Постанова

від 03.05.2018 по справі 906/1024/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 906/1024/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняк В.Я. - головуючий, Катеринчук Л.Й., Пєсков В.Г.

за участі секретаря судового засідання Співака С.В.

учасники справи:

позивач - Державне підприємство "Баранівське лісомисливське господарство",

представник позивача - Якименко М.М., адвокат (Ордер серія КС № 292271 від 03.05.2018),

відповідач 1 - Житомирська торгово-промислова палата,

представник відповідача - Сіра А.В., адвокат (Договір №33 від 04.09.2017),

відповідач 2 - Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця",

представник відповідача - не з'явився,

розглянувши касаційну скаргу

Державного підприємства "Баранівське лісомисливське господарство",

на рішення господарського суду Житомирської області від 14.07.2017

суддя: Кудряшова Ю.В.

та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.09.2017

у складі колегії суддів: Грязнов В.В. (головуючий), Філіпова Т.Л., Бучинська Г.Б.

у справі за позовом Державного підприємства "Баранівське лісомисливське господарство"

до

1. Житомирської торгово-промислової палати

2. Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

про зобов'язання видати сертифікат про форс-мажорні обставини при виконання зобов'язання з оплати за Договором №ПЗ/ДН-4/14/183/ДНЮ-4 від 23.10.2014 та визнання відсутнім права на отримання оплати,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Державне підприємство "Баранівське лісомисливське господарство" (далі - ДП "Баранівське лісомисливське господарство", позивач) звернулося до суду з позовом про зобов'язання Житомирської торгово-промислової палати (далі - Житомирська ТПП, відповідач 1) видати сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) при виконанні ДП "Баранівське лісомисливське господарство" зобов'язань з оплати за договором №ПЗ/ДН-4/14/183/ДНЮ-4 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 23.10.2014 і пов'язаним та укладеним у рамках виконання за ним зобов'язанням; та про визнання відсутнім у Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - ПАТ "Українська залізниця", відповідач 2) у зв'язку із форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) права на отримання оплати за договором №ПЗ/ДН-4/14/183/ДНЮ-4 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 23.10.2014 і пов'язаним та укладеним у рамках виконання за ним зобов'язанням.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що Житомирською ТПП, в порушення ст.ст. 218, 219 ГК України та положень Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин, не вчинено дій, в розумінні ст.ст. 4.3, 6.5, 6.8 Регламенту, допущено незаконну бездіяльність.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Рішенням господарського суду Житомирської області від 14.07.2017 у справі № 906/1024/16 в задоволенні позовних вимог ДП "Баранівське лісомисливське господарство" відмовлено повністю.

4. Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що заявляючи вимоги про зобов'язання Відповідача 1 видати сертифікат про засвідчення форс-мажорних обставин, Позивач фактично вимагає підмінити зазначений орган, що є неприпустимим, оскільки вирішення цього питання не відноситься до компетенції суду. Такий предмет позову як оскарження дій щодо відмови у видачі певного доказу та зобов'язання видати відповідний доказ не передбачений як спосіб захисту.

5. Під час розгляду справи, господарським судом першої інстанції було встановлено:

5.1. Згідно Договору №ПЗ/ДН-4/14/183/ДНЮ-4 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та наданні залізницею послуги від 23.10.2014 (укладеного між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" та ДП "Баранівське лісомисливське господарство") та Договору №2800 про подачу та забирання вагонів від 22.03.2012, ПАТ "Українська залізниця" організовувала перевезення деревини за замовленням ДП "Баранівське лісомисливське господарство" у вагонах №67674176, №67672048, №67389080, №65751265, №65810202, №66735234, № 66788423, №66239336.

5.2. 13.05.2016 Закарпатською обласною державною адміністрацією (далі - Закарпатська ОДА) прийнято розпорядження №236 "Про митне оформлення експорту деревини паливної (код УКТ ЗЕД 4401) у Закарпатської області", згідно якого доручено Закарпатській митниці Державної фіскальної служби України, Закарпатському обласному управлінню лісового та мисливського господарства, під час оформлення документів на експорт деревини паливної, керуватися вимогами державних стандартів ДСТУ-3243-88 та ДСТУ 3071-95, за якими розміри дров обмежені довжиною 1 метр з максимальним відхиленням по довжині від 0,5 до +0,10 м, можуть бути в корі, так і без кори; дрова довжиною 1 м і менше за товщиною від 16 до 26 см повинні бути розколоті на дві частини, товщиною від 28 до 40 см - на чотири частини, товщиною 42 см і більше - на кількість частин, при якому найбільша лінія розколу по торцю любої частини не має перевищувати 22 см.

5.3. На підставі розпорядження Закарпатської ОДА №236 від 13.05.2016, як свідчать листи: Закарпатської митниці ДФС від 20.05.2016, ДФС України від 03.06.2016 та Державного агентства лісових ресурсів України від 17.06.2016, Закарпатською митницею ДФС здійснено затримку рухомого складу залізниці з експортною деревиною (дрова) вагонів позивача, що підтверджується митними деклараціями №№ 101040001/2016/000765, 101040001/2016/000766, 101040001/2016/000767, 101040001/2016/000769, 101040001/2016/000772, 101040001/2016/000781, 101040001/2016/000782, 101040001/2016/000783 відносно вагонів № 67674176 (залізнична накладна № 401596 від 23.05.2016), № 67672048 (залізнична накладна № 401554 від 23.05.2016), № 67389080 (залізнична накладна № 400853 від 23.05.2016), № 65751265 (залізнична накладна № 401570 від 23.05.2016), №, 65810202 (залізнична накладна № 401588 від 23.05.2016), № 66735234 (залізнична накладна № 403170 від 24.05.2016), № 66788423 (залізнична накладна № 403253 від 24.05.2016), №,66239336 (залізнична накладна № 403188 від 24.05.2016) на залізничній станції "Батьово" митного посту "Залізничний" Закарпатської митниці ДФС.

5.4. 18.07.2016 ДП "Баранівське лісомисливське господарство" звернулось до Житомирської ТПП із Заявою від 15.07.2016 про підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які діють при виконанні зобов'язань за укладеним з Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" (правонаступник - Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця") Договором №ПЗ/ДН-4/14/183/ДНЮ-4 від 23.10.2014 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та наданні залізницею послуг.

5.5. Житомирською ТПП вказану заяву залишено без реагування (відсутнє рішення про задоволення або відмову у задоволенні вказаної заяви).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

6. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.09.2018 у цій справі апеляційну скаргу ДП "Баранівське лісомисливське господарство" залишено без задоволення, рішення господарського суду Житомирської області від 14.07.2017 у справі №906/1024/16 - без змін.

7. Апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що заявлений позивачем спосіб захисту права не передбачений чинним законодавством та не поновить порушеного права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційного суду, позивач звернувся з касаційною скаргою про скасування оскаржених судових актів.

9. У касаційній скарзі скаржник просить суд касаційної інстанції:

9.1 . скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 14.07.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.09.2018 у справі № 906/1024/16.

9.2. прийняти нове рішення у справі, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі .

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

10. Ухвалою від 22.03.2018 Верховний Суд, у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняк В.Я. (головуючий), Катеринчук Л.Й., Пєсков В.Г. (визначеній за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями, Протокол від 12.03.2018), Клопотання ДП "Баранівське лісомисливське господарство" про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження задовольнив; поновив позивачу строк на касаційне оскарження; відкрив касаційне провадження у справі № 906/1024/16 за касаційною скаргою ДП "Баранівське лісомисливське господарство" на рішення господарського суду Житомирської області від 14.07.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.09.2018 у цій справі; повідомлено учасників справи про дату, час та місце розгляду касаційної скарги (03.05.2018); надано строк для подання відзивів.

11. 02.05.2018 до Верховного Суду від ПАТ " Українська залізниця" надійшов Відзив на касаційну скаргу, з запереченнями проти вимог та доводів скаржника, в якому відповідач 2 просить Суд рішення господарського суду Житомирської області від 14.07.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.09.2018 у справі № 906/1024/16 залишити без змін.

12. Представник ДП "Баранівське лісомисливське господарство", в засіданні суду касаційної інстанції, повністю підтримав вимоги касаційної скарги, з підстав наведених у ній; просив Касаційний господарський суд скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 14.07.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.09.2018 у справі № 906/1024/16; прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

13. Представник Житомирської ТПП, в судовому засіданні, проти вимог та доводів позивача заперечував, з підстав їх необґрунтованості; просив Суд рішення господарського суду Житомирської області від 14.07.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.09.2018 у справі № 906/1024/16 залишити без змін.

14. В судове засідання 03.05.2018 відповідач 2, ПАТ " Українська залізниця", повноважних представників не направив. Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги сторони були повідомлені належним чином (докази у матеріалах справи). Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників відповідача 2.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника (Державного підприємства "Баранівське лісомисливське господарство")

15. В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій ст.ст. 33, 35, 43, 47, 82, 84 ГПК України, що призвело до не повного з'ясування всіх фактичних обставин справи, так і ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини", щодо ігнорування судами доречних аргументів сторони - позивача.

16. Скаржник доводив, що рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі № 806/1409/16 свідчить про відсутність вини ДП "Баранівське лісомисливське господарство" у затримці вагонів та, як наслідок, фактично підтверджує існування форс-мажорних обставин.

17. Скаржник доводив, що не надання Житомирською ТПП жодної відповіді на подану ДП "Баранівське лісомисливське господарство" Заяву стало однією з підстав звернення та доведення у судовому порядку необхідності та потреби у наявності сертифіката що засвідчив би існування форс-мажорних обставин.

Доводи інших учасників справи

18 . ПАТ " Українська залізниця" у відзиві на касаційну скаргу доводив, що з Договору про організацію перевезень вантажів від 23.10.2014 випливає, що в разі відсутності підтвердження торгово-промисловою палатою України форс-мажорних обставин, залізниця не позбавлена права стягувати належні їй платежі, передбачені Договором.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

19. Конституція України

У відповідності до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

За змістом положень ст. 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Стаття 124 регламентує, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

20. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, стаття 6

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

21. Господарський процесуальний кодекс України (далі -ГПК України), в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991.

Згідно ч. 1 ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду, згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ, за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За приписами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст. 43 ГПК України).

22. Цивільний кодекс України (далі - ЦК України)

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

За приписами ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, в ч. 2 цієї статті визначені способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом.

Офіційне тлумачення поняття інтересу, який підлягає захисту, надано в Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 1-10/2004, яким визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам .

23. Господарський кодекс України (далі - ГК України), ст. 20.

Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

визнання наявності або відсутності прав;

визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

іншими способами, передбаченими законом.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

24. Закон України "Про торгово-промислові палати в Україні"

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", торгово-промислова палата є недержавною неприбутковою самоврядною організацією, яка об'єднує юридичних осіб, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об'єднання.

Торгово-промислові палати створюються з метою сприяння розвиткові народного господарства та національної економіки, її інтеграції у світову господарську систему, формуванню сучасних промислової, фінансової і торговельної інфраструктур, створенню сприятливих умов для підприємницької діяльності, всебічному розвиткові усіх видів підприємництва, не заборонених законодавством України, науково-технічних і торговельних зв'язків між українськими підприємцями та підприємцями зарубіжних країн (ч.1 ст. 3 Закону).

За приписами ст. 14 1 вказаного Закону, торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

25. Регламент засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджений Рішенням Президії Торгово-промислової палати України 18.12.2014 № 44(5) (далі - Регламент)

Регламент засвідчення Торгово-промисловою палатою України (ТПП України) форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (далі - Регламент) встановлює порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) в системі ТПП України (п.1.1.).

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратство, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (п.3.1).

Торгово-промислова палата України, відповідно до ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов'язань/обов'язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну ТПП.

ТПП України уповноважує регіональні ТПП засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, крім засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що стосуються зобов'язань за:

• умовами зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України;

• умовами зовнішньоекономічних договорів, контрактів, типових договорів, угод, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України;

• умовами договорів, контрактів, типових договорів, угод між резидентами України, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України (п.п. 4.1, 4.2.).

Підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14 1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" в редакції від 02.09.2014 р., а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов'язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами (п. 6.1.).

Згідно п. 6.4. Регламенту, для засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) встановлюються наступні вимоги:

6.4.1. Суб'єкти господарювання та фізичні особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства) за договірними зобов'язаннями надають разом із заповненою заявою встановленої форми документи, передбачені в цій формі заяви (додаток 1 до Регламенту*).

6.4.2. Суб'єкти малого підприємництва для отримання безкоштовно сертифіката про настання форс-мажорних обставин, незалежно від підстави виникнення зобов'язання (договірні зобов'язання, сільгоспвиробники, податкові зобов'язання тощо), разом із заповненою заявою встановленої форми, крім вказаних у ній документів, додатково надають документи, що підтверджують їх статус заявника як суб'єкта малого підприємництва.

6.4.3. Суб'єкти господарювання для отримання сертифіката про настання форс-мажорних обставин за податковими зобов'язаннями надають разом із заповненою заявою встановленої форми документи, передбачені в цій формі заяви (додатки 2, 3 до Регламенту*).

6.4.4. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) разом із другим екземпляром підписаного сторонами акта виконаних робіт надсилається заявнику за поштовою адресою, зазначеною в заяві, або видається представнику заявника, уповноваженій особі, особисто (за наявності належним чином оформленої довіреності з повноваженнями на отримання сертифіката та підписання акта виконаних робіт) після надходження підтвердження про оплату послуги із засвідчення форс-мажорних обставин і підписання акта наданих послуг.

Тягар доказування настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) покладений на заявника.

Заявник несе відповідальність за повне та належне оформлення встановленої форми заяви для відповідної категорії заявників, достовірність викладених фактів, наданих документів, доказів, даних, вірність завірених ним копій згідно з чинним законодавством України.

Неналежне та неповне оформлення встановленої форми заяви для відповідної категорії заявників та/або ненадання документів, передбачених у цій заяві, є підставою для залишення заяви без розгляду з повідомленням про це заявника письмово ( п. 6.5.).

Заява підлягає розгляду залежно від складності та обсягу документів протягом семи робочих днів із дня звернення суб'єкта господарської діяльності та протягом двадцяти одного робочого дня - з дня звернення фізичної особи (п. 6.7.).

У разі якщо за результатом розгляду заяви і наданих документів вбачається, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) відсутні, відсутні підстави/умови для засвідчення, передбачені п. 6.9 Регламенту і т. п., ТПП України / регіональна ТПП надсилає заявникові відповідь про відмову в засвідченні форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) за встановленою формою (п. 6.14.).

Уповноважена особа несе одноособово відповідальність за рішення щодо засвідчення форс-мажорних обставин / відмови у його видачі. Керівник ТПП України, регіональної ТПП, що підписав сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) несе разом з уповноваженою особою відповідальність за дотримання РЕГЛАМЕНТУ і належне оформлення сертифікатів (висновків) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Координацію щодо виконання цього Регламенту в системі ТПП України, ведення Реєстру сертифікатів та Реєстру уповноважених осіб, організація навчання, стажування, підвищення кваліфікації, проведення семінарів для уповноважених осіб із засвідчення форс-мажорних обставин здійснює директор департаменту юридичного забезпечення Торгово-промислової палати України (п.п. 8.1., 8.2.).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

26. З огляду на те, що відповідно до ст. 300 ГПК України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Верховного Суду зазначає про неприйнятність доводів скаржника про неналежну оцінку доказів позивача.

А.2. Щодо суті касаційної скарги

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. До господарського суду вправі звернутись кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, тобто має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права. Під способами захисту права слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення. Після з'ясування фактичних обставин суд може зробити висновок про відповідність заявленої матеріально правової вимоги способам захисту права і про порушення охоронюваного законом інтересу позивача. У разі встановлення, що заявлені вимоги за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту права, суд приймає рішення про відмову у позові. Підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Реалізуючи право на судовий захист, передбачене ст. 55 Конституцією України, ст.1 ГПК України (в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991), особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права, пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За приписами процесуального законодавства, захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес, яке у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл. Правосуддя, за своєю суттю, визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Зазначені висновки викладено в абзаці десятому пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено ст. 16 ЦК України.

Статтею 16 ЦК України та статтею 20 ГК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів судом. При цьому, визначений вказаними статтями перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним, і суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. До інших способів судового захисту цивільних прав чи інтересів можна віднести способи, які не охоплюються переліком у названих статтях, що визначені окремими законами та договорами або застосування яких випливає із загальних положень про судовий захист.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04. 2005 (заява № 38722/02).

Відповідно до ст. 33 ГПК України (в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За умовами п. 5.2. Договору №ПЗ/ДН-4/14/183/ДНЮ-4 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та наданні залізницею послуги від 23.10.2014 (укладеного між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" та ДП "Баранівське лісомисливське господарство"), який був предметом дослідження судів першої та апеляційної інстанцій, сторона яка не може виконувати зобов'язання за цим договором через форс-мажорні обставини, зазначені у п. 5.1. цього Договору, повинна протягом 2 діб з дати настання цих обставин повідомити про це іншу сторону. Строк дії форс-мажорних обставин підтверджується довідкою Торгово-промислової палати України .

Поряд з цим, як встановлено судами попередніх інстанцій, ДП "Баранівське лісомисливське господарство" із Заявою від 15.07.2016 про підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) звернулось до Житомирської ТПП, тобто, в порушення п.5.2 Договору, до регіонального відділення ТПП України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", торгово-промислова палата є недержавною неприбутковою самоврядною організацією, яка об'єднує юридичних осіб, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об'єднання.

Як зазначено в ч. 2 ст. 4 Закону України "Про торгово-промислові палати України", втручання державних органів та їх посадових осіб у діяльність торгово-промислових палат, так само як і втручання торгово-промислових палат у діяльність державних органів та їх посадових осіб не допускається.

Порядок видачі сертифікатів про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) визначено Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 40 (5) (далі по тексту - Регламент).

Як про це було позначено у п. 25 розділі "НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ", Торгово-промислова палата України уповноважує регіональні ТПП засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, крім засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що стосуються зобов'язань, зокрема, за умовами договорів, контрактів, типових договорів, угод між резидентами України, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України (п. 4.2. Регламенту ).

Водночас, ДП "Баранівське лісомисливське господарство" звернувся до господарського суду з вимогою зобов'язати Житомирську ТПП видати сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) при виконання позивачем зобов'язань з оплати за Договором про організацію перевезень.

Заявляючи вимогу про зобов'язання відповідача 1 видати наведений вище Сертифікат, позивач вимагає від суду фактично підмінити Торгово-промислово палату України, що є неприпустимим, оскільки, в силу положень ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати України" та, враховуючи умови п. 5.2. Договору №ПЗ/ДН-4/14/183/ДНЮ-4, саме до повноважень Торгово-промислової палати України , віднесено встановлення та засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Така правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 26.03.2018 у справі № 910/7036/17, та колегія суддів, під час розгляду цієї справи, не вбачає підстав відступлення від такої правової позиції.

Вимога позивача про зобов'язання Житомирську ТПП видати Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) направлена на встановлення саме судом наявності форс-мажорних обставин, що, згідно Закону України "Про торгово-промислові палати України" та Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (затверджений Рішенням Президії Торгово-промислової палати України 18.12.2014 № 44(5)), не відноситься до компетенції суду.

Таким чином, позивачем не наведено які саме вимоги законодавства, права та законні інтереси ДП "Баранівське лісомисливське господарство", в даному випадку (враховуючи умови п. 5.2. Договору №ПЗ/ДН-4/14/183/ДНЮ-4), порушені Житомирською ТПП.

Враховуючи наведене вище та встановлені, під час розгляду цієї справи, обставини, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ДП "Баранівське лісомисливське господарство" обрано неналежний спосіб захисту прав та охоронюваних законом інтересів, порушення яких, до речі, не доведено належними та допустимими доказами, в розумінні процесуального закону.

Позивачем було заявлено до ПАТ "Українська залізниця" вимогу про визнання відсутнім у Залізниці права на отримання оплати за Договором від 23.10.2014, у зв'язку із форс-мажорними обставинами.

Відповідно до ст.908 ЦК України, ч.5 ст.307 ГК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 119 Статуту залізниць України, за користування вагонами вноситься плата з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів, пов'язаної з митним оформленням.

За умовами п. 5.2 Договору від 23.10.2014, якщо сторона яка не може виконувати зобов'язання за цим договором через форс-мажорні обставини, зазначені в п.5.1 Договору, повинна протягом 2 діб з дати настання цих обставин повідомити про це іншу сторону. Строк дії форс-мажорних обставин підтверджується довідкою Торгово-промислової палати України.

Враховуючи наведене вище та встановлені у справі обставини, колегія суддів в цій частині погоджується з рішенням та висновками судів попередніх інстанцій про те, що право на отримання оплати з організації перевезень прямо передбачено як законом так і Договором від 23.10.2014. Поряд з цим, така вимога позивача доводами та висновками прямо пов'язана із встановленням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та, фактично, є похідною від вимоги про зобов'язання видати сертифікат про форс-мажорні обставини, відтак не підлягає задоволенню.

Доводи скаржника про порушення господарськими судами попередніх інстанцій ст.ст. 33, 35, 43, 47, 82, 84 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини", не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження. Більш того, доводи касаційної скарги направлені на переоцінку доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до п.1) ч.1 ст. 308 ГПК У країни (в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017), суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань(ст. 309 ГПК України).

Враховуючи наведене вище, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав задоволення касаційної скарги та необхідність залишення рішення господарського суду Житомирської області від 14.07.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.09.2018 у справі № 906/1024/16 без змін.

В. Судові витрати

У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги Державного підприємства "Баранівське лісомисливське господарство",та залишенням без змін оскаржених судових рішень господарських судів першої та апеляційної інстанцій, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладається на заявника касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Баранівське лісомисливське господарство" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 14.07.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.09.2018 у справі № 906/1024/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.Я. Погребняк

Судді Л.Й. Катеринчук

В.Г. Пєсков