на підтвердження свої доводів щодо неправомірності формування ТзОВ АГРО ФОНД показників податкової звітності за фінансово-господарськими операціями з ТзОВ Перспектива Сучасності , відповідач покликається на наявність вироку Центрального районного суду м. Миколаєва від 15.05.2017 у справі № 490/3232/17 за провадженням н/п 1-кп/490/612/2017, який набрав законної сили 15.06.2017 (а.с.100-102).

Відповідно до ч.6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 15.05.2017 у справі №490/3232/17 за провадженням н/п 1-кп/490/612/2017 затверджено угоду від 31.03.2017 про визнання винуватості, укладену між прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Волинської області молодшим радником юстиції Ліпко О.П. та обвинуваченим ОСОБА_1 у кримінальному проваджені №332017030000000024 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 205, ч.3 та ч.4 статті 358 КК України; визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 205, ч.3 та ч.4 ст. 358 КК України і призначено йому покарання: за ч.2 ст. 205 КК України у виді штрафу в розмірі 4000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 68000, 00 грн; за ч.3 ст. 358 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців; за ч.4 ст.358 КК України у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.

Зі змісту вироку суду слідує, що згідно обвинувального акту ОСОБА_1 в травні 2016 року, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, перебуваючи в м. Миколаїв на вул. Садовій, вступив в змову з невстановленими досудовим розслідуванням особами та погодився на їх пропозицію за грошову винагороду в розмірі 1500,00 грн на місяць перереєструвати на своє ім'я підприємство (юридичну особу), а саме: ТзОВ Перспектива Сучасності . При цьому, ОСОБА_1 не мав жодного наміру та можливості здійснювати фактичне керівництво підприємством, оскільки не мав на це спеціальних знань чи навичок, а також необхідних для здійснення підприємницької діяльності капіталовкладень.

Крім цього, ОСОБА_1 після проведення перереєстрації жодних документів бухгалтерського обліку, звітності та інших документів, що пов'язані з господарською діяльністю ТзОВ Перспектива Сучасності , не готував та не підписував, де знаходилась печатка підприємства йому не відомо, банківськими рахунками він не розпоряджався. За таких обставин, у невстановлених досудовим розслідуванням осіб перебувала печатка ТзОВ Перспектива Сучасності , що надало можливість вказаним особам здійснювати незаконну діяльність, що полягала в наданні послуг по незаконному формуванні податкового кредиту суб'єктами господарювання реального сектору економіки.

Разом з тим, використання реквізитів ТзОВ Перспектива Сучасності містять ознаки завдання збитків бюджету в сумі 2 012 185,52 грн від неналежного виконання податкового обов'язку, передбаченого статтею 36 ПК України щодо обчислення, декларування та сплати податків, внаслідок оформлення та відображення в податковому обліку підприємствами, в тому числі і ТзОВ АГРО ФОНД в період липень - жовтень 2016 року документів з недостовірною інформацією по взаємовідносинах з ТзОВ Перспектива Сучасності .

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_1 вчинив фіктивне підприємництво, тобто придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) ТзОВ Перспектива Сучасності з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, а також вчинив за попередньою змовою групою осіб підроблення офіційних документів, які видаються підприємством та надають права з метою їх використання підроблювачем та іншими особами, а також використання завідомо підроблених документів, чим скоїв злочини, передбачені ч.2 ст. 205, ч.3 та ч.4 ст. 358 КК України.

Як слідує з акту перевірки, виписані ТзОВ Перспектива Сучасності податкові накладні завірені електронним підписом директора ОСОБА_1

З наявних в матеріалах справи доказів слідує, що господарська операція з придбавання товару позивачем у контрагента ТзОВ Перспектива Сучасності здійснена у серпні 2016 року, тобто у період, охоплений вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 травня 2017 року, яким встановлено фіктивність підприємства контрагента позивача та підроблення офіційних документів, які видаються підприємством.

Слід зазначити, що факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому відображення в податковому обліку наслідків такої господарської операції є безпідставним.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 05 травня 2018 року (справа №826/11377/14), а відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного суду.

На підставі аналізу норм законодавства та обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскільки надані позивачем документи є формально оформленими та не підтверджують реальності господарської операції, натомість податковим органом в повній мірі спростовані доводи позивача щодо протиправності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, заявлені ТзОВ АГРО ФОНД позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Волинській області №0007071404 від 04.08.2017 та № 0011192200 від 17.11.2017 є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись статтями 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ФОНД" залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 січня 2018 року у справі №803/1573/17 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. О. Большакова В. Я. Макарик Постанова складена в повному обсязі 15.05.2018.