Постанова

від 29.06.2010 по справі 2-а-7/10

НОВОСАНЖАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Новосанжарський районний суд Полтавської області

смт. Нові Санжари, вул. Леніна, 32, 39300, (05344) 3-33-50

Справа № 2а - 7 / 10 р .

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 червня 2010 року смт. Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді КиричкаС.А.,

при секретарі - Коркішко А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Нові Санжари адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни в сумі 3302 грн. 60 коп.,

встановив:

З вказаною позовною заявою позивач звернулася до суду. Свої позовні вимоги мотивує тим, що вона належить до соціальної категорії Дитина війни та відповідно до ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни з 01.01.2006 року по 30.06.2008 року, має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, але відповідач у супереч вимогам закону протягом 2006 та 2007 року при наявності Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 р. від 9.07.2007 року, яким були визнані неконституційними окремі положення Закону України Про державний бюджет на 2007 рік , в тому числі й щодо зупинення ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни вказану допомогу їй не виплачував, а у 2008 році виплачувалася у неповному обсязі. Про порушення прав стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації на початку серпня 2007 року.

Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі (далі УПФУ в Новосанжарському районі) не заперечує проти того, що позивач згідно Закону України Про соціальний захист дітей війни № 2195-4 від 18.11.2004 року (далі- Закон № 2195-4) має статус дитини війни, а тому згідно ст.6 цього Закону має право отримувати підвищення до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, але позовні вимоги позивача не визнає, вважає їх безпідставними і такими що не підлягають задоволенню, оскільки Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 р. від 9.07.2007 року стосувалось лише Закону України Про державний бюджет на 2007 рік . Вказане Рішення Конституційного Суду України зворотної дії в часі не має, а тому на період до 9.07.2007 року воно не поширюється. Рішень щодо неконституційності Закону України Про державний бюджет на 2006 рік Конституційним Судом України не приймалось.

Крім того, відповідач вважає що невиплата позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , є правомірною, оскільки на законодавчому рівні невизначено органу на який покладено обов'язок здійснення таких виплат особам, які мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів і джерел повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. При цьому, відповідач зазначає, що доводи позивача щодо застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України Про ЧЯ; 2Л ЬНООООБ ЯЗКОБС державне пенсійне страхування є необгрунтованими, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений частиною 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за цим Законом.

Також відповідач вважає, що виплати позивачу у 2008 році, до прийняття Конституційним Судом України Рішення від 22.05.2008 року за № 10 - рп /2008 р., здійснювались відповідно до вимог чинного законодавства. Виплата позивачу підвищення до пенсії провадилась відповідно до виділених на ці потреби коштів.

Крім того, позивачем пропущено передбачений ст.99 КАС України, строк звернення до суду з адміністративним позовом.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, прохають проводити розгляд справи у їх відсутності.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, в порядку письмового провадження, відповідно до ухвали від 29.06.2010 року.

Дослідивши надані суду докази, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач має статус Дитини війни , а тому відповідно до ст.6 Закону № 2195-4 має право отримання державної соціальної допомоги, а саме: підвищення до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 7 Закону № 2195-4, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Законом України Про державний бюджет на 2006 рік від 20.12.2005 року № 3235 -IV (далі Закон № 3235 -IV) п.17 ст.11 було зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону № 2195-4.

Законом України Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет на 2006 рік від

19.01.2006 року № 3367-4, який набрав чинності 15.03.2006 року, ст.110 Закону № 3235 -IV була викладена у новій редакції, згідно якої установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 статті 5 Закону № 2195-4. запроваджуються з 1.01.2006 року, а статтею 6 цього Закону - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , запроваджені не були.

Закон України Про державний бюджет на 2006 рік від 20.12.2005 року № 3235 -IV та Закон України Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет на 2006 рік від 19.01.2006 року № 3367-4 не були визнані неконституційними та діяли протягом 2006 року.

При таких обставинах, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону № 2195-4, оскільки до

15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.

Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для

задоволення позовних вимог позивача, які стосуються виплат доплат до пенсії за 2006 рік. Відповідач по справі протягом 2006 року діяв у відповідності з діючим законодавством та не мав підстав здійснювати позивачу щомісячні доплати до пенсії, оскільки до 15.03.2006 року дія Закону України Про соціальний захист дітей війни була зупинена, а з 15.03.2006 року здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України Про державний бюджет на 2006 рік .

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх таким, що підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до п.12.ст.71 Закону України Про Державний бюджет на 2007 рік , дію ст.6 Про соціальний захист дітей війни , з урахуванням ст.111 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 р. від 9.07.2007 року, у справі щодо відповідності Конституції України положень статей 29, 36, ч.2 ст.56, ч.2 ст.62, ч.І ст.66, пунктів 7,9,12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, ст.98, 101, 103, 111 Закону України Про Державний бюджет на 2007 рік , визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п.12 ст.71 Закону України Про Державний бюджет на 2007 рік , яким зупинено дію ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржено.

Відповідно до 4.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ в Новосанжарському районі повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни з 9.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 ст.71 Закону України Про Державний бюджет на 2007 рік , ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. При таких обставинах відповідач з 9.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.

Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача виплачувати йому в 2008 році щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, то суд приходить до висновку про те, що ці позовні вимоги позивача також підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до п.41 розділу 2 Закону України Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення ЗМІН ДО ДЯКИХ ЗАКОНОДАВЧИХ АВТІВ України ВІД 28.12.2007 року № 107-6, текст ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни викладено в редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону

та Закону Украйни Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

З 1.01.2008 року позивачу було нараховане та виплачується зазначене підвищення, відповідно до встановленого розміру, що підтверджується письмовими запереченнями відповідача, довідкою УПФУ в Новосанжарському районі Полтавської області.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 р. від 22.05.2008 року, у справі щодо відповідності Конституції України положень ст.67 розділу 1, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу 11 Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України , визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п.41 розділу II Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України .

Вказане Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для суду при розгляді ним позову з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржено.

При таких обставинах, аналізуючи зазначені норми законів, Рішення Конституційного Суду України №> 10-рп/2008 р. від 22.05.2008 року, враховуючи вимоги ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року' УПФУ в Новосанжарському районі Полтавської області повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 41 розділу II Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України , ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. При таких обставинах відповідач з 22.05.2008 року мав і має діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Що стосується доплат позивачу, здійснених до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення рішення Конституційним Судом України, то, відповідач, здійснюючи доплати, передбачені ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни в редакції від 1.01.2008 року, з урахуванням вимог п.41 розділу II Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України , діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо нарахування та стягнення з відповідача доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенс?" -- віком з 1.01.2008 року по 21.05.2008 року є безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не бути обмежені крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ч.ч.З та 4 ст.8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова з розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову .

Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , іншого нормативно-правового акта. який би визначив цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч 3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни .

Суд вважає безпідставними заперечення відповідача стосовно відсутності коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст.46 Конституції України та зазначеною нормою Закону. Крім того, Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України і здійснює свої повноваження на підставі н.15 зазначеного положення через створені н установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону

України Про соціальний захист дітей війни покладено на УПФУ в Новосанжарському районі Полтавської області.

Оскільки порушення прав позивача за захистом яких він звернувся до суду, тривало з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року і припинилось лише 1.01.2008 року після внесення змін до Закону України Про соціальний захист дітей війни , суд вважає, що позивачем не пропущено строк звернення до суду за захистом свого порушеного права.

Суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача доплати до пенсії у визначеному позивачем розміру не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, які надані такі повноваження.

Виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає необхідним на підставі ч.2 ст.11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність УПФУ в Новосанжарському районі Полтавської області, по не виконанню з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 30.06.2008 року приписів ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та на отримання доплати до пенсії.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.64, 124, 152 Конституції України, ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 КАС України, суд

постановив:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 та з 22.05.2008 року по 30.06.2008 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст.28 Закону України Про загальнообов'язкове пенсійне страхування та провести відповідні виплати за 2007 рік - з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, за 2008 рік - з 22.05.2008 року по 30.06.2008 року.

В інший частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 (одна) грн. 70 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через Новосанжарський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складання в повному обсязі, і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву не було подано. Якщо було подано заяву, а апеляційна скарга не була подана у строк встановлений законом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. Уразі оскарження постанови, якщо вона не була скасована, вона набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова надрукована суддею власноручно і є оригіналом.

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області ОСОБА_2