Постанова

від 10.05.2018 по справі 906/581/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 906/581/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.

за участю представників:

позивача - адвокат Зав'язун В.С.,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Житомирської обласної організації Товариства сприяння обороні України на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 (Мельник О.В., Розізнана І.В., Філіпова Т.Л.) у справі №906/581/17 Господарського суду Житомирської області

за позовом Житомирської обласної організації Товариства сприяння обороні України до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" про зобов'язання звільнення земельної ділянки площею 1,1635 га

ВСТАНОВИВ:

Житомирська обласна організація Товариства сприяння обороні України (далі - Позивач) звернулася з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (далі - Відповідач) про зобов'язання звільнення земельної ділянки площею 1,1635 га.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що договір оренди спірної земельної ділянки, за яким Відповідач був орендарем, визнано недійсним під час розгляду іншої справи № 906/418/14, однак Відповідач продовжує займати земельну ділянку без належних на те підстав, порушуючи право постійного користування Позивача цією ділянкою, яке посвідчене державним актом на право постійного користування землею серії ЖТ-18-02000004 від 15.01.1998.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 14.09.2017 позов задоволено. Зобов'язано Відповідача звільнити земельну ділянку площею 1,1635 га, яка відноситься до земель комунальної власності за кадастровим номером 1823755100:09:002:0002, що розташована за адресою: Житомирська область, смт.Народичі, вул.Визволителів,88.

Рішення суду мотивоване тим, що рішеннями Господарського суду Житомирської області від 15.11.2012 у справі №11/5007/78/11 та від 17.01.2017 у справі №906/418/14 встановлено, що на дату укладення з Відповідачем договору оренди спірної земельної ділянки, земля перебувала у постійному користуванні Позивача згідно з державним актом на право постійного користування землею від 15.01.1998, виданим на підставі рішення Народицької селищної ради народних депутатів від 14.08.1997, яке не визнано недійсним, землю не було вилучено у Позивача в порядку, передбаченому чинним законодавством України, тоді як рішення Народицької селищної ради та її Виконкому, які стали підставою для реєстрації права власності на нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці, за Відповідачем та договір оренди землі від 01.03.2008 визнано недійсними. З огляду на встановлені зазначеними судовими рішеннями обставини, а також те, що спірна земельна ділянка за інформацією Народицької селищної ради по акту прийому-передачі до селищної ради не поверталась, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 рішення Господарського суду Житомирської області від 14.09.2017 скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено. Постанова суду мотивована тим, що договір оренди землі від 01.03.2008 відповідно до угоди від 30.03.2016 між Народицькою селищною радою та Відповідачем є розірваним за взаємною згодою. Позивач є землекористувачем спірної земельної ділянки згідно з державним актом від 15.01.1998, проте Відповідач продовжує використовувати цю ділянку. Однак, в межах розгляду справи №11/5007/78/11 встановлено, що 10.03.2006 Виконкомом Народицької селищної ради на виконання рішення Виконавчого комітету Народицької селищної ради №35 від 10.02.2006 Відповідачу видано свідоцтво серії ЯЯЯ №365148 про право власності на нежитлові будівлі за адресою: Житомирська область, смт.Народичі, вул.Визволителів, 88 та КП "Коростенське МБТІ" Житомирської обласної ради здійснено реєстрацію права власності на нерухоме майно за Відповідачем і факт даної реєстрації та її чинність підтверджено. В межах справи №11/5007/78/11 Позивачу відмовлено в задоволенні позову в частині зобов'язання КП "Коростенське МБТІ" Житомирської обласної ради скасувати державну реєстрацію права власності Відповідача на нежитлові будівлі, оскільки вказана вимога до набрання рішенням у справі законної сили була передчасною. Звертаючись до суду з даним позовом, Позивач не конкретизував, в який спосіб слід звільнити земельну ділянку, проте таке звільнення можливе лише шляхом знесення розміщених на ній нежитлових будівель, право власності на які зареєстроване за Відповідачем.

Позивач подав касаційну скаргу на постанову апеляційного господарського суду, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

В касаційній скарзі Позивач не погоджується з мотивами, наведеними в оскаржуваному судовому рішенні посилаючись на те, що судом неправильно застосовано статтю 182 ЦК України з посиланням на те, що звільнення спірної земельної ділянки можливе лише шляхом знесення розміщених на ній нежитлових будівель, право власності на які зареєстроване за Відповідачем; судом не враховані пояснення Позивача про наявність чинної постанови Вищого господарського суду України від 10.02.2016 у справі №906/418/14, якою відмовлено Позивачу у задоволенні позову в частині скасування державної реєстрації права власності Відповідача на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться на спірній земельній ділянці.

Відповідачем 13.04.2018 (відмітка на накладній) до Верховного Суду подано відзив на касаційну скаргу. Однак, враховуючи встановлений ухвалою Верховного Суду від 22.03.2018 для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу строк, який не перевищує 10 днів з дня вручення цієї ухвали і згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ухвалу Відповідачем отримано 29.03.2018, тому, зважаючи на норми статей 118, 295 ГПК України, зазначений відзив суд залишає без розгляду.

Відповідач в судове засідання 10.05.2018 представників не направив, хоча був повідомлений про дату, час і місце засідання належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Зважаючи на зазначене, суд ухвалив здійснювати розгляд касаційної скарги у даній справі за відсутності представника Відповідача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Позивача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що в межах розгляду іншої справи №11/5007/78/11 Господарського суду Житомирської області встановлено такі обставини. Рішенням Народицької селищної ради Житомирської області від 29.09.2000 "Про внесення змін до переліку об'єктів, що перебувають у комунальній власності територіальних громад смт. Народичі, с. Старе Шарно" включено до переліку об'єктів, що перебувають у комунальній власності територіальних громад смт. Народичі, с. Старе Шарно будівлю, гаражів, що розташовані за адресою смт. Народичі, вул.Визволителів, 88.

30.11.2005 рішенням Народицької селищної ради Житомирської області передано безоплатно з комунальної власності територіальної громади смт.Народичі у власність Відповідачу майно, розташоване за адресою: смт. Народичі вул. Визволителів, 88, відповідно до переліку, який додається до рішення в додатку, згідно з яким, до вказаних об'єктів належить: адміністративно-побутовий корпус, загальною площею 436,7 м 2 ; гараж загальною площею 332,9 м 2 ; гараж загальною площею 240,1 м 2 ; склад 39,7 м 2 ; склад з рампою загальною площею 67,2 м 2 ; огорожа з блоків; огорожа залізна; площадка асфальтована.

Рішенням виконавчого комітету Народицької селищної ради №35 від 10.02.2006 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних осіб" вирішено оформити право власності на нежитлові будівлі: адміністративно-побутовий корпус загальною площею 436,7 м 2 ; гараж загальною площею 240,1 м 2 ; гараж загальною площею 332,9 м 2 ; склад загальною площею 39,7 м 2 ; склад з рампою загальною площею 67,2 м 2 ; по вул. Визволителів, 88 в смт.Народичі Житомирської області за Відповідачем. Коростенському міжміському бюро технічної інвентаризації доручено видати свідоцтво на право власності.

10.03.2006 Виконкомом Народицької селищної ради на виконання рішення Виконавчого комітету Народицької селищної ради №35 від 10.02.2006 видано свідоцтво серії ЯЯЯ №365148 про право власності на нежитлові будівлі: адміністративно-побутовий корпус загальною площею 436,7 м 2 ; гараж загальною площею 240,1 м 2 ; гараж загальною площею 332,9 м 2 ; склад загальною площею 39,7 м 2 ; склад з рампою загальною площею 67,2 м 2 , а КП "Коростенське міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради здійснено реєстрацію права власності на нерухоме майно, що підтверджується витягом №10055527.

Між Народицькою селищною радою (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) 01.03.2008 укладено договір оренди землі на 49 років, за яким передано в оренду земельні ділянку загальною площею 1,1635 га по вул. Визволителів, 88 в смт.Народичі Житомирської області, на якій розміщено нежитлові будівлі та споруди.

За результатами розгляду спору у справі №11/5007/78/11 Господарського суду Житомирської області, як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, рішення Народицької селищної ради Житомирської області від 29.09.2000, від 30.11.2005, №35 від 10.02.2006 визнано недійсними. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 16.01.2017 у справі №906/418/14, яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.03.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 08.06.2017 визнано недійсним договір оренди землі від 01.03.2008.

Господарський суд Житомирської області, врахувавши, підстави позовних вимог (визнання в судовому порядку недійсним договору оренди землі та продовження користування Відповідачем земельною ділянкою без належних підстав, що порушує право постійного користування Позивача цією ділянкою згідно з актом на право постійного користування землею серії ЖТ-18-02000004 від 15.01.1998) та, відповідно до статті 35 ГПК України, обставини, встановлені у справах №11/5007/78/11 та №906/418/14, взявши до уваги, що Народицькою селищною радою листом від 07.09.2017 повідомлено суд про неповернення земельної ділянки загальною площею 1,1635 га по акту прийому до селищної ради, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та зобов'язав Відповідача звільнити зазначену земельну ділянку.

Здійснюючи перегляд рішення в апеляційному порядку, апеляційний господарський суд, встановив, що постановою Верховного Суду України від 04.10.2017 зазначені судові рішення у справі №906/418/14 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області. 30.03.2016 сторонами договору від 01.03.2008 укладено угоду про розірвання договору оренди від 01.03.2008, а тому з 30.03.2016 зазначений договір втратив чинність.

Суд дослідив, що Позивач є землекористувачем спірної ділянки, про що свідчить державний акт на право постійного користування землею серії ЖТ-18-02000004 від 15.01.1998, виданий на підставі рішення Народицької селищної ради народних депутатів від 14.08.1997 та встановив, що державна реєстрація права власності за Відповідачем на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться на спірній земельній ділянці, станом на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, не скасована.

Апеляційний господарський суд з'ясував, що серед інших вимог, Позивач в межах розгляду справи №11/5007/78/11 просив зобов'язати КП "Коростенське міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради скасувати державну реєстрацію права власності за Відповідачем на зазначені вище нежитлові будівлі, однак йому було відмовлено в цій частині, оскільки вказана вимога до набрання рішенням у даній справі законної сили, була передчасною.

Врахувавши чинність державної реєстрації права власності за Відповідачем на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться на спірній земельній ділянці, а також предмет позовних вимог, апеляційний господарський суд відмовив у задоволенні позову з посиланням також й на те, що Позивач, при зверненні за даним позовом, не конкретизував у який саме спосіб слід звільнити земельну ділянку, тоді як таке звільнення можливе лише шляхом знесення розміщених на ній нежитлових будівель право власності, на які й досі зареєстроване за Відповідачем.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрації речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Частиною 2 статті 331 ЦК та частиною 2 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту такої реєстрації.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав (частина 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив фактичні обставини справи, здійснив перевірку наявних доказів з урахуванням визначених меж позовних вимог та правильно застосував законодавство під час розгляду справи, а тому дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги, що судом неправильно застосовано статтю 182 ЦК України для кваліфікації спірних правовідносин, колегією суддів відхиляються, оскільки судом застосовано зазначену норму ЦК України в сукупності із нормами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", і ці норми є спеціальними та регулюють саме відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень, і правочинів щодо нерухомості.

З приводу посилання скаржника на те, що судом не враховані пояснення Позивача про наявність чинної постанови Вищого господарського суду України від 10.02.2016 у справі №906/418/14, якою відмовлено Позивачу у задоволенні позову в частині скасування державної реєстрації права власності Відповідача на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться на спірній земельній ділянці, колегія суддів зазначає, що при розгляді питання скасування державної реєстрації права власності Відповідача на об'єкти нерухомого майна, яке було предметом розгляду у зазначеній справі, суд в судовому рішенні у справі №906/418/14 послався на обставини, встановлені під час розгляду справи №11/5007/78/11, а обставини, встановлені у справі №11/5007/78/11, в свою чергу, були враховані судом апеляційної інстанції при прийнятті оскарженої постанови.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Житомирської обласної організації Товариства сприяння обороні України залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 у справі №906/581/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.